Рента забуксувала

Запропонований парламентською більшістю законопроект №2120, який планували розглянути у Верховній Раді минулого тижня, так і не винесли в зал. Укотре очікування нафтогазових компаній не справдилися, а надій на швидке реформування добувної галузі стає дедалі менше.

Згідно з проектом закону №2120, рентні платежі за видобуток газу мають бути знижені з діючих 55 до 35% при видобутку на глибині до 5000 м (а до кінця 2015 р. узагалі від початку пропонувалося збільшити ставку рентної плати до 70%) і з 28 до 14% при видобутку глибше 5000 м.

Передбачалося, що зниження ставок рентних платежів має допомогти газодобувним компаніям подолати кризу, в якій опинилася добувна галузь після необдуманого різкого підвищення ставок рентних платежів у серпні минулого року, закріпленого в Податковому й Бюджетному кодексах на 2015 р.

Утім, сказати, що плановане кардинальне підвищення ставок рентних платежів цього року було необдуманим, навряд чи можна, про що представники Міністерства фінансів докладно розповідали DT.UA ще на початку минулої осені.

Крім того, зниження ренти має стимулювати приплив інвестицій у видобувну галузь, сприяти збільшенню обсягів видобутку природного газу в Україні. Останнє особливо актуальне на тлі надій і заяв урядовців і президента про те, що вже через п'ять-десять років (тут прогнози чиновників різняться вдвічі) Україна зможе повністю забезпечувати потреби своїх громадян у природному газі за рахунок збільшення його видобутку в країні як державним поки що ПАТ "Укргазвидобування", так і приватними видобувними компаніями.

Чому законопроект №2120, розроблений і погоджений представниками БПП, "Самопомочі" і Радикальної партії, вирішили вкотре відкласти в довгу шухляду, лідери коаліції так і не пояснили. Хоча в кулуарах більшість депутатів усю провину за зрив розгляду законопроекту покладають на Кабінет міністрів і прем'єра Арсенія Яценюка особисто. Нібито в уряді готують свій проект закону про ставки рентних платежів, який буде не таким сприятливим, можна навіть сказати, пільговим для добувних компаній. При цьому термінів, коли альтернативний закон підготують і внесуть до парламенту, не повідомляються.

Чому в коаліції не можуть вирішити питання про зниження рентних платежів, загадка. Може, тому, що не вдається досягти розумного компромісу між видобувними компаніями й урядом, який хоче за рахунок надходжень від підвищених ставок рентних платежів фінансувати соціальну допомогу мільйонам громадян, які потребують її після стрімкого підвищення цін із 1 квітня 2015 р. (див. докладніше DT.UA №50 від 26 грудня 2014 р., "Рентні платежі: економічний суїцид чи спосіб вилучення надприбутків?").

Попри озвучену позицію про підтримку зниження ренти, депутати від парламентської більшості без бою погодилися відкласти розгляд законопроекту №2120 на невизначений термін. Чи означає це, що на ділі підтримки законопроекту серед депутатів немає, і рентна плата виявилася складовою великого політичного торгу?

Нагадаємо, що в серпні 2014 р. саме Кабінет міністрів виступив ініціатором підвищення ренти, яке спочатку мало бути тимчасовим, до початку 2015 р. (див. DT.UA №31 від 5 вересня 2014 р., "Денис Фудашкін: "Ми не можемо дозволити собі за безцінь продавати надра, або Як Мінфін пояснює витрати нафтогазодобування і його рентабельність в Україні в 775%").

Однак до кінця минулого року в уряді передумали й залишили високі ставки рентної плати на поточний рік. Особливо негативне ставлення в уряді до проектів спільної діяльності з державним "Укргазвидобуванням". Нині більша частина видобутку спільної діяльності, близько
800 млн кубометрів природного газу, або майже 80% від такої діяльності держкомпанії, припадає на "Карпатигаз". При цьому рента становить 70%, що робить проекти спільної діяльності збитковими та позбавленими будь-якого економічного сенсу.

Ще одним каменем спотикання при зниженні ставок рентних платежів є позиція Мінфіну, який, з одного боку, не проти зниження ренти, з іншого - вимагає компенсувати потенційне зниження надходжень до держбюджету. Враховуючи труднощі з наповненням держбюджету-2015, зрозуміло, що знайти заміну доходам від підвищених рентних платежів буде непросто, якщо взагалі можливо.

Таким чином, жодних практичних кроків щодо поліпшення ситуації в видобувній галузі не роблять, а тим часом видобуток газу в Україні знижується. У травні 2015 р. падіння прискорилося до 2,5% порівняно з травнем 2014 р. Практично всі видобувні компанії, як державні, так і приватні, зазнають величезних труднощів з фінансуванням проектів з буріння, а це означає, що найближчим часом видобуток продовжить знижуватися.

Як відомо, головною причиною підвищення рентних платежів (раніше це був податок за надрокористування) стала "боротьба" уряду з надприбутками олігархів. Але олігархи як не платили ренти, тим більше підвищеної, так і не платять. І замість додаткових 9–12 млрд грн від підвищеної ренти уряд за цією статтею мало що одержує (див. DT.UA №13 від 10 квітня 2015 р., "Навички канатохідця…").

Заручниками патової ситуації в нафтогазодобуванні стали не лише українські видобувні компанії, а й іноземні інвестори зі США, Великобританії, Канади та Польщі. Вони вже не намагаються переконувати уряд, президента й Верховну Раду в необхідності розвивати власний видобуток вуглеводнів. Рік пошуків і безглуздих суперечок та діалогів призвів до того, що нині йдеться про банальне виживання компаній, і вони намагаються через посольства своїх країн, міжнародні організації, зокрема й через МВФ, змусити українських політиків виконувати свої зобов'язання.

Перші тривожні дзвіночки для уряду Яценюка - рішення суду про заборону стягувати ренту з британської JKX Oil&Gas у розмірі понад 28%. Інші компанії теж можуть наслідувати приклад JKX. Ба більше, видобувні компанії готові через суди вимагати в держави компенсацію за збитки від підвищення рентних платежів.

Курс президента Петра Порошенка й Кабміну на реформування ринку природного газу, прийнятий парламентом Закон "Про ринок природного газу", який вступає в дію в жовтні поточного року, йдуть у розріз із відверто дискримінаційною політикою відносно видобувних компаній. Часу виправити ситуацію залишається не так уже й багато.