Як ділять українську ГТС, або Unbundling-3

Уряд говорить про реструктуризацію "Нафтогазу" і водночас 1 липня 2016 р. постановою №496 фактично консервує монополію НАКу. І в такий спосіб зводить нанівець навіть початок створення конкурентного ринку газу в Україні. Натомість дає зелене світло прихованій приватизації української газотранспортної системи.

Якщо це так, то чому, кому це вигідно? DT.UA продовжує з'ясовувати, зокрема, хто є кінцевими вигодонабувачами. Хоча що/кого шукати?..

Саме 1 липня стало відомо про кількість "газових" лобістів у Верховній Раді. Скільки там у парламенті нинішнього скликання їх нарахував голова правління НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв? До сімдесяти? Коболєв сказав (не називаючи імен і прізвищ) тільки про незаперечні, на його думку, дані щодо наявності "газових" лобістів, яких, імовірно, насправді значно більше.

Тож цю статтю, всі обранці народу включно з "газовим" лобі, вважайте запитом. У ній буде доведено, що дроблення, або це ще називають unbundling, єдиної вітчизняної газотранспортної системи (ГТС) включно з підземними сховищами газу (ПСГ) у спосіб, який обрав уряд, торкається не загально-недосяжних інтересів, а кожного - депутат ви чи тракторист, медсестра чи інженер. Не сподівайтеся, що торкнеться лише краєм, опосередковано. На Третій енергопакет не посилайтеся, хоча і про нього йтиметься, але для апологетів Unbundling вітчизняної ГТС - у неприємному контексті і ракурсі.

"Із захопленням" слухаю дуже розумних керівників газової галузі і підприємств. Але… "перестановкою стільців" замість капітального ремонту газової галузі країни і системи управління нею не обійтися. Інакше ніякий це не "євроремонт", а свідчення чергового перерозподілу ресурсних (у даному випадку газових, енергетичних) і грошових потоків. І цього разу, напевно, як завжди, - не на користь громадян, не задіяних у карколомних газових оборудках.

2 липня, по гарячих слідах проекту "плану реструктуризації НАКу з метою відокремлення ГТС", DT.UA розповідало, що фактично "це не реструктуризація "Нафтогазу", а ліквідація "Укртрансгазу". Тоді ця постанова Кабміну ще й номера не мала, її зміст і наслідки мало хто знав та усвідомлював. Нині у постанові №496 скориговано і деякі названі в ній строки - таке собі "пришвидшення". Проте питань - ще більше.

Замість реформи "Нафтогазу" - гра в монополію

Реструктуризація НАК "Нафтогаз України", а також створюваної як єдиний технологічний комплекс газотранспортної системи справді конче потрібна. Звичайно, за затвердженим планом. Проте з'явився він із запізненням щонайменше на два роки. (Про перший його варіант, що стосувався, як і нині, ГТС, DT.UA розповідало ще влітку 2014 р. - див. Unbundling, №20 від 6 червня 2014 р., "Поділ-2", №21 від
13 червня 2014 р.) І запізнилися не лише зі складанням такого плану щонайменше на півроку навіть від строків "початку реформ" НАКу, узгоджених між фахівцями Енергетичного Співтовариства та урядом України. Та й називати такий, з дозволу сказати, план планом реформування НАК "Нафтогаз України" нелогічно. Адже йдеться в ньому не про реальну реформу "Нафтогазу" і навіть не про реформу ГТС, а про створення двох акціонерних товариств, як сподіваються, за участі іноземних інвесторів-партнерів.

Як підтвердив уряд постановою №496, вони повинні стати не лише "новими операторами" ГТС і ПСГ, а й концесіонерами. Цікаво, що скажуть (як проголосує ВР?) депутати, коли парламент у такий спосіб поставлено перед фактом? Хоча якщо потужне "газове" лобі, про яке казав Коболєв, постарається, то художній задум стане реальністю: бачу мету, не бачу перешкод. На шляху до чого?

Такі самі запитання варто адресувати "Нафтогазу". Але ще і з приводу цін на газ. Адже саме НАК закуповує більшість імпортованого (на сьогодні - з ЄС) природного газу, як і видобутого державним ПАТ "Укргазвидобування".

І закупівельні ціни "Нафтогазу" на тому ж німецькому хабі NCG, на який НАК закликає орієнтуватися, часто нижчі. Один з останніх прикладів ілюструє рис. 1. Звичайно, спотові ціни нестабільні, тобто коливаються залежно від попиту-пропозиції, особливо коли це стосується "провальних" для спотової торгівлі літних періодів. Якби "Нафтогаз" мав кошти, то сам купив би порівняно дешевий газ улітку і продав би з чималою маржею. Він і продасть нам - тільки не "дешевий" газ. Хоча зберігати є де, адже 11 ПСГ стабільно працюють в Україні. Але у НАКу то коштів бракує, то є інші нагальні потреби…

Довелось, приміром, днями звертатися до Кабмину - про узгодження зниження державним Ощадбанком ставки за одним із кредитов "Нафтогазу України" з 23 до 21,5%. Відповідне рішення уряд, звісно, прийняв на своєму засіданні. Йдеться про кредит, залучений "Нафтогазом" у 2009 р., поточна заборгованість у його межах - 1,972 млрд грн. Вивільнені кошти планується спрямувати на закупівлю "Нафтогазом" газу і закачування його до підземних сховищ "Укртрансгазу".

Хоча у підземних сховищах діючого оператора газотранспортної системи - "Укртрансгазу" на 25 серпня накопичено більш як 12 млрд кубометрів, на даний момент вони заповнені на 38%. Але це тільки приказка, зокрема про монополію.

Реформаторам заважає стокгольмський синдром?

У затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 1 липня 2016 р. №496 плані реструктуризації публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з метою відокремлення діяльності з транспортування та зберігання (закачування, відбору) природного газу багато уваги приділяється перспективам вирішення арбітражного спору між "Нафтогазом" і "Газпромом" у трибуналі м. Стокгольма. Перш за все при створенні ПАТ "Магістральні газопроводи України" для всіх дотичних міністерств існує певна умова, а саме: "Протягом 30 днів з дати набрання чинності остаточними рішеннями по суті арбітражних справ між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ВАТ "Газпром", що тривають при Арбітражному інституті Торговельної палати м. Стокгольма".

І хоча, на перший погляд, власне це і є наріжним каменем усієї цієї "реформи", та по суті саме це несе в собі великі ризики.

По-перше, ніхто не знає точно, як надовго затягнеться розгляд цієї справи в Стокгольмському арбітражі і коли чекати остаточного рішення. У найкращому випадку рішення може бути наприкінці наступного року, хоча топ-менеджери "Нафтогазу" обережно висловлюють сподівання на кінець першого кварталу чи першого півріччя 2017-го. Однак не виключено, що арбітражний спір триватиме набагато довше.

По-друге, треба чітко усвідомлювати, що в такому разі до рішення в Стокгольмському арбітражі ніякого поділу "Нафтогазу" не відбудеться, що прямо суперечить положенням про строки поділу, зазначені у Законі України "Про ринок природного газу". Тобто "Нафтогаз" (як він себе тепер називає - Група "Нафтогаз") продовжуватиме залишатися монополістом на ринку газу України, що унеможливить подальшу розбудову конкурентного ринку природного газу в країні. Разом з цим монопольне становище НАКу спричинить й інші нюанси.

Уряд консервує монополію "Нафтогазу" - у чому небезпека?

Попри законодавчі вимоги розділити НАК і створити конкурентний ринок газу, монопольне становище НАК "Нафтогаз України" призведе до такого:

- неможливості виконати в повному обсязі вимоги Кодексу газотранспортної мережі (найбільший порушник - НАК "Нафтогаз України"), що ускладнює функціонування вітчизняного газового ринку;

- ускладнень фінансування робіт з підтримки ГТС України в належному стані (за перше півріччя 2016 р. "Укртрансгаз" отримав від "Нафтогазу" за транзит російського газу із обумовлених угодою між НАК "Нафтогаз України" і ПАТ "Укртрансгаз" 11 млрд грн лише 4 млрд, тобто 40% від запланованого);

- адміністративного тиску "Нафтогазу" на ПАТ "Укртрансгаз", яке вимагало і вимагає від НАК "Нафтогаз України" виконання в повному обсязі умов законодавства і підзаконних актів (але замість цього саме після постанови №496 з'являються повідомлення про мало незаконні дії, розтрату держкоштів, щоправда за 2010–2011 рр.; ні, там не янголи, але вони не страшніші за тих, хто в "Нафтогазі").

Ухвалений план реформування в цілому вигідний, хоч як це парадоксально, лише нинішньому керівництву НАК "Нафтогаз України". Тому що до остаточного рішення в арбітражному спорі між НАКом і "Газпромом" у Стокгольмі провести хоч якісь реальні структурні зміни з юридичного боку не вдасться - "Нафтогаз" так і залишиться мінімум на рік, а можливо, й на значно більший термін часу "контролером" основних фінансових потоків країни, щонайменше в газовій галузі.

Ризики для нового оператора ГТС

Дуже проблематичною виглядає перспектива створення нового оператора з управління ПСГ. По-перше, у Третьому енергетичному пакеті ніде не згадується про необхідність розділити функції зберігання і транспортування, йдеться лише про відокремлення торгівлі від видобутку і транспортування.

По-друге, складається враження, що автори створення нової концесійної компанії - оператора газотранспортної системи України, працюючи до приходу в "Нафтогазі" інвестиційними банкірами, не зовсім розуміють, що це таке - створити повністю нову виробничу компанію з такими активами. Крім капіталізації нового підприємства, існують технічні і технологічні процеси, недотримання яких може призвести до великих проблем.

До слова, "Укртрансгаз" сам заробляв на технологічні потреби. І заробляв значно більше, ніж потребував, адже майже 2 млрд дол. - чималий внесок до держбюджету. Чи захочуть і чи зможуть його робити концесіонери ГТС? Щоправда, і дохід "Укртрансгазу" під питанням, як і його закупівлі. Згідно з даними "Нафтогазу", частка російського газу, імпортованого в Україну, знизилася с 78% у 1991 р. до 18% - у 2015-му, а за сім місяців нинішнього року газ у Російської Федерації взагалі не закуповувався. Отже, потрібно розширювати реверсні можливості української ГТС, чим "Укртрансгаз" предметно займався щонайменше з 2009 р.

То не логічніше вирішувати саме цю проблему? До того ж якщо нові розпорядники, назвемо їх поки що так, візьмуть у довгострокову концесію навіть тільки магістральні газопроводи, не факт, що вони стануть про них дбати, особливо реагуючи на загрозу максимального зниження транзиту газу українською ГТС. Хоч би хто був її оператором. Проте лише невелика затримка, приміром, у здійсненні внутрітрубної діагностики може обернутися серйозними проблемами.

Надана послуга не вважається послугою…

Фахівці ПАТ "Укртрансгаз" на сьогодні не поділяються на обслуговуючий персонал тільки ГТС або тільки ПСГ. Мова йде перш за все про фахівців-інженерів. Можна сказати, що виростити і навчити таких - тривалий і складний процес. І от тепер...

Звичайно, за великого бажання і належної мотивації перейти на роботу до нових ПАТ - "Магістральні газопроводи України" чи "Газові сховища України" - вони захочуть. Але ще невідомо, коли реально ці нові підприємства запрацюють, а до того часу "Укртрансгаз" залишиться без фахівців, але з обов'язком безперебійних поставок газу в країни ЄС і споживачам України. Хоча без такого кардинального ламання всіх і вся можна було б обійтися, водночас вирішивши всі поставлені завдання.

Мало хто нині згадує, що саме фахівці "Укртрансгазу" у морозному січні 2009-го зробили те, чого від них ніхто не очікував (насамперед російський "Газпром", який припинив поставки газу спочатку Україні, а згодом і всій Європі), - розвернули газові потоки у реверсному напрямку, щоб співвітчизники не замерзли! Та й кільком сусідам допомогли. Тобто розвернули спроектовані технологічні режими всупереч усьому. А тепер, бачте, та сама ГТС "немобільна". То зробіть її мобільною, як того вимагає час! Але підвішувати її в такий спосіб, як передбачає уряд, - кому це треба? Хто буде вигодонабувачем?

Якщо план вирвати з контексту реформ енергоринку країни, страждають споживачі

План реструктуризації від Кабміну є по суті вирваним із контексту загального рішення про майбутнє вітчизняної енергетичної галузі. У разі здійснення таких глобальних змін і реконструкцій як мінімум потрібно передбачати майбутнє всього нафтогазового, а також і електроенергетичного ринку, оскільки згідно з Третім енергопакетом ЄС ці ринки - електроенергії та газу - тісно пов'язані. Приймаючи рішення про майбутнє ГТС без розуміння майбутнього "Укренерго" і активів електрогенерації, ми робимо конструкцію завідомо нестабільною.

Сумнівними є також пропозиції щодо юридичних і правових питань, пов'язаних з передачею державної власності на магістральні трубопроводи та ПСГ до статутних фондів нових підприємств "Магістральні газопроводи України" та "Підземні газосховища України", міркування про кредитні борги, планування транзиту природного газу з Росії до країн ЄС та інші проблемні питання. Хоча українська ГТС безумовно має переваги в європейському конкурентному середовищі.

Враховуючи викладене, можливо, і справді не варто бігти попереду всієї Європи? А то виходить реформа за приказкою: два роки запрягали, а тепер усі нехай ховаються... Якщо хтось не заховався, ні "Нафтогаз", ні Кабмін не винуваті?..

Довідка DT.UA

ПАТ "Укртрансгаз" - провідна компанія з транспортування та зберігання природного газу на території України, 100% акцій якої належать державі. Вона складається з 14 структурних підрозділів на правах філій, промислові об'єкти яких розташовані в усіх областях України.

Загальна довжина газопроводів становить майже 39 тис. км. Блакитне паливо для вітчизняних споживачів надходить через 1451 газорозподільну станцію. Для транспортування газу трубопроводами використовуються 72 компресорні станції, на яких розміщуються 110 компресорних цехів загальною потужністю 5442,9 МВт.

Для стабілізації сезонної нерівномірності споживання газу використовуються 11 підземних сховищ газу, вітчизняна мережа яких є однією з найпотужніших в Європі (одне сховище в анексованому Криму і одне в зоні АТО зараз не контролюються і не використовуються). Загальна активна місткість ПСГ становить 31 млрд кубометрів.

ПАТ "Укртрансгаз" виконує функції оператора вітчизняної газотранспортної системи, яка була спроектована як єдиний комплекс магістральних газопроводів і газосховищ для ефективного, надійного та безперебійного забезпечення природним газом споживачів України і Європи. І якимось дивним чином ідея кардинального реформування НАК "Нафтогаз України" та її газового бізнесу перевтілилася виключно у роз'єднання єдиної ГТС - окремо транспорт, окремо зберігання газу. Навіть ця усічена ідея була би певною мірою слушною, якби не кілька суттєвих зауважень, які вочевидь залишилися поза увагою уряду Гройсмана-Порошенка.