Був би хаб, якби не путінський "ухаб"

Після двадцятого згадування "про газ" я перестала рахувати, скільки ще разів під час телевізійної євровідмови Віктор Янукович вимовив це "ненависне" слово... Нехай би зневірився найбільш затятий оптиміст, але під завісу Вільнюського саміту Янукович узяв би та й підписав Угоду про асоціацію України з ЄС! Який би поштовх до реалізації одержала ідея створення газового хабу, що от уже третій рік витає у східноєвропейському просторі!.. Цю ідею в її нинішньому вигляді, судячи з усього, для України буде відкладено на невизначений час. Як і євроінтеграцію. Нікуди вона не подінеться, як і Україна з карти Європи. Шкода лишень, що, як і раніше, проект створення єдиного європейського газотранспортного коридору Північ-Південь реалізовуватиметься без України. Без особистої участі її компаній, як операторської, так і трейдерських. Шкода тим паче, що газовий хаб практично вже створюється, а єдина європейська мережа газопроводів стає дедалі мобільнішою завдяки регіональним інтерконекторам і LNG-терміналам, якими Європа приростає з усіх боків.

Тому ж Януковичу як гаранту, на жаль, в основному тільки прав і свобод нинішньої влади, незабаром буде дуже прикро, що він вчасно не оцінив можливої перспективи. Адже участь України з її ідеєю створення Східноєвропейського газового хабу в газотранспортному проекті Північ-Південь обіцяє прямі вигоди і владі (причому будь-якій), і бізнесу (причому не лише Сімейному). Партнерська участь України в європейському проекті Північ-Південь - це реальна можливість заробляти на транзиті, а згодом, можливо, і на торгівлі газом цілком цивілізовано, нарівні з європейськими та іншими партнерами, з тим самим "Газпромом", а не з постійною боязкою оглядкою на нього.

Це реальна можливість зміцнити енергетичну безпеку країни, замість того, щоб клянчити в Путіна подачки у вигляді зниження ціни на газ і пролонгації кредитів.

Можна, не звертаючись до Стокгольмського арбітражу із приводу перегляду "Газпромом" умов газового контракту, продовжувати стверджувати, як це робить Янукович, що для України "ціна на газ має бути середньоєвропейська, 370 дол. мінус транспорт; 300 дол. - максимальна ціна на газ, а вона в нас 510 дол.". Можна вести з "Газпромом" марні переговори аж до кінця 2019 р., тобто до часу закінчення дії контракту від 19 січня 2009 р., як це третій рік робить раніше енергетичний міністр, а нині віце-прем'єр Юрій Бойко. Можна паралельно говорити з тим самим "Газпромом" про створення консорціуму на базі української газотранспортної системи (ГТС) і щоразу чути дедалі жорсткіші вимоги росіян... Можна. Та чи потрібно? Якщо давно зрозуміло, що жодних поступок російська сторона робити не планує... Тим часом сама Україна вже загітувала європейських газотранспортних сусідів на реверс газу та детальну розробку ідеї газового хабу на основі своєї ГТС, включаючи підземні сховища газу (ПСГ).

За тиждень до Вільнюського саміту Східного партнерства Україна була сповнена надій не лише на підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Із цією доленосною подією прямо пов'язувалися надії та плани щодо створення на території України Східноєвропейського газового вузла в співробітництві з країнами ЄС, насамперед з державами Вишеградської четвірки, в сфері транзиту природного газу (див. DT.UA №42 від 15 листопада 2013 р.). Робоча група з розробки концепції створення такого хабу, яку, до речі, було створено 1 липня 2013 р. відповідно до доручення Кабміну №26209/1/1-13, потрудилася на славу. І готова була і на Вільнюському саміті, і на зустрічі представників газових операторів європейських країн та Єврокомісії в Брюсселі презентувати детальну концепцію створення на території України Східноєвропейського газового вузла (хабу) і співробітництва з країнами ЄС у сфері транзиту газу. У Вільнюс концепцію передали із першим заступником міністра Міненерговугільпрому С.Чехом. І, як стало відомо DT.UA, 27 листопада С.Чех презентував українську концепцію в рамках заходів Вільнюського саміту. А от їхати в Брюссель 29 листопада, як виявилося після "євровідмовних" заяв Януковича, - це означає діяти всупереч президенту й тому самому "Газпрому", на що в "Нафтогазі" до останньої хвилини так ніхто й не зважився.

Європейські ж газотранспортні сусіди України, насамперед Вишеградська четвірка - Угорщина, Польща, Словаччина та Чехія, а також Румунія й без "Нафтогазу" та "Укртрансгазу" здатні організувати європейський газовий коридор Північ-Південь. І забезпечити в такий спосіб як наповнення ринку ЄС вуглеводнями з різних джерел, так і оперативне аверсно-реверсне перекидання газу країнами континенту.

Європейський газовий коридор Північ-Південь

Споживання природного газу в Європі зростає, попри кризу економіки в останні роки. І ця тенденція збережеться. Тому європейські країни продовжують створювати інфраструктуру для приймання й транзиту газу з усіх можливих джерел. Знайдеться місце в європейському газовому котлі й російському газу.

Інша річ, що наявність у ЄС чималої кількості континентального газу, а також того, що надходить через діючі та створювані LNG-термінали з Норвегії, Алжиру, Катару, Лівії, Нігерії та США, дає змогу не тільки конкурувати газопоставщикам, а й сприяє як стабільності поставок, так і конкурентності цін. Колись монопольний постачальник трубопровідного газу "Газпром" змушений зважати на цей факт і без будь-яких судових позовів погоджується переглянути експортні ціни, прагнучи зберегти в такий спосіб свої позиції на європейському ринку газу. У 2012 р. у Західну Європу через "Газпром експорт" було поставлено 138,8 млрд кубометрів російського газу. За словами глави цієї компанії та одночасно члена правління ВАТ "Газпром" Олександра Медведєва, у 2013 р. у "Газпрому" є "хороші шанси перевищити показник у 160 млрд кубометрів".

Недавня відмова ЄС від проекту Nabucco на користь скороченого транзитного варіанта, який передбачає щорічну поставку 16 млрд кубометрів газу через територію Туреччини на європейський ринок (точніше, на південь Італії) на першому етапі розробки азербайджанського родовища Шах-Деніз-2, звичайно, не вирішує всіх проблем. Але, як кажуть, струмочками річка наповнюється.

За підрахунками "Газпрому", споживання газу в Європі торік становило майже 550 млрд кубометрів. Це газ, який видобувається в європейських країнах та імпортований трубопровідним транспортом і через LNG-термінали, а в недалекому майбутньому й так званий сланцевий газ. До 2015 р. Європі додатково знадобиться близько 145 млрд кубометрів газу. "Газпром" розраховує, що в цьому додатковому обсязі буде і його газ. А європейські оператори ГТС розраховують на зростаючий транзитний газопотік. І, за великим рахунком, споживачам у Європі однаково, кому платити за доставку російського газу до кордонів ЄС, - "Газпром експорту" чи "Укртрансгазу".

Замість того, щоб ображатися на ЄС та Енергоспівтовариство за те, що вони не проти реверсних маршрутів газопоставок, у тому числі не протестують проти російського "Південного потоку" (а навіщо, якщо його будівництво і в Болгарії, і в Сербії фінансує "Газпром"?), і на догоду Кремлю заявляти, що "Україна має повне право на вихід із Третього енергопакета" (має, але "найбільш знедоленим", про яких ви так піклуєтеся, від цього ні легше, ні тепліше не стане!), подбали б про те, щоб використання газотранзитного потенціалу країни було економічно вигідне не лише "Газпрому", а й Україні та всій Європі. Наприклад, у рамках коридору Північ-Південь.

Принциповою особливістю Третього енергопакета є фактична заборона компаніям одночасно й продавати, і транспортувати газ та електроенергію.

У Кремлі небезпідставно вважають, що Третій енергопакет спрямовано проти "Газпрому" як головного постачальника газу в ЄС, який займається й видобутком палива, і його транспортуванням, і продажем. Як наслідок, РФ виступила різко проти прийняття всіх енергопакетів.

Крім вимоги про поділ бізнесу, у Третьому енергопакеті також містяться зобов'язання надавати третім сторонам доступ до газотранспортних потужностей, що серйозно перешкоджає планам Росії з будівництва газопроводів в обхід України. Наприклад, Єврокомісія обмежила "Газпром" у використанні "Північного потоку" на половину його потужності. Схоже, що така сама доля очікує й російський "Південний потік". Тому тим важливіше для РФ зберегти українську ГТС у своїй орбіті та бажано без "обмежувальних" енергопакетів ЄС.

Наші найближчі європейські сусіди - Польща та Угорщина - готові включити Україну в маршрути європейського газового коридору Північ-Південь (див. рис. 1). І як потужного оператора ГТС, і як перспективного партнера та учасника Європейського Енергетичного співтовариства.

Нагадаю, що проект Північ-Південь - це один із стратегічних пріоритетів ЄС, регіональні та національні складові якого значною мірою фінансуються ЄБРР та іншими міжнародними фінансовими інституціями.

Компанія-оператор угорської ГТС - FGSZ через інтерконектор з Хорватією може надати Україні доступ до газу, що надходитиме на LNG-термінал "Адріа" на хорватському острові Крк. Через газотранспортну систему угорської FGSZ Україна може також одержати додаткові маршрути доступу на ринки Австрії, Чехії та Німеччині - як транзитні, так і ресурсні. Україна й Угорщина спільно мають доступ до газовимірювальної станції Берегове, що забезпечує максимальну точність вимірів газопоставок в обох напрямках і допоможе уникнути суперечок через неточність вимірюваних даних. Операторам ГТС обох країн - компаніям "Укртрансгаз" та FGSZ - доступний прямий зв'язок із диспетчерськими центрами компаній, що сприяє їхній оперативності й гнучкості та у підсумку приносить додатковий дохід. І, як мінімум, дозволяє уникнути додаткових витрат. Крім того, саме FGSZ у 2013 р. забезпечує реверсні поставки газу в Україну. За даними джерел DT.UA у "Нафтогазі України", за період з 1 січня по 29 листопада 2013 г. угорською FGSZ поставлено в Україну понад
1 млрд кубометрів газу

Польський оператор газотранспортної системи - компанія Gaz-System з 2012 р. транспортує в Україну газ із Німеччини. За даними джерел DT.UA у "Нафтогазі України", за період з 1 січня по 29 листопада 2013 р. польська компанія Gaz-System транспортувала в Україну 1 млрд кубометрів газу А в найближчому майбутньому через свій балтійський LNG-термінал у Свіноуйсьце може надати Україні й трейдерам доступ до газу, що надходить через цей термінал. За підтримки ЄС Польща активно розвиває свою газотранспортну інфраструктуру, яка може бути ще сильніше інтегрована з українською ГТС. Якщо Україна не відвернеться від ЄС.

До слова, практично в усіх європейських інтерконекторах є фінанси ЄС. Вони були б доступні й для України. Але навіщо Євросоюзу інвестувати та розвивати українську інфраструктуру, зокрема газотранспортну, якщо не сьогодні, так завтра вона де-юре може стати "газпромівською"?

Вишеградські конектори мінус Україна

Якщо послухати Януковича, то від підписання Угоди про асоціацію з ЄС він змушений відмовитися в основному "через газ". І у відносинах із РФ інших проблем, крім як "газових", у нього немає. Запитується: так чому ж не спробувати вирішити хоча б частину з них? Навіщо ж, як ви висловлюєтеся, Вікторе Федоровичу, "на напівзігнутих" перед Путіним, навіщо так принижуватися? Який сенс нарощувати видобуток газу в Україні до профіциту й потреби експортувати (адже з цієї причини підписуються УРП і віддаються в користування українські надра іноземним компаніям далеко не на найбільш вигідних для країни умовах? Чи справа дійсно в корупції?), якщо навіть наявними транзитними можливостями з розумом не можемо скористатися?! Ви ж самі привселюдно заявили, що "якщо (обсяги транзиту) упадуть до менш як 60 млрд кубометрів (на рік), то під сумнівом буде рентабельність ГТС. Десь на межі між 50 і 60 млрд кубометрів уже є збитки".

Адже це очевидно. Торік через ГТС України в ЄС поставлено 81,2 млрд кубометрів російського газу. 2013-го очікується транзит 83 млрд кубометрів. При цьому незадіяний транзитний потенціал України - близько 60 млрд кубометрів (на виході з ГТС). До того ж не менш як 15–20 млрд кубометрів можна зберігати в ПСГ поблизу кордонів ЄС. Це хороша технічна основа для співробітництва з прикордонними країнами - транзитерами та споживачами російського газу і для створення газового хабу на території України.

Підготовчу роботу в цьому плані вже проведено чималу. Але, як завжди, все залежить від політичної волі. Причому спочатку, років півтора-два тому, ця воля (хоча й дуже непублічна) була. Принаймні у Юрія Бойка (навряд чи він діяв на свій страх і ризик, якщо ще вчора "проривом на газореверсному фронті" похвалялися і глава Міненерговугільпрому Ставицький, і прем'єр Азаров, та й ви, Вікторе Федоровичу). Саме Бойко "просував" і реверсний напрям поставок газу в Україну (подразник для "Газпрому", попри поки що "капілярні" поставки в Україну через Польщу й Угорщину), й ідею створення газового хабу на нашій території. Будучи при цьому "головним переговорником" із "Газпромом". І навіть після призначення його ще й "головним переговорником" із Митним союзом...

Нагадаю, що за перші три квартали 2013 р. Україна імпортувала 18,2 млрд кубометрів російського газу на суму 7,66 млрд дол. за ціною 421 дол. за тисячу кубометрів. За той же період "Нафтогаз" і газотрейдери закупили в Європі 1,5 млрд кубометрів газу на суму 603 млн дол.

Найпарадоксальніше, що газореверсною ідеєю все одно скористаються. Не нинішня влада, так наступна, не нинішні газотрейдери, так завтрашні. Якщо єдиним монопольним газотрейдером в Україні не стане "Газпром". А, можливо, скористається цим і російська газова монополія, щоб не мати колосальних витрат на спорудження газопроводів, що обходять Україну, купівлю та будівництво власних підземних сховищ (ПСГ) у Європі. Чому б і ні?

Хоч би як "Газпром" чорнив Україну перед європейськими покупцями й транзитерами свого газу, хоч би як провокував сезонні газові конфлікти, перекладаючи всю вагу відповідальності на "Нафтогаз", та втратити такий місткий ринок збуту, як український, він зовсім не бажає.

Як не бажає втратити й порівняно дешевий доступ до української ГТС, включаючи ПСГ. 12 українських "підземок" (не беручи до уваги ПСГ "Чорноморнафтогазу" в Криму) загальною продуктивною потужністю близько 31 млрд кубометрів - це практично третина європейських потужностей для сезонного зберігання газу (див. рис. 2). Найбільш потужних і близьких до європокупців російського газу. Тому "Газпром" дуже переймається тим, щоб, крім нього, ніхто не зберігав газу у ПСГ "Укртрансгазу", розповідаючи про несанкціонований відбір та "випаровування" газу з наших "підземок".

Не зацікавлений "Газпром" і в перегляді контракту купівлі-продажу газу від 19 січня
2009 р. Маючи такий контракт, легко "наростити" формальну заборгованість "Нафтогазу". За недобір газу росіяни на початку цього року вже виставляли НАКу рахунок на 7 млрд дол.

Аби ще більше переконати українського президента у своїй великодушності та батьківській турботі, 26 листопада Путін "оцінив" обсяг кредитів російських банків ("Сбербанк", "Газпромбанк", "ВЭБ", "ВТБ"), наданих "українським партнерам", у 31 млрд дол. (майже 23% сукупного зовнішнього боргу України).

Цілком імовірно, що "Газпром" розраховує на ним же сформовані борги "Нафтогазу", щоб зарахувати їх як "свій внесок" у майбутній консорціум з управління українською ГТС. Із такою борговою заготовкою "українських друзів" "Газпром" може починати переговори про консорціум, нічим не ризикуючи. А про людське око (і для свого ж прибутку) - просто формально збільшувати квоту поставок на адресу партнерської компанії Ostchem Дмитра Фірташа. За ціною 260 дол., а не по 410, як купує "Нафтогаз". Не жалко, адже цей газ повернеться "Газпрому" у період найбільшого попиту. І за зберігання платити не доведеться. А з Фірташем - свої люди, порозуміються. Такий досвід взаємності накопичено з часів процвітання "РосУкрЕнерго"...

Північ-Південь
плюс Україна

Тим часом "Нафтогаз" і "Укртрансгаз" можуть самі заробляти на своїй газотранспортній інфраструктурі. Створивши при цьому ще й Східноєвропейський газовий хаб (електронний торговельний майданчик) для торгівлі газом і послугами з транзиту та зберігання газу в регіоні. А не тільки де-факто виконуючи роль технічного транзитного додатка "Газпром експорту".

На думку глави ТОВ "Нафтогазбудінформатика" Леоніда Уніговського, який бере участь у розробці концепції співробітництва України з країнами ЄС у сфері транзиту газу, є чотири основні технічні варіанти ефективного співробітництва України в рамках газового коридору Північ-Південь (див.
рис. 1). Порівняно доступні капіталовкладення в реалізацію цих варіантів збільшать пропускні аверсно-реверсні можливості української ГТС.

Варіант 1. Будівництво сполучного газопроводу (інтерконектора) від польського Ярослава до українського газопроводу Іванцевичі-Долина.

Варіант 2. Будівництво газопроводу між польськими Страхотиною і Погурською Волею паралельно до наявних газомагістралей на території Польщі для збільшення реверсних можливостей через прикордонний газовимірювальний пункт "Дроздовичі".

Обидва ці варіанти дозволять також згодом одержувати газ із LNG-термінала в польському Свіноуйсьце на Балтійському узбережжі. Або експортувати газ у напрямку балтійських портів і в європейську ГТС.

Варіант 3. Організація реверсних поставок газу в Україну через ГТС Словаччини.

27 листопада, коли вкотре транслювалося телезречення Януковича асоціації з ЄС, глава Міненерговугільпрому Едуард Ставицький укотре привселюдно заявив про швидкий початок реверсних поставок в Україну зі Словаччини, явно видаючи бажане за дійсне. Міністр заявив, що йдеться мало не про швидку можливість реверсних поставок газу в Україну в обсязі 10 млрд кубометрів. Але, як запевняють посвячені в тему джерела DT.UA, проект угоди про підключення (Interconnection Agreement) з компанією-оператором словацької ГТС - Eustream a.s. залишається до кінця не погодженим. Та і його підписання обома сторонами - це ще не гарантія початку реверсних поставок. Це скоріше меморандум про технічні наміри. Практично може йтися про реверс 1,5–3 млрд кубометрів газу з осені 2014-го. Для збільшення обсягу газоімпорту через Словаччину доведеться ще добудувати й адаптувати інфраструктуру. І не факт, що словаки захочуть це робити. Навіть на гроші ЄС. Тим більше що "Газпром", як і раніше, має реальну можливість стримувати та контролювати газопотік через Словаччину, поки в нинішньому вигляді діє контракт словацької Eustream a.s. із "Газпром експортом".

До того ж "Газпром" так і не надає безпосередньому українському операторові ГТС "Укртрансгазу" обов'язкових для юридичного оформлення транзиту даних - тих самих шипер-кодів, про які раніше докладно розповідало DT.UA. А словаки ще не проаналізували, скільки трейдерських заявок на поставку газу в Україну є, на який обсяг і період, щоб сформувати їхні запити в реверсний потік.

Варіант 4. Поставки в Україну газу з хорватського LNG-термінала "Адріа" (о. Крк) через хорватсько-угорські газотранспортні системи (інтерконектори).

Для кожного конкретного варіанта або реалізації кількох із них є окремі технологічні й економічні ефективні рішення. Залежно від попиту та завдань. Якщо, звичайно, розглядати Україну як частину Європи не тільки географічно, а її ГТС - як частину загальноєвропейської системи не тільки технічно.