Няня для дитини: "рятівний круг" чи "нічний кошмар"?

Коли народжується дитина, певна річ, найкраще, аби з нею була мама. Не хтось зі сторонніх: тітка, подружка чи навіть бабуся. Тільки мама. Однак трапляється, що через роботу, активне соціальне життя або й інші обставини новоспечена матуся мусить періодично відлучатися, не може постійно бути поруч із малям. Отоді й постає питання про того, хто міг би допомогти доглядати за дитиною. Коли й бабусі не в змозі зарадити, тоді кличуть нянь.

Де знайти хорошу няню, чи повинен і тато вибирати її, якого віку має бути дитина, аби безболісно сприйняла чужу людину?

"Няні - "так!",
бо без неї - ніяк!"

Є жінки, які за жодних обставин не підпустять до своєї дитини чужу людину. А в інших слово "няня" викликає теплі почуття. Серед таких - бухгалтер Марія - мама двійнят, яка без допомоги няні не уявляє свого життя.

- Коли нам сказали, що будуть двійнята, ми з чоловіком вирішили, що запросимо няню, бо сама я не впораюся, - розповідає Марія. - Спершу шукали няню за оголошеннями в Інтернеті, витратили на це менше тижня. Людина нам підійшла і навіть певний час у нас попрацювала, але за три дні повідомила, що їй тяжко працювати з двійнятами. Відтак ми звернулися до агентства. Нам запропонували кілька кандидаток: я вибирала няню за певними критеріями (розраховувала тільки на "побутову" допомогу - приготувати їжу, перевдягти, попрасувати). Приблизно за два тижні знайшли - й досі проблем із нянею не маємо.

Пані Марія додала, що тато вибирати няню не допомагав, мовляв, не "чоловіча" це справа. Та й хто ліпше за неї знає, що саме потрібно її дітям.

"Двері мого дому для нянь зачинені!"

Протилежної думки Вікторія, яка виховує сина. Вона бізнес-леді, власниця мережі київських кав'ярень. Як виявилося, жінка мала невдалий досвід співпраці з нянею.

- Ми запросили няню за рекомендацією друзів. Причому ця жінка дуже подобалася мені, коли бачила її в знайомих. Спершу все було добре. Поверталася з роботи - бачила нагодовану, охайно вбрану веселу дитину. Але місяців за два стала помічати, що син (йому тоді було два рочки) став мовчазним, замкнутим, наче його підмінили, - згадує Вікторія. - Хоч я й не прибічник таких методів, але вирішила залишити в дитячій кімнаті диктофон, аби з'ясувати, що ж робить няня, коли нас із чоловіком немає вдома. Виявилося, що протягом 4–5 годин вона з дитиною практично не спілкувалася: дивилася по телевізору серіали й періодично навідувалася в кімнату сина, радила, яку взяти машинку чи іграшку…

Я негайно звільнилася з роботи й почала сама доглядати за сином. Згодом, коли він пішов у садок, знову влаштувалася на роботу й попросила допомогти із сином хатню робітницю. Але коли він сказав: "Мамо, я ж твій син, навіщо мені чужа людина?", ба навіть: "Мабуть, вона любить мене тому, що отримує зарплату", я зрозуміла, що двері мого дому для нянь зачинені. Дитині потрібне спілкування з рідними людьми - батьками, бабусею, дідусем… Можливо, тому й заснувала власний бізнес, бо тепер можу сама планувати свій час.

Сім причин сказати няні "ні!"

Чи завжди страх запросити няню пов'язаний із профнепридатністю кандидаток? Чи відповідь усе ж таки треба шукати в собі? Про те, чому деяким жінкам складно знайти няню для дитини, й що насправді є причиною такої "перебірливості", розповідає психолог Центру розвитку сім'ї "Софія", фахівець із підбору домашнього персоналу й мама двох дітей Ярослава Геращенко.

- У моїй десятирічній практиці було чимало прикладів, коли мами протягом тривалого часу не могли підібрати няню. І причиною цього не завжди був низький професіоналізм кандидаток. Доволі часто на заваді ставали внутрішні конфлікти або страхи жінки, які умовно можна поділити на 7 причин "чому я не готова взяти няню".

Негативний досвід співпраці
з нянею (власний або подруг)

Найчастіше це все-таки чужий негативний досвід. Матуся почула чиюсь "страшну історію" про няню-злодійку або про те, як недосвідчена доглядальниця ледь не довела дитину до гострого отруєння. "Отже, - вирішує мама, - всі няні погані, і зв'язуватися з ними не варто".

Ніхто, крім мене

Є думка, що ніхто інший, крім мами, не зможе добре доглянути дитину. Через це виникає постійний страх, пов'язаний із хвилюваннями: "щось піде не так, няня не впорається з малям, ніхто інший так не розуміє дитини, як я"...

Я нікому не потрібна

Ще одна можлива причина - страх виявитися непотрібною. Всі ми знаємо, що на перших етапах мама є "центром усесвіту" для свого малюка, найважливішою людиною у світі. Коли ж дитину доглядає хтось інший, у неї може з'явитися відчуття, що тепер вона для малечі менш важлива.

Сторонній тиск

Якщо бажання взяти няню викликане внутрішніми факторами, тоді це зробити легко, бо мама налаштована психологічно. Але якщо рішення нав'язане ззовні, тоді можуть виникати проблеми. Приміром, чоловік каже: "Люба, ти стала нервовою, мабуть, втомлюєшся, то давай візьмемо няню". Все це - зовнішнє, те, що жінці нав'язано. Що тоді відбувається в цієї мами в голові? "Якщо чоловік рекомендує взяти няню, то він вважає, що я погана мама, що не справляюся і до того ж перестала йому подобатися". Далі жінка намагається всіляко довести, що вона хороша мама: погоджується взяти няню, але старається "сидіти на двох стільцях" - одночасно хоче бути і вродливою, і висипатися, і встигати поратися по дому, і приділяти час малюку. Якщо вона внутрішньо цього не хоче, то ніколи не вибере няню, бо всі кандидатури для неї будуть "погані". Вона щоразу надумуватиме причини, з яких відмовлятиме всім няням.

І дитя, і кар'єра

Шеф терміново викликає в офіс: "Досить тобі сидіти в декреті, візьми няню й виходь на роботу: у нас проекти горять, без тебе не впораємося". Або й категорично: "Якщо не вийдеш через місяць, візьмемо іншу людину". Мама розуміє, що повинна виходити на роботу, що фізично не зможе бути постійно поруч із дитиною, потрібен хтось, хто тимчасово її замінятиме. Йдеться про раціональну сучасну маму. Жінка хоче йти в ногу із часом, вона розуміє, що краще вийти на роботу, але водночас психологічно дуже прив'язана до дитини - отже, на її рішення впливають зовнішні чинники. Тому й тут буде внутрішній опір. Бажання якнайдалі відтягнути момент, коли наважиться прийняти на роботу няню.

Надмірна особистісна тривожність

Така властивість мами, як надмірна тривожність, теж може бути причиною "хронічного незадоволення" нянею. Є люди, в яких справді підвищена тривожність, вони самі себе накручують. У них, коли чоловік не прийшов додому, а вже восьма вечора - то він загуляв, або з ним щось сталося. Інша ситуація: няня гуляє з малям на вулиці, у неї розрядився телефон, через що вона не може відповісти на дзвінки - отже, катастрофа: няня - злочинниця, вкрала дитину тощо. Будь-яка дрібниця викликає паніку. Особистісну тривожність можна відстежити за своїми думками й поведінкою, причому оцінюючи себе об'єктивно. Також її можна виявити за тестами або спілкуючись із психологом.

Сила традицій

У нашому суспільстві велика сила традицій, сталих родинних принципів. Якщо мене виховувала лише моя мама й ніхто інший, то й я робитиму так само. Няні не братиму.

* * *

- Як бачимо, причини можуть бути різні, і їх багато, - підсумовує Ярослава Геращенко. - Тому, перш ніж шукати няню, рекомендую чесно відповісти собі на запитання: "Чи готова я до приходу нової людини в сім'ю?".

Насправді щасливою дитину може зробити тільки щаслива мама. Тому головне - так організувати своє життя, щоб і сама була щаслива, і дитина.

У випадку пані Марії няні - бути. Треба тільки спостерігати за поведінкою дитини. Якщо маля радісно зустрічає няню - сумніви можна відкинути.

Пані Вікторія сказала няні "ні", бо виховувати дітей і справді мають лише батьки, бо це - передача цінностей…

Тим часом молодим батькам, які відмовляються від няні, але насправді дуже її потребують (адже вона може багато чого підказати в догляді за дитиною), допоможе психолог.

Психологи радять: найкраще, аби дитина до року була лише з мамою. Коли малечі виповниться рік і більше, тоді можна брати няню. І то - якщо це потрібно мамі.

З досвіду "зіркового"

Марічка Падалко, телеведуча, мама трьох діток: "НАША НЯНЯ - ХОРОШИЙ ПОДРАЗНИК, ЩОБ НАВЧАТИСЯ НОВОМУ"

У моїй сім'ї ось уже шість років одна няня: від часу, як народилася перша дитина, й дотепер. Вона для нас - "рятівний круг". Це наші другі руки, вона завжди поруч, хоча працює не більше восьми годин на день. На неї можу залишити навіть хвору дитину й не переживати: цій людині цілком довіряю.

Іноді мені дивно читати, що батьки висувають вимогу, щоб няня мала вищу освіту чи пройшла якісь спеціальні курси. Для мене найголовніше, яка вона людина, якими виховала своїх дітей. Єдиним моїм побажанням при підборі няні було, щоб добре розмовляла українською...

Звісно, головний показник - це діти. Мої до няні ставляться дуже добре, до того ж вона хороший подразник для мене, бо я добре відчуваю, коли мені треба в чомусь підтягнутися. Приміром, я навчилася малювати, бо Ніна дуже гарно малює, і це подобається моїм дітям, ліпити з пластиліну... Тобто в особі няні я маю здорову конкуренцію. І мені дуже приємно, що діти їй довіряють. Навіть коли відпаде потреба в ній як у класичній няні, ми хотіли б, аби вона залишалася з нами якнайдовше. Щоб у неї було здоров'я, а в нас - фінансова можливість.