Газова незалежність: наскільки і ким забезпечена в Україні

Початок чергової українсько-російської "газової війни" і припинення поставок газу "Газпромом" змушують уважно оцінити стан і можливості українського нафтогазодобування. І спробувати відповісти на запитання, що сьогодні становить собою нафтогазовидобувна галузь, наскільки Україна забезпечена власними вуглеводневими ресурсами і що треба зробити для швидкого збільшення видобутку?

Нафтогазовидобувна галузь України є вкрай неоднорідною структурою, яку можна розділити на кілька сегментів: державні видобувні компанії, приватні і спільні підприємства (або компанії, які здійснюють спільну діяльність, - не плутати з УРП, договором про спільну діяльність).

Основний обсяг видобутку, як і раніше, забезпечують державні компанії, на частку яких припадає 17 млрд кубометрів на рік, або 85% загального видобутку газу й нафти в Україні. Держкомпанії перебувають у стані стагнації, поступово знижують обсяги видобутку і втрачають частку на енергоресурсному ринку країни.

Державні нафтогазовидобувні компанії

Державний сектор представлений компаніями-монополістами - "Укргазвидобуванням" і "Укрнафтою", також є невеликі видобувні підрозділи в структурі НАК "Нафтогаз України" і НАК "Надра України". До березня 2014 р. важливу роль в економіці країни відігравала держкомпанія "Чорноморнафтогаз", яка опинилася після окупації Криму під управлінням кримських влади. З утратою "Чорноморнафтогазу" Україна втратила і її видобуток (1,6 млрд кубометрів у 2013 р.), і її потенційно видобувні вуглеводневі ресурси на чорноморському шельфі.

ПАТ "Укргазвидобування"

Найбільшою компанією галузі є ПАТ "Укргазвидобування" (стовідсоткова держкомпанія, що входить у держхолдинг НАК "Нафтогаз України"), на яку припадає 75% національного видобутку газу і 20% - нафти і газового конденсату. "Укргазвидобування" створена 1998 р., об'єднала в собі видобувні, бурові і переробні підприємства колишнього "Укргазпрому". За останні 15 років у компанії мало що змінилося, і сьогодні це архаїчна, громіздка й низькоефективна структура. Цьому є свої пояснення: до сьогодні держкомпанії продають, а точніше сказати, віддають газ "Нафтогазу України" за ціною 349 грн за тисячу кубометрів (без ПДВ) - вдесятеро нижчою від ринкової!

Чому так відбувається, пояснити не може ніхто, але й змінити порочну практику теж ніхто не поспішає. Виживає компанія за рахунок продажу нафтопродуктів, які можна продавати за ринковими цінами. Але чудес не буває - відсутність коштів для розвитку призводить до зменшення геологічних робіт, буріння і, як наслідок, до падіння обсягів видобутку вуглеводнів.

ВАТ "Укрнафта"

Інша компанія-монополіст - ВАТ "Укрнафта" - теж була створена на базі держпідприємств, але вже нафтової промисловості. Сьогодні "Укрнафта" - це видобуток майже 70% нафти і 10% газу в країні. Головною її відмінністю є те, що державі належить контрольний пакет 50%+1 акція компанії, а найбільшим приватним акціонером є група "Приват" (близько 42%), яка фактично контролює її роботу через менеджмент.

На відміну від "Укргазвидобування", "Укрнафта" працює в більш ринкових умовах, оскільки основну її продукцію становить нафта, яка продається через аукціони. Потім ця нафта переробляється на Кременчуцькому НПЗ, яким володіє "Укртатнафта", теж підконтрольна групі "Приват", а нафтопродукти цього НПЗ продаються на АЗС "Укрнафта". Тобто, незважаючи на те, що контрольний пакет "Укрнафти" належить державі, на ділі компанія стала складовою частиною бізнес-групи "Приват".

Щоправда, навіть перебуваючи під управлінням приватних власників, "Укрнафта" не може похвалитися особливими досягненнями у видобутку. За останні шість років обсяги видобутку нафти і конденсату знизилися з 3 млн т у 2008 р. до 2 млн т у 2013 р. Падіння обсягів видобутку газу ще більше - з 3,2 млрд кубометрів у 2008 р. до 1,9 млрд у 2013 р.

Безпосередньо займатися видобутком планувала і НАК "Нафтогаз України", що одержала 2009 р. більше десяти нафтогазових ліцензій (спеціальних дозволів). 2011-го компанія одержала ще кілька спецдозволів. У 2012–2013 рр. було організовано пошукове буріння двох свердловин на Будищансько-Чутівській ділянці, де було відкрито Рунівщинське родовище. Запаси нафти родовища оцінили в 12,8 млн т. Щоправда, промисловий видобуток так і не розпочався. Більш того, усі пошукові роботи припинилися.

Невеликі обсяги газу видобуває і державна НАК "Надра України", що здійснює кілька спільних проектів з приватними компаніями. Сьогодні компанія є залишком колись величезної структури державної геологічної галузі. Десятки родовищ НАК "Надра України" шляхом різних маніпуляцій опинилися в руках приватних власників. Особливо активно "приватизація надр" проходила у період, коли "Надра" очолював Едуард Ставицький - лише в 2007 р. держкомпанія втратила 20 своїх найперспективніших родовищ.

Приватні компанії

Другу групу становлять три десятки приватних компаній, на які припадає 2,4 млрд кубометрів газу, або 15% річного видобутку в Україні. Сьогодні цей сегмент є одним із найшвидше зростаючих в українській економіці загалом. У першому півріччі 2014-го приватні компанії збільшили видобуток газу на 32%, до 1,5 млрд кубометрів.

Незалежне нафтогазодобування в Україні налічує вже 20 років. Першою приватною компанією стала "Полтавська газонафтова компанія", на 100% дочірнє підприємство британської JKX. Попри величезні труднощі (у компанії кілька разів намагалися забрати права на розробку родовищ), ПГНК виявилася дуже успішним проектом. Вона працює в основному на старих родовищах, але це не завадило їй налагодити ефективний видобуток і на довгі роки стати найбільшою приватною видобувною компанією.

Сьогодні "Полтавська газонафтова компанія" веде видобуток на шести родовищах у Полтавській області. За останні роки обсяги видобутку значно знизилися: газу - з 450 млн кубометрів у 2009 р. до 222 млн 2013-го, нафти - з 250 тис. т у 2007 р. до 60 тис. 2013-го. Проте компанія є одним з лідерів галузі, і її досягнення не залишилися непоміченими. У 2007 р. бізнесмен Ігор Коломойський почав скуповувати акції британської JKX; сьогодні Eclairs Group Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова володіє 27,5% JKX.

Спільні підприємства

Успішна "Полтавська газонафтова компанія" стала прикладом для інших видобувних компаній, які почали з'являтися наприкінці 90-х, як гриби після дощу. У той час популярною формою організації роботи приватних компаній було створення спільних підприємств (СП) або спільних діяльностей (СД) з державними "Укрнафтою" і "Укргазвидобуванням".

Зазвичай СП/СД одержувало в оренду свердловини держкомпаній, а потім продукція або дохід від її роботи розподілялися між учасниками СП. Усього було створено близько двох десятків таких СП/СД.

Слабким місцем у роботі підприємств виявилося те, що зі зміною політичної влади відбувалася зміна керівництва держкомпаній, а отже, бізнес СП/СД опинявся під загрозою. Згодом більша частина СП і СД були ліквідовані, а ті, що залишилися, набули цивілізованих форм роботи.

У цей час найбільша спільна діяльність організована між "Карпатигазом" (дочірня компанія шведської Misen Energy) і "Укргазвидобуванням", поєднуючи два десятки окремих проектів - від ремонту окремих свердловин до будівництва великих дотискних компресорних станцій (DT.UA нещодавно розповідало про цю компанію і проблеми, які в неї є).

Ідея роботи СД полягає в підвищенні видобутку на старих свердловинах і родовищах ПАТ "Укргазвидобування" з допомогою інвестицій і технологій "Карпатигазу". Увесь додатково видобутий газ і конденсат розподіляються між учасниками СД. У 2013 р. "Карпатигаз" стала найбільшою приватною видобувною компанією з обсягами видобутку близько 600 млн кубометрів газу, а цього року планує видобути 1 млрд.

На початку 2000-х років було впроваджено нову схему створення приватних компаній. Держава в особі Держкомітету природних ресурсів виділяла компаніям нафтогазові площі для проведення геологорозвідки й видобутку. Доступ до ділянок і родовищ одержували нікому не відомі структури, близькі до тодішнього політичного керівництва країни. Пізніше ліцензії (спеціальні дозволи) перепродувалися - так виникла більшість діючих сьогодні приватних компаній.

Масова роздача ліцензій припала на період керівництва Держкомітетом Миколи Злочевського наприкінці 2004 р., під час помаранчевої революції, коли стало зрозуміло, що відбудеться зміна влади. Масштаби приватизації державних надр та їх непрозорість привели до розформування у 2005 р. Держкомітету природних ресурсів.

Ще одним джерелом формування приватних видобувних компаній стала масова приватизація спеціальних дозволів на ділянки держкомпанії НАК "Надра України", про що вже було сказано вище.

В останні два-три роки в сегменті приватного видобутку відбувається процес консолідації активів. Поки ще немає великих видобувних компаній, але деякі з них уже володіють великою кількістю активів. Наприклад, Geo-Alliance має
18 ліцензійних ділянок, Burisma Holdings - 29.

Лідером у групі незалежних недержавних компаній є "Нафтогазвидобування", яка після низки перепродажів увійшла в структуру ДТЕК
мільярдера Ріната Ахметова. За п'ять місяців з початку 2014 р. видобуток цієї компанії становив 285 млн кубометрів газу. Торік "Нафтогазвидобування" почала масштабну програму розвитку, 2014-го планує інвестувати 1,5 млрд грн, що дасть можливість довести видобуток до 1 млрд кубометрів.

На другому місці Burisma Holdings - 280 млн кубометрів видобутого газу. Burisma об'єднує чотири видобувні компанії: ТОВ "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ", ТОВ "ПАРІ", ТОВ "Перша українська газонафтова компанія" і ТОВ "Кримпаливенергосервіс". До останнього часу Burisma Holdings пов'язували з екс-міністром екології Миколою Злочевським, але перестановки в керівництві компанії дають привід вважати, що структура власників могла змінитися. Зокрема, у раду директорів Burisma Holdings був призначений Роберт Хантер Байден, син віце-президента США Джо Байдена, а одним з директорів Burisma став колишній президент Польщі Олександр Кваснєвський. Сьогодні Burisma - одна з компаній галузі, які найбільш динамічно розвиваються.

На третьому місці за видобутком перебуває компанія "КУБ-Газ", яка з початку 2014 р. видобула 125 млн кубометрів газу, що на 15% більше, ніж торік. У 2010 р. Kulczyk Oil Ventures Inc (зараз Serinus Energy) бізнесмена Яна Кульчика купила за 25 млн дол. 70% акцій "КУБ-Газу", ще 30% належать американській Cub Energy Inc. "КУБ-Газ" - один із прикладів вдалого залучення іноземного інвестора: за три роки компанія з регіональної перетворилася на одного з лідерів газовидобутку. Міноритарний акціонер
"КУБ-Газу" - компанія Cub Energy (раніше 3P International Energy Corp., США) - у 2011 р. купила 100% газодобувної компанії "Тисагаз" і сьогодні намагається повторити історію успіху.

Вагомим гравцем на ринку є "Полтавська газонафтова компанія", що належить британській JKX, про яку йшлося вище. Попри те, що компанія працює на старих виснажених родовищах, за рахунок буріння нових свердловин і впровадження нових технологій горизонтального буріння та гідророзриву ПГНК із початку року видобула 106 млн кубометрів газу (приріст 16%).

З перспективних компаній слід виокремити "Природні ресурси", що входить у групу Geo-Alliance і належить структурам, близьким до мільярдера Віктора Пінчука. У 2012 р. компанія Arawak Energy Ukraine BV (Нідерланди) купила 25% акцій Geo-Alliance і готова інвестувати в український видобуток щорічно 100 млн дол., що допоможе збільшити видобуток вуглеводнів у кілька разів.

Поки що не може похвастатися досягненнями в нафтогазовому напрямі "Смарт-Холдинг" мільярдера Вадима Новинського. Нафтогазовий бізнес холдингу об'єднує компанію Regal Petroleum, а також підприємства "Пром-Енерго Продукт" та "Укргазвидобування" (не плутати з державним ПАТ "Укргазвидобування"). Компанії мають значний потенціал для розвитку, але їм поки що не вдається подолати спад у видобутку.

Висока ціна газу для промислових споживачів у розмірі 4724 грн за тисячу кубометрів (без ПДВ) відкриває великі можливості для приватних інвесторів у газовидобутку. На сьогодні незалежний видобуток хоч і представлений дрібними та середніми компаніями, але вже можна казати про консолідацію ринку й можливу появу протягом року кількох компаній з видобутком понад 1 млрд кубометру газу на рік. І це вже істотний внесок в енергонезалежність країни. Плани уряду з продажу 45 нафтогазових ділянок у 2014–2015 рр. можуть залучити в нафтогазову галузь нових гравців, у тому числі іноземних, що також сприятиме збільшенню видобутку газу в Україні.

УРП

Дещо окремо у видобутку стоять великі проекти угод про розподіл продукції (УРП). На сьогодні в Україні проведено чотири конкурси по розвідці та видобутку вуглеводнів з підписанням УРП. Усі учасники УРП - відомі світові компанії. Якщо не враховувати сумно відому історію з Vanko Prykerchrnska, то нині Україна має дві підписані УРП. З компанією Shell - по Юзівській ділянці (Харківська та Донецька області) і з американською Chevron - з видобутку вуглеводнів на Олеській ділянці (Львівська та Івано-Франківська області).

Також був проведений конкурс на укладання УРП по Скіфській глибоководній ділянці шельфу Чорного моря. Переможцем став консорціум на чолі з американською ExxonMobil (40%, оператор проекту) у складі Shell (35%), австрійської OMV в особі румунської "дочки" Petrom (15%) і НАК "Надра України" (10%). Але УРП із цим консорціумом так і не підписали.

Іншим великим проектом обіцяла стати УРП із розробки чотирьох площ на шельфі Чорного моря. Наприкінці листопада 2013 р. Україна підписала угоду про їхню розробку. Учасниками цієї УРП погоджувалися стати Eni (50%), EdF (5%), ТОВ "Води України" (35%) і "Чорноморнафтогаз" (10%). Але конкурс провести не встигли.

Ще один проект за участі Shell - спільна діяльність із ПАТ "Укргазвидобування", у рамках якого було пробурено дві свердловини в Харківській обл. Ведеться геологорозвідка, але ні про результати, ні про перспективи видобутку нічого не повідомляється.

На сьогодні всі проекти з участю міжнародних компаній перебувають на початковій стадії, і казати про якісь перспективи видобутку можна буде не раніше, ніж через три-чотири роки після завершення геологорозвідувальних робіт.

***

Підбиваючи підсумки, можна говорити про досить серйозні перспективи України в нарощуванні власного видобутку вуглеводнів. Це стосується як державних "Укргазвидобування" та "Укрнафти", так і незалежних компаній. Прогнози про можливості зростання українського газовидобутку дуже різняться - від 25 до 45 млрд кубометрів на рік. Але всі без винятку фахівці сходяться в одному: видобуток газу в Україні можна та потрібно збільшувати.

Для цього державі необхідно докорінно змінювати підхід до нафтовидобувної галузі та терміново розпочати діяти в цьому напрямі. Практично необхідно зробити лише кілька кроків, які послабили би хватку бюрократії та розв'язали руки видобувним компаніям. Наприклад, спростити процес землевідведення під будівництво свердловин, щоб не доводилося чекати по два роки узгодження документів. Важливо також установити закупівельні ціни на газ для держкомпаній, які дали б змогу отримати прибуток та інвестувати у видобуток. Виставити на аукціони нерозподілені нафтогазові ділянки, яких сьогодні понад 150. Це та багато чого іншого можна зробити швидко, без фінансових витрат держави. На жаль, новий уряд поки що нічого не зробив для поліпшення та розвитку власного видобутку газу та нафти.