За кулісами першого вересня

Якось увечері, стоячи у черзі в супермаркеті, почула телефонний монолог однієї стривоженої матусі: "Ми так до тієї школи готувалися, всією родиною на свято першого вересня вибиралися, - ледь не схлипувала вона. - І от настали будні… Малий тільки-но прокидається, починає марудити: "Не піду!", "Не хочу!", "Не буду!" І шкода його, якщо чесно… Не знаю, що робити, аби йому хотілося ходити до школи… Не бити ж?!"…

Допомагайте, контролюйте, не перевантажуйте

- У перші місяці навчання для заохочення можна залучати якісь зовнішні чинники: гарна шкільна форма, ранець, ручки, пенали, - радить психолог Тетяна Деркач. - Та передусім батькам не слід завищувати вимоги, перевантажувати дітей навчанням. Поважайте їхній новий статус. Найголовніше у початковій школі - навчити дитину вчитися. Вона має зрозуміти серйозність поставлених завдань і навчитися виконувати їх охоче. Але не варто казати: "Ти - школяр, ти мусиш це робити!". Якщо у першокласника щось не виходить, спокійно допоможіть дитині, щоб у неї не розвинулося почуття тривоги і невпевненості у собі.

- Похвала - потужний стимул для розвитку дитини, вироблення навичок, - додає пані Тетяна. - Хваліть за старанність, але тільки тоді, коли дитина сама докладає зусиль. Не перехваліть, коли їй щось дається легко. А сваріть тільки за скоєне. Але! Ніколи не сваріть кілька разів за одне й те саме. Покарання має бути швидким і разовим. Поясніть, за що саме ви караєте дитину і що це не вона погана, а поганий її вчинок. Ніколи не кричіть! Ваш істеричний крик - не сприйматиметься. Не кажучи вже про биття. Це викличе лише образу і у відповідь агресію. Якщо ви відчуваєте наближення скандальної ситуації, переключіть увагу дитини на якусь справу чи на інший предмет. Приміром: "А зробімо з тобою…" чи "Дивись-но, яка іграшка, пташка" тощо… Неадекватну поведінку дитини попереджуйте ігровою формою спілкування.

Найскладнішим є заохотити дитину виконувати домашнє завдання. Часом у батьків уривається терпець. Зазвичай вони вимагають від дитини доброго навчання, але відразу змушують виконувати уроки самотужки.

- Не слід робити завдання за них, - каже Тетяна Деркач. - Але треба пояснити, як розв'язати задачу. Вчити самостійності варто, але не перекладати всю відповідальність на плечі дитини.

Успіхи вашого школяра залежать не лише від нього. Дуже важливі підтримка батьків і вчителів, надто на початку навчання. Дитина адаптується до школи за місяць-півтора. Якщо йдеться про першокласників, то цей процес може тривати й рік. Тому не можна казати першачкові: працюй сам. Це йому незрозуміло, він образиться, що з ним гралися-гралися, а тепер має робити все сам… Учити дитину робити уроки самостійно треба так само, як і будь-якої іншої справи - терпляче і
поступово. У першому класі в першому півріччі домашніх завдань зазвичай не задають, а далі ви мусите дивитися, що задали, як дитина це виконує, чи розуміє, що робить. Тільки так навчають бути самостійними. І це триває доти, доки дитина не скаже: "Я сама".

- Для молодших школярів важливо відпочивати і вчасно лягати спати, - продовжує психолог. - Пам'ятайте, що діти й семи-восьми років люблять казку на ніч та лагідний поцілунок. Це заспокоює, допомагає зняти напругу, спокійно заснути. Намагайтеся перед сном не нагадувати про неприємності, не з'ясовуйте стосунків. Якщо дитина добре відпочине, вона й сама вранці прокинеться. Будіть спокійно, дитина має побачити вашу усмішку, почути лагідний голос. Не підганяйте й не смикайте дитину з самого ранку, адже саме ви задаєте настрій дитині на цілий день.

Життя -
головніше за школу

Чи варто запам'ятовувати формули, не розуміючи їхнього сенсу та практичного застосування? Чи не важливіше навчити дитину спілкуватися, формулювати думки, ставити мету і досягати її, знаходити нешаблонні розв'язання проблем, адаптуватися до будь-якого середовища, бути самостійною?

- Скільки дитина може бавитися самостійно, стільки часу в день вона самостійно вчитиметься і продуктивно працюватиме, коли підросте, - каже психолог Марина Романенко. - Малеча ставить багато запитань і невпинно про щось розповідає. Дітям до п'яти років не варто "затуляти рота", адже саме в цей час малюк учиться не лише говорити, а й мислити. До того ж, якщо ви говоритимете з дитиною спрощеною мовою, то вона не розумітиме ні підтексту, ні контексту. Говоріть "дорослою" мовою. І повірте, дитина ніколи не ставить собі за мету роздратувати вас! Вона просто хоче уваги.

Не менш важливо розвивати у дитини стресову стійкість. Ви не можете весь час контролювати її і не давати спілкуватися з ровесниками. Однак не варто втручатися у дитячі суперечки, дитина має вчитися самотужки вирішувати свої проблеми.

- Що більше друзів, то більше життєвих ситуацій дитина випробує, - додає психолог. - У школі її можуть дражнити або відбирати зошит. Ваше завдання - навчити дитину спокійно обстоювати свої позиції, знаходити вихід з конфліктних ситуацій. Дитині потрібно пізнати й глибину таких понять, як "моє-чуже", "можна-не можна".

- Дорослі теж мають запитувати у дитини: "Можна чи ні?" і будьте готові почути "Ні", - говорить психолог. - Через повагу до дитини та її речей ви здобудете потрібний результат, "Не дам" - це не означає "жаднюга". Це розуміння того, що "моє", а що "чуже". Коли вашу дитину хтось обізве цим словом, роз'ясніть, що всі помиляються, і запитайте: "А ти як вважаєш: жаднюга ти чи ні?"

Якщо дитині важко дається навчання, або їй не до душі той чи інший предмет, з'ясуйте, можливо, справа криється у стосунках з учителем. Якщо ситуація справді критична, слід втрутитися, розібратися. Ви можете піти на урок, подивитися, як учитель поводиться з учнями, як триває урок. Коли причина лише в утомі, дайте дитині вихідний від школи. Тільки має бути договір, аби це не перетворилося на систему. Покажіть, дитині що ви розумієте її, підтримуєте. Не намагайтеся відповідати стандартам.

- Школа - це щоденний стрес, - продовжує психолог. - Тут від дитини вимагають знати не один предмет, а відразу декілька. До речі, в дорослому житті вам справді навряд чи знадобляться геть усі знання. А бодай раз ви замислювалися над тим, яке головне завдання педагога? Мало хто знає, що це вміння розслабити нервову систему дитини. Бо коли учень у стресі, він нічого й нікого не чує.

Приміром, математика - це не просто цифри, це вміння логічно мислити. Якщо хочете, щоб матеріал добре засвоювався, робіть прості речі - рахуйте сходинки, бабусині пиріжки граючись. Щодо письма, то нині модно, коли дитина рано навчається виводити літери. Але не намагайтеся підігнати своїх дітей "під стандарт". Коли моїй доньці було три роки, вона говорила російською, українською і вчила англійську. А дворічна донька нашої знайомої, окрім цих мов, вчила ще й японську. Отже, наша щось втратила? Ні. Попри те, що діти починають говорити, писати, читати, рахувати у різному віці, у школі вони одне одного наздоганяють.

Поради лікаря

Як чинити, аби шкільні навантаження не погіршили здоров'я школяра? Яким має бути його оптимальний режим дня?

- Загалом навчання і додаткові заняття мають забирати не більш як десять годин, - радить лікар-педіатр Микола Фірсов. - При цьому на здоровий повноцінний сон виділяється 8–
9 годин, ще 3–4 години - вільний час, присвячений особистим справам. Це не означає сидіння за комп'ютером. Це час, який треба провести без нагляду батьків, нянь тощо. Є діти, яким навчання дається легко, а є такі, для яких воно обтяжливе, тому можуть виникати захворювання, зокрема нервові зриви, які виявляються у неадекватній поведінці в сім'ї, у школі, з учнями.

- Перші ознаки нервового зриву - дитина погано засинає і спить, - деталізує пан Фірсов. - Крім цього, вона неадекватно реагує на зауваження вчителів та однокласників, часто конфліктує, а також ухиляється від навчання. Тоді батькам варто поговорити з малечею, бо іноді саме позакласні заняття впливають на перенавантаження. Дитині треба дати свободу вибрати ті гуртки, на які вона має бажання ходити.

- Навіть першокласник має самостійно носити свої речі до школи, - говорить лікар. - У жодному разі цього не повинна робити ні мама, ні няня. Адже при цьому працюють усі групи м'язів, що на користь школярику. Тим часом, аби важка ноша не провокувала розвиток сколіозу, треба рівномірно розподілити навантаження на хребет. Якщо це портфель, то слід міняти руки або ж використовувати ранець.

І про поставу. На це рідко звертають увагу в школі. Якщо двоє дітей сидять разом, то кожні два-три місяці їм треба мінятися місцями, щоб уникнути викривлення хребта, сколіозу. Оптимальна відстань від учительського столу до учнівської парти має становити п'ять метрів, аби дитина відчувала себе психологічно комфортно. Рекомендована відстань від очей до парти - 30 см. Від грудей до парти - залежить від зросту, але приблизно це 20–25 см.

Батьківство - це професія, якої ніде не навчають. Тому постійно виникає страх, що чогось не додаси дитині, щось пропустиш. Але ви щодня виконуєте роботу, непомітну на перший погляд. Ви любите своїх дітей. Тому вірте собі і своїй дитині. Школа - це важлива, але не головна частина життя людини.