75 атмосфер — дороге задоволення, або Навіщо політично підвищують фізичний тиск на/у трубопроводах

Без запаху. Без форми. Без кольору. Природний газ. Його наявність традиційно визначають за палаючим факелом на свердловині, навіть якщо вона нафтоносна. Неекологічний і небезпечний спосіб. Та якщо горить, отже, є газ. Це можна побачити і, часто, почути.

Скільки газу в трубопроводі, визначають на газовимірювальних станціях (ГВС) відповідно до маркерів, тобто специфічних формул. Без факелів. Газ при цьому не видно. Але його присутність визначають не наосліп - за чіткими фізичними параметрами, визначальний з них - тиск. У магістральному газопроводі це 75 атмосфер.

У газорозподільні мережі та кожному приватному покупцю подають "ароматизований газ". Він "пахне" при витоку: якщо "запахло газом", терміново викликайте рятувальників та одночасно відкривайте всі вікна, поки немає вогню.

"Розумний і завбачливий..."

Скільки газу в магістральних експортних трубопроводах України в кожну конкретну годину, скільки в підземних сховищах газу (ПСГ), скільки, коли, де та кому передають і транспортують, зокрема газпромівський газ, про це достеменно відомо лише інженерам диспетчерських служб газотранспортних компаній. Тобто операторам газотранспортних потоків Росії, України, Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, Молдови та Білорусі. Коли йдеться про транзит російського газу, топ-менеджери, а тим паче власники європейських компаній-газооператорів у цьому сенсі неговіркі. З "Нафтогазом України" та газооператором - "Укртрансгазом" публічно діалог теж ніхто не афішує. Крім "Газпрому".

Проте поінформовані джерела DT.UA у Міненерговугільпромі повідомили, що з початку 2013 р. і по 19 листопада транзит російського газу становив 72,1 млрд кубометрів (за аналогічний період 2012-го - 70,1 млрд кубометрів). Споживання газу в Україні за цей період становило 41,5 млрд кубометрів (у 2012-му - 44,4 млрд). Відбір газу з підземних сховищ із початку сезону аналогічний обсягу за такий самий період минулого сезону - 0,8 млрд кубометрів.

Запаси газу в українських ПСГ особливо цікавлять "Газпром". І невипадково. Основний російський газоекспорт у країни ЄС здійснюється через газотранспортну систему України, фізичним оператором якої є ПАТ "Укртрансгаз". За даними цієї компанії, у 2012-му транзит російського газу в Європу становив 81,2 млрд кубометрів. У 2013 р., за інформацією заступника головного інженера "Укртрансгазу" Олега Михалевича, може бути транспортовано 86 млрд кубометрів.

Схема експорту російського газу та, відповідно, транзиту через українську ГТС обумовлена в контракті, укладеному між "Нафтогазом" і "Газпромом". Виглядає вона так. "Газпром" (її дочірня компанія "Газпром експорт") відповідно до контрактів і поточних заявок європейських імпортерів заявляє та поставляє "Укртрансгазу" середньостатистичний обсяг експортного газу (щотижневий, щомісячний) на російсько-український кордон. Без максимального врахування щодобового температурного режиму.

Фізичний транзитний шлях російського експортного газу від східних до західних кордонів України становить 36 годин. Але в "транзитному" контракті та складових його документах значиться й 24 години. Для розрахунку це "контрактна доба".

"Укртрансгаз" як технічний оператор транспортує заявлений "Газпромом" обсяг до західних кордонів України відповідно до умов "транзитного" контракту між "Нафтогазом" і "Газпромом" від 19 січня 2009 р. Основним параметром "транзитного" контракту з "Газпромом" є відповідність обсягу та якості газу як на вході в українську ГТС, так і на виході, в основному через газовимірювальну станцію в районі Ужгорода. Це так звана умова вхід-вихід.

У згаданому "транзитному" контракті (стаття 3 "Обсяги транзиту природного газу") все розраховано, виходячи з умов 2009 р. Обсяг транзиту - 120 млрд кубометрів, у 2010-му й далі - 110 млрд кубометрів. Зазначено й штрафи для обох сторін на випадок недотримання контрактних умов. Але відтоді реальні умови змінилися. І "Газпром" не направляє щороку транзитом 110 млрд кубометрів газу через українську ГТС. І "Нафтогаз" не закуповує та не зберігає для транзитних потреб "Газпрому" резервний газ.

Пункт 4.5 "транзитного" контракту каже: "Виконавець ("Нафтогаз України". - А.Є.) відповідає за забезпечення надійного та безперебійного функціонування ГТС України, у тому числі за своєчасне та повне її забезпечення технічним газом, а також за будь-які втрати переданого замовником ("Газпромом". - А.Є) для транзиту природного газу на території України".

Проте в "транзитному" контракті цю умову до кожної літери не прописано. Як нечітко визначено обсяги транзиту, виходячи з газотранзитної практики останніх майже п'яти років.

Немає й зобов'язань "Нафтогазу" як контрагента оплачувати вартість резервного газу в ПСГ і його обслуговування.

Зате в цьому комерційному документі є два принципові визначення - "Розумний і завбачливий оператор" і "Технічна угода". Остання є складовою частиною "транзитного" контракту. Як і всі передбачувані наступні доповнення.

Проте Технічна угода, текст якої має редакція DT.UA, була підписана в тому самому 2009-му разом із "транзитним" контрактом. І "розумний і завбачливий оператор" ("Укртрансгаз", слід розуміти) сьогодні транспортує російський газ, виходячи з умов Технічної угоди від січня 2009 р. У цьому документі жодного слова не сказано про те, що "Укртрансгаз" як оператор або ж "Нафтогаз" зобов'язані за свій рахунок та в обов'язковому порядку, як того вимагає "Газпром", резервувати близько 5 млрд кубометрів газу в ПСГ на випадок різкого похолодання, щоб підтримати саме газотранзитну дієздатність ГТС.

Тим часом російський прем'єр Д.Медведєв і топ-менеджери "Газпрому" наполягають на тому, що резервний газ та його зберігання має забезпечити українська сторона. Тобто "Нафтогаз". Мовляв, відповідно до умов "транзитного" контракту.

Однак немає в контракті таких жорстких умов. Немає їх і в Технічній угоді. Не зобов'язані ні "Нафтогаз", ні "Укртрансгаз" за свій рахунок забезпечувати російський газовий транзит.

Проте оператор української ГТС у минулому осінньо-зимовому сезоні різкого похолодання підтримав російський транзит за свій рахунок. "Газпром" розплатився за торішню послугу "Укртрансгазу". Але запасу на поточний осінньо-зимовий сезон не зробив. І тепер більш як місяць росіяни вимагали поповнити українські ПСГ резервними 5 млрд кубометрів "підземного" газу. За рахунок "Нафтогазу". НАК відмовилася (найшвидше, через брак коштів). Міністр Е.Ставицький навіть пригрозив, що до кінця 2013-го "Нафтогаз" перестане закуповувати "газпромівський" газ за довгостроковим контрактом.

Та після тижневої перерви імпорт "газпромівського" газу було відновлено. І минулого тижня, з урахуванням температурного графіка, щодоби НАК одержувала імпортний газ. Наприклад, 19 листопада на адресу "Нафтогазу" "Газпром" поставив 93 млн кубометрів, на адресу Osthem Дмитра Фірташа - 15 млн.

Про тиск. Технічний, фізичний і хімічний

"Газпром" чудово усвідомлює, що без свого запасу газу в ПСГ України, які розташовані поблизу кордонів ЄС, безпроблемним експорт газу і цієї зими не буде. Але платити по повній програмі за стабільність газопоставок "Газпром" не став. Та все ж таки підстрахувався: якщо вірити Д.Фірташу, холдинг Osthem переоформив 5 млрд кубометрів газу, які зберігаються в українських ПСГ, на себе (в основному на свої хімічні підприємства) за ціною 260 дол. за тисячу кубометрів. Для "Нафтогазу" ціна була б близько 410 дол. Російський Газпромбанк прокредитував Фірташа, на яких умовах - відомо тільки їм.

У підсумку холдинг Фірташа, переоформивши на себе 5 млрд кубометрів газу в ПСГ "Укртрансгазу", заплатить майже вдвічі менший ПДВ, ніж якби цей газ закупив "Нафтогаз". А почім Osthem продасть цей ресурс у період пікового попиту, можна лише здогадуватися.

Чи використають цей газовий резерв для підтримки робочого тиску в експортних газопроводах, ця зима покаже. Але від зміни власника газу його фізичний обсяг в українських ПСГ не змінився: як було на 20 листопада близько 17 млрд кубометрів, так і залишилося. І відбір "підземного" газу в Україні не перевищував норми, диктованої Цельсієм. Тільки НАКу з цього обсягу належить близько 8,2 млрд кубометрів, фірташівському Osthem - 5,2 млрд. І цей обсяг, як повідомило DT.UA. поінформоване джерело в Міненерговугільпромі, уже в основному розподілений між хімічними підприємствами. Тож у разі різкого похолодання всі претензії - до Д.Фірташа. А він муситиме або зупинити частину своїх хімвиробництв, або давати пояснення "Газпрому".

Істотний плюс від "випаровування" газу на користь холдингу Osthem є. І не лише для "Газпрому". Це стосується обов'язку оператора української ГТС "Укртрансгазу" і "Нафтогазу" (перший - фактичний оператор ГТС, другий - юридичний) закачувати газ у ПСГ для забезпечення транзиту російського газу.

Олександр Малиновський, юрист, не з чуток обізнаний із зовнішньоекономічними спорами у тій самій газовій галузі, акцентує увагу на тому, що ключове положення - це пункт 2.8 Технічної угоди від 6 квітня 2009 р.: "Обсяг Природного газу, який подається Виконавцем у кожну Контрактну добу на пунктах виходу з газотранспортної системи (далі "ГТС") України на західному кордоні України після його транзиту територією України має дорівнювати обсягу Природного газу, поданого Замовником на пунктах входу в ГТС України в ту саму Контрактну добу".

Вище вже говорилося про те, що контрактна доба (24 години) і період транзиту через територію України (36 годин) не збігаються на 12 годин. Це істотний момент, тому що взимку мають місце пікові навантаження на ГТС, коли зростає (найчастіше на непрогнозованій заздалегідь основі) обсяг відбору газу європейськими компаніями на західному кордоні України.

Умовний приклад: учора ввечері "Газпром" одержав заявку від європейської компанії (і не однієї) про те, що вона хоче збільшити обсяг відбору в словацькому пункті передачі газу Вєлке Капушани; сьогодні вранці "Газпром" збільшує подачу газу до заявленого обсягу для того, щоб сьогодні цей обсяг відібрав його клієнт. Але технічно збільшений обсяг "доїде" до західного кордону України через 36 годин, тобто фізично в "ту саму контрактну добу" ніяк не вкладеться. Тому "Укртрансгаз" піднімає додаткові обсяги з ПСГ для того, щоб укластися в "ту саму контрактну добу", а додатково подані "Газпромом" обсяги використовуються українськими споживачами на Сході України. Це свого роду віртуальний транзит, елементарна схема заміщення обсягів газу. І в такому разі "Газпром" нічого проти "віртуальності" не має.

Вищезазначене положення пункту 2.8 Технічної угоди означає, що наявність у ПСГ газу в обсязі, достатньому для того, щоб виконувати транзит протягом "тієї самої контрактної доби" (тобто щоб "віддати" на західному кордоні ті самі транзитні обсяги, отримані від "Газпрому" на східному кордоні в межах однієї контрактної доби), - це справді юридичний обов'язок "Укртрансгазу"/"Нафтогазу". О.Малиновський вважає (я і багато фахівців галузі з ним згодні), що стосовно цього пункт 2.8 Технічної угоди створює для української сторони додаткове фінансове навантаження (оскільки потрібно мати резервні обсяги газу в ПСГ, щоб віддавати весь отриманий транзитний газ у рамках однієї контрактної доби). Незалежно від страхового резерву "Газпрому" в українських ПСГ.

Зі справедливістю такого підходу можна не погоджуватися. Але українська сторона, підписавши Технічну угоду в січні 2009-го, взяла на себе відповідні юридичні зобов'язання і має їх виконувати.

Однак є нюанс, зауважує О.Малиновський. У зимовий період європейські компанії можуть просити (і настійно просять) в одну контрактну добу більше газу, ніж "Газпром" може фізично поставити на східний кордон України в ту саму контрактну добу. Тобто виникає ситуація, коли "віддавати" на західному кордоні потрібно обсяги, які перевищують фактично отримані від "Газпрому" на східному кордоні в межах однієї контрактної доби. (Така ситуація виникає, коли фізичні обсяги газу, що видобувається "Газпромом" за одну добу, менші, ніж сукупний обсяг внутрішньоросійських і експортних поставок "Газпрому".) Ця різниця, знову ж таки, компенсується із запасів газу українських ПСГ: "Газпром" потім поставляє (компенсує "Нафтогазу") відсутні обсяги. Компенсує потім, коли ці обсяги вже фізично відібрані європейськими компаніями на західному кордоні України. У найбільш потрібний для "Газпрому" момент.

Описана ситуація виходить за рамки підписаної Технічної угоди. "Укртрансгаз" ("Нафтогаз") не зобов'язаний накачувати в ПСГ ті обсяги газу, які гарантували б можливість у межах тієї самої контрактної доби віддавати на західному кордоні більше газу, ніж фактично одержує "Укртрансгаз" на східному кордоні України. Для цього "Газпром" має сам закачати газ у ПСГ на комерційній основі, але він цього не робить. Він зробить це руками Фірташа. І з першою ж нагодою витрати перенесе на Україну. Як намагався зробити це минулої зими.

У підсумку можна припустити:

- коли українська сторона говорить, що обсягів газу в ПСГ достатньо, ймовірно, мається на увазі, що їх достатньо для виконання пункту 2.8 Технічної угоди, тобто достатньо для того, щоб на західному кордоні віддати протягом контрактної доби рівно стільки газу, скільки фактично отримано від "Газпрому" на східному кордоні у ту саму контрактну добу;

- коли російська сторона говорить, що обсягів у ПСГ недостатньо, ймовірно, мається на увазі, що таких обсягів може й достатньо для виконання пункту 2.8 Технічної угоди, але недостатньо для того, щоб на західному кордоні віддати протягом контрактної доби (для задоволення заявок європейських клієнтів "Газпрому") більше газу, ніж фактично отримано від "Газпрому" на східному кордоні України в ту саму контрактну добу (адже в цьому разі постраждає репутація "Газпрому" як надійного постачальника газу).

У загальному підсумку, оцінюючи "достатність" обсягів газу, закачаного в ПСГ, українська сторона базується на необхідності виконувати свої "технічні" обов'язки за Технічною угодою, а "Газпром" - на необхідності підтримання своєї репутації як надійного постачальника. І хоча підтримання такої репутації потребує фінансових вкладень (зокрема, для зберігання газу в українських ПСГ), "Газпром" воліє, щоб за його "надійну" репутацію розраховувалася українська сторона.