Хочу всиновити дитину

Важко залишатися байдужим, коли дитячі очі мовчазно благають про родинний затишок. Та всередині кожного дорослого, сповненого вагань, починається запекла боротьба між "хочу" і "зможу".

Процедура всиновлення в Україні є, так би мовити, статусною, тому що не кожен охочий може претендувати на батьківство і не щодо будь-якої дитини. Отримання відповідних статусів - процедура тривала, яка дає майбутнім батькам достатньо часу, щоб визначитися, чи відповідають їхні бажання їхнім можливостям.

Отже, хто може бути всиновлювачем? Це визначено в статях 211–213 Сімейного кодексу України.

1. Дієздатна особа віком не молодша 21 року, за винятком, коли всиновлювачем є родич дитини). При цьому різниця у віці між усиновлювачем та дитиною має становити не менш як 15 років. А якщо всиновлювати повнолітню особу, то різниця у віці не може бути меншою, ніж 18 років.

2. Подружжя (особи, які перебувають у зареєстрованому шлюбі). При цьому, якщо в дитини є мати або батько, то чоловік або жінка, з якими вони проживають, можуть усиновити дитину лише після реєстрації шлюбу. Особи, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, зможуть отримати право на всиновлення як пара лише за рішенням суду. Одностатевим парам усиновлення заборонено.

Не можуть бути всиновлювачами особи:

- обмежені в дієздатності або визнані недієздатними;

- позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

- були всиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але всиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;

- перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

- зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

- не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

- страждають на визначені законом хвороби;

- є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;

- були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та н.., або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;

- за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;

- є особами без громадянства;

- перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до закону не може бути всиновлювачем.

Для кандидатів в усиновлювачі вказаний перелік особливо важливий, бо, подаючи документи на всиновлення, а потім у суді, який дозволяє чи не дозволяє всиновлення, необхідно буде доводити відсутність протипоказань для всиновлення і пам'ятати, що звички, стиль життя, соціальний статус, особливості поведінки прискіпливо оцінюватимуть на предмет відповідності інтересам дитини. До того ж серед кандидатів в усиновлювачі, крім високоморальних, будуть і ті, що матимуть переважне право, а це громадянин України:

- в сім'ї якого виховується дитина;

- який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка всиновлюється;

- який усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами;

- який є родичем дитини.

Перевага також надається подружній парі. Тому самотнім особам боротися за всиновлення дитини (особливо маленької) буде досить складно.

Кого ж в Україні можна всиновлювати (статус дитини)? Це:

- діти-сироти;

- діти, позбавлені батьківського піклування;

- діти, батьки яких дали згоду на всиновлення.

Важливо знати, що в Україні можна всиновлювати дітей віком від двох місяців. Тож після того як ми визначилися з критеріями для майбутніх батьків та дітей, переходимо до самої процедури всиновлення.

Отримання статусу кандидата в усиновлювачі

Для цього потрібно звернутися з відповідною заявою до служби у справах дітей за місцем проживання і стати на облік кандидатів, додавши до заяви такі документи:

- копію паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

- довідку про заробітну плату за останні шість місяців (або копію декларації про доходи за попередній календарний рік);

- копію свідоцтва про шлюб (якщо заявник чи заявники перебувають у шлюбі);

- медичний висновок відповідної форми про стан здоров'я;

- нотаріально завірену письмову згоду другого з подружжя на всиновлення (якщо всиновлює хтось один з подружжя);

- довідку про відсутність судимості;

- копію документа, що підтверджує право власності (або право користування - договір оренди житла наприклад) житловим приміщенням.

Після цього служба впродовж 10 днів перевіряє умови проживання кандидата та подані ним документи, за результатами перевірки готує висновок і, якщо він позитивний, ставить на облік із внесенням даних до Книги обліку кандидатів в усиновлювачі.

Висновок служби видається на руки кандидату і діє один рік, впродовж якого кандидат повинен реалізувати своє право, тобто знайти і всиновити бажану дитину.

Облік дітей, які можуть бути всиновлені, також здійснює служба у справах дітей за місцем їх проживання. Тому важливо пам'ятати, що дитина, яку ви хочете всиновити, має бути внесена до такого обліку. Якщо ж кандидат самостійно не визначився, кого саме він хоче всиновити, то служба поінформує його про дітей, які можуть бути всиновлені, а також про етапи знайомства та встановлення контакту з дитиною.

Коли кандидат знайшов і визначився з дитиною, він повинен подати відповідну заяву до служби за місцем проживання або місцем перебування цієї дитини. Після цього служба впродовж 10 днів розглядає кандидатуру всиновлювача на відповідність інтересам дитини. Якщо вік та рівень розвитку дитини дозволяє, то запитують її згоди на всиновлення. За результатами перевірки служба готує висновок про доцільність усиновлення, який і буде підставою для звернення кандидата впродовж одного місяця до суду.

Заява до суду подається в порядку окремого провадження, де всиновлювач є заявником, а служба, яка надавала висновок про доцільність усиновлення, - зацікавленою особою. До заяви додаються висновки обох служб і документи, що підтверджують та характеризують особу всиновлювача. Це фактично той самий перелік документів, які кандидат подавав до служби, коли ставав на облік, але оновлені на дату звернення до суду.

Судовий розгляд справи відбувається за обов'язкової участі кандидата і, якщо вік та рівень розвитку дозволяє, самої дитини.

Фактично увесь процес усиновлення з моменту подачі заяви до служби і до винесення позитивного рішення суду, за умови, коли кандидат швидко визначився з дитиною, яку хоче всиновити, може тривати до трьох-чотирьох місяців. І важливо, що на будь-якій стадії до винесення судового рішення кандидат має право відмовитися від усиновлення.

На перший погляд, процедура всиновлення видається надто забюрократизованою, обтяженою численними перевірками та збиранням інформації, але практика свідчить, що таке відтермінування є виправданим і до омріяного батьківства доходять одиниці. Хтось лякається відповідальності, а хтось просто перегорає у своїх мріях. У будь-якому разі шлях здолає, той хто ним іде. І головне - пам'ятати, що після отримання позитивного рішення суду про всиновлення почнеться новий етап життя, яке вже не має залежати від ваших "хочу" і "зможу". У ньому має панувати беззастережна любов.