«Укртатнафта»: акціонерне шоу

Відновлювати державну власність можна по-різному: добре, погано й як в Україні. Ми вже писали про останнє загострення конфлікту навколо Кременчуцького НПЗ (ЗАТ «Укртатнафта»). Якщо минулий тиждень щось і додав, то тільки те, що ясність — це одна з форм суцільного туману.

У вівторок, 18 березня, Верховний суд України задовольнив касаційну скаргу Генеральної прокуратури в інтересах Мінпаливенерго й Фонду держмайна щодо належності державі 18,3% акцій компанії. Новина, поза сумнівом, позитивна. Проте висновки з неї далеко не такі однозначні, як здається.

Так, для прем’єр-міністра Юлії Тимошенко це сигнал до того, що держава найближчим часом змінить керівництво компанії, назначивши свій менеджмент. Прем’єр зазначила, що 18 березня буде проведено «легітимні й законні збори акціонерів» підприємства, правда, додавши: «Ми взяли певний тайм-аут і найближчими днями призначимо керівництво й НПЗ одержить справді державне управління».

Відверто кажучи, Юлія Воло­димирівна трохи неточна у формулюваннях.

Усе набагато складніше. Зокрема, за даними Полтав­ського територіального відділення Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, збори не відбулися. Про що й склали акт. Тому говорити про їх перенесення — нариватися на нескінченні судові процедури.

До речі, татарстанські акціонери вже заявили, що збори не відбулися. Більш того, вони уточнили, що Верховний суд України скасував усі рішення, винесені в 2001—2002 роках. Зокрема рішення Вищого господарського суду, яке підтвердило законність придбання 18,3% акцій компаніями Am Ruz і Sea Group, дружніми ВАТ «Татнефть».

Із цього випливає, що справу спрямовано на новий розгляд до суду першої інстанції — Київського господарського. «Ні про яке підтвердження законності володіння державою цим пакетом акцій не йдеться — це надто вільне трактування судового рішення».

До того ж, за даними росіян, крім процесу 2001—2002 років, ініційованого ФДМУ, було ще три судові процеси з приводу 18,3% акцій «Укртатнафти», котрі також завершилися на користь іноземних акціонерів, і рішення по них досі залишаються в силі.

Цікаво, що частково з цим погоджується і представник іншого акціонера «Укртатнафти» — ТОВ «Корсан» Геннадій Корбан: «Ми детально знаємо цю ситуацію. Саме новий керівник «Укртатнафти» Павло Овчаренко звертався до Генпрокуратури, щоб оскаржити законність придбання «Татнефтью» 18,3% акцій. Я сам супроводжував цю справу... йдеться саме про повторний розгляд у Господарському суді Києва, й жодних рішень про повернення цього пакета акцій у держвласність Верховний суд не приймав.

Заяви Юлії Тимошенко говорять про поверхневе ставлення її юристів до конфлікту в «Укртатнафті». По суті, вони навіть не вникли в суть справи й до пуття не пояснили прем’єру, що відбувається на підприємстві...

І стверджувати, що в держави вже є 61%, поки некоректно. Формально, звичайно, є. Але де-факто «Нафтогаз України» поки що володіє 43% акцій. Ці акції (18,3%. — К.С.) він поки що не може використовувати»...

За словами пана Корбана, у прийнятому в травні 2007 року рішенні суду, відповідно до якого спірний 18,3-відсотковий пакет було передано НАК, йшлося лише про передачу його НАК «Нафтогаз» на зберігання, але використовувати його будь-яким чином вона не може. Побічно цю інформацію підтверджують смикання з передачею пакета від «Нафтогазу» ФДМ і їх наступне скасування.

Г.Корбан вважає, що оскільки непроведення зборів підтверджено протоколом ДКЦПФР, то, в принципі, немає потреби оспорювати його результати. «Зборів не було, про що є справжній і юридично коректний документ», — зазначає він.

До того ж юрист «Корсана» не розуміє, навіщо державні представники приїжджають і реєструються 18,3-відсотковим пакетом на зборах акціонерів. Адже це легко оскаржити в судах...

За його даними, татарстанські акціонери «Укртатнафти» вже подали скаргу до Апеляційного господарського суду Києва про своє право на пакет акцій, що оспорюється. Судове засідання заплановане на травень.

Утім, київськими судами татарська сторона вирішила не обмежуватися. «Татнефть» оголосила, що починає міжнародний арбітражний розгляд стосовно України в Арбітражному суді при Торговельній палаті Стокгольма. Нині консультант російської компанії — юридична фірма Cleary, Gottlieb, Steen & Hamilto із США — уточнює деталі й виробляє юридичну позицію. У Казані заявляють, що саму позовну заяву буде підготовлено протягом кількох днів.

Уже відомо, що основним пунктом у ньому буде саме незаконність списання 18,3% акцій «Укртатнафти» на користь НАК «Нафтогаз України». Так що сказати, що все завершилося, було б великим перебільшенням.

Правда, вже можна констатувати, що передчасними були й надії Татарстану на те, що відкликання ліцензії в реєстратора НПЗ — компанії «ФК «Укрнафтогаз» — допоможе їм одержати спірний пакет. Як стало відомо, нинішній реєстратор добровільно відмовився від ведення реєстру, і правління «Укртатнафти» вирішило передати реєстр іншій компанії. Зараз відбувається процес передачі.

Однак за всієї важливості корпоративних питань основне для підприємства питання — його завантаження. Попри нафтову блокаду з боку Росії, правлінню компанії «Укртатнафта» поки що вдається забезпечити ритмічну роботу як на українській, так і на імпортній нафті.

Баланс підприємства на перший квартал 2008 року передбачає переробку 930 тис. тонн нафти. Це — приблизно півмільйона тонн української нафти, 360 тис. тонн імпортної й 60 тис. тонн вакуумного газоліну. Для Кременчука цього замало, й розглядалися варіанти розширення імпортних поставок. Тим більше що нині ціна російської нафти на кордоні України вже зрівнялася зі світовою.

Тепер «Укртатнафта» купує нафту на міжнародному ринку й доставляє в Одесу. Схема вже довела свою життєздатність, і намічалося її подальше розширення. Відпрацьовувалися контракти на поставку іракського ресурсу. Проте в умовах атаки на нинішнє керівництво компанії з боку не тільки Татарстану, а й окремих українських чиновників реалізація таких планів стає сумнівною.

Тим часом працювати тільки на вітчизняній сировині, по 170 тис. тонн на місяць, завод не зможе...

Власне кажучи, вся стратегія татарської сторони будується саме на нафтовій блокаді. Раніше «Татнефть» пообіцяла арештовувати будь-які поставки нафти російських компаній у напрямку Кременчука. У разі фактичного підключення ще й Києва сировинна блокада стане особливо ефективною.

Тепер від України жорстко й наполегливо вимагають остаточно закріпити в її власності 56% акцій. Ця позиція Казані чітко зазначена в повідомленні президентові, прем’єр-міністрові й міністрові закордонних справ України від 11 грудня 2007 року.

У ньому пропонувалося провести переговори відповідно до вимог «Татнефти». Зокрема з відновленням попереднього керівництва заводу та захистом інвестицій «Taтнефти», а також інших акціонерів (читай — 18,3%) ЗАТ «Укртатнафта».

Відтоді позиція на Сході не змінилася, а на тлі метань у Києві — навіть посилилася. Тому твердження Ю.Тимошенко «Ми зробимо все, щоб цей завод був завантажений, і нафтопродукти поставлялися за нормальною ціною на внутрішній ринок України» експерти розглядають скептично...

А перекласти на «Нафтогаз» обов’язок закуповувати нафту для Кременчука по 800 дол. за тонну (без урахування транспортування) — перспектива більш ніж сумнівна. Навіть закупівля щомісяця 100 тис. тонн нафти потребує 400 млн. гривень. З урахуванням чотири-п’ятимісячного обороту коштів йтиметься вже про мільярди. Особливо якщо на виході уряд сподівається одержати «дешеве паливо» для внутрішнього ринку.

Фінансовий стан НАК офіційно оцінюється як критичний. Знайти ресурси для дорогих позапланових витрат йому просто ніде.

На думку виконавчого директора консалтингової компанії UPECO Сергія Куюна, «якщо в уряду немає домовленості з татарами, то такі заяви просто демонструють бажання встановити контроль над найбільшим нафтопереробним заводом».

Що ж, політична доцільність дуже часто цілком розбігається з економічною. От тільки страждають від цього не політики. Останні люблять робити різкі рухи, але рідко стоять у чергах на бензоколонках.