Енергетика: помилки в контрольній

Скандальний розмив державного пакета акцій у ВАТ «Дніпроенерго» (м.Запоріжжя) зайвий раз показав усю вразливість української енергетики. Швидка й майже непомітна підготовка — і через два місяці вражена публіка спостерігає блискавичну зміну співвідношення сил.

Про події, присвячені розмиву держпакета, вже стільки написано, що не варто особливо повторюватися. Час діяти. Благо, що існує досить чіткий алгоритм повернення компанії під контроль держави.

У випадку з «Дніпроенерго» Кабмін має зробити всього п’ять кроків.

По-перше, домогтися через суд визнання незаконним і скасувати тогорічне розпорядження уряду Віктора Януковича, яким НАК «Енергетична компанія України» наказувалося голосувати за додаткову емісію акцій ВАТ «Дніпроенерго».

Потім ініціювати від імені держави позови про визнання незаконними рішень загальних зборів акціонерів ВАТ «Дніпроенерго» щодо додаткового випуску акцій від 27 серпня 2007 року.

По-друге, оскаржити в суді ухвали господарського суду Запорізької області, якими були затверджені зміни в плані санації ВАТ «Дніпроенерго» та мирова угода в справі про його банкрутство.

Третім кроком буде звернення до суду з вимогою заборонити перереєстрацію акцій додаткової емісії ВАТ «Дніпроенерго» на ТОВ «Інвестиційне співтовариство» (його засновниками є підконтрольні бізнесмену Рінату Ахметову ВАТ «Павлоградвугілля» та ВАТ «Шахта Комсомолець Донбасу», які входять до «Донбаської паливно-енергетичної компанії» (ДПЕК). Така заборона забезпечить збереження у власності держави 76% статутного фонду ВАТ «Дніпроенерго».

По-четверте, варто забезпечити реєстрацію представників держави (НАК «ЕКУ») для участі в загальних зборах акціонерів ВАТ «Дніпроенерго». З директивою голосувати за відкликання чинного складу виконавчих і контролюючих органів «Дніпроенерго» (в основному з числа приватних акціонерів, підконтрольних бізнесмену та політичному діячеві Рінату Ахметову) і за обрання до органів управління представників держави (Мінпаливенерго, НАК «ЕКУ»).

І, нарешті, останнім, п’ятим пунктом має стати звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень попередньої спостережної ради ВАТ «Дніпроенерго» (контрольованої саме структурами Ріната Леонідовича), якими були обрані підконтрольні йому ж члени правління «Дніпроенерго». Все.

Не сказати, що все це дуже просто. Але за наявності волі, а головне — бажання займе не так вже й багато часу.

Та от із волею кепсько. Порівняйте публічне звернення Юлії Тимошенко в серпні — до президента України, прем’єр-міністра й у Фонд держмайна з проханням відреагувати на передачу найбільшого виробника електроенергії «за безцінь». «...Прак­тично вже пішла «з молотка» енергетика України... — обурювалася Юлія Володи­мирівна. — І ми побачили, як уряд працює в спайці з бізнесом. Якщо так далі триватиме, то навіть якщо буде зміна влади, хазяїном України залишиться Ахметов... Така монополізація для країни неприпустима за жодних обставин. Звертаюся до прем’єр-міністра, у продажний Фонд державного майна, до президента України, щоб вони відреагували належним чином і щоб вони повернули державі об’єкти, які створюють у державі монополію і впливають на вартість електроенергії для людей по всій країні.

Через місяць (тобто на початку жовтня 2007-го. — К.С.), думаю, все ж зміниться влада, і наша політична сила поставить на свої місця всі ті підприємства, які вони тепер спішно за безцінь розпихують по кишенях. Вони всі будуть повернуті дер­жаві». Все це обіцяла майбутній прем’єр, додаючи при цьому, що «такого беззаконня й нахабності за останні місяці Україна не бачила».

Тоді ж Тимошенко обурило, що всі центральні телеканали України не дали адекватної оцінки цій події, а також не було реакції керівників держави. Цього тижня (акурат 29 лютого) цій заяві буде півроку. Та щось не видно, щоб змінилася позиція центральних телеканалів, не спостерігається й повернення підприємства в держвласність.

Навпаки, під час розгляду позову щодо визнання неправомірним розпорядження Кабінету міністрів про надання згоди НАК «ЕКУ» голосувати за проведення додаткової емісії акцій «Дніпроенерго», представник Кабінету міністрів у судовому засіданні заперечує заявлений позов. Це зовсім не відповідає заклику «поставити на свої місця».

Можливо, лобісти донецької групи заспокоїли Юлію Тимошенко тим, що держава не втратить контролю над ВАТ «Дніпроенерго», тому що навіть після розмиву пакета володітиме 50%+1 акцією цього підприємства.

Однак у прем’єра, очевидно, не дуже грамотні радники. Повторимося. Українське корпоративне законодавство містить норму, відповідно до якої необхідним кворумом для проведення зборів акціонерів є 60% акцій.

У ДПЕК після проведення горезвісної додаткової емісії зосереджено 44% акцій ВАТ «Дніпроенерго». Тобто, не взявши участі в зборах акціонерів, донбаська компанія може заблокувати проведення зборів акціонерів «Дніпроенерго» в будь-яку мить. І тривати це може нескінченно довго.

За цих умов усе управління діяльністю ВАТ «Дніпроенерго» здійснюватиме спостережна рада, більшість членів якої асоціюються з Р.Ахметовим. У тому числі й люди, які номінально представляють НАК «ЕКУ».

Так, О.Позняков до свого призначення в.о. першого віце-президента НАК «ЕКУ» керував департаментом генерації дирекції з виробництва ДПЕК.

О.Яшта до призначення на посаду в.о. віце-президента «ЕКУ» був директором ТОВ «Енергопроект» — розробника технічної політики для підприємств ДПЕК і виконавця проектно-дослідних робіт.

Крім того, до спостережної ради «Дніпроенерго» ввійшли представники афілійованої із ДПЕК компанії DTEK Holdings Limited, сама DTEK Holdings Limited як юридична особа, а також два представники ДПЕК — В.Бутенко й О.Онищенко.

Тобто, володіючи контрольним пакетом акцій, держава протягом тривалого часу не матиме можливості хоч якось впливати на роботу «Дніпроенерго». Що, власне кажучи, вже й відбувається.

Взагалі цікаво — наскільки Кабмін в курсі подій в енергетиці?

Річ у тім, що в період роботи Кабміну В.Януковича, крім історії з «Дніпроенерго», яка випливла на світло, відбулося чимало інших цікавих подій. Зокрема, відбулася фактична концентрація управління низкою ключових енергетичних підприємств у руках людей, які вийшли зі структур Р.Ахметова.

Схема була досить проста. Держава делегувала повноваження з володіння акціями та участі в управлінні енергогенеруючими й енергозбутовими компаніями НАК «ЕКУ». Керівником НАК «ЕКУ» при попередньому Кабміні став Ігор Глущенко — довірена особа колишнього віце-прем’єра Андрія Клюєва. Потім з ініціативи Андрія Петровича та за всілякої підтримки тодішнього міністра палива й енергетики Юрія Бойка до спостережних рад низки енергогенеруючих та енергозбутових компаній було введено вихідців з «Донбаської паливно-енергетичної компанії».

Попередньо нові члени спостережної ради купували суто символічну кількість — одну-дві акції — тієї чи іншої енергогенеруючої чи енергозбутової компанії, стаючи її акціонерами.

Після чого керівництво НАК «ЕКУ» забезпечувало голосування за їхнє обрання до спостережних рад енергогенеруючих та енергозбутових компаній.

Фактично, за квотою НАК «ЕКУ» до спостережних рад обиралися необхідні люди.

В результаті держава, маючи контрольні пакети акцій в енергогенеруючих компаніях, де-факто не має більшості в їхніх спостережних радах. Тим часом саме спостережні ради формують у них виробничу та збутову політику.

Приклад «Дніпроенерго», де із семи членів більшість так чи інакше були пов’язані з ДПЕК, вже наводився. Проте й у сусідньому ВАТ «Донбас­енерго» (держпакет — 85,77% акцій) із семи членів лише троє представляють державу. У решти є й інші уподобання. До речі, спостережну раду «Донбасенерго» очолює Олександр Позняков.

Схожа ситуація у ВАТ «Центренерго» (держпакет — 78,29% акцій). Там спостережну раду очолював Микола Стегній, котрий раніше працював в ахметовській компанії «Східенерго».

Особливо цікавою є ситуація в єдиній українській компанії, яка виробляє електроенергію для експорту, — ВАТ «Західенерго». Держава через НАК «ЕКУ» володіє 70,1% її акцій. Але з п’яти членів спостережної ради «Західенерго» троє знову ж таки близькі до донецьких. У тому числі й уже знайомі нам голова спостережної ради пан Позняков та його заступник пан Стегній.

Дуже цікаво також поглянути на спостережні ради «Дніпрообленерго», «Донецькобленерго», ВАТ «Крим­енерго» і навіть не збудованої Дністровської ГАЕС. Заради справедливості зазначимо, що корпоративна ситуація там не така запущена, як у запорізькій енергогенеруючій компанії. А от ситуація навколо «Київенерго» — взагалі окрема пісня.

Однак рівень державного контролю доведеться посилювати всюди. Хоча б для того, щоб оцінити реальний ступінь керованості компаній.

Лише особисте втручання міністра палива й енергетики Юрія Продана запобігло розірванню договорів на ведення реєстрів із реєстратором «Укрнафтогаз» і появі ряду інших, набагато лояльніших до нових акціонерів. У Запоріжжі це однозначно призвело б до втрати держпакета.

Проте чіткої позиції Ка­бінету міністрів із питань електроенергетики поки не видно. В результаті з’явилися припущення про те, що Тимошенко могла укласти з Рінатом Леонідовичем своєрідний пакт про ненапад, результатом якого стала фактична зміна її позиції щодо необхідності повернення державного контролю над «Дніпроенерго».

Голосування у Верховній Раді законопроекту про тендерні закупівлі лише посилило такі чутки.

Проте подібна політика як мінімум недалекоглядна. Державний контроль над енергетикою не можна будувати за формальною ознакою. Та й виборці можуть не зрозуміти, чому напередодні виборів одне й те саме називається «беззаконням і нахабністю», а через півроку не викликає ніяких публічних емоцій...

І справа навіть не в перед­виборних обіцянках. Свого часу одна мудра людина сказала, що державний діяч відрізняється від політика тим, що думає не про наступні вибори, а про країну. Цей тест складний, і більшість його не витримують. Але пройти його доведеться і Тимошенко. На результати подивимося.