А БЕЗ «ХРЕЩАТИКА» СТОЛИЦЯ НЕМОЖЛИВА...

Десять років — термін чималий, навіть для банку. Тим паче в Україні, де банківська система створювалася мало не з нуля. Роки були нелегкими, і до своїх перших круглих дат в умовах надзвичайно жорстокої економічної кризи дожили далеко не всі. Адже банківська система не може жити принципово інакше, ніж її клієнти, і «вариться» не тільки у власних, а й у клієнтових проблемах. Виграли ті, хто виявили бізнесову хватку й високий професіоналізм.

Те, що останніми роками обслуговування розрахунків у столиці важко уявити без банку «Хрещатик», саме по собі багато про що говорить. Уже чого-чого, а жорсткої боротьби за клієнтуру в місті не бракує. Проте розташований на головній столичній вулиці банк не просто вижив, а й устиг наростити фінансові м’язи. Уже третій рік його розвиток визначає команда, очолювана Дмитром ГРИДЖУКОМ.

Саме Дмитро Миколайович відповідає за всі успіхи (їх, на щастя, більше) і за неминучі невдачі (без яких теж не обходиться). Загалом, за все...

— Перше запитання — традиційне: вдалося зробити те, що планували?

— Результати першої десятирічки загалом непогані — ми справді міцно стоїмо на ногах. Звісно, говорити, що домоглися всіх цілей і можна спочивати на лаврах, було б легковажно, проте банк надійний і динамічний у своєму розвитку, і ми нарешті відчули, що спроможні не лише будувати плани, а й успішно реалізовувати їх.

Коли три роки тому нова команда прийшла в банк, то було сформульовано стратегічні цілі й завдання, найближчі перспективи та пріоритети діяльності. Це дозволило цілеспрямовано концентрувати фінансові й адміністративні ресурси на найперспективніших напрямах.

Відповідно до прийнятої концепції розвитку, ми поставили за мету створення універсального банку, спроможного задовольнити всі зростаючі потреби столичного бізнесу в банківських послугах. Домогтися цього вдалося завдяки розумному розподілу коштів на поточні видатки й нарощування фінансових можливостей банку.

У нинішніх умовах найбільш розумним, я сказав би, — вміти працювати на всіх сегментах. Але розвиток тих чи інших напрямів повинен диктуватися не модою, а рівнем ринкових потреб. Україна належить до так званих нових ринків, отже, нині більш ефективна модель універсального банку, на яку ми й орієнтуємося.

Сьогодні економіка пішла на підйом, і ми це теж відчуваємо. Зайнялися кредитуванням нових для себе секторів економіки, зокрема й проектами в аграрній сфері. Співробітничаємо з підприємствами легкої та переробної промисловості, у нас дуже цікаві перспективи з фармацевтами. Тож ми постійно шукаємо нові сфери застосування капіталу.

— У «Хрещатика» — міцно сформований імідж саме київського, столичного банку. Наскільки він вас задовольняє?

— Думаю, він помалу застаріває. Ми давно працюємо в області, торік відкрили першу філію в Тернополі, днями до нього приєднався одеський, на черзі — Вінниця. Тож ми вже вийшли за межі столиці.

Інша річ, що в наші плани не входить стрімголов розширювати філійну мережу. Основний принцип — доцільність: чи необхідно це клієнтам?

Якщо так, то відкриватимуться філії. Причому за принципом самоокупності. При відкритті філії завжди ставиться завдання, щоб протягом максимум півроку вона вийшла на такий рівень. Цю лінію підтримують і наші акціонери.

— Нині у вас у місті чотири філії та 16 відділень. Чи плануєте ви розширюватися?

— Так, і вже найближчим часом. Плануємо, що філія банку «Хрещатик» буде в кожному районі міста. Поки що залишаються неохопленими Голосієве і Троєщина. Але думаю, що це ненадовго. Ми будемо викуповувати приміщення на перших поверхах і створювати компактні міні-офіси. Кожне з відділень банку в змозі надати своїм клієнтам повний комплекс банківських послуг. Населення може виконувати всі необхідні платежі, зокрема й комунальні.

А загалом думаю, що невдовзі кількість наших філій і відділень досягне 40.

— Відповідно до класифікації НБУ, ви належите до групи середніх банків. Це становище вас влаштовує?

— Природно, банк прагнутиме піднятися на більш високий щабель. Тим паче що в своїй групі ми перебуваємо на самісінькій горі. Тож хоча наші конкуренти не дрімають, усе-таки сподіваємося протягом року перейти в розряд великих банків. Усі можливості для цього є...

— Поговоримо про акціонерів банку, тим паче що на найближчих зборах ви збираєтеся підбити підсумки нової емісії акцій. Щось радикально змінилося?

— Ні, основні акціонери банку залишилися ті самі — це Київська міська адміністрація та низка найбільших підприємств столиці. Разом у них буде понад 70% статутного фонду, оскільки практично всі вирішили зберегти свої частки й купили акції нової емісії. Тож якихось принципових змін не буде. Зате ми наростимо статутний фонд до 100 млн. гривень, що відкриє нові можливості для інвестування.

— Наскільки те, що мерія є найбільшим акціонером банку, допомагає вам у роботі?

— Думаю, що це радше накладає на нас додаткову відповідальність. Олександр Олександрович Омельченко — дуже сильний, стабільний керівник, і якихось потурань від нього годі чекати. Та, власне кажучи, їх ніхто нам і не дозволив би. Тож ми виконуємо, причому з запасом, абсолютно всі нормативи НБУ. Що стосується міста, то банк здійснює комплексне кредитне обслуговування, кредитування програм Київської міської адміністрації, працює над розвитком ринку столичних цінних паперів.

Останніми роками наші зусилля було скеровано на інвестиції в розвиток міського господарства й розширення можливостей кредитування міських програм і проектів за рахунок фінансових ресурсів місцевих бюджетів.

Доводиться витримувати надзвичайно сильну конкуренцію інших банків. До честі наших співробітників, ми це вже навчилися робити й виглядаємо цілком гідно. Причому активно і, як на мене, досить успішно працюємо передусім із реальним сектором. Приміром, завдяки наданим нами кредитам вдалося поповнити оборотні кошти ВАТ «Київхліб» і помітно здешевити в столиці хлібобулочні вироби. Ми беремо участь у кредитуванні Київського метрополітену, розвитку транспортних мереж. Наскільки це важливо для киян, можна, здається, і не говорити.

Тож багаторічний досвід, здобута довіра великої кількості клієнтів (їх уже понад п’ять тисяч — як юридичних, так і фізичних осіб) плюс підтримка акціонерів дозволили створити надійний фундамент для розвитку банку.

— Довіра й підтримка — це, певна річ, здорово, але всі банківські установи пропонують своїм клієнтам приблизно однаковий комплекс послуг. Поділіться таємницею: як удається зберігати й розширювати клієнтську базу?

— Наш банк давно сповідує принцип індивідуального підходу до обслуговування й робить усе можливе, щоб кожен клієнт був упевнений у своєму банку та його бездоганній діловій репутації. У цьому напрямі ведеться безупинна робота, мета якої — урізноманітити набір банківських продуктів, надати зручні й надійні системи розрахунків. Результат такої турботи про якість обслуговування — постійне зростання клієнтської бази банку протягом усіх років його діяльності.

Не слід забувати, що провідні клієнти КБ «Хрещатик» активно працюють на зовнішніх ринках і проводять експортно-імпортні операції. Природно, ми надаємо їм підтримку як своїми гарантіями, так і акредитивами. Аби мати змогу запропонувати клієнтам кращі умови (ту ж таки відстрочку платежів), доводиться постійно працювати з нашими західними банками-партнерами.

За підсумками минулого року ми одержали результати аудиту (вже третього) за міжнародними стандартами. Його провела одна з найбільших міжнародних компаній Ernst & Young. Це підтверджує стабільність банку і, безсумнівно, допоможе нам у роботі з західними партнерами. Наскільки це важливо, можна судити вже з того, що ми маємо кореспондентські відносини з провідними розрахунковими банками Європи й Америки: Deutsche Bank Trust Company Americas, Citibank, Dresdner bank, Commerzbank. Кореспондентські відносини встановлено й із найбільшими банками СНД.

Ну і, природно, банк «Хрещатик» є членом цілої низки платіжних систем — і SWIFT, і Reuters Dealing, Europay, Money gram...

— А з ким ви працюєте, крім експортерів?

— Я не ставив би так запитання. Ми працюємо абсолютно з усіма, наша мета — якісне індивідуальне обслуговування кожного клієнта, зокрема й невеликих. Приміром, за останні місяці ми подвоїли (до 150 млн. грн.) обсяг кредитів, що скеровані на підтримку підприємництва в столиці. Ці кошти надаються в рамках середньострокової регіональної кредитної лінії.

Нині по ній обслуговується близько 70 проектів. Міркували так: якщо річний кредит не може бути достатнім для серйозних програм, то в наших же інтересах іти на довший термін. У результаті сьогодні столичні підприємства мають змогу одержати через банк «Хрещатик» необхідну суму кредиту на два-три роки.

Добором таких кредитних проектів і визначенням рівня компенсації з міського бюджету займається конкурсна комісія, створена Київською міською адміністрацією з залученням наших фахівців.

— Як вплинуло на вас переведення бюджетних рахунків на обслуговування в Держказначействі?

— Обійшлося без проблем. Роль бюджетних коштів у балансі банку вже давно перестала бути критичною. Крім того, це були дуже складні в роботі кошти. Адже ми повинні були сплачувати за них половину дисконтної ставки Нацбанку, а часто й густо приходили нібито й значні суми, але буквально на ніч. Розмістити їх на ринку за скількись прийнятною ставкою було дуже проблематично, тож нерідко «вилітали» в мінус.

Це не означає, що відтік бюджетних грошей викликав у нас захоплення, але загалом банк уже нормально живе й без них. Результати першого кварталу це цілком наочно підтверджують.

Приміром, кредитно-інвестиційний портфель банку порівняно з показниками на початок року збільшився на 12%. Нашими клієнтами стали понад 300 нових юридичних осіб. Це непоганий показник.

До речі, з розмов із бюджетниками, чиї рахунки ми раніше обслуговували, знаю: поки що Держказначейство не може забезпечити їм наш звичний рівень сервісу. Від такого поняття, як черги біля кас, вони в нас давно відвикли...

— Недавно ви розмістили два випуски власних облігацій. Наскільки цей інструмент привабливий у наших умовах?

— На мій погляд, у нього дуже велике майбутнє. Суб’єкти господарювання давно потребують відносно недорогих і довгострокових ресурсів. Приміром, ми привабили їх по ціні 10% річних за піврічними й по 14% — за річними облігаціями. Вже виплачено купон за одним із траншів.

— Проте ресурси на шість-дванадцять місяців складно назвати дуже довгими...

— Авжеж, зате набралися цінного досвіду. А загалом нині є цілком реальна можливість недорого розмістити облігаційну позику міста Київ на суму порядку 120—150 млн. грн. на термін не менше трьох років.

У столиці дуже непогана кредитна історія, тож вона може дозволити собі реалізацію цілої низки проектів, що мають пристойну окупність. Ми вже направили в мерію відповідні пропозиції. Більше того, за підсумками проведеного адміністрацією тендеру саме банк «Хрещатик» буде відповідальним за проведення міської внутрішньої позики.

— І коли її можна чекати?

— Усе залежить від ситуації з розміщенням зовнішньої позики. Скоріш за все, внутрішня піде відразу за нею. Але технічно ми вже цілком готові...

— З якими інструментами ви ще готові працювати?

— Дуже цікаве створення міжбанківських синдикатів із кредитування певних інвестиційних проектів. Банк «Хрещатик» має великий досвід участі в них. Нашими партнерами вже були Ощадбанк, Укрсоцбанк, «Надра», МТ-Банк, Укргазпромбанк, Укрсиббанк, Експресбанк, банк «Таврика». Створення синдикатів дозволяє розв’язувати одну з найгостріших проблем банківської системи — недостатню капіталізацію. Активи всіх наших банків куди менші, ніж у будь-якого великого західного. І синдиковані кредити — непоганий вихід для залучення коштів.

— Один із найважливіших для кожного солідного банку напрямів — робота з фізичними особами. Може, похвалитеся результатами?

— Напрям справді дуже перспективний. А стосовно результатів, то лише за перші три місяці обсяг залучених коштів від населення зріс на 10% — до 106,6 млн. грн. Це означає, що ми забезпечуємо конкурентні умови щодо залучення грошей фізичних осіб.

Крім цього, розвиваємо програму кредитування населення, беремо участь у будівництві житла для молодих родин, реалізуємо зарплатові проекти, емітуємо пластикові картки... Загалом, робимо все, що повинен робити сучасний банк.

І ювілей у даному випадку — це певний момент істини, можливість підбити підсумки. Але життя триває. І завжди треба пам’ятати, що той, хто зупиняється, програє. Тож роботи попереду ще багато, і я хотів би побажати успіхів передусім нашим клієнтам. Вони повинні завжди знати: ми працюємо, щоб їм було краще. «Хрещатик» — це їхній банк...