ДАЄШ НАФТОРОЗКЛАДКУ!

Черговий меморандум, підписаний 4 червня між урядом і нафтовиками на тлі численних «апокаліптичних» коментарів експертів, операторів нафторинку й власників НПЗ, викликає легке відчуття дежа вю. Уже вкотре тільки за останні два роки урядові чиновники й керівники нафтових компаній збираються разом, щоб укласти черговий пакт про ненапад, а через кілька місяців знову зустрітися, підбити невтішні підсумки «нейтралітету» й знайти нові шляхи виходу з чергової кризи. І хоча остання зустріч зацікавлених сторін супроводжувалася низкою нововведень, усе вказує на те, що ця «настановна» зустріч між «великими» — далеко не остання в поточному році.

У дусі «надзвичайки»

Критична ситуація потребує застосування екстраординарних заходів. Схоже, саме до таких заходів вдалися фінансовий та енергетичний віце-прем’єри Микола Азаров і Андрій Клюєв стосовно основних операторів вітчизняного ринку нафти й нафтопродуктів. Сказати, що керівникам компаній «ТНК-Україна», «Лукойл-Україна», «НК «Альянс-Україна» і «Укртатнафта», які з’явилися на брифінгу для преси після підписання в Кабміні меморандуму, «було непереливки» — не сказати нічого. Ритм виступів задавав голова правління ЗАТ «Укртатнафта» Павло Овчаренко, визнаний неформальним лідером серед керівників НК, які виступали. Він акцентував увагу на тому, що сформована в Україні ситуація скидається на загальносвітову, внаслідок якої головні країни пережили «ціновий шок».

Оцінюючи зустріч у Кабміні, голова правління ЗАТ «Укртатнафта» з легкою невпевненістю в голосі зазначив: «Це був процес переговорів, де основним аргументом став здоровий глузд». За словами пана Овчаренка, «ми (нафтові компанії. — «ДТ») робили все можливе, стримували ситуацію до останнього, доки не настав ціновий крах і нафта не почала стрімко зростати в ціні. Ніякої змови, ніяких домовленостей, ніякої спекуляції з нашого боку стосовно ринку України не було».

Категоричність заяв представника «Укртатнафти» одночасно тішила й насторожувала. Експерти неодноразово відзначали, що стабільність цінової ситуації на ринку нафтопродуктів України існує значною мірою завдяки саме великим НК, які досить успішно витісняли з ринку малих гравців за рахунок утримання нижчих цін або переводили їх на умови джобберських програм. У результаті ціна справді трималася до останнього, замість плавно підвищуватися з початку року, що не мало б таких болісних наслідків для економіки країни і для бюджету кожного конкретного громадянина.

Щоправда, виходячи з настроїв нафтопереробників, урядові чиновники нинішнього разу не панькалися, перевівши процес малодієвих реверансів у площину «істотних аргументів», які змусили нафтовиків вишукувати внутрішні резерви. У результаті, за словами самих же керівників НК, у разі подальшого зростання ціни на нафту вони відшукають ще «приховані резерви» для стабілізації ситуації. Поки що на «наполегливе прохання» Кабміну у внутрішніх резервах знайшлося 200 тис. тонн дизпального для аграріїв по 1950 грн. за тонну. Уряд домовився з главами трьох основних операторів ринку й про зниження вартості бензину марки А-95 до рівня 2,90 грн. за літр. У міру того, як виступали представники НК, складалося враження, що внутрішніх резервів у нафтових компаній не менше, ніж у батьківщини засіків. Проте, судячи зі стану цін на 9 і 10 червня, обіцяна стабільність настане не скрізь, та й до посівної кампанії ще далеченько, а отже, Батьківщина ще раз «настійно попросить» керівників нафтових компаній пригадати, які ще додаткові резерви є в їхньому розпорядженні, але зробить це вже ближче до осені.

Пропозиція, від якої не відмовляються

Схоже, що результати торішньої «бензинової кризи» уряд взяв до уваги у поточному році, але, судячи з методів роботи, до яких вдалися, отриманий досвід був використаний трохи однобоко. Останнім часом у Кабміні апробоване й досить успішно використовується своєрідне управлінське ноу-хау, яке полягає ось у чому. Уряд приймає низку постанов, спрямованих на регулювання галузі шляхом введення індикативних внутрішніх цін і ліцензування експортних контрактів. Паралельно ініціюється розгляд у Верховній Раді законопроекту про запровадження мита на експортне постачання продукції. Після цього зацікавленим сторонам пропонується домовитися без адміністративного втручання, а дія прийнятих постанов призупиняється шляхом неопублікування тексту документа в офіційних виданнях.

Проте, якщо проводити аналогію з ситуацією, що виникла в суперечці між коксохіміками й металургами, досягнення поступки між учасниками процесу не є запорукою остаточного дезавуювання урядових рішень.

У стосунках операторів ринку нафти й нафтопродуктів з урядом виникла схожа ситуація. Як уже повідомляло «ДТ» у попередньому випуску, Кабінет міністрів України постановою № 712 від 28 травня дозволив Мінпаленерго за узгодженням із Мінекономіки встановлювати граничні рівні оптово-відпускних цін на дизельне пальне й моторні бензини, що реалізуються на внутрішньому ринку (крім продукції, яка реалізовується через АЗС). Крім того, постановою №713 від того ж числа уряд включив нафту й нафтопродукти (код ТВЕД — 2709 00 90 00) до переліку товарів, експорт яких підлягає ліцензуванню в 2004 році. Ліцензії мають видаватися за узгодженням із Міністерством палива й енергетики.

У результаті підписання 4 червня меморандуму між Кабміном і операторами ринку нафтопродуктів реалізацію цих постанов уряд припинив, але законопроекту, зареєстрованого у парламенті, що передбачає ліцензування виробництва й реалізації ПММ, поки що ніхто не відкликав. Таким чином, уряд залишив за собою право оцінити «старанність» нафтовиків за стабілізацією ситуації на ринку й на випадок низької їхньої старанності має можливість задіяти «нормативно-виховний комплекс» із усією пролетарською ненавистю й буржуазним цинізмом.

Другим досить цікавим моментом є той факт, що уряд розпочав переговори виключно з виробниками, як і раніше, не взявши до уваги «чистих трейдерів», які працюють на ринку й за повною програмою використовують ажіотажний попит на нафтопродукти.

Нагадаємо про закриту нараду Антимонопольного комітету, що відбулася у листопаді минулого року з власниками НПЗ, результатом якої стало підписання меморандуму про порозуміння. У той період «післякризового романтизму» Антимонопольний комітет навіть гарантував компаніям своєчасне й широке інформування про зміни в конкурентному законодавстві і брав на себе зобов’язання роз’ясняти його найпроблемніші моменти. Зі свого боку нафтопереробники, які працюють в Україні, обіцяли не допускати порушень конкурентного законодавства, сприяти органам комітету в реалізації їхніх повноважень, а також інформувати АМК про стан і тенденції розвитку ринку. Проте допущена ще тоді помилка — неуважність до трейдерів — не була врахована в сьогоднішній ситуації.

Такий розвиток подій явно не потішив нафтопереробників. За словами президента «ТНК-ВР-Україна» Олександра Городецького, «говорити про якийсь важіль впливу на ринок досить складно. Існує досить багато чинників, які впливають на ринок».

«95-й продукт з’явиться на ринку лише 12—15-го (йдеться про поставки з ЛиНОСа. — «ДТ»). Доти ж ми докладатимемо всіх зусиль, аби ті компанії-партнери, які працюють із нами на договірних засадах (власники АЗС. — «ДТ»), знизили свої ціни, намагатимемося на них впливати. Але в нас цих важелів найменше, оскільки це мережа не наша. Це мережа джобберська, вона працює під нашим логотипом і в наших стандартах, але господарі в цій мережі зовсім інші і свою цінову політику вони ведуть, виходячи з власного бачення цього процесу. Ми можемо тільки рекомендувати, просити, ми наполягатимемо, ми жорстко наполягатимемо (на зниженні цін. — «ДТ»), подивимося, до чого це приведе», — зазначив А.Городецький.

Попри умовляння партнерів-джобберів, у Києві 9—10 червня ціна 95-го бензину ще зберігалася на рівні 3,3 грн. за літр. Тоді як у Харківській області та ж марка бензину в роздрібній мережі «Авіас» коштувала 3 грн. за літр, а на АЗС компанії «ТНК-Україна» була знижена до зафіксованого в меморандумі рівня — 2,9 грн. (Цінову динаміку в деяких регіонах дивіться в таблицях.)

З досвіду підписання меморандумів минулого року можна сказати, що зниження цін таки відбудеться, але матиме тимчасовий характер. По-перше, при зниженні ціни 95-го бензину до 2,90 грн. за літр зі збереженням вартості інших позицій паливно-мастильних матеріалів попит на нього різко зросте через урівнювання з ціною 92-го. По-друге, лютневим меморандумом було передбачено поставити аграріям 1,5 млн. тонн дизельного палива до листопада по 1700 грн. за тонну. Зрозуміло, що при впорядкуванні бізнес-плану для кредитування посівної і жнив сільгоспвиробники виходили саме з цього показника. І для них уже буде абсолютно не принципово, наскільки збільшиться вартість солярки, оскільки всі фінансові розрахунки можна буде цілком спокійно здати разом із заставним зерном ще не зібраного врожаю кредитору.

Якщо взяти до уваги й очікуване зростання тарифів на транспортування та подорожчання всіх видів продукції вітчизняної промисловості, енерго-фінансовому кризо-блоку уряду не залишиться нічого іншого, як почати нафторозкладкову екзекуцію, щоб запобігти ще більш непередбачуваній за своїми наслідками транспортно-продовольчо-промисловій кризі у вітчизняній економіці.