Дискримінація за майновою ознакою?

Якщо влада справді хоче чесних реформ - нехай спитає, як їх робити, в тих, для кого вони робляться

Якщо Україна - правова держава, а головною ознакою правової держави є верховенство права, то Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (надалі Закон) заперечує, що Україна - правова держава, і ставить під сумнів верховенство права в Україні. Він не відповідає змісту і духу ст.22 Конституції України, якою забороняється при ухваленні нових законів або при внесенні змін до чинних законів допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Для того, щоб нав'язати власникам квартир - співвласникам багатоквартирних будинків приватні керуючі компанії, Кабінет міністрів як суб'єкт законодавчої ініціативи вдався до порушення конституційних, громадянських, людських і майнових прав власників квартир у багатоквартирних будинках і вніс у чинні закони зміни, які порушили існуючі права і свободи власників у інтересах комерційних утворень, що здійснюють діяльність у сфері житлово-комунальних послуг та намагаються всіма засобами зайняти монопольне становище на ринку житлово-комунальних послуг.

Цим Законом порушено повноту прав власника, який підпорядкований тільки самому собі і не потребує сторонньої опіки. Власник вільний у своїх рішеннях, оскільки тягар власності покладається на нього, і власник на власний розсуд здійснює управління, володіння, користування і розпорядження своїм майном незалежно від волі інших осіб.

Держава (в особі свого вищого законодавчого органу) наче забула, що має захищати непорушність права приватної власності і прав власника. Ухваливши цей Закон, вона порушила ст.17 Загальної декларації прав людини, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.3, 8, 9, 19, 21, 22, 24, 41, 64, 66, 68 Конституції, ст.1 Кримінального кодексу України, ст.ст.319, 321, 328 Цивільного кодексу України тощо.

За всі роки незалежності держава, хоч і ініціювала приватизацію державного та громадського житлового фонду, насправді ніколи не вважала власників приватизованих квартир у багатоквартирних будинках реальними, а не номінальними власниками. Усупереч переходу прав власності на квартири державного і громадського житлового фонду до наймачів, викуплені і приватизовані квартири не виключалися з державного і громадського житлового фондів і не виводились у приватний житловий фонд на порушення прийнятих, але не діючих нормативно-правових актів. Як квартири, так і багатоквартирні будинки в цілому й далі незаконно зараховувалися до комунальної власності. Комунальні підприємства як господарюючі суб'єкти комунальної сфери економіки, які можуть здійснювати свою діяльність винятково щодо об'єктів комунальної власності, досі безпідставно поширювали свої правомочності на приватний житловий фонд багатоквартирних будинків, накладаючи на власників данину у вигляді близько 40% від загальної вартості комунальних послуг.

І коли настав час покінчити з беззаконням, то на ці 40% маржі замість комунальних підприємств стали претендувати спішно створені приватні керуючі компанії, що потребувало законодавчого примусу власників до переходу під їхнє управління.

Тож незгодним доводиться тепер захищати свої права від держави, яка мала б захищати, а не порушувати права власників. За роки незалежності права співвласників багатоквартирних будинків були стільки разів порушені особами, уповноваженими на виконання функцій держави, і виборними особами органів місцевого самоврядування, що в багатоквартирних будинках виникли критичні суперечності, які наглухо заблокували можливість реформування.

Щоб реформувати житлово-комунальний сектор економіки слід спочатку завершити перехід прав власності у багатоквартирних будинках, для чого насамперед необхідно відновити порушені правовідносини власності в частині прав власників квартир на допоміжні приміщення і на переважне право приватизації вбудованих нежитлових приміщень, яке було порушено, а також наполягти на виконанні державою чи попереднім власником зобов'язання провести перший капітальний ремонт. Ухваленням Закону, який звільняє державу і попереднього власника від зобов'язання провести капітальний ремонт будинку і узаконює порушення прав власності за рахунок обмеження та звуження прав власників вже не відбутися. Без цього - "риба".

Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" звужує, порушує і обмежує права власників квартир - співвласників багатоквартирного будинку (надалі власники), а саме:

- Закон здійснює втручання держави в права власників;

- Закон безпідставно звільняє державу від обов'язку передавати мешканцям на баланс дво- і багатоквартирні будинки тільки після проведення в них державою чи іншим попереднім власником капітального ремонту або після цільового виділення коштів на його проведення, бо це порушує умови, на яких відбувалася приватизація державного і громадського житлового фонду;

- дискримінує власників за майновою ознакою при голосуванні квадратними метрами загальної площі об'єктів за принципом "один квадратний метр загальної площі будинку у власності - один голос" замість прийняття рішень за принципом "один власник (один об'єкт) - один голос";

- порушує права меншості запровадженням механізму ухвалення рішень більшістю замість встановленого Цивільним кодексом порядку прийняття рішень за згодою всіх співвласників спільного майна;

- узаконює рейдерів, які протиправно заволоділи допоміжними приміщеннями багатоквартирних будинків, що не є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин, на рівні з власниками квартир, майном яких рейдери незаконно заволоділи і користуються;

- встановлює такі особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку, за якими власники квартир у багатоквартирних будинках, де є вбудовані приміщення, опиняються при запропонованому цим законом порядку управління власністю в залежності від власників нежитлових вбудованих приміщень (магазинів, салонів, розважальних закладів тощо) і від рейдерів, які захопили допоміжні приміщення, що мають великі площі, хоча власники нежитлового фонду і незаконно відчужених допоміжних приміщень не мають підстав для втручання в права власників житлового фонду, оскільки вбудовані приміщення (як нежитлові приміщення нежитлового фонду) непорівнювані, неспівставні і несумісні за функціоналом з квартирами, а протиправно відчужені від квартир допоміжні приміщення не є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин;

- зрівнює в правах з власниками житлового фонду власників вбудованих приміщень нежитлового фонду - комерційних закладів соцкультпобуту, ставлячи їх від початку в нерівне становище, бо власники квартир несуть витрати на утримання власності, а власники вбудованих приміщень нежитлового фонду - комерційних закладів соцкультпобуту отримують від них прибуток;

- зрівнює в правах з власниками житлового фонду власників вбудованих приміщень нежитлового фонду - комерційних закладів соцкультпобуту, які приватизували вбудовані приміщення з порушенням переважного права товариств власників квартир на першочергову приватизацію вбудованих приміщень;

- протиправно нав'язує власникам послуги комерційних управляючих компаній;

- не залишає власникам квартир - співвласникам багатоквартирних будинків вирішення питання про порядок обслуговування багатоквартирного будинку на розсуд і відповідальність самих співвласників, які можуть обслуговувати і утримувати будинок власними силами;

- не враховує, що всі багатоквартирні будинки настільки різні, що й керуватися і утримуватися мають по-різному відповідно до свого віку, стану і особливостей, що робить цей Закон непридатним до застосування;

- не допускає власників квартир - співвласників багатоквартирних будинків до вільної і рівноправної конкурентної діяльності на ринку житлово-комунальних послуг як самостійного агента, відверто сприяючи монополізації ринку житлово-комунальних послуг виробниками і приватними керуючими компаніями, що є порушенням антимонопольного законодавства.

Вирішивши без участі громадськості, що, як повідомляє заступник директора Департаменту Мінрегіонбуду В.Токаренко: "У законопроекті відсутні положення, які містять ознаки дискримінації, отже громадська антидискримінаційна експертиза не проводилась", Мінрегіонбуд замість проведення на виконання постанови Кабміну №63 від 30.01.2013 р. громадської антидискримінаційної експертизи Закону, провів свою внутрішню, про результати якої повідомив у висновку за підписом заступника начальника Департаменту нормативно-правових актів С.Ішутко, в якому зазначено: "У проекті акта відсутні положення, які містять ознаки дискримінації. Враховуючи відсутність у проекті акта положень, які містять ознаки дискримінації, обґрунтування не наводиться.Враховуючи відсутність у проекті акта положень, які містять ознаки дискримінації, пропозиції не надаються".

Мінрегіонбуд неправомірно дійшов висновку, що дискримінація за майновою ознакою при голосуванні за принципом "один голос-один квадратний метр загальної площі будинку" вже не вважається дискримінацією власників, яким належать менші площі в багатоквартирному будинку; ухвалення рішень більшістю при вирішенні питань, як управляти спільною сумісною власністю, не є дискримінацією меншості більшістю власників, а надання рівних прав рейдерам допоміжних приміщень, які голосуватимуть метрами в площах вкрадених допоміжних приміщень проти мешканців будинку як законних власників відчужених допоміжних приміщень, не є дискримінацією законних власників.

У висновку на відповідність Закону положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини за підписом Урядового уповноваженого у справах Європейського суду Н.Севостьянової написано: "Проект Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини".

А як узгоджується з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з захисту прав людини і основоположних свобод, наприклад, примусове призначення цим Законом власникам квартир керуючих компаній; втручання держави в права власників; правовий примус власників до підпорядкування приватним керуючим компаніям без договірних відносин на порушення свободи договору тощо? Щоб дійти такого висновку треба було не вважати власників квартир у багатоквартирному будинку за людей і власників. Минулого тижня парламентарі внесли поправки у вже прийнятий закон, які дозволять власникам обирати керуючу компанію навіть після 1 липня. Але чи вирішать це?

Висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" Мін'юсту України від 6 червня 2014 р. містить вимогу до Кабміну як суб'єкта законодавчої ініціативи відобразити в Законі право власників здійснювати управління багатоквартирним будинком без залучення керуючих компаній. Однак саме це базове право власника Мінрегіонбуд не врахував. А Мінюст при реєстрації Закону цього порушення прав власників квартир не опротестував. Це свідчить про те, що цей Закон має очевидні ознаки корупції, бо приймався винятково в інтересах комерційних керуючих компаній, щоб надати їм право в примусовому порядку поширювати свої правомочності на співвласників приватних багатоквартирних будинків з метою отримання вигоди за рахунок обмеження і звуження прав власників.

Співвласники багатоквартирних будинків занепокоєні перспективою повернення від індивідуальних прямих договорів з виробниками житлово-комунальних послуг до оптових договорів між виробниками і ОСББ, від чого крок і до солідарної відповідальності членів ОСББ по зобов'язаннях за такими договорами, що суперечить праву на свободу договору і є проявом колективної відповідальності як архаїчного пережитку.

Не влаштовує власників і пропоноване цим Законом автоматичне членство в ОСББ. Відколи це членство перестало бути добровільним?!

Власників обурює багатомільярдна фінансова підтримка, обіцяна приватним керуючим компаніям, а не співвласникам приватного житлового фонду. У цьому для власників криється потенційна небезпека. Щоб виключити корупційні ризики і загрози, все має бути навпаки: на виконання своїх зобов'язань держава мала б безповоротно фінансувати власників житлового фонду, зацікавлених у ощадливому і контрольованому витрачанні коштів насамперед на перший капітальний ремонт (приведення багатоквартирних будинків у належний технічний стан) і завершення цим процедури переходу прав власності.

Власників кооперативних квартир турбують непоодинокі спроби реорганізації ЖБК у ОСББ і навіть у ТОВ. Це може знівелювати їхні беззаперечні права власності, або й взагалі створить загрозу можливої втрати житла.

Не зумівши узгодити на стадії розробки Закон з діючими нормами права, його розробники і лобісти заднім числом внесли ґвалтовні зміни насамперед у окремі статті Цивільного кодексу України, урізаючи свободи власника на користь рейдерів допоміжних приміщень житлового фонду (підвалів, горищ тощо), власників вбудованих приміщень нежитлового фонду (магазинів, закладів сервісу, харчування тощо) і керуючих компаній.

Але всі незручні закони їм поміняти не вдалося. Тому те, що ще лишилося від Конституції і законів України, надає власникам приватного житлового фонду в багатоквартирних будинках захист від зазіхань житлово-комунальної мафії, яка набула вже такого впливу, що змогла ініціювати ухвалення настільки дискримінаційного і антиконституційного закону, як Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Нагадую, що відповідно до ст.22 Конституції України при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту чи обсягу існуючих прав і свобод, що має місце в даному сипадку. І це робить Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" нікчемним. Бо варто нагадати тільки відповідні статті Конституції, Цивільного і Господарчого кодексів України, щоб наочно переконатися не лише у звуженні змісту й обсягу існуючих прав і свобод власників квартир - співвласників багатоквартирних будинків, а й у їх порушенні.

Власники квартир багатоквартирного будинку усвідомлюють незавершеність процесів приватизації, яка дає змогу безпідставно їх визискувати як комунальним підприємствам, правомочності яких як господарюючих суб'єктів комунальної сфери економіки на приватний житловий фонд не поширюються, так і комерційним керуючим компаніям, яких закон фактично наділяє правом паразитувати на приватній власності, і вимагають від держави завершення приватизаційних процесів відповідно до умов, на яких вони мали бути здійснені.

Закон "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" - це зразок правової сваволі і безвідповідальності держави за своїми зобов'язаннями, зразок з ознаками корупційної змови деяких законодавців з бізнесом, чергова перешкода для добровільної та усвідомленої самоорганізації вільних співвласників багатоквартирних будинків. Дайте власнику свободу. А як зі своєї свободи скористатися власники вирішуватимуть вже самі, керуючись вимогами Основного закону, чинного ЦК України і доброї волі усіх співвласників.

Введення в дію цього Закону з 1 липня 2016 р. рішенням ВР України від 14.06.2016 р. відтерміновано. Але відтермінування не усуває загрози правам власників. Вони переконані, що в процесі доопрацювання цього Закону їхні права буде звужено й обмежено в інтересах приватних керуючих компаній ще більше.

Власники не мають сумніву, що за цим Законом у Верховній Раді України стоїть політичне лобі мафії, вимагають припинити дію цього Закону назавжди і, відповідно до ч.1 ст.38 Конституції України, яка гарантує їм реальне право на участь в управлінні державними справами, повернутися за їхньої участі до всебічного і повного врегулювання порушених цим законодавчим актом конституційних, громадянських, людських і майнових прав власників квартир у багатоквартирних будинках приватного житлового фонду.

Якщо влада справді хоче чесних реформ - нехай спитає, як їх робити, в тих, для кого вони робляться - у співвласників багатоквартирних будинків. Бо власники теж хочуть реформ - вони хочуть звільнитися від будь-якого неправомірного стороннього втручання в здійснення своїх прав власності, в тому числі і від втручання держави, правомочності якої поширюються винятково на об'єкти державної форми власності. Правомочності держави мають закінчуватися там, де починається приватна власність.