Сланцевий газ: як почути кожного

Видобуток сланцевого газу повинен відбуватися відповідально. Це доводить як світовий досвід, так і українські реалії. Непрозорість процесів призведе лише до формування критичної позиції населення, але аж ніяк не до підтримки. Саме тому видобуток нетрадиційних вуглеводнів в Україні повинен супроводжуватися постійним діалогом із громадськістю, належним інформуванням про цей процес як із боку компаній, так і з боку держави.

Розмова глухого з німим

Навіть якщо урядовці керуються благими намірами у питаннях збільшення власного видобутку вуглеводнів, їх дії та рішення зазвичай незрозумілі широкій громадськості. Причиною цього є відсутність чесного діалогу між урядом і населенням, закриття, часто необґрунтоване, урядом різними грифами секретності стратегічних документів, планів, угод - усього, що може хоч трохи пролити світло на стан справ в енергетичному секторі загалом і видобувному зокрема. У той час, як США приймають закони з вимогою до компаній звітувати публічно, Європа втілює аналогічні ініціативи, в Україні й досі існує сумна практика радянського часу - страх оприлюднити зайву цифру.

Що менш доступною є правдива інформація, то більше можливостей і підстав для маніпуляцій, зловживань і чуток. Усе це, безумовно, ускладнює роботу в сфері видобутку газу, тим більше - нетрадиційного. Місцеві громади достеменно не знають, яку можуть отримати вигоду від розробки родовищ на їх території, хто буде відповідальним за ліквідацію можливих інцидентів, якщо вони трапляться, як розподіляється відповідальність між урядом і компаніями. У такому разі довіра до документів, запропонованих урядом (який і сам має далеко не високий рівень довіри українців), є мінімальною.

20 серпня Івано-Франківська обласна рада повинна розглянути питання погодження угоди про розподіл продукції (УРП) між урядом та американською компанією Chevron. Депутати облради отримали проект цієї угоди для вивчення. Але виявилося, що його можна лише читати, а вносити власні зміни та зауваження - неможливо. Пропозиції голови ради В.Скрипничука знайти механізм, який дав би змогу юридично зафіксувати інтереси області, поки що не отримали жодного офіційного коментаря від Міністерства екології. Сам міністр О.Проскуряков, схоже, шукати такі механізми не поспішає.

Невідомо також, чи справді було зроблено всі необхідні експертизи - екологічну, фінансову та інші, як передбачено законодавством. Уряд просто не вважає за потрібне повідомляти про таке. Цією позицією зручно користуються треті сторони, що поширюють іноді відверто неправдиву інформацію про катастрофи, які спіткають українців у разі видобутку газу. А їм вірять, бо спростувати на офіційному рівні і тим більше показати механізми недопущення таких катастроф нікому.

Немає жодної інформації і про те, як уряд збирається регулювати та контролювати процес розробки родовищ. В інших країнах про кожну свердловину на території країни можна дізнатися з Інтернету, у публічному доступі є результати аналізу води біля свердловини, що періодично проводиться, а регулятори перевіряють роботу на родовищах по кілька разів на день. І все це насамперед діяльність уряду, а не компаній. Така увага держави і місцевого самоврядування до процесу видобутку газу дає впевненість людям, що загрози буде якщо не попереджено, то ліквідовано миттєво. Чи готовий український уряд до такої ролі?

Якщо держава хоче, щоб дискусія про сланцевий газ в Україні велася спокійно, професійно, без маніпуляцій, то вона не повинна діяти так, як зараз, закриваючись від громадськості. Інформування населення необхідне для того, щоб не допустити розхитування й маніпулювання громадською думкою, особливо в такому чутливому питанні, як видобуток нетрадиційного газу. Що краще громадяни поінформовані, то адекватніше й спокійніше вони оцінюють ситуацію з видобутком сланцевого газу.

Відповідальний видобуток

Українцям не вистачає публічної дискусії про видобуток сланцевого газу, що може зменшити градус емоцій навколо цієї теми та допоможе розробити ефективне регулювання. Так вважають експерти аналітичного центру "Діксі Груп", які представили шість спеціальних досліджень про розробку нетрадиційного газу в інших країнах, а також про способи побудови діалогу влади та компаній із громадськістю. Предметом аналізу, який був здійснений за підтримки Міжнародного фонду "Відродження", стали політичні дискусії у США, Польщі, Великобританії, Болгарії, Румунії та Франції.

Фахівці стверджують, що, попри значний відсоток критики в інформаційному просторі, переважна більшість американців ставиться до видобутку сланцевого газу або нейтрально, або позитивно. Так, величезну роль у формуванні позитивного ставлення першопрохідця у нарощуванні видобутку нетрадиційного газу - США відіграє економічне зростання регіонів. А це нові робочі місця, інвестиції в місцевий розвиток і демонстрація кращих практик.

Крім того, авторитетним джерелом інформації, якому довіряють громадяни США, є насамперед науковці. В результаті громадяни доволі детально ознайомлені з технологічним процесом видобутку. Зі свого боку, уряд теж намагається створити умови для належного інформування, реалізувавши цілу низку веб-ресурсів, де в режимі реального часу можна ознайомитися з діяльністю компаній щодо кожної зі свердловин.

На відміну від США, ставлення громадян до видобутку нетрадиційних вуглеводнів у Великобританії є більш стриманим і обережним. Майбутнє галузі було поставлене під питання після того, як гідророзрив пласта (ГРП) спричинив два зафіксовані випадки штучних землетрусів навесні 2012 р. Утім, Великобританія не відмовилася від стратегічної мети з нарощування видобутку власного газу, адже таке рішення приваблює потенційних інвесторів у країну, а, разом із тим і колосальні фінансові ресурси.

На сьогодні ступінь підтримки на місцевому рівні зростає разом із поліпшенням поінформованості громад, зокрема про нормативні вимоги до моніторингу та звітності компаній. Владні органи Великобританії пропонують чималі обсяги структурованої інформації, яка регулярно оновлюється. В свою чергу, компанії публікують відомості про склад рідини для гідророзривів пластів, плани і розрахунки з інвестування у місцевий розвиток та створення робочих місць, взаємодію з контролюючими органами.

Успіхи найближчої сусідки України - Польщі дуже важливі для майбутнього видобутку нетрадиційного газу в Європі. Сьогодні на "польський приклад" зважають Німеччина, Франція, Чехія, Угорщина. Саме тому питанням видобутку нетрадиційного газу польський уряд опікується на найвищому рівні. В країні досить ґрунтовна законодавча база, яка регулює видобуток вуглеводнів. До того ж діють директиви ЄС про захист води, ґрунту, визначення хімічних речовин і рамок для управління відходами.

Компанії, які працюють у Польщі у сфері нетрадиційного видобутку, наголошують, що для налагодження діалогу з місцевими громадами передусім потрібно бути відкритими і чесними. Сьогодні місцевий уряд розробляє програму, що має допомогти створити ефективну модель комунікації між місцевими громадами, компаніями та органами влади, щоб забезпечити надходження необхідних знань та інформації.

"Болгарія стала прикладом країни, де низька увага до діалогу з громадськістю обернулась поразкою урядової політики", - стверджують експерти "Діксі Груп". Особливістю "болгарського випадку" було використання теми сланцевого газу в політичних цілях. Політичний чинник і відіграв ключову роль у впровадженні мораторію на розвідку та видобуток сланцевого газу наприкінці 2011 р. Попри те, що 75% болгар підтримували розвідку сланцевого газу за гарантованої безпеки навколишнього середовища, належні консультації та публічні дебати, які могли б більш детально донести політику уряду до громадськості, не відбулися.

Відсутність інформаційно-просвітницької кампанії та пасивна позиція уряду призвели свого часу й до призупинення розвідувальних робіт у Румунії до
моменту отримання результатів досліджень Єврокомісії. Однак, оговтавшись від популістського рішення, новий уряд усе-таки взяв на себе зобов'язання контролювати процес розробки сланцевого газу, а саме - проводити громадські слухання перед прийняттям будь-яких рішень із цього питання. Навпаки, компанії, що планують проводити розвідку та видобуток газу з нетрадиційних джерел у Румунії, є більш активними у взаємодії з громадськістю. Chevron, наприклад, заявила, що немає нічого проти розсекречування контракту.

Сьогодні Франція перебуває на роздоріжжі, обираючи шлях, яким розвиватиметься не лише її енергетика, а й економіка. З огляду на сильні позиції екологів та "атомного лобі", а також слабкі зусилля уряду з інформування населення, сланцевий газ поки не розглядається як частина рівняння. З липня 2011 р. у Франції діє заборона на видобуток сланцевого газу. Серед причин такого жорсткого рішення можна назвати поспішну процедуру прийняття відповідного закону, неврахування результатів низки незалежних наукових та експертних досліджень, певну політизацію процесу.

Втім, навіть за такої ситуації уряд Франції не залишає громадськість без уваги. Було проведено загальнонаціональні дебати щодо "енергетичної трансформації", докладну інформацію про сланцевий газ надає міністерство екології, пояснюючи термінологію, інформуючи про законодавчі зміни, деталізуючи екологічні ризики. Особливо цінною є оновлювана бібліографія досліджень і наукових статей з тематики сланцевого газу.

На порядку денному - прозорість і діалог

В Україні крок назустріч людям наразі більше роблять компанії, які планують видобувати сланцевий газ, аніж посадовці. Наприклад, одна з компаній долучає громадськість до оцінки екологічного стану ділянки, де вестиметься розробка. Паралельно компанія обрала 17 представників громадськості серед жителів Києва, Донецька, Харкова, Слов'янська, Маріуполя, Луганська, Краматорська та Сєверодонецьку для участі в ознайомчій поїздці до Пенсільванії на родовище сланцевого газу "Марселус". Компанія також планує створити координаційний комітет із представників територіальних громад, місцевих органів влади, неурядових організацій та інвесторів для визначення стратегічних напрямів соціальних інвестицій і вибору проектів підтримки в рамках стратегії, на що обіцяють надавати 2 млн дол. щороку до початку комерційної розробки газу ущільнених порід у Харківській і Донецькій областях.

Інша компанія, яка ще очікує на підписання УРП, поки активно проводить роз'яснювальну роботу на місцях. Однак, як показує нинішня ситуація, досягнути справді ефективного діалогу з громадськістю неможливо без третьої сторони - уряду, який має взяти на себе чіткі зобов'язання і відповідальність.