СВІТЛО ПРОГОРІЛИХ МІЛЬЙОНІВ

У це важко повірити, але на черговій колегії Чернівецької облдержадміністрації, присвяченій підсумкам роботи області за поточний рік, її голова Михайло Романів, винятковий взірець елегантності і невимученого аристократизму, раптом вимовив на повний голос (і при жінках!) не зовсім пристойне слово «бардак». Причому на адресу буковинських митниць. Що взагалі привело всіх у стан легкого шоку. (Втім, розшифровувати, що і хто саме створює на митницях той «бардак», губернатор не став).

Не встигли присутні отямитись, як пан Романів, увійшовши в раж, піддав нищівній критиці ще одну організацію, яка належала (принаймні до початку колегії) до касти недоторканних і на яку ніхто не наважувався навіть скоса подивитися, — ВАТ «Чернівціобленерго». Мовляв, не в останню чергу через незадовільну роботу енергетиків область опинилася, за комплексною оцінкою соціально-економічного розвитку регіонів, яку оприлюднило нещодавно Мінекономіки, аж на
21-му місці. Хоча минулими роками перебувала в таких моніторингах у першій десятці. Що, зрозуміло, образливо для нинішнього керівництва. Рівень оплати за спожиту електроенергію найгірший в країні, сказав Михайло Романів, інвестиційна програма не виконується, спеціалістів немає. Зате безліч нарікань і скарг на обленерго і від населення (за романтичні вечори при свічках, перегорілі побутові прилади та геть зіпсовану проводку), і від промисловців (передусім за надміру високі тарифи). Коротше кажучи, наводитимемо в енергетиці порядок, констатував губернатор.

Від цих слів здригнувся багато хто, лише уявивши можливу ланцюгову реакцію на вбивчу губернаторську характеристику найпотужнішого підприємства області — монополіста. Спокій серед загального збентеження зберегли тільки дві особи — сам Михайло Романів і директор «Чернівціобленерго» Ярослав Кобеля.

Для Ярослава Антоновича — а його на тій історичній колегії, на жаль, не було (як говорили потім у кулуарах, тому губернатор і дозволив собі критику) — рейтинговий показник щодо найнижчої оплати спожитої в області електроенергії, як з’ясувалося, став великим одкровенням. І лише свіжий факс із Мінпаливенерго переконав керівника обласної енергопостачальної компанії, що статистика Кабміну таки правдива.

— Що ж, цілком об’єктивні показники, зважаючи на особливу структуру споживачів на Буковині, — спокійно відреагував на статзведення пан Кобеля. — Як у жодній іншій області, у нас левову частку електроенергії — всі 58% — використовує побутовий сектор. Для порівняння, в індустріальному Донбасі ця цифра становить усього кілька відсотків. До того ж чимало наших абонентів розташовані в гірських карпатських селищах. Проконтролювати показники побутових лічильників дуже важко. А споживачі, що називається, на самозніманні — виписують собі квитанції як хочуть і коли хочуть. Так само їх і оплачують. Додайте до цього легкий доступ до струму поза лічильником і цілу армію народних умільців, здатних «запустити» його у зворотний бік, котрі дешево і безкарно продають свої прилади та послуги на базарах, — ось вам і мільйонні борги.

Послухати Ярослава Антоновича, то ні в губернатора, ні в будь-кого немає особливих підстав звинувачувати «Чернівціобленерго» у незадовільній роботі. Недоліки, звичайно, є. Хто ж без них? Але в усьому винне населення, яке заборгувало за спожиту електроенергію 145 мільйонів з гаком, що і формують загальний борг області перед «Енергоринком» майже у чверть мільярда гривень, а з ним і її погані рейтингові показники. І взагалі, щиро дивувався пан Кобеля, що таке борг Чернівців, порівняно з 2,6 мільярда Донецька чи 1,4 мільярда Дніпропетровська?

У масштабах країни 237 мільйонів, навіть за постійного і мало не найбільшого з-поміж усіх областей приросту заборгованості, можливо, і справді неістотні гроші. Але для області цей борг перетворюється на великі збитки. По-перше, він призводить до зростання роздрібних тарифів на електроенергію (навіть при низьких закупівельних цінах ринку), що тягарем лягає на і без того кволу буковинську промисловість, зокрема товаровиробника, збільшуючи собівартість продукції і знижуючи її конкурентоспроможність до катастрофічного рівня. По-друге, щороку позбавляє область 20 мільйонів гривень (для дотаційної Буковини це нечувана сума), які, за умови задовільного розрахунку з «Енергоринком», автоматично мали б повертатися обленерго за спеціально розробленим алгоритмом для реалізації інвестиційної програми. Нині «Чернівціобленерго», не маючи достатнього прибутку саме через неповне збирання коштів за спожиту електроенергію, здійснює вкрай необхідні заходи цієї програми лише на 10—15% від запланованого. А на такий важливий її напрям, як зниження понаднормативних втрат, торік узагалі пішов якийсь дріб’язок із якихось трьох тисяч гривень, що їх пощастило зібрати з невеликого прибутку на амортизаційні відрахування.

За словами Петра Пую, начальника механізованої колони, яка на госпрозрахункових засадах ремонтує електричні мережі області, практично всі вони у жахливому стані, що й призводить до великих втрат електричної енергії. І не тільки її. «Потрібно років десять інтенсивної роботи, щоб довести до ладу наші мережі,» — запевняє Петро Васильович.

Кричуща безгосподарність обленерго стосовно стану електромереж нівелюється, зі згоди, хоч як це дивно, сили-силенної контролюючих органів, у тому числі і відповідних відділів облдержадміністрації, зокрема, високим тарифом на передачу енергії внутрішніми мережами. Тобто втрати — технологічні, нормативні і навіть понаднормативні, причому з чималим запасом — у встановлених обленерго тарифах уже враховані і оплачуються із суттєвої різниці, більш ніж утричі, між закупівельною та відпускною ціною електроенергії. Інакше кажучи, з кишені, знову ж таки, багатостраждальних чернівецьких виробничників. (Зауважимо принагідно — тих, хто добросовісно сплачує за показниками чесно запломбованих і не змінюваних у потрібний момент лічильників). І тим виробничникам аж зовсім не легше від того, що досить високі роздрібні тарифи в Чернівецькій області — на рівні західних обленерго, чим заспокоюють себе й інших місцеві чиновники з подачі керівників обласної енергопостачальної компанії. Вони могли б бути набагато нижчими.

Однак у зниженні тарифу «Чернівціобленерго» якраз не зацікавлене. Навіть навпаки. Адже варто було, приміром, через спотворені (ніби помилково) базові дані економічних коефіцієнтів збільшити роздрібний тариф лише на одну копійку для І та ІІ класу напруги (що зафіксовано в перевірочних актах Чернівецького територіального представництва НКРЕ), як одразу енергопостачальне підприємство-монополіст отримало на свої власні рахунки додаткових півмільйона гривень на місяць.

У легенду про спожитий і неоплачений (отже, якщо називати речі своїми іменами, вкрадений) буковинцями 21 мільйон кіловатів вірять практично всі — від заступника голови облдержадміністрації Миколи Романюка, який відає проблемами енергетики, до представників силових структур краю, покликаних стежити за порядком на енергоринку і не допускати понаднормативних втрат електроенергії. Хоча насправді ті нагорілі (й уже, можна вважати, безповоротно прогорілі) мільйони — щось абсолютно ефемерне. (Навіть самі енергетики говорять, що коли зараз одночасно зняти у всіх побутових абонентів показники лічильників, вони й близько не покажуть суму, яку абсолютно безпідставно називають боргом.) Вони не підтверджуються жодними документами. Лише голослівними запевняннями керівництва «Чернівціобленерго», яке вивело їх простим арифметичним способом. Від загальної кількості відпущеної «Енергоринком» і спожитої в області за певний період електроенергії (а ця цифра зафіксована на вхідному електронному лічильнику) відняли енергію, спожиту підприємствами, бюджетною сферою і зафіксовану документально. За такою ж схемою вираховувалась і відсоткова структура споживачів. Немає жодних підтверджень, окрім словесного колихання повітря, що 58% її належать побуту. А це означає, що в ці відсотки можна списувати все що завгодно.

Нинішня ситуація з астрономічним і взятим «зі стелі» боргом побутового сектора (нічого подібного, між іншим, немає в жодній іншій області) видається дивною ще й через те, що якихось п’ять років тому на Буковині взагалі не існувало такого поняття, як «заборгованість населення». Була енергія оплачена (або така, яка ще буде оплачена, добровільно чи примусово, згідно з показниками лічильника) і втрачена. За великим рахунком, те ж саме маємо й тепер. Отож, той показник, що у всіх звітах, численних доповідних та довідках різноманітних чернівецьких організацій і структур проходить під графою «борг населення», насправді є втратами. Коли взяти до уваги, що різноманітні технологічні втрати повертаються через накручені високі тарифи, то можна сказати, що значна частка несплачених і ніде не зафіксованих 140 мільйонів — особливі втрати, які офіційною мовою називаються «корисливі злочини у сфері енергетики», а простою — крадіжки.

Директор «Чернівціобленерго» Ярослав Кобеля щиро визнає, що в області таки є можливість красти електроенергію. Однак далі визнання справи у його відомстві не рухаються. Дійових заходів, аби звести крадіжки хоча б у побуті якщо не до нуля, то до мінімуму, обленерго не вживає. Практично всі лічильники в помешканнях буковинців — старого зразка. Міняти їх на сучасні, захищені від можливості красти струм, як це масово робиться практично скрізь у країні, на Буковині лише готуються. І це тоді, коли, за іронією долі, саме в Чернівцях, які за радянських часів були своєрідною «силіконовою долиною», розроблено унікальні енергозберігаючі технології, що унеможливлюють споживання електроенергії поза лічильником. Їх сьогодні успішно використовують у багатьох, насамперед західних областях країни. Окрім, на жаль, рідної Чернівецької.

За великим рахунком, кілька мільйонів кіловатів електроенергії, що зникли у невідомому напрямку, не лише, як багато хто стверджує, на совісті побутових споживачів (виходить, що буковинці мало не всі — затяті злодії), а й на совісті «Чернівціобленерго» Це воно через відсутність контролю і комерційного обліку спожитої електроенергії (а можливо, ще з якихось причин) допустило крадіжки в особливо великих розмірах. Хто добряче погрівся біля тих мільйонів — побутовий сектор з його масовими євроремонтами і новобудовами чи промисловість із підпільними цехами, пилорамами та незапломбованими лічильниками — питання відкрите. Відповідь на нього навряд чи хтось шукатиме. Борги за електроенергію, швидше за все, спишуть, як списують борги за газ. Хоча можливий й інший варіант — коли після приватизації (а вона не за горами) новий власник «Чернівціобленерго» виставить рахунок своїм дебіторам і в такий спосіб, зокрема, зможе спокійно прибрати до рук Чернівецький водоканал, 50-мільйонний борг якого за електроенергію і дорівнює його балансовій вартості.

Однак, у будь-якому разі, енергетичне господарство Буковини потребує негайного наведення порядку. Ось тільки хто візьметься за його авгієві конюшні? Це повинно б, зрештою, робити Мінпаливенерго, яке володіє — поки що — 70% акцій «Чернівціобленерго» і на яке покладено управлінську місію від імені держави. Як воно виконує цю місію — наочно видно з результатів діяльності буковинських енергетиків. Облдержадміністрації з цим взагалі не впоратися. Вона навіть нездатна на елементарне — домогтися звільнення з роботи недбайливих начальників РЕМів. Схоже, гучна критика губернатора Михайла Романіва на адресу обленерго — не так від сміливості першого керівника краю, як від його безсилля щось змінити на краще.

Тим часом до величезних боргів області додаються нові мільйони…