Троянський кінь на порозі Києва

3 лютого 2016 р. у Київській міській державній адміністрації відбувся круглий стіл під назвою "Реформа житлово-комунального господарства: ризик перекладання відповідальності на населення". На ньому розглядалося питання практичної реалізації "Комплексної програми підвищення енергозбереження та розвитку житлово-комунальної інфраструктури міста Києва на період 2015–2020 рр.". Якщо енергозбереження - діло благе і зрозуміле, то розвиток ЖКГ столиці - річ така ж небезпечна для киян, як і троянський кінь для троянців, і треба зазирнути йому всередину, перш ніж вкотити цього "коня" у Київ руками депутатів на найближчій сесії Київради 25 лютого.

У назві круглого столу зовсім не випадково згадано про ризики перекладання відповідальності на населення. Програма передбачає надання невиправдано великих коштів новоствореним приватним і комунальним керуючим компаніям на виконання її завдань і в нинішніх суспільно-політичних умовах насправді містить реальну можливість для масового пограбування і доведення до банкрутства власників житла у багатоквартирних будинках приватного житлового фонду.

Небезпеку для населення у цій програмі становить використання коштів компаніями, створеними на виконання п. 51 Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" для керування житловим фондом. Варто нагадати, що ці компанії, довіри до яких у суспільстві апріорі не існує, місцева влада призначає примусово у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку добровільно не створять ОСББ (ЖБК) і не візьмуть його на баланс без виконання перед ними зобов'язань держави щодо проведення капітального ремонту чи виділення на нього коштів.

У програмі йдеться про виділення мільярдів гривень керуючим компаніям, котрі спочатку, як можна зрозуміти, витрачатимуть їх на власний розсуд для утримання приватного житлового фонду, а потім стягуватимуть ці кошти з власників квартир навіть без оформлення з ними цивільно-правових договорів обслуговування, діючи за шахрайським по своїй суті так званим договором приєднання. Цими "договорами", в яких представлена тільки одна сторона - сама керуюча компанія, і згодних, і незгодних з ним такі керуючі компанії заганятимуть до себе у боргову кабалу. Варто лишень бодай раз помилково чи через незнання сплатити їхній рахунок, щоб юридично визнати такий "договір приєднання" і стати його стороною. Втім, його намагаються автоматично поширювати й на тих, хто такої юридичної помилки не припускається. При цьому свідомо ігнорується навіть норма цивільного права, відповідно до якої послуги, надані в односторонньому порядку, створюють зобов'язання лише для сторони, яка їх надає, але не для сторони, якій вони надані, не кажучи вже про дотримання свободи договору і фундаментальних прав власників утримувати свою приватну власність на власний розсуд.

Експертне середовище застерігає ініціаторів цієї вкрай небезпечної для киян програми від її практичного втілення і вважає, що так щасливо знайдені сотні мільярдів гривень мають бути передані у Києві на виконання зобов'язань держави перед власниками приватних і приватизованих багатоквартирних будинків з персональним розподілом цих коштів між усіма учасниками процесу приватизації. Після цього приватизацію можна буде вважати проведеною у цій частині без кричущих порушень з боку держави. Більш того, частину цих коштів мали б виділити тим киянам, кому не дали можливості реалізувати своє право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду тільки тому, що вони вже забезпечили себе житлом за власні заощадження. Цих жителів столиці було просто грубо дискриміновано, бо їх не допустили до приватизації не тільки державного житлового фонду, а й об'єктів державної та комунальної власності на їхні "житлові чеки", що залишаються непогашеними до цього часу. Не допускали чиновники, які самі ділили все майно з урахуванням своїх особистих "інтересів".

Доречно було б запитати в авторів цієї програми: чому немає коштів на виконання зобов'язань держави перед тими, хто приватизував державний житловий фонд у невідновленому вигляді, але вони легко знаходяться для спеціально створених під роздачу грошей керуючих компаній?

Такий парадокс можна пояснити тільки версією про приховану потужну корупційну складову зазначеної ініціативи. Бо приватні керуючі компанії, які отримують право витрачати величезні суми без відома та без згоди власників квартир і співвласників будинків, можуть спочатку за корупційними схемами їх вимити, а потім ще й стягнути з власників під виглядом стрімко створеної заборгованості.

У цьому переконує хронологія попередніх порушень прав співвласників житлового фонду столиці. Спочатку співвласникам житлового фонду відмовили у виділенні гарантованих державою коштів на проведення капітальних ремонтів. Потім рейдери за сприяння осіб, уповноважених на виконання функцій держави та самоврядування, незаконно заволоділи допоміжними приміщеннями столичного житлового фонду, хоча вони як саме допоміжні приміщення не є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин. (При цьому рейдери виплатили чиновникам чималу корупційну складову.) Потім Законом "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" законодавці фактично узаконили крадіжку, урівнявши рейдерів допоміжних приміщень у правах із законними співвласниками багатоквартирних будинків і надавши їм переваги при голосуванні з питань управління спільним майном краденими метрами всупереч нормі Цивільного кодексу України, яким установлено рівноправність співвласників при здійсненні права власності незалежно від величини належних їм часток.

А тепер на власників житлового фонду планується ще й навала керуючих компаній, які одержали безпрецедентне за своєю кримінальною суттю право отримувати величезні кошти, на свій розсуд розпоряджатися ними, а потім доводити до банкрутства співвласників багатоквартирних будинків, відбираючи в них за штучно створену заборгованість нерухому власність, що має ознаки грандіозного рейдерства.

У нинішньому вигляді таку програму без широкого суспільного дискурсу, без експертної перевірки на відповідність Конституції та законам України, без перевірки на наявність корупційної складової й без урахування конституційних прав власників приватного житлового фонду - багатоквартирних будинків приймати голосуванням неприпустимо.

Необхідно своєчасно відвернути від киян нове лихо, яке чиновники КМДА планують заподіяти, впровадивши нововведення без суспільної на те згоди.

За новоствореними замість жеків керуючими компаніями з обслуговування житлового фонду столиці стоять особи, які раніше обіймали посади у комунальних підприємствах, центральних і місцевих органах державної та законодавчої влади і, втративши довіру суспільства, намагаються продовжити своє економічне жирування, а також визиск членів територіальної громади в новій формі.

Хронологія пришвидшеного просування програми вкрай насторожує.

3 лютого 2016 р. у КМДА відбувся круглий стіл.

8 лютого продовжилося продавлювання цієї програми на засіданні постійної комісії Київради з питань житлово-комунального господарства з наміром спішно винести її на голосування на найближчій сесії Київради.

15 лютого постійна комісія Київради з питань житлово-комунального господарства продовжила розгляд вкрай небезпечної для пересічних киян Програми і… узгодила її проект.

16 лютого - розгляд на бюджетній комісії Київради.

А 25 лютого ц.р. планується затвердження на пленарному засіданні сесії Київради.

Така технологія прийняття рішень виключає можливість суспільного аналізу та обговорення програми.

У КМДА немає правових підстав виносити цю програму на голосування на найближчій сесії Київради без її попереднього ґрунтовного вивчення й оцінки, без проведення громадської експертизи, без широкого суспільного дискурсу, без висновку юридичного управління КМДА на відповідність цієї програми вимогам Конституції та законів України, без висновку департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту КМДА, без розгляду у комітеті з питань бюджету Громадської ради при КМДА та низки інших профільних комісій. А також без висновку правової експертизи цієї вкрай небезпечної, на наш погляд, програми на наявність у ній корупційної складової.

Якщо органи нагляду за дотриманням законності, правозахисні інститути і громадські організації, а також самі кияни це застереження проігнорують, то в Києві вже вкотре вже повториться "ефект Кассандри". Вона застерігала троянців не вкочувати троянського коня за міські мури, але троянці її не послухали. Що з ними було далі, відомо…

На прикладі брутального впровадження у Києві "Комплексної програми підвищення енергозбереження та розвитку житлово-комунальної інфраструктури міста Києва на період 2015–2020 рр." можна зробити висновки про те, що правової держави в нас як не було, так іще й немає, що корупція відверто набирає катастрофічних масштабів і форм, закони й нормативно-правові акти не є продуктом суспільного договору, а всі ризики перекладаються на власників житла.

Допоки?!

Про автора:

Тарас КІНЬКО, член НСЖУ,голова комісії Громадської ради при ГУМВС України в місті Києві з питань моніторингу боротьби з економічною злочинністю, захисту власності і культурної спадщини від злочинних зазіхань