Нафтова ВІКТОРина

На вітчизняному нафторинку настало незвичне затишшя, яке дуже нагадує передгрозове. Втім, така ситуація вже звична для України, яка перебуває в стані політичної невизначеності, коли більшість учасників ринку з нетерпінням очікують розв’язки оранжево-блакитної президентської інтриги. Проте мовчання нафтовиків породжує масу чуток і панічних очікувань населення, яке вже чітко вміє корелювати рівень ціни на паливно-мастильні матеріали з цінами на все інше, необхідне для нормального життя.

Саме тому «ДТ» вирішило провести опитування серед основних гравців вітчизняного ринку нафтопродуктів. Не можна сказати, що відповіді перевершили наші й без того песимістичні сподівання. Складалося враження, що в середовищі нафтовиків починається тиха істерика, яка переростає в стан легкої фрустрації стосовно майбутнього нафтового бізнесу в Україні. При цьому нерідко формулювання відповідей занадто вже нагадували виступи вітчизняних політиків: прогноз залежності цін повністю зумовлений низкою чинників, які в майбутньому можуть уплинути на ціноутворення в даному сегменті економіки України.

Тим часом усіх нас цікавить, що буде після виборів президента України. Зокрема, скільки коштуватиме проїзд у транспорті, а також бензин і дизельне паливо. Незалежно від того, хто буде наступним главою Української держави.

Зауважте, три нехитрі запитання ми поставили до оголошення результатів першого туру виборчої кампанії. Що певною мірою пояснює, чому деякі учасники нафторинку під різними приводами відмовилися відповісти на наші запитання:

1. Якими будуть ціни на бензин (за марками) й дизпаливо після 21 листопада?

Чим вони будуть обгрунтовані?

2. Що найбільшою мірою вплине на ціноутворення на українському ринку світлих нафтопродуктів і чому?

3. Які дії мусить зробити уряд і виробники нафтопродуктів для стабілізації ситуації на ринку?

Політневизначеність

Зазначимо, що відповідати на перше запитання відмовилися як виробники, так і оператори, вважаючи його занадто вже заполітизованим. Дивно, але ж ще місяць тому всі нафтовики в один голос стверджували, що нафтова галузь є досить інерційною і будь-який результат виборчої кампанії на ній позначиться незначно.

У неофіційних розмовах учасники ринку пропонували рахувати майбутню реальну (!) ціну на бензини і дизпаливо шляхом додавання близько однієї гривні до вже існуючої ціни. Даний факт майбутнього зростання ціни на 30% уже ніяк не стикується з побутуючою на сьогодні думкою експертів ринку про подорожчання нафтопродуктів до кінця року в середньому на 10%. Проте, як відомо, у нашій країні поняття реально обгрунтованої ціни й реально існуючої на АЗС — дві великі різниці.

Як заявив «ДТ» президент ТОВ «ТНК-ВР Україна» (1220 АЗС за станом на початок жовтня, частка загальноукраїнського ринку 30%) Олександр Городецький: «Як і раніше, ми можемо спостерігати дві різні тенденції. Перша — тиск ринкових чинників на ціноутворення, друга — жорстке регулювання. На сьогодні превалює останнє. Ми розуміємо необхідність адміністративного регулювання в даний конкретний момент, проте з огляду на велику кількість учасників ринку — виробників, власників нафтобаз і автозаправних станцій — спрогнозувати подальшу поведінку цін не представляється можливим».

У прес-службі компанії «ЛУКОЙЛ-Україна» (163 АЗС, 4% загальноукраїнського ринку) нам повідомили, що на сьогодні керівництво компанії утримується від коментарів. Однією з основних причин було названо стабільну політику компанії, яку вона проводить на вітчизняному ринку нафтопродуктів. Зазначимо, що, за нашими спостереженнями, АЗС під брендом «ЛУКОЙЛ» дійсно утримують ціни на рівні домовленостей з урядом, попри закінчення дії меморандуму.Президент «НК «Альянс-Україна» Петро Мірошников: «Дія меморандуму з урядом України закінчилася 1 листопада, і зараз ми готуємося до чергових консультацій, щоб, погодивши свої дії з Кабінетом міністрів, не порушити хиткий баланс на вітчизняному ринку.

Ми дуже добре розуміємо, що ринок нафтопродуктів є базовим для економіки країни, тому всі наші кроки будуть зваженими, поміркованими і, найголовніше, узгодженими з урядом.

Ситуація на українському ринку нафтопродуктів залежить головним чином від вартості нафти. З 1 грудня ставку експортного мита на російську нафту буде підвищено на 13,1 дол. — до 101 дол. за тонну. Якщо виходити з того, що більша частина нафти, імпортованої в Україну, має російське походження, цілком логічно припустити, що це вплине на ціну на внутрішньому вітчизняному ринку.

Судячи з піврічних нафтових ф’ючерсів на квітень і травень, де фіксується ціна в діапазоні 40—45 дол. за бар. (292—329 дол. за тонну), я припускаю, що ціна на нафту буде приблизно в цих межах, але навряд чи меншою від 250 дол. за тонну.

З урахуванням того, що в економіці нафтового бізнесу приблизно 80—85% ціни в роздробі становить вартість сировини, можна припустити, що при зниженні цін на нафту знижуватиметься й ціна на нафтопродукти.

Прогнози в області цін на нафтопродукти в державі, забезпеченій власною нафтою на 10%, — справа невдячна. Виходячи із загальносвітових тенденцій, можна припустити, що до кінця року суттєвого чи стрибкоподібного зростання не відбудеться. Можуть бути задіяні якісь механізми з боку уряду, котрі здемпфують можливі коливання ціни на нафту, оскільки інструментарію в уряду досить, і він ще не вичерпаний. І плюс наше розуміння ситуації, адже ми налаштовані на нормальне стабільне отримання прибутку».

А ось що прогнозує вітчизняному нафторинку голова правління НАК «Нафтогаз України» Юрій Бойко:

«На мою думку, середній рівень роздрібних цін по Україні не зазнає значних змін до кінця листопада, оскільки нафтопродукти вироблятимуть із нафти, уже законтрактованої на листопад і, у більшості випадків, оплаченої заводами. Крім того, у разі прийняття Кабінетом міністрів рішення про ліцензування експорту світлих нафтопродуктів, я не виключаю зниження вартості дизпалива. Сьогодні на ринку спостерігається його гострий дефіцит у зв’язку з активним експортом цього продукту багатьма виробниками.

Що стосується грудня, то ситуація залежатиме від ціни грудневих ресурсів нафти, контрактування яких відбудеться в останній декаді листопада. З одного боку, світові ціни на нафту різко знизилися за останній тиждень, і це позитивний сигнал для всіх нетто-імпортерів. Крім того, російські виробники всю зиму відчуватимуть складності з експортом, що пов’язано, по-перше, із закінченням періоду річкової навігації, а по-друге, із зимовими штормами в Приморську та Новоросійську. Негативно на рівень цін уплине рішення уряду РФ про збільшення ставки експортного мита на нафту з 70 до 101 долара за тонну. Хоча це не має ніякого стосунку до світових котувань нафти, котрі є визначальними для ціни поставки сировини в Україну».

Виконувач обов’язків глави «Укртатнафти» Сергій Глушко в принципі поділяє думку Ю.Бойка:

«Відвантажувальні ціни Кременчуцького НПЗ, як, утім, і більшості інших українських заводів, залишаться стабільними принаймні до кінця місяця. Це зумовлено тим, що закупівельні ціни на нафту на листопад уже сформовані і протягом місяця навряд чи зазнають змін. Чинник виборів у даному разі абсолютно не має значення. Ринок нафтопродуктів формується винятково на підставі економічних принципів. А конкретні ціни на різні марки палива будуть незначно різнитися у різних операторів роздрібних мереж, проте в цілому, швидше за все, не перевищать рубіж у 3 грн.».

Про чинники, які найбільше впливають на ціноутворення на вітчизняному нафторинку, — Ю.Бойко:

«Насамперед, це вхідна ціна нафти, а також її оподаткування країною-експортером. Не викликає сумнівів, що скасування російського експортного ПДВ на поставки нафти в Україну з нового року справлять позитивний вплив на зниження ціни сировини.

По-друге, це режим оподаткування всередині країни. І по-третє, такі чинники, як ринкова ситуація безпосередньо на роздрібному ринку. У принципі, ринок можна обвалити одним складом палива».

С.Глушко на те ж запитання відповів так:

«Вартість нафтопродуктів на українських заправках визначається винятково ринковим методом. Інакше кажучи, це витратна частина на виготовлення продукту і власне рентабельність кінцевого реалізатора. Причому визначальними є саме ринкові складові. Наприклад, ціна бензинів і дизпалива в грудні залежатиме від вартості російської нафти, графіка й умов її поставки — мита, оподаткування, транспортних тарифів. Зрозуміло, що на кінцеву ціну можуть впливати і так звані супутні чинники. Ними можуть бути, наприклад, збільшення або зниження попиту, а також дефіцит продукту».

Що ж стосується можливих дій уряду і виробників нафтопродуктів, то Ю.Бойко вважає, що необхідно «обмежити експорт і апетити власників роздрібних мереж. Гадаю, після подолання кризи почнеться велике чищення джоберських мереж, і не тільки в нашій компанії. Жоден виробник не терпітиме ситуацію, коли він сам працює з нульовою рентабельністю, а його партнер по роздрібних продажах вважає рентабельність у 6—10% недостатньою і порушує домовленості, укладені з урядом компанією, під маркою якої він працює.

С.Глушко:

«У мене немає простої відповіді на це запитання. Напевно, головне — це невтручання адміністративними методами, оскільки на ринок уже почався вплив вертикально інтегрованої нафтової компанії — як економічного важеля уряду.

По-перше, ми дійсно відвантажуємо нафтопродукти за цінами, котрі дозволяють роздрібним операторам продавати їх у цінах, передбачених меморандумом. По-друге, обсяги виробництва нафтопродуктів на АТ «Укртатнафта» у листопаді збільшаться в півтора разу, тобто сила нашого цінового впливу на ринок буде більшою. По-третє, в автозаправних мережах ВІНК — «Нафтогаз Екойл» і «Укрнафти» — ціна на нафтопродукти залишається на найнижчому рівні в країні.

Все це, безумовно, чинить тиск на конкуруючі мережі і, як ви помітили, минулого тижня почалося зниження ціни ринку під цим впливом.

Директор паливно-енергетичної компанії «Современник» Леннур Сеттаров (45 АЗС, 15% нафторинку Криму) зазначив, що «протягом кількох років існує стабільна тенденція подорожчання цін на енергоносії і зокрема на нафтопродукти. Подорожчання нафтопродуктів передусім пов’язане зі зростанням цін на нафту. 80% нафти, що надходить в Україну, російського походження, з експортним митом. В Україну нафта поставляється практично за світовими цінами, і тому має працювати формула: нафта за світовими цінами і ціни на нафтопродукти також близькі до світових».

Втім, апогеєм політкоректності в коментарях цілком можна вважати донецького трейдера компанії «Гефест», наведений нами нижче.

«На сьогодні ситуацію, яка склалася на паливному ринку України, можна назвати напруженою. Ринок немов завмер перед вибухом. І робити якісь прогнози досить складно через те, що в Україні нестабільна політична ситуація напередодні другого туру виборів президента України. Тому будь-які прогнози загрожують непередбачуваними наслідками, а формування цінової політики як роздрібних операторів ринку, так і виробників залежить від результату виборів.

Як відомо, український ринок на 10% формується з нафти, видобутої в Україні, 10% імпортується з Казахстану і 80% — із Росії. Таким чином, нафтовий ринок України практично повністю залежить від поставок російської нафти.

У разі перемоги представника чинної влади буде продовжено подальший діалог із Російською Федерацією щодо пом’якшення умов поставок російської нафти. Отже, високою є ймовірність того, що ціни на нафтопродукти залишаться стабільними. Якщо ж переможе кандидат від опозиції, можливим є зростання цін на нафтопродукти на всіх рівнях, оскільки нова влада навряд чи піде на конструктивні переговори з «північними сусідами».

Довідка «ДТ»

ЗАТ «Гефест» — працює на нафтовому ринку України майже 10 років. Має у своєму розпорядженні мережу з більш ніж 60 АЗС у семи регіонах України. Найбільша фірмова мережа автозаправних станцій на Сході України. Частка роздрібного ринку на загальнонаціональному рівні в жовтні 2004 року склала 2,5%, враховуючи оптові продажі — 7%. У Донецьку та Донецькій області частка роздрібного ринку становить 20%.

Аргументи та статистика

Досить цікавим є й обгрунтування можливої зміни цін на ринку світлих нафтопродуктів. Для початку зазначимо, що із січня нинішнього року в Україні неухильно зростала переробка нафти. За даними об’єднання «Укрнафтохімпереробка», переробка нафти українськими НПЗ у січні—жовтні цього року становила 17 592 тис. тонн, що на 0,91% більше, ніж за аналогічний період минулого року (17 433,2 тис. тонн). При цьому виробництво бензину за цей період збільшилося на 1,12% — із 3 830,3 тис. тонн до 3 873,2 тис. На рівні 5 млн. тонн збереглося і виробництво дизельного палива.

Водночас поставки нафти на вітчизняні НПЗ у січні—жовтні нинішнього року скоротилися більш ніж на 300 тис. тонн. У такому разі наявним є вмикання ринкових механізмів, коли виробники самі обмежили рівень експорту з метою насичення внутрішнього ринку. Уряд же, у свою чергу, вирішив нафтовикам у цьому «допомогти», виступивши з ініціативою введення ліцензування експорту нафтопродуктів, чого останні, щоправда, геть не потребували.

Як заявив представник компанії ТОВ «ТД ТНК-Україна», ініціатива Кабінету міністрів України щодо введення ліцензування експорту дизельного палива й автомобільних бензинів не сприятиме нормалізації ситуації на ринку нафтопродуктів України, який останнім часом і так перебуває в досить напруженому стані. Обмеження експорту призведе до виникнення додаткової знервованості на ринку, а не до його стабілізації. У даний момент на ринку України достатньо продукції для задоволення внутрішнього попиту на паливо. У такому інструментарії, як обмеження експорту, немає об’єктивної необхідності, він не адекватний ситуації. Галузь зараз і так зарегульована, й додаткові адміністративні важелі лише ускладнюють роботу НПЗ і роздрібних операторів.

На думку Олександра Городецького, «якщо говорити про суто економічні передумови, у грудні російське експортне мито на нафту очікується на рівні 100 дол. за тонну і вище, ціна на нафту у світі досить висока і дуже вниз не рухається. Сказати, як зміниться ціна, складно. Ясно одне: об’єктивних умов для її зниження поки немає. Завдання нового уряду й нафтовиків — не допустити різких стрибків. Будь-які процеси мають відбуватися плавно. Для цього потрібна дуже скрупульозна і дуже тонка система планування поставок сировини, балансу попиту та пропозиції палива. Дуже тісна взаємодія влади з учасниками ринку — запорука безболісного врегулювання назрілої ситуації, котра торкається інтересів покупців, виробників і продавців».

Втім, роздрібні оператори також висловлюють ряд побоювань щодо подальшого розвитку ситуації на ринку світлих нафтопродуктів. Леннур Сеттаров вважає, що «в даний час для стабілізації ситуації на ринку нафтопродуктів уряду і виробникам хотілося б порадити користуватися лише ринковими механізмами».

«Адміністрування, як показує практика останніх місяців, належних результатів не дає, а в деякі моменти призводить до зворотних результатів. Як це було в Криму в ситуації з бензином А-80 і А-92 у серпні ц.р. Кримські оператори будують свою цінову політику виходячи із закупівельних цін. Послідовне зростання цін на нафту у виробників призводить до плавного подорожчання палива й на півострові. Такі традиційні чинники, як закінчення курортного сезону і сільгоспробіт, які багато в чому формують попит на паливо в Криму, не нівелюють цілком можливе зростання цін. Вже зараз деякі марки подорожчали від 2 до 5%. 22 листопада цю тенденцію змінити не в змозі», — додав директор компанії «Современник».

А ось що прогнозують вітчизняному нафторинку в ТОВ «Континіум-Укр-Ресурс»:

В останній декаді листопада слід очікувати деякого підвищення роздрібних цін, що об’єктивно пов’язано з підготовкою трейдерів до подорожчання російської нафти до рівня 235—240 дол. за тонну. Крім того, значне зниження ціни на мазут на міжнародних ринках сприятиме збереженню рівня рентабельності нафтопереробки за рахунок підвищення цін на світлі нафтопродукти на внутрішньому ринку.

Ціна високооктанового бензину марки АІ-95 може досягти рівня 3,05—3,20 грн. за літр, АІ-92 — 2,85—3,00 грн. за літр. Сезонний спад обсягів споживання дизельного палива та стабільні обсяги переробки українських НПЗ ліквідують цей дефіцит на ринку. Хоча підвищення ціни на сировину призведе до збільшення цін до 2,85—3,00 грн. за літр. Без змін залишаться ціни на низькооктановий бензин марки А-80 — на рівні 2,60—2,75 грн. за літр, що зумовлено стабільним зменшенням його частки в структурі споживання моторного палива в Україні.

Основними чинниками, котрі визначатимуть цінову ситуацію на нафтовому ринку, є:

— високі ціни на російську нафту;

— зниження вартості мазуту на міжнародних ринках;

— традиційно стабільні обсяги поставок і переробки українських заводів в осінньо-зимовий період і сезонне скорочення обсягів споживання нейтралізуватимуть тенденцію значного зростання цін.

Що стосується адміністративного регулювання нафтового ринку, то будь-які грубі втручання можуть призвести до негативних наслідків для операторів ринку. Найбільш ефективні заходи для стабілізації ринку, які може вжити уряд, — це регулювання цін на українську нафту і забезпечення роботи аукціонів як єдиного ринкового механізму розподілу сировини вітчизняного видобутку. Значною мірою стабілізації ринку сприятиме формування державного резерву нафти й нафтопродуктів. Закупівля нафтопродуктів у Держрезерв у період цінового спаду і їхня реалізація на ринку у весняно-літній період, для якого характерні збільшення попиту і зростання цін, зменшить дисбаланс між попитом і пропозицією та цінові коливання.

Більш конкретним був голова Київського відділення Антимонопольного комітету України Микола Лисицький. За його словами, нашим нафтовим компаніям необхідно шукати резерви, щоб зменшувати витрати, і використовувати економічно обгрунтовані технології, замість того щоб компенсувати витрати за рахунок підвищення роздрібних цін на нафтопродукти. «Зараз ми моніторимо не лише зміну ціни на заправці, а й зміни в усіх видах опту. Як приклад можу навести квітневу ситуацію, коли було оштрафовано 40 компаній. При зміні ціни опту на 1—20 коп. ними було піднято ціни на 16 копійок. Відповідно, й надалі ситуація на ринку без нашої уваги не залишиться».

Думки експертів розійшлися

Нафта, що протягом усього літа дорожчала й досягла цінового піку в жовтні, останніми днями почала дешевшати, примусивши аналітиків замислитися, чи збережеться ця тенденція тривалий час, чи це лише кон’юнктурний процес, пише The New York Times.

На торгах у Нью-Йорку в середу ціни підвищилися на 3,2%, але досі на 12% нижчі від рекордно високого рівня 25 жовтня, коли вони досягли 55,67 дол. за барель.

За оцінками Міжнародного енергетичного агентства (IEA), ціни на нафту, мабуть, пройшли свій пік. Проте у щомісячному звіті IEA зазначається: «…поки що занадто рано говорити, чи збережуться ці тенденції».

Але не всі експерти впевнені, що ціни на нафту вже подолали пік. Як зауважує аналітик енергетичного сектора BNP Paribas Томас Бенц, підвищення цін на нафту може вказувати на нову нижню планку цінового коридору.

Тим часом головний виконавчий директор Total Тьєррі Десмаре прогнозує: «Коли виключити, що станеться щось грандіозне, велика ймовірність того, що ціни на нафту знизяться до 30 дол. за барель у наступному році».

Тим часом статистичний відділ міністерства енергетики США підвищив цього тижня прогноз середньої ціни на нафту в 2005 році до 47 дол. за барель, порівняно з більш раннім прогнозом — 42 дол. за барель.

Ціни на нафту зросли з початку нинішнього року на 50% через високий попит і невизначену геополітичну обстановку в багатьох регіонах, де видобувається нафта. Економісти підкреслюють: зростання витрат на енергоносії може спричинити уповільнення темпів зростання світової економіки наступного року. Звіт IEA також підтримує цю точку зору, бо в ньому вказується, що високі ціни на нафту впливають на темпи зростання світової економіки.

Попит на нафту продовжує триматися на високому рівні. Очікується, що 2004 року середнє споживання нафти становитиме 82,4 млн. барелей на добу, що на 2,6 млн. більше, ніж торік. У абсолютних величинах це збільшення споживання еквівалентне добовому обсягу видобутку Об’єднаних Арабських Еміратів.

За оцінками IEA, наступного року споживання нафти зросте на 1,4 млн. барелей на добу — до 83,8 млн.