Вето президента: і вівці цілі, і вовки ситі?

У матеріалі DT.UA «Млинці та ластівки житлово-комунальних реформ» (№16 від 28 квітня 2011 року) аналізувався, зокрема, проект закону «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Закон, проголосований 7 квітня ц.р., зобов’язував усіх споживачів газу, крім населення, встановити лічильники до... 1 квітня 2011 року. Домогосподарства, які використовують газ для опалення, мають встановити лічильники до 1 січня 2012-го (на сьогодні 97,5% таких сімей ними вже забезпечені). Ті ж, у кого є водогрійні котли (бойлери), зобов’язані встановити лічильники до 1 січня 2016 року (нині рівень забезпечення приладами обліку - 25,3%). Іншим сім’ям, які користуються тільки газовими плитами, визначено термін до 1 січня 2018-го. Усім, хто не вклався в цей термін, закон наказував - просто і сердито - газ відрізати.

Президент Віктор Янукович наклав вето на закон і повернув його до Верховної Ради зі своїми зауваженнями буквально наступного дня після виходу матеріалу в DT.UA. Це, звісно ж, було цілком прогнозовано - надто вже помітні ляпи містилися в статтях документа.

Президент звернув увагу ВР на те, що низка вимог законопроекту суперечить нормам Конституції України. Тому, по-перше, він запропонував перенести крайній термін установлення лічильників для комерційних підприємств із 1 квітня на 1 липня ц.р. По-друге, у разі відсутності лічильників президент запропонував відпускати газ за нормативами, як це робиться і нині, тому що відключення населення від газу звужує права споживачів-громадян, що заборонено Конституцією.

Виникає запитання, а в чому тоді сенс установлення приладів обліку природного газу? А от у чому. З одного боку, вартість встановлення 5,284 млн. лічильників (стільки в Україні споживачів без них) оцінюється приблизно в один мільярд доларів, які будуть вилучені з кишень споживачів через відповідні складові в тарифах на газ і його розподіл. З іншого боку, виходить, що встановлювати лічильники з урахуванням поправок президента зовсім не обов’язково! У цьому випадку частина газу, що оплачується, але не споживається населенням через явно завищені нормативи, перепродаватиметься облгазами. На цьому вони можуть «заробляти» від 200 до 300 млн. дол. щороку («Кому тарифи, а кому - газ», «ДТ» №26 від 10 липня 2010 року).

Маємо ситуацію - що в лоб, що по лобі. «Газові» олігархи зароблять у будь-якому разі, а заплатять за мудрі поправки пересічні українські громадяни.