Дитина за гроші, або Підводні камені сурогатного материнства

Сурогатне материнство - дуже прибутковий в Україні бізнес. Щорічно з країн, де це заборонено законом або коштує шалених грошей, по дітей, виношених українками, з'їжджаються тисячі іноземців. Вартість такої послуги коливається від 20 до 45 тисяч доларів. Сурогатна мати отримує всього лише десяту частину цієї суми. Попри це, охочих виносити й народити чужу дитину в нас достатньо.

Головний стимул - бідність

Особливо часто українок ангажують у регіонах з високим рівнем безробіття і низькою зарплатнею. Якщо зайти на інтернет-форуми, присвячені сурогатному материнству, можна побачити, що більшість кандидаток на народження дитини для бездітних пар - родом із невеличких міст і районних центрів. Вони середнього віку й самостійно виховують своїх дітей. Зазвичай важке фінансове становище підштовхує жінок до сурогатного материнства. А от оголошень альтруїсток, які бажають зробити це безоплатно, на очі чомусь не потрапляло.

"Ви вважаєте, легко виносити дитину для чужих людей? - запитує сурогатна мама Оксана К. із Закарпаття, яка перебуває на восьмому місяці вагітності. - Тут зі своїми дітьми було непросто, особливо фінансово. Адже в нас скрізь: за обстеження в жіночій консультації, а потім ще й у пологовому будинку вимагають гроші. А де їх узяти? Живу сама, батько дитини, довідавшись про мою вагітність, зник у невідомому напрямку. Довелося вагітній до пологів працювати. Коли народилися близнюки, знову знадобилися гроші. Але повноцінно працювати я вже не можу, бо нікому сидіти з малятами. Перебивалася кілька років випадковими заробітками і ось побачила на жіночому форумі оголошення про пошук сурогатних мам. Справила враження сума гонорару за народження дитини - п'ять тисяч доларів. Та й те, що під час вагітності виплачують зарплату в 300 доларів, повністю забезпечують одягом, харчами, не могло не сподобатися".

На запитання, чи не прив'язалася до малюка, якого носить під серцем, Оксана відповіла, що не хоче думати про це. Але сподівається, що в неї все складеться добре, оскільки на кону великі гроші, на які вона вже запланувала поліпшити житлові умови.

Мені нічого не залишалося, як запевнити жінку, яка зважилася на такий учинок, що в неї все вийде. Хоча, не приховаю, в душі з'явилися сумніви. Бо не уявляю, як може почуватися жінка в момент, коли в неї відбирають новонароджену дитину. Невже й правда можна обдурити природу, яка наділила нас материнським інстинктом?

Звернулася по роз'яснення до психологів. Але й тут мене одностайно запевнили, що сурогатна мати під час і після передачі дитини батькам-замовникам зазнає сильної психологічної травми. Винятком із правил можуть стати жінки, які перебувають протягом усієї вагітності й пологів в алкогольному або наркотичному сп'янінні. Але до таких клієнток охочі отримати здорову дитину просто не звертаються.

Законодавчі гарантії

- У моїй практиці було кілька випадків, коли сурогатні матері, передумавши віддавати дитину генетичним батькам, просили мене допомогти, - розповідає голова Судової асоціації України "Фонд сприяння правосуддю" адвокат Катерина Тарасова. - Але допомогти цим жінкам українська Феміда, на жаль, не може. Оскільки в нашому законодавстві діє закріплена у пункті 5 статті 136 Сімейного кодексу України чітка заборона на оскарження материнства жінці, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій. А в статті 123 цього ж Кодексу задекларовано, що в разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком і дружиною), батьками дитини є подружжя.

Що ж до чоловіка сурогатної матері, то він, за словами Катерини Тарасової, теж позбавлений таких прав. Таке визначення містить Постанова пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства й стягнення аліментів". У статті 11 цього документа сказано, що особа, яка дала згоду на штучне запліднення своєї дружини, не має права оскаржувати батьківство.

Іншими словами, сурогатна мати ніяк не може претендувати на народжену нею дитину, яка в законодавчому плані залишається для неї чужою, що робить цей метод розв'язання проблеми з безплідністю привабливим для іноземців.

До слова, у тій-таки Німеччині, де дозволено одностатеві шлюби, злочином вважається будь-яка спроба здійснити штучне запліднення або імплантувати людський ембріон жінці, котра готова відмовитися від дитини після її народження. А от у Франції Верховний апеляційний суд (Cour de Cassation) ухвалив, що сурогатне материнство суперечить законодавству про всиновлення й порушує закони про невідчужуваність людського тіла. Саме тому бездітні пари із цих країн приїжджають до нас скористатися послугами сурогатних матерів. Але чи так щедро вони готові платити за це?

Неспроможний договір

Як відомо, Україна дуже популярна серед іноземців через невисоку вартість процедури народження дитини сурогатною матір'ю. За кордоном, особливо в деяких штатах Америки, ці послуги обходяться разів у десять дорожче. Що ж стосується суми грошової винагороди сурогатній матері, то вона недостатньо висока (у межах 2–5 тис. грн). І, що найнеприємніше, ці гроші не завжди доходять до породіллі.

Чому так? Тому що договірні відносини, які встановлюються в Україні між подружжям, медиками й сурогатною матір'ю, не є стовідсотковою гарантією виконання сторонами обов'язків.

- Проблема в тому, що поняття договору сурогатного материнства, як і саме його визначення, законодавством не встановлено, тому і його правова природа є нез'ясованою, - пояснює Катерина Тарасова. - Зазвичай ці відносини в нас регулюються досить банально - укладанням договору про надання послуг. І, як показує практика, у більшості медичних клінік це відбувається без супроводу професійних юристів і засвідчення нотаріусом, аби знизити таким чином витрати. Отже, підписаний майбутніми батьками, сурогатною матір'ю й медиками документ не має юридичної сили. А це означає, що зазначені в ньому обов'язки можна фактично безкарно не виконувати. Тому й довести в суді факт, що за народження сурогатною матір'ю дитини генетичні батьки повинні виплатити їй грошову винагороду, стає проблематично.

Ба більше, нікчемним, тобто недійсним, можна визнати навіть засвідчений у нотаріуса договір. Ідеться про договір відступлення, укладений після зачаття або народження дитини, що, згідно із твердженням автора "Науково-практичного коментарю до Сімейного кодексу України" - доктора юридичних наук, професора Ірини Жилинкової, суперечить моральним основам суспільства.

Сурогатні шахрайки

Відомі й інші ситуації, коли сурогатні матері починають шантажувати генетичних батьків дитини.
Ще на стадії вагітності вони вимагають виплачувати їм суму, вдвічі більшу за обумовлену в укладеному договорі, мотивуючи це інфляцією в країні й девальвацією гривні. Деякі дівчата коштом таких бездітних пар проводять повне обстеження організму й лікування, а потім просто зникають. Ба більше, у ЗМІ з'явилася інформація про злочинні угруповання, які майстерно викачують гроші з сімейних пар, що вирішили скористатися послугами сурогатної матері.

- Щоб уникнути таких випадків, держава повинна врегулювати відносини в цій сфері, - вважає кандидат юридичних наук адвокат Вікторія Тісногуз. - У Верховній Раді вже намагалися ухвалити законопроект, що дозволяє визнати сурогатних матерів приватними підприємцями. Його автори пропонували запровадити поділ сурогатного материнства на державне й приватне. При приватному материнстві сурогатна мати сама б визначала свій гонорар. Пропонувалося навіть фінансувати її потреби з державного бюджету, закладаючи щорічно на це 100–150 млн грн. Метою такої законодавчої ініціативи було збільшення народжуваності в країні. Але парламент відхилив її, знявши з розгляду.

Невирішеним продовжує залишатися й питання збереження таємниці походження дитини, адже часто батьки не бажають довго тримати її при собі. Особливо це стосується представників шоу-бізнесу або відомих політиків, які вважають народження дитини від сурогатної матері хорошим піаром. Про те, як така інформація може позначитися на майбутньому їхнього малюка, вони, на жаль, не думають. Отже, настав час, коли цим має зайнятися законодавець.