Хвороба нашого часу: коли чуже тележиття стає важливішим за власне

Ми часто негативно оцінюємо те, що нам показують по телебаченню. Ремствуємо, обурюємося, гніваємося, дивуємося. Але в цій однобічній оцінці іноді забуваємо - адже показують нам саме те, що ми дивимося. Будь-яка телепередача, шоу, фільм чи серіал оцінюються з погляду того, чи цікаво це буде глядачеві, чи дивитиметься він це, чи слухатиме, чи обговорюватиме.

Нудне життя та буденність втомили, щоденні турботи викликають відразу до життя. Втома провокує нас на пошук легких і недорогих способів розвеселити й потішити себе. У такому стані легко "підсісти" на модні нині реаліті-шоу з елементами гламуру.

Незамінний засіб від нудьги

На екрані молоді й гарячі будують дім, кохання, стосунки. Але насправді заявлена мета не настільки важлива - важливо, що в глядача з'являється можливість підглядати за чужим життям. Нікому не чужі такі низькі пристрасті, як підглянути-підслухати, а цікавість у такому випадку зовсім не порок, адже учасники свідомо погоджуються на те, щоб їхнє життя було доступне для перегляду кожному. Давній добрий "Дім", гарячі "Канікули в Мексиці", "Великий брат", "Холостяк" або "Фермер шукає дружину" - всі ці проекти популярні переважно за рахунок цієї самої можливості "підглянути", побачити чуже, майже справжнє життя.

У серіалах гра акторів зумовлена заздалегідь написаним сценарієм, чим відрізняється від вчинків героїв реаліті-шоу. Цей світ задзеркалля розрахований на втомлених буденністю, спраглих емоцій глядачів, на тих, хто хотів би жити по-іншому, але з якихось причин не в змозі змінити своє життя. Життя живих людей на екрані, за яким можна спостерігати щодень чи бодай раз на тиждень, додає барв, емоцій, переживань і, як здається, певного розмаїття у звичний ритм повсякденних турбот.

Формати різних реаліті-шоу розрізняються за напрямами, але основна особливість, яка їх об'єднує, полягає в тому, що на екрані ми бачимо справжніх людей, а не акторів. Вони живуть звичайним життям, таким самим, як і ми з вами. Їхні чесноти та вади виставляються напоказ, успіхи й невдачі розглядаються крізь збільшувальне скло блакитного екрана, конфлікти, зміни, досягнення - все це стає надбанням громадськості. Телебачення не стоїть на місці, й простої демонстрації чужого життя видається замало, щоб зацікавити глядача. Реаліті-шоу модифікуються, оновлюються, популярнішими стають шоу талантів або проекти, в яких учасники опановують нові навички, змагаються, і глядач, зрештою, отримує вже не тільки можливість "підглянути". З'являється відчуття "участі" - можна проголосувати за вподобаного героя, разом з ним переживати, розчаровуватися чи радіти перемогам.

Спостерігаючи за ходом подій в "Х-факторі", "Фабриці зірок", "Україна має талант" чи в "Танцюють всі", ми можемо реалізувати не тільки свою цікавість і пристрасть до підглядання, а й щось більше. Спектр пережитих емоцій розширюється, глядач виявляється більш залученим, оскільки життя, показане завдяки таким реаліті-проектам, уже не просто демонструє примітивний побутовий спосіб існування, а показує нам людей, котрі чогось навчаються, щось отримують, ставлять перед собою мету і наполегливо йдуть до неї.

Талант-шоу, безперечно, популярні з тих самих причини, що й шоу "підглядання". Проте їхня аудиторія набагато ширша - на життя молодих зірочок і талантів цікаво дивитися, зокрема, й тим, хто сам хоче виявити свої таланти, прагне чогось досягти в цій сфері, - тобто людям творчим, які прагнуть зазирнути за лаштунки. Глядач талант-шоу - це психологічно більш зрілий глядач.

Особисте в реаліті-шоу

Реаліті-формати розраховані на різну аудиторію. Тож, крім описаних вище шоу, сьогодні популярність і любов глядача завойовують також не просто проекти, які розвивають таланти, а й ті, які звертають нашу увагу на численні проблеми суспільства, показують життя з різних боків. Це проекти, які актуалізують соціальні цінності, розкривають труднощі, що спіткають людину в житті, підказують можливості й шляхи розв'язання проблем. Наприклад, проект "Зважені та щасливі" став яскравою демонстрацією того, як люди занедбують себе й своє тіло, чому переїдають, повнішають, забувають про своє здоров'я й красу. І, можливо, найголовніше - проект показує, що впоратися із зайвою вагою реально. Для цього необхідно хотіти, ставити мету, мати силу волі, думати не про швидкі й короткострокові дієти, а про здоровий спосіб життя, в якому є місце спорту, правильному харчуванню, здоровому мисленню та психологічному розвиткові.

Кожне реаліті-шоу - це відображення проблем та актуальних тем нашого суспільства. Ми дивимося на те, чим живемо. Іноді щоденні проблеми здаються такими буденними й постійними, що ми просто не помічаємо, як живемо. Загальнолюдські цінності девальвуються, і, можливо, саме із цим пов'язане зростання популярності проектів, які акцентують на цьому увагу. Проекти "Кохана, ми вбиваємо наших дітей" або "Вагітна в 16" звертають увагу глядача на те, як ми пестимо й виховуємо наших дітей: чи будуть вони щасливими, чи зможуть у майбутньому чогось досягти, й що робити, коли труднощі у вихованні дитини перетворилися на реальні проблеми.

Психологічні реаліті-шоу приваблюють ту аудиторію, для якої теми, заявлені в проекті, актуальні, цікаві, й, скоріш за все, тією чи іншою мірою мають місце в житті глядача. Самотужки розв'язати проблеми - не до снаги, і реаліті-проект стає можливістю подивитися на проблему з боку, побачити, як із цим можна впоратися.

Людина влаштована так, що найгостріші комплекси, травми коріняться глибоко в позасвідомому. Ми можемо відчувати певний психологічний дискомфорт, проте часто не знаємо, як це виправити, не завжди здатні помітити й оцінити "масштаб трагедії".

І перше, що отримує глядач, це можливість ідентифікуватися з героєм реаліті-шоу. Ми дивимося на екран і бачимо таку саму звичайну людину. Вона така ж, як і я. Ці звичайні люди рідніші й ближчі, ніж ефемерні зірки шоу-бізнесу, з ними набагато легше ідентифікуватися. А коли бачиш "ніби себе" й елементи свого життя з боку, то стає набагато цікавіше, виникає бажання довідатися - "а що ж далі?".

Старе відоме прислів'я "У чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає" почасти відображає той процес, який переживає глядач, осуджуючи чи оцінюючи вчинки й поведінку учасників реаліті-шоу. Вади чи помилки учасника шоу на екрані - виразніші й помітніші. Оскільки ж кожен з нас має свої мінуси й невдачі, які не завжди хочеться помічати й визнавати, відчувати сором за них чи провину, то спостерігання за героями реаліті-шоу дає бодай можливість присоромити когось іншого, а не себе, тим самим дозволяючи внутрішньому конфлікту та неприємним переживанням виливатися назовні, а не всередину. Ми проектуємо зовні те, що складно помітити, переварити, визнати чи переживати в собі. Глядач дістає можливість звинувачувати не себе за свої провини, а іншу людину, що уможливлює такий собі тимчасовий психологічний комфорт.

Ще одним важливим чинником є те, що реаліті-шоу - це живі, щирі емоції. Глядач отримує можливість їх відчути. Практично весь спектр переживань стає доступним навіть дуже стриманим людям, емоції яких зовні не даються взнаки. Коли події з героями реаліті-шоу стають "містком" для виявлення та переживання стриманих почуттів - глядачі співчувають, відчувають ніжність, смуток чи злість до учасників проектів, плачуть разом з ними, радіють їхнім досягненням.

Важливо й те, що учасники реаліті-шоу по-справжньому долають щось у собі, чогось навчаються, іншими словами, набувають якогось досвіду. І набуття цього досвіду "на очах", в умовах реаліті-шоу дає змогу глядачеві бачити й переймати цей досвід, наслідувати й теж якоюсь мірою вчитися. Почасти це навчання "на чужих помилках", а почасти - можливість самому "не витрачатися" (емоційно в тому числі) на експерименти й потенційні невдачі, а просто перейняти досвід, який виявився успішним.

"Плюс" із вбудованим "мінусом"

Тривають нескінченні дискусії про вплив реаліті-шоу на суспільство в цілому та психіку людей зокрема. Безперечно одне - реаліті-шоу привертають увагу, їх дивляться, оцінюють, обговорюють, лають. І, зрозуміло, вплив такого роду передач може бути як негативним, так і позитивним.

Швидкість життя щодень збільшується, і особливо в мегаполісах людину спіткає безліч стресових ситуацій. Як наслідок - напруга, яка потребує розрядки. Тож реаліті-шоу - це можливість отримати таку емоційну розрядку. Залежно від актуального стану глядач може побачити дві сторони, два можливі напрями зняття напруги - "у мене не все так погано" або "він зміг, а отже, і я зможу". Крім того, це нагода "злити" негативні переживання не на близьку людину поруч, яка "потрапила під гарячу руку" після важкого робочого дня, а на героїв програми. Можливість простої реакції без глибоких розмірковувань теж необхідна.

Однак негативний вплив може бути пов'язаний і з тим, що, по-перше, корисно використовувати не тільки цей інструмент зняття напруги: адже якщо він єдино можливий, то рано чи пізно перестане бути таким і лише погіршуватиме вже наявну напругу. По-друге, напруга, яка іноді виникає, потребує не безадресної розрядки, а, наприклад, розв'язання конкретної проблеми в житті людини. А така безадресна можливість "зливати" негативні емоції тільки відтягує розв'язання власних проблем.

Якоюсь мірою нагода побачити "чужі пеньки" може допомогти звернути увагу людини й на свої власні помилки, помітити свої власні комплекси, страхи, вади.

Але, знову ж таки, щоб помітити й усвідомити власні проблеми, потрібно мати певну сміливість, чесність та уважність до себе, а, "засинаючи" перед телевізором під чергове реаіті-шоу, глядач не завжди замислюється, що ж саме з того, що відбувається на екрані, - "про нього".

Переживання почуттів разом із героями реаліті-проектів - це чудова можливість навчитися переживати та показувати й свої емоції. Крім того, це покращує глядачеві життя - ще б пак, така емоційна пожива!

Та якщо перегляд реаліті-шоу - єдине, що викликає насичені переживання, то, мабуть, слід замислитися про своє життя й про те, чому тільки чужі успіхи, досягнення чи події можуть викликати емоції. Можливо, в ньому щось давно вже потрібно змінити, щоб отримувати радість, задоволення не тільки в момент перегляду телевізора, а й від власного життя.

Те, чого можна навчитися (корисних технічних навичок на кшталт приготування страв чи якихось фізичних вправ), або можливість перейняти досвід поведінки учасників реаліті-шоу в конфліктній ситуації - також хороший бонус для глядача. Однак особистий досвід завжди залишається більш значимим. Якщо опиратися лише на чужий, є спокуса так і не здобути свого особистого. Дивіться, уболівайте, голосуйте за героїв реаліті-проектів, отримуйте задоволення від затишного сімейного перегляду - головне, щоб це не перетворилося на єдину й найяскравішу подію вашого життя.