Про всяк "газовий" випадок, або Диверсифікуйте енергетичні ризики, поки Україні ще готові допомогти

Якось навіть не по-кремлівськи з газом у 2014-му. Тільки 4 березня Путін, Медведєв і голова "Газпрому" Міллер озвучили намір пустити в хід краплену "газову" карту в Україні. Але вже 5 березня виклали "ядерного", на їхню думку, очевидно, ферзя чи туза (не знаю, в яку гру вони грають, але те, що це небезпечно і для РФ, цілком зрозуміло). Хоча все це можна пояснити: окупація Криму захопила всі думки російського президента. Захопила настільки, що він сам собі став суперечити.

Показовий приклад. Під час прес-конференції "для своїх" 4 березня Путін спочатку заявив, що на території України виникла нова держава, "а з цією державою ми ніяких зобов'язуючих документів не підписували". Це коли йшлося про гарантії, зокрема, цілісності держави Україна, які разом з Великобританією і США Україні надала й Російська Федерація - згідно з Будапештським меморандумом від 1994 р.

Проте відразу президент Кремля заявив, що навіть "ця" Україна повинна виконувати перед РФ свої зобов'язання. Це коли запитали про оплату й транзит російського газу в Україну та через її територію. До слова, запитань до транзиту російського газу газотранспортною системою (ГТС) України ні в кого немає. У тому числі й у "Газпрому".

Це одна з причин того, що росіяни відразу не схопилися за вентиль, щоб припинити газопоставки в Україну. І не стали відразу кричати на весь світ, що це тільки Україні відключили подачу газу, а оскільки вона "краде" газ із транзитного газопроводу, то страждають покупці "газпромівського" товару в Європі. Це і ми, і Європа вже чули й проходили. Але хто знає, чого від росіян у такій ситуації можна ще очікувати?

Зате нас уже попередили, що грудневі домовленості про ціну на газ для НАК "Нафтогаз України" в 268,5 дол. за тисячу кубометрів на другий квартал, тобто з 1 квітня, не подовжать. Мовляв, навіть за "знижковими" цінами "Нафтогаз" не платить. За російською версією, прострочена заборгованість України за газ становить 1,53 млрд дол. А якщо й у лютому НАК не розплатиться, то сума боргу добереться вже до 2 млрд дол. (Для початку з "Нафтогазом" слід розібратися, як це він примудрився за півроку заборгувати майже 2 млрд дол.?)

Відмова "Газпрому" пролонгувати дію грудневої (2013 р.) додаткової угоди, що дозволяє знизити ціну на газ для "Нафтогазу", була передбачуваною. Порівняно низька ціна на "газпромівський" газ - це був сир у мишоловці, якщо ще комусь не зрозуміло. Адже застереження в додатковій угоді про те, що коефіцієнт "k" стосовно ціни газу - виключно договірна умова, якщо хочете, добра воля "Газпрому" (зрозуміло, в обмін на те, що росіянам цікаво) якраз і передбачає, що в якийсь момент воля "Газпрому", а точніше, Кремля стосовно "Нафтогазу" і України перестане бути "доброю". Очевидно, такий момент і настав.

Чи не тому РФ готується позичити Україні ще 2–3 млрд дол. - для оплати накопиченого газового боргу, щоб ми міцніше загрузли в борговій трясовині?

Воно, звісно, майже як у народній приказці - втративши голову, за волоссям не плачуть. І зрозуміло, що в уряду України сьогодні є справи важливіші, ніж вести затяжні переговори з "Газпромом". Але переговори хоча б треба почати. Не залишати ж гріхи "папєрєдніків" нащадкам.

Логічно припустити, що далі у відносинах "Нафтогазу" й "Газпрому", як і в 2013 р., діятиме контрактна формула з базовою ціною газу 450 дол. за тисячу кубометрів. Плюс прив'язка до нафти та нафтопродуктів ("контракт Тимошенко-Путіна"). Але на сьогодні це ще не факт.

Хоче того "Газпром" чи ні, а домовлятися з "Нафтогазом" та Україною йому все одно доведеться. Якщо він має намір одержати борги і не втратити український ринок збуту свого газу. І остаточно не розсваритися з ЄС, Єврокомісією та покупцями російського газу, тобто якщо не хоче різко знизити свою частку на європейському ринку газу і, відповідно, дохід.

ЄС і Єврокомісія формально й неформально вже є і посередниками, і почасти гарантами України в переговорах з "Газпромом". Єврокомісар з питань енергетики Гюнтер Оттінгер у вівторок після засідання Ради ЄС (міністрів енергетики 28 країн - членів ЄС) заявив: "Ми можемо допомогти Україні стати менш залежною від Росії. Торік ми робили реверсивні поставки. Україна одержувала газ із Польщі й Німеччини через реверсні поставки. Технічно, отже, це можливо й зараз. Те саме стосується й Угорщини. І Словаччини також".

"Мета не в тому, щоб відмовитися взагалі від російського газу, а щоб російський газ коштував стільки, скільки має коштувати. Є газ з Норвегії, Алжиру, Азербайджану, термінали для прийому скрапленого газу, сланцевого газу. Якщо ми скажемо Росії, що можемо одержувати газ звідусіль і з різних джерел, то тоді росіяни будуть більш зговірливими, щоб знизити ціну на свій газ для Європи до світового рівня і щоб не було прив'язки ціни на газ до ціни на нафту", - цитує єврокомісара УНІАН.

Того ж дня у телефонній розмові з главою Міненерговугільпрому Юрієм Проданом єврокомісар Гюнтер Оттінгер запевнив міністра в підтримці ініціативи України в питаннях диверсифікації поставок природного газу з Європи.

У свою чергу, німецька RWE у рамках підписаної угоди з "Нафтогазом України" заявила про можливість поставляти газ в Україну, якщо "Газпром" скоротить обсяг поставок з Росії. У листопаді 2012 р. RWE почала поставляти газ в Україну через Польщу, з березня 2013 р. - через Угорщину. Однак у 2014 р. "Нафтогаз" повідомив про намір імпортувати тільки "газпромівський" газ через його дешевизну. Усі реверсні поставки було перервано…

Г.Оттінгер підтвердив готовність ЄК надати підтримку новому уряду в реформуванні енергосектора та інтеграції енергетики України в енергетичні ринки ЄС.

Це тим більше важливо з тієї причини, що уряд України має намір "терміново відновити переговори між Україною і Європейським інвестиційним банком про фінансування проекту модернізації та реконструкції магістрального газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород".

19 березня в Брюсселі у глави Міненерговугільпрому Ю.Продана буде можливість продовжити переговори про підписання Меморандуму про розуміння щодо реверсних газопоставок газу з Європи в Україну, а також про енергобезпеку ЄС і України.

Та головне пам'ятати, що вся міжнародна підтримка, включаючи обіцяну фінансову, - це лише підтримка. І вона можлива у разі, якщо ми самі:

- будемо дотримуватися своїх зобов'язань, зокрема щодо гарантій транзиту енергоносіїв через територію України в Європу;

- будемо виконувати взяті на себе зобов'язання з імплементації євроенергопакетів;

- знайдемо прийнятний спосіб розплатитися з "Газпромом" і більше не дозволимо йому цим фактором шантажувати "Нафтогаз" та уряд;

- відмовимося від "газових знижок", зокрема харківських "для Януковича", від 21 квітня 2010 р.;

- переглянемо або взагалі розірвемо контракт купівлі-продажу газу між "Нафтогазом України" і "Газпромом" від 19 січня 2009 р.;

- диверсифікуємо маршрути і джерела енергозабезпечення;

- збільшимо видобуток вуглеводнів в Україні, у тому числі на шельфі Чорного моря, а також газу зі сланцевих порід і метану з вугільних пластів;

- розвиватимемо нетрадиційні види енерговиробництва;

- почнемо ефективно запроваджувати енергозберігаючі технології;

- погодимося з тим, що платити за все доведеться повну ціну;

- будемо заощаджувати кожен кіловат електроенергії і кубометр газу, переорієнтуємо економіку країни на низьковуглецеву модель розвитку, як у розвинених державах ЄС.

Словом, затягнемо паски тугіше. Свого часу Балтійські держави схожий період пережили. Це було дуже непросто. Нам доведеться це зробити більш як через 20 років.