ПОГОДЖУЙТЕСЯ НА ПІЛЬГИ, БО ПОЖАЛКУЄТЕ

Заведено вважати, що основне лихо житлово-комунального господарства — дебіторська заборгованість. А причина її виникнення — неплатежі споживачів, передусім — населення, ясна річ. З цієї нехитрої логічної формули напрошується закономірний висновок: для розв’язання проблеми необхідно боротися не з наслідками, а з причиною, яка їх породжує. Що, власне, комунальники, за підтримки влади, й роблять. Приміром, шляхом несинхронізації холодів із початком опалювального сезону дають нам усім можливість відчути на собі «принади» осінньої застуди. Про гаряче водопостачання вже начебто й говорити незручно. Адже за кілька місяців надії на нього «випарувалися» навіть у непохитних оптимістів...

Проте населення як вид ще не зникло, і кількість боржників у його рядах невпинно примножується. Скільки таких у Запоріжжі точно сказати важко. Бо кожне джерело силкується видати оригінальну цифру. Скажімо, у міськжитлоуправлінні стверджують, що «практично 90 відсотків запорожців живуть у борг». Місцева преса оперує 80 відсотками. А відповідно до останніх статистичних даних, із 236,2 тис. городян, на яких відкриті особові рахунки з оплати комунальних послуг, борги значаться за 157,7 тис.

Утім, напевно, не варто вдаватися в ці деталі, коли існує незаперечний факт — заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг у населення є. І в цілому по області на 10 вересня поточного року вона становила 302,6 млн. грн. із тенденцією 13-відсоткового зростання за попередні 12 місяців. У зазначеній сумі левова частка належить жителям обласного центру — 204,7 млн. Гроші чималі, тому міське управління житлового господарства розробило спеціальну «Програму пільгового погашення заборгованості та стимулювання поточних проплат населення за житлово-комунальні послуги». З її допомогою ініціатори сподіваються «підняти фінансовий стан житлового господарства й допомогти населенню розв’язати проблему боргів».

Теми шляхетності почину ми ще торкнемося, а поки що — про суть нововведення. Якщо на 1 жовтня ц.р. за квартиронаймачем значилося 150 і більше гривень боргу, є можливість протягом четвертого кварталу погасити його з 30-відсотковою знижкою. Для дисциплінованих платників також передбачена аналогічна знижка в оплаті на той самий термін. Більше того, відсутність боргів на початок наступного року дає право на знижки в поточних платежах за квартиру й комунальні послуги, але вже в 10-відсоткові і лише до 1 квітня, що, як відомо, вважається не тільки Днем сміху, а й початком відліку трудової діяльності новообраних органів влади. І ця проблема зовсім не другорядна. Як висловився з властивою йому безпосередністю один із заступників міського голови, питання житлово-комунальних боргів можна було б вирішити за рахунок підвищення тарифів, але це загрожує сутичками населення і влади, чого «хотілося б уникнути, особливо напередодні виборів».

Утім, облишмо політику. Адже йдеться про економічний експеримент, принаймні на словах. Тому звертатимемо увагу на його особливості, підкресливши, що дія програми поширюється на мешканців будинків, які перебувають у комунальній власності. Хоча для мешканців відомчого й кооперативного житла вона також цілком прийнятна, але лише за умови згоди власників.

Ідея, як бачимо, не нова. Такі експерименти вже проводилися як в області, так і за її межами. Але, за словами запорізьких комунальників, «нам хотілося чогось свого». Ну що ж, буває. Зрештою, чиновники також люди, і бажання «чогось» їм також не чуже. А бажання це в них, з огляду на все, виникає періодично і, що особливо дивно, — напередодні виборів. Так, у фіналі 1997 року міська влада запропонували запоріжцям взяти участь у житлово-комунальній лотереї. Зрозуміло, не всім підряд, а лише тим, хто справно платить за житло й комунальні послуги. Кому пощастить, міг виграти пристойний приз — від однокімнатної квартири до набору сантехніки на 500 грн. Під час кількох тиражів комусь справді пощастило, але, на жаль, ситуація з платежами від цього не поліпшилася. Якщо до початку проведення лотереї сума боргу становила 43,7 млн. грн., то за чотири минулих роки вона зросла майже вп’ятеро.

Якими будуть результати цього разу, влада не прогнозує. Вона лише припускає, що в черговому експерименті візьме участь близько третини городян. А щоб надати процесу організованого характеру, спущено завдання всім без винятку працівникам ЖЕКів: їм наказано письмово повідомити кожного квартиронаймача. І пішли ходоки по будинках з персональними відозвами такого змісту: «Шановний гр. квартиронаймач (власник) квартири. Адміністрація доводить до Вашого відома, що по особистому рахунку за Вами станом на 01.10.2001 р. має наявність сума боргу за житлово-комунальні послуги у розмірі... Пропонуємо Вам у термін з 01.10.2001 року по 01.01.2002 року сплатити вказану суму боргу зі знижкою 30%, прийнявши участь у програмі пільгового погашення заборгованості населення за житлово-комунальні послуги, сплативши при цьому... Якщо Ви оплатите вказані у повідомленні суми та щомісячні нарахування за жовтень, листопад, грудень у повному обсязі, Ви маєте право на оплату житлово-комунальних послуг з 01.01.2002 року по 01.04.2002 року (січень, лютий, березень) зі знижкою на 10% від суми щомісячних нарахувань».

Якщо не звертати уваги на стиль, пропозиція начебто приваблива і сумнівів викликати не мусить. Але ж викликає! Чому, запитаєте? Ось, виявляється, в чому річ — папір-то офіційний потрібно до кінця читати, не впадаючи в ейфорію від щедрих обіцянок. І, тим більше, не брати на віру заяву влади про те, що участь в експерименті — справа суто добровільна. Яка вже тут добровільність, якщо персональний заклик завершується суворим нагадуванням: «У випадку відмови Вами прийняти участь у програмі пільгового погашення заборгованості адміністрація буде вимушена у відповідності зі ст. 161 ЦК України звернутися до суду із позовом на стягнення боргу у повному обсязі».

Цікавий поворот, чи не правда? Виходить, як владі не терпиться від бажання «чогось свого», то вона про закон згадує. А йдеться про виконання своїх безпосередніх зобов’язань перед городянами — квартиронаймачами, жителями, виборцями, то в нас начебто як форма державного правління панує анархія. І нікого, що вкрай огидно, не турбує, що ж буде потім? Ну, хоча б після всенародного Дня сміху. Невже борги із заробітної плати понад 125 тисячам працівників лише великих і середніх підприємств області (у середньому по 780 грн. на кожного) самі собою «розсмокчуться»? Чи, може, з неба впадуть 23 млн. грн., які заборгували відділи субсидій організаціям, що надають населенню житлово-комунальні послуги?

Особисто в мене немає відповіді на ці запитання. Знаю лише, що за кожним із запорізьких боржників у середньому значиться приблизно 1,3 тис. грн. Напевно, не від хорошого життя, яке навряд чи поліпшать навіть обіцянки частково скинути з рахунку борг у рамках добровільного експерименту з примусовим охопленням.