"Газпром" — "Нафтогазу": "Ми ще ні про що не домовилися, але ви вже заборгували"

Якщо перед Вільнюським самітом складалося враження, що будь-яка переговірна активність, крім безпосередньо пов'язаної з європрагненнями, завмерла, то нині, навпаки, спостерігається гіперактивність. Відносно нафтогазового напряму відчуття таке, що ті, хто представляє владу, хочуть терміново доопрацювати (здати РФ) усе, що ще не встигли. І навіть умов не встигають обговорити, як кажуть, на березі.

3 грудня, тільки-но залишивши Верховну Раду, якій не вистачило голосів для відставки уряду Азарова, віце-прем'єр Бойко влаштував оглядини підприємств ВПК російському "колезі". А глава "Нафтогазу", традиційно безмовний Євген Бакулін заявив, що за "газпромівський" газ "ми домовилися змістити платежі з жовтня, листопада та грудня на весну". Хто були ці "ми" - залишається загадкою, тому що вже 4 грудня глава "Газпрому" Олексій Міллер заявив: "На даний момент борг НАК "Нафтогаз України" за поставлений у серпні, жовтні та листопаді газ становить 2 млрд 20 млн дол., ми шукаємо варіанти вирішення даної проблеми, ведемо переговори, але домовленості на даний момент не досягнуто".

Переговори від імені України, як і раніше, веде Юрій Бойко, який побував у "Газпромі" цього року лише офіційно десять разів. Результат його останньої зустрічі 4 грудня з прем'єром РФ Медведєвим і главою "Газпрому" Міллером офіційно невідомий. Крім повідомлення в телеграфному стилі: "Були розглянуті актуальні питання співробітництва в газовій сфері".

Щоправда, Міллер надіслав сигнал українським виробникам труб, заявивши того самого дня, що замовлення на труби великого діаметра для газопроводів "Південний потік" і "Сила Сибіру" російська газова монополія замовлятиме у своїх олігархів, які контролюють такі ВАТ, як "Северсталь", "Трубная металлургическая компания", "Объединенная металлургическая компания", "Челябинский трубопрокатный завод".

Проте все йде до того, що "Газпром" - як мінімум - продовжує наполягати на поверненні "Нафтогазу" до початкових параметрів газового контракту 2009 р. Бо ж звідки б тоді взялася передана з Китаю 4 грудня "впевненість" глави Міненерговугільпрому України Едуарда Ставицького в тому, що наступного року ціна газу для України буде "як мінімум, на 10% менша, ніж середньорічна, починаючи з другого кварталу 2014 р."? Так Піднебесна надихнула?

Чи буде ціна "газпромівського" газу нижче, залежить, мабуть, від обсягу закупівель "Нафтогазом". І даремно розраховує Ставицький на добровільне зниження ціни росіянами. За умовами контракту, ціна залежить насамперед від нафтових складових формули ціни на газ. І поки контракту не розірвуть, за всі знижки "Газпром" вимагатиме чогось рівноцінного. Газотранспортної системи та підземних сховищ газу України Кремлю вже мало?!

Тенденція до скорочення споживання газу в Україні "Газпрому" взагалі поперек горла.

Як відомо DT.UA з достовірних джерел, за останні три роки споживання природного газу (імпортного та власного видобутку) в Україні всіма категоріями споживачів (без урахування технологічного газу) становило з 1 січня по 30 листопада, тобто за 11 місяців: 2011 р. - 48,5 млрд кубометрів, 2012 р. -
44,1 млрд, 2013 р. - 40,6 млрд кубометрів. Тенденція до скорочення газоспоживання в Україні очевидна.

Населення та бюджетні організації при цьому спожили: у 2011 р. - 16 млрд кубометрів, у 2012 р. -
15,1 млрд і майже стільки ж за 11 місяців 2013 р. - 15,0 млрд.

Імпорт газу з Польщі та Угорщини за 11 місяців 2013 р. становив 2,1 млрд кубометрів газу.

Імпорт "Нафтогазом" "газпромівського" газу в режимі поточних контрактних закупівель для споживаннястановив за 11 місяців
2013 р. близько 11 млрд кубометрів. Без урахування газу, закупленого компанією Osthem Д.Фірташа.

Транзит газу через територію України за 11 місяців становив: у 2011 р. - 92,9 млрд кубометрів, у 2012 р. - 73,1 млрд, у 2013 р. -
75,7 млрд кубометрів.

Важко не погодитися з колегами з центру "Номос", які також припускають у своєму експрес-аналізі (geostrategy.org.ua, №3 від 5 грудня 2013 р.), що навіть при ціні 280 дол. (таку ціну нещодавно пообіцяв посол РФ Зурабов) щорічна купівля
50 млрд кубометрів газу обійдеться "Нафтогазу" в 14 млрд дол., тоді як 27 млрд кубометрів навіть при ціні 400 дол. коштують на 3,2 млрд дол. менше.

Отже, не дивно, що українська сторона не може домовитися зі словаками про відкриття реверсних поставок. Менш того, що самі не можуть визначитися, чи потрібен реверсний газ, якщо доведеться збільшити закупівлі в "Газпрому". То ще й росіяни і словакам, і "Нафтогазу" цей маршрут перекривають усіма доступними способами.

А щоб Європі не захотілося впрягатися в цю східноєвропейську аверсно-реверсну тяжбу, для більшого страху Росія вирішила подати позов на ЄС у Світову організацію торгівлі. Мовляв, вимоги Третього енергопакета ЄС обмежують права "Газпрому".

У свою чергу, Єврокомісія продовжує наполягати, що трубопровід "Південний потік" не зможе працювати в Євросоюзі, якщо не підпорядковуватиметься європейським законам в енергетичній сфері. ЄС забороняє постачальникам енергоносіїв володіти й трубопроводами. Це саме випадок "Газпрому". Нещодавно чиновник енергетичного департаменту Єврокомісії Клаус-Дітер Борхардт заявив: "Можу лише підтвердити нашу готовність до конструктивної роботи. Це займе не місяці, на це знадобиться, можливо, два роки". Європейський енергозакон не забороняє "Газпрому" будувати трубопровід. Але от з його використанням можуть бути обмеження.

До того ж навесні 2014-го має закінчитися антимонопольне розслідування Єврокомісії відносно європейських офісів та афілійованих компаній "Газпрому". Не виключено, що в результаті цього багатомісячного розслідування ЄК також обмежить діяльність "Газпрому" на євроринку. Отже, хай там як, а внутрішньоукраїнський ринок "Газпрому" дуже потрібен. Причому, що більше в нього вдасться "закачати" газу, то "Газпрому" краще. А про енергозбереження, альтернативи газу та подібні євромодні технології й тенденції "газпромівці" швидко допоможуть українцям забути, накручуючи заборгованість на свою користь. І це лише "квіточки" можливої інтеграції з МС.