У чужому оці...

Така позиція змушує скористатися найпростішими інформаційними джерелами для того, щоб нагадати представникам держави-агресора й держави-окупанта - а як же було в них самих у недалекому минулому.

Для зовсім уже простого підходу й для того, щоб помічники російських офіційних осіб для економії часу швидко змогли скористатися цими ж джерелами, пропонуємо зробити зовсім уже непристойний хід і скористатися статтями прямо з Вікіпедії.

У результаті розвалу СРСР в адміністративних межах нової незалежної держави - Російської Федерації - опинилася Чечено-Інгуська автономна РСР. Що було потім? Відкриємо Вікіпедію (рос. варіант) і просто перерахуємо зміст статті, яка називається "Перша Чеченська війна": Чеченська революція 1991 року, Розпад Чечено-Інгуської АРСР (1991–1992), Період фактичної незалежності (1991–1994)... Початок громадянської війни (1994), Етнічні чистки нечеченського населення… Штурм Грозного (грудень 1993 - березень 1994) тощо. У цій же статті згадуються й такі страшні події, як терористичні акти в Будьонівску й Кизлярі.

Із чеченськими сепаратистами офіційна Росія воювала всією своєю військовою потугою, мабуть, крім застосування ядерної зброї. Так, 31 грудня 1994 року федеральні війська почали штурм столиці Чечні - міста Грозного. У місто вступили близько 250 одиниць (! - С.К.) бронетехніки, вкрай уразливої у вуличних боях. Як стверджують російські ж серйозні джерела, російські війська були погано підготовлені, між різними підрозділами не було налагоджено взаємодії й координації, у багатьох солдатів не було бойового досвіду. Війська мали аерофотознімки міста, застарілі його плани в обмеженій кількості. Засоби зв'язку не були обладнані апаратурою закритого зв'язку, що дозволяло противникові перехоплювати переговори. Тільки за перші три дні боїв втрати російських військ, за офіційним даними, становили 85 осіб убитими й 72 зниклими безвісти, знищено 20 танків, понад 100 військовослужбовців потрапили в полон.

Перша чеченська війна завершилася 31 серпня 1996 року дуже принизливими для Росії Хасав'юртівськими угодами, які де-юре оформили незалежність Чеченської Республіки.

У результаті війни втрати російських військ становили близько 5 тис. людей загиблими, близько 20 тис. пораненими і понад 1200 зниклих безвісти й дезертирів.

Секретар Ради безпеки РФ О.Лебедь оцінював втрати цивільного населення Чечні в 80 тис. Поранених чеченців ніхто не рахував. Але ж були ще сотні тисяч біженців! Грозний і десятки чеченських сіл були стерті з обличчя землі бомбардуванням російської авіації.

Ще до підписання Хасав'юртівських угод у Росії 16 липня - 3 серпня 1996 р. у два етапи пройшли президентські вибори. Нагадаємо, у другий тур пройшли комуніст Г.Зюганов і переможець виборів - демократ Б.Єльцин.

А тепер коротко: за півтора року війни тільки вбито близько 80 тис. мирних громадян Російської Федерації, а в Росії проходять президентські вибори. І ось що важливо: Україна тоді вважала, що вибори, попри все це, пройшли відповідно до Конституції. І жодних жовчних висловлювань українських офіційних осіб із приводу "каральної операції проти чеченського народу" не спостерігалося. Офіційна Україна ввійшла у важке становище дружньої держави й визнала результати виборів. І важливо не забувати: Україна під час бойових дій у Чечні війська до кордонів РФ не висувала, і жодної п'яді державної території Росії не анексувала.

Але ж воєнні дії в Чечні на цьому не закінчилися!

Усього через три роки (30 вересня 1999 р.) почалася Друга чеченська війна, яку офіційно назвали - вгадайте! - "Контртерористичною операцією". І проходила вона не тільки на території Чечні, а й на прилеглих територіях Північного Кавказу. Режим КТО скасували офіційно тільки 16 квітня 2009 року.

Втрати російської армії і серед військовослужбовців внутрішніх справ становили, за офіційним даними, вбитими понад 4500 осіб. За оцінками Союзу комітетів солдатських матерів, офіційні дані про людські втрати в Другій чеченській війні занижено щонайменше вдвічі.

Втрати, серед тих, кого офіційна пропаганда Росії називала "бойовиками", становили, за різним даними, від 10800 до 15 тис. людей. Лідер повстанців Шаміль Басаєв говорив про 3600 убитих.

Убитих серед мирного населення, за різним даними, від 1000 осіб (офіційні дані) до 25 тис. ("Міжнародна амністія").

І ось що цікаво, і під час цієї війни (тобто "Контртерористичної операції") знову проходили президентські вибори! 26 березня 2000 року переміг В.Путін (знайоме прізвище, правда ж?). На наступних президентських виборах 14 березня 2004 року знову переміг В.Путін. І знову Україна не скористалася віроломно ситуацією й не анексувала частини російської території, не вела божевільної інформаційної війни, не вела й торговельної війни. Та й не фінансувала чеченських повстанців.

Між іншим, під час Другої чеченської війни також успішно пройшли й вибори в Державну думу: 19 грудня 1997 року, 16 квітня 2009-го і 2 грудня 2007 року.

Ще раз підкреслимо: ми навели цю коротку статистику й факти (без опису жахіть війни: килимових бомбометань, катувань, викрадення людей, терористичних актів тощо) з єдиною метою - нагадати всім живим учасникам обох чеченських війн і особливо командирам Контртерористичної операції в 1999–2009 роках, а також тим, хто злетів на запаморочливі бізнес- і політичні висоти на цій війні: Україна не скористалася архітяжкою ситуацією в Росії й не зробила всієї тієї підлоти, яку вони дозволяють собі. Нагадаємо й найвідоміше висловлювання: "Російські літаки завдають і завдаватимуть удари в Чечні виключно по базах терористів, і це триватиме, хоч би де терористи перебували. Ми будемо переслідувати терористів скрізь. В аеропорту - в аеропорту. Значить, ви вже мені вибачте, в туалеті спіймаємо, ми і в сортирі їх замочимо, врешті-решт". Це Путін сказав 1999 року у зв'язку з бомбардуванням Грозного. Ще раз: БОМБАРДУВАННЯМ ГРОЗНОГО.

А ще у зв'язку з виборами він же сказав таке: "1999 року, коли був напад на Дагестан і треба було "жувати соплі" місяцями, чекати виборів - як би чого не вийшло. Тому що було очевидно, що суспільство не підтримує жодної війни. Але було зрозуміло, для мене у всякому разі, що коли не почати діяти послідовно й жорстко, то можна привести країну до розвалу. Для мене був вибір".

Але ж це далеко не все, із чим можна порівняти сучасну ситуацію в Україні. Достатньо просто зазирнути в Інтернет. Там є і статистика, і документи, і відеосвідчення всього, що відбувалося в Чечні, та й на всьому Північному Кавказі під час обох чеченських війн.

Тобто в Російській Федерації. !zn