Настав час повернути нафтогазову галузь Україні

Отже, нова країна. Щодо паливного ринку нафтопереробної і нафтогазової галузей навряд чи слід говорити про переворот або революцію, але змін не уникнути. Більш того, є всі передумови для успішних реформ і значного поліпшення ситуації. Наскільки глибокими і масштабними будуть зміни, докорінними чи косметичними, це багато в чому залежить від нової команди Кабміну і ключових міністерств. Озвучені прізвища кандидатур на посади "енергетичних" віце-прем'єра та міністрів не вражають. Для управління галуззю необхідна людина із залізними нервами та іншими органами такої самої якості. Стать значення не має, вдалося ж Юлії Тимошенко у 2000 р. здійснити в паливно-енергетичному комплексі справжню революцію…

Видобуток: кадри
і непопулярні рішення

Пульс нафтогазовидобутку в Україні прямо залежить від діяльності компаній з великою державною участю - "Укрнафти" і "Укргазвидобування", які формують до 90% виробництва в цій галузі. Раніше DT.UA неодноразово зазначало жалюгідну виробничу динаміку обох компаній та їхніх структур. Так, "Укрнафта" за останні п'ять років знизила видобуток нафти на 44,3%, природного газу - на 35,4% (див. рис. 1, 2). Щодо "Укргазвидобування" ці цифри становлять 13,1 і 1% відповідно.

Головна причина таких "результатів" - фактичне відсторонення держави від управління держкомпаніями та їх передача у відання менеджменту олігархів.

З 2003 р. "Укрнафта" перебуває в безроздільному управлінні групи "Приват" Ігоря Коломойського (хоча його структурам належить близько 48% акцій, тоді як на 100% державній НАК "Нафтогаз України" - 50%+1 акція "Укрнафти").

Уже можна скласти приблизну схему роботи цього нехитрого механізму. Кожному новому чиновнику належить бонус, в обмін на який той не суне свого носа у справи компанії, без зайвої потреби не скликає зборів акціонерів, у міру можливостей і за окрему винагороду починає допомагати в лобіюванні інтересів приватного акціонера. Так, у 2012 р. "Приват" через своїх депутатів у Верховній Раді домігся зниження рентних платежів на видобуток нафти під гаслами необхідності збільшити інвестиції у розвідку та видобуток. Прибуток "Укрнафти" одразу ж зріс на мільярди гривень (пропорційно падінню бюджетних платежів), а темпи буріння й видобутку в компанії продовжили падіння…

2011-го чергова хвиля невдоволення прем'єра низькими показниками нафтогазових держкомпаній привела до призначення головою правління ПАТ "Укрнафта" нібито незалежного експерта Пітера Ван Хеке. Експерти запідозрили відразу, а практика швидко довела, що новий топ-менеджер чомусь краще чує приватного акціонера… Усіх, кого "спускають" у компанію згори, швидко "перекуповують". За словами очевидців, один із заступників голови правління "злиденного" ПАТ "Укрнафта" торік хизувався "Ролс Ройсом" останньої моделі.

З 2010 р. контролери - віце-прем'єр і міністр - були відсунуті від "Укрнафти" "Сім'єю". Говорили, що Коломойський був змушений відписати половину свого пакета в компанії. (Якщо це так, то цікаво, кому саме тепер належить ця "відписана половина" "Укрнафти"?) Очевидним підтвердженням нового стану справ стало призначення в нову команду менеджерів Артема Щербаня. У разі його швидкого відходу з компанії ця версія зайвий раз підтвердиться.

ПАТ "Укрнафта" уже кілька років не проводить зборів акціонерів, не виплачує дивідендів, але ж прибуток компанії за останні три роки становить близько 4 млрд грн. Очевидно, нова влада, що гостро потребує грошей, невдовзі виявить цей фінансовий резерв, і тоді Коломойський розіграє свій неодноразово випробуваний прийом: в обмін на виконання законних вимог про збори акціонерів і виплату дивідендів спробує зберегти приховану більшість у наглядовій раді "Укрнафти" (за рахунок нібито незалежних членів, якими, як правило, виявляються наперед корумповані чиновники). Тобто ситуацію в компанії знову буде законсервовано, що в нашому випадку означає її подальший крах. Ситуація потребує професійного діалогу з приватним акціонером "Укрнафти" для встановлення пильного державного контролю над діяльністю компанії та реалізацією інвестиційної програми.

У свою чергу, ПАТ "Укргазвидобування" було віддане на відкуп Дмитру Фірташу. Якщо вірити непідтвердженій інформації, то можливість рулювати найбільшим видобувачем газу в
2010 р. було не віддано, а продано переможцеві закритого конкурсу за 1 млрд дол. Так це чи ні, достоту невідомо, але результат очевидний: падіння всіх виробничих показників, руйнування професійного колективу і просто втрата дорогоцінного часу.

У 2013 р. на тлі зростання суперечностей із Д.Фірташем "Сім'я" почала тіснити його в "Укргазвидобуванні". Швидше за все, саме фірташівській стороні належить авторство облетілої Інтернет записки на ім'я Віктора Пшонки з приводу програми "Скраплений газ", опублікованої Мустафою Найємом.

Екс-менеджер фірташівського Ostchem, а згодом уже глава ПАТ "Укргазвидобування" Юрій Борисов неодноразово збирався "з речами на вихід", посилював охорону та йшов на лікарняний. Зовнішнім проявом протистояння було припинення влітку минулого року відвантажень скрапленого газу структурам Сергія Курченка. (Нагадаю, ПАТ "Укргазвидобування" є найбільшим у країні виробником скрапленого газу.)

Якимсь дивом звільнення Ю.Борисову тоді вдалося уникнути, але під кінець року в компанію прийшов Микола Плюшкін, який став другим першим заступником Борисова і, за даними джерел у компанії, перетягнув на себе основні керівні функції. Чи варто дивуватися, що грудневий газ знову пішов колишньому покупцеві…

Рецепт відновлення ПАТ "Укргазвидобування" простий - призначення професійного і незаангажованого менеджменту та повернення в компанію кваліфікованих фахівців. Швидкого результату не буде, розвідка надр і видобуток вуглеводнів - це не той випадок.

Також новій владі необхідно нарешті набратися сміливості та вирішити головну проблему газової галузі - зробити ринковою ціну на газ державних компаній. Найкраще підтвердження ефективності цього кроку - динаміка розвитку приватного нафтогазовидобутку, що зростає вже не перший рік поспіль. Болісними роздуми не будуть - не викликає сумнівів, що "газова" вимога збережеться в переліку умов МВФ, на допомогу якого в основному розраховує нова влада. Залишається проконтролювати, щоб різке збільшення дохідності держкомпаній було спрямоване до бюджету, ще краще - було насправді спрямоване на модернізацію і розширення ресурсної бази.

Нафтотранспорт:
Беня має піти…

Незважаючи на всі заслуги групи "Приват" і особисто Ігоря Коломойського перед революцією, його людей треба прибрати від керма державної "Укртранснафти". Втративши всі можливі обсяги транзиту (див. рис. 3), в останні роки менеджмент "Укртранснафти" усю діяльність зосередив на поступовому спустошенні системи від технологічної нафти, завдаючи збитків державі та ліквідовуючи стратегічну перспективу потужної нафтотранспортної системи.

Система проста: балансова вартість нафти, що перебуває в системі, становить 30–40 дол./бар., а ринкова - 100–110 дол. Повертаючи на рахунки компанії балансову вартість нафти, різницю з ринкової відправляють "куди треба". Тому недивно, що останніми роками "Укртранснафта" перетворилася не на транспортну, а на нафтопереробну компанію. Починаючи з
2009 р. викачано нафту з української ділянки нафтопроводу Мічурінськ-Кременчук. У 2013-му в пресу просочився скандал, який підняла прокуратура м. Суми, що виявила викачку нафти з нафтопроводу в бензовози з дніпропетровськими номерами (місце прописки всього технологічного автопарку "Привату").

Потім голова "Укртранснафти" Олександр Лазорко, колишній директор двох приватівських НПЗ, штурмував земляка, лучанина Ігоря Єремєєва, вимагаючи допустити його на Херсонський НПЗ для спустошення труби на ділянці Снігурівка-Херсон "з метою проведення ремонтних робіт трубопроводу". Запідозривши недобре, земляку відмовили, а пропозицію позберігати нафту на період ремонту на заводі "Укртранснафта" чомусь відхилила…

Кажуть, що давно немає технологічної нафти й у всій Придніпровській системі магістральних нафтопроводів, але підтвердження цього поки що немає.

Зате ще точно є нафта в нафтопроводі Одеса-Броди та, ймовірно, не лише в ньому. Говорить про це хоча б той факт, що в 2013 р. "Укртранснафта" вдалася до справжнього штурму Міненерговугільпрому, вимагаючи в терміновому порядку дозволити давальницьку переробку близько
900 тис. т технологічної нафти. Характерно, що паралельно листами аналогічного змісту буквально закидав колег і віце-прем'єр Юрій Бойко.

Як невеликий відступ зазначу, що скрізь, де є Бойко, "Привату" сприяє успіх: в "Укрнафті" - повне відсторонення держави від справ у компанії, хоча наполовину державний актив упевнено йде на дно. У компанії "Укртатнафта" останні збори акціонерів проводили влітку 2010 р., Євген Бакулін (голова правління НАК "Нафтогаз України") став головою наглядової ради підприємства.

"Укртранснафта" - приклад цілковитої відсутності державного втручання, попри очевидну катастрофу активу. Очевидно, все ж таки не даремно Юрій Анатолійович кілька років тому удостоївся публічних компліментів від представників "Привату" (на той момент Геннадія Корбана) за високу договороспроможність.

Завершуючи тему "Укртранснафти", підкреслимо, що втрати від афер з давальницькою переробкою технологічної нафти, напевно, навіть не головне лихо держави. Річ у тім, що якщо хтось колись усе ж таки вирішить скористатися нашою нафтотранспортною системою, йому доведеться своїм коштом наповнювати труби технологічною нафтою, а це може зробити проблеми реалізації проекту нездоланними. Наприклад, недієздатність спустошеного нафтопроводу Мічурінськ-Кременчук украй ускладнить "Роснефти" проект запуску Лисичанського НПЗ у разі, якщо "Транснефть" усе ж таки розпочне ремонт 200-кілометрової ділянки труби, що веде до заводу, на російській території. З іншого боку, а навіщо приватівській "Укртатнафті" конкурент в особі Лисичанська?

***

Галузь потребує якнайшвидшого переходу на ринкові рейки. Сьогодні чимало ресурсів, які видобуваються держкомпаніями - природний і скраплений газ - розподіляються всіляким пільговикам за цінами, які в три-чотири, а іноді й в десять разів нижчі від ринкових. Це провокує появу великої кількості бажаючих зловживати цими пільгами, у результаті чого дії цих пільг не відчуває ні держава, ні споживач. Найкращий приклад - нафтова сфера. Нафта і газоконденсат держкомпаній продаються за ринковими цінами і в основному формують дохідну частину держкомпаній. Завдання ще й у тому, щоб проконтролювати цільове використання зрослого прибутку держкомпаній після переходу на ринкове ціноутворення. Одним із варіантів підтримки незахищених верств споживачів можуть стати адресні дотації, джерело яких - ринкові ціни на енергоносії.

Безумовно, успіх буде пов'язаний з персоналіями, які прийдуть до управління галуззю. У талановитих та амбіційних є хороші шанси на успіх, адже база порівняння низька, галузь за всіма ключовими показниками досягла дна. Цікаво буде простежити за формуванням Міненерго або Міненерговугільпрому, тому що до останнього часу кадрові квоти було розподілено між угрупованнями в Партії регіонів та її союзниками буквально до рівня директорів департаментів, не кажучи вже про заступників міністра.