Підтримати
На тижні, що минає, неочікувано було піднято земельне питання.
Під час виїзного засідання уряду в Полтаві прем'єр Арсеній Яценюк раптом згадав, що термін дії мораторію спливає, і висловив кілька цікавих тез. Перша: до закінчення мораторію слід провести вибірковий експеримент із продажу держземель на аукціоні й, так би мовити, прощупати кон'юнктуру ринку. Друга: створити державного агента на ринку, щоб країна була готова в разі потреби викупити землю і продати її іншому власнику. Третя: обмежити права власності на землю в одних руках, аби не плодити нових земельних олігархів. Після чого прем'єр доручив Мінекономрозвитку, МінАПК і Держгеокадастру сформувати пакет законів, що створюють реальну базу для запуску земельного ринку, - та й поїхав собі.
Складно повірити в те, що менш ніж за сто днів до кінця дії мораторію цей пакет законів з'явиться й вирішить усі питання. Такі документи виписують відповідально і якісно або ліплять нашвидкуруч з дірок і лазівок. Делегуючи своє доручення відразу трьом держструктурам, прем'єр штучно відсуває терміни його виконання - поки домовляться, поки зберуться, поки погодять, потім поміняють. Створити ринок землі неможливо за такий короткий час, а ми все ще на стадії тез і навіть до планування не добралися.
Із мовчазної згоди
Насправді уряду й особисто Арсенієві Яценюку ніщо не заважало займатися земельною реформою весь нинішній рік. Навесні, коли президент Порошенко вперше підняв це питання (до речі, ані єдиним словом не позначене в його передвиборній програмі), галасу було багато - розробляли концепції, проводили громадські слухання, нізвідки виникали експерти, які доводили потребу мати земельний ринок в Україні й готовність до нього, обіцяли колосальні інвестиції, розвиток інфраструктури, зростання зайнятості та рай на селі.
Але надовго запалу не вистачило - закінчилися кошти, виділені на перший етап піар-супроводу кампанії "Землю за намисто". Не знайшовши абсолютної підтримки в суспільстві, команда реформаторів самоусунулася. Очевидно, люди, прямо зацікавлені у відкритті земельного ринку, вирішили піти іншим шляхом, помінявши наступ на засідку.
Питання зам'яли, вирішили виждати, либонь ніхто не згадає про те, що 1 січня 2016 р. дія мораторію закінчиться сама собою, і землю можна буде купити без особливих втрат для політичної репутації. Тож і владна верхівка, яка накопичує в резервуари грошики від контрольованих потоків; і олігархат, що має фінансовий жир в "тумбочці"; і західні, в основному американські, компанії, зацікавлені в українському земельному ресурсі - вже рік готуються до закінчення мораторію. Поговоріть зі знайомими нотаріусами, й вони вам повідають, наскільки збільшилася кількість угод з концентрації паїв і скупки-продажу землеуправляючих компаній.
А що ж депутати? DT.UA звернулося до знавця парламентських кулуарів, журналіста Оксани ДЕНИСОВОЇ з проханням опитати явних і тіньових лідерів парламентських фракцій, щоб зрозуміти: які фракції виступають за пролонгацію мораторію на продаж сільськогосподарських земель, а які ні? Хто з них має намір ініціювати пролонгацію? А головне - чи знайдеться в залі 226 голосів для ухвалення такого рішенні? Відповіді - до вашої уваги.
Юлія Тимошенко, голова фракції політичної партії "ВО "Батьківщина":
- Наша фракція внесла законопроект про продовження мораторію на продаж сільськогосподарської землі. Я особисто це підписала. Ми вважаємо, що продаж землі у принципі є дуже дискусійним питанням, а під час війни - це просто зрада інтересів держави. По-перше, якщо під час агресії ми почнемо продавати землю, у кого є гарантії, що через афілійованих, підставних осіб Російська Федерація на свої корпорації не почне викуповувати українську землю?
По-друге, в Україні вже сформовані великі кланові структури, які будують свій бізнес на використанні землі, причому на вкрай нищівному для її якості використанні. Такі клани - політико-бізнесові, а тому мають удосталь грошей, окремі з них уже набрали в оренду до півмільйона гектарів. У тому числі це люди, котрі сьогодні перебувають на найвищих державних посадах. І щойно молоток стукне й сільськогосподарська земля піде на продаж, то її скуплять знову п'ять-шість родин. Тобто величезна кількість селян, яка сьогодні не має зайвої гривні, гнана бідністю, піде за копійки продавати цю землю владно-олігархічним родинам.
По-третє, ми маємо ставити питання, кому належить прибуток. Усі західні країни зробили ставку на малі фермерські господарства, бо це - потужна система самозайнятості людей у селі. І вони, наприклад, мають обмеження щодо кількості землі для фермерів; створюють їм пільгові системи оподаткування та систему субсидій. У нас же фермери сьогодні знищуються як клас. А крім того, більшість сільськогосподарських земель у західних країнах перебуває в оренді: від 50 до 70%. І ніхто не примушує її продавати. Ні юридично, ні створенням вичавлюючих обставин. У нас же у час, коли лютує криза, земля може стати єдиним справжнім двигуном підняття економіки, якщо ми побудуємо інфраструктуру переробки сільгосппродукції, а не продаватимемо сировину.
Я розумію плани президента і прем'єра, які, можливо, хочуть у нас стати новітніми латифундистами й вихопити з України свою частку добра та ресурсів, але не треба так поспішати. Таку позицію підтримують усі депутати фракції. Без винятку. Ми - за пролонгування мораторію.
Ігор Кононенко, заступник голови фракції політичної партії "Блок Петра Порошенка":
- Це питання на фракції ще не обговорювалося. Моя особиста позиція: ми не мусимо продовжувати мораторій, який уже продовжувався не знаю й скільки разів. Вважаю, що потрібно впроваджувати ринок землі і врегулювати законодавство в питанні захисту місцевих громад внаслідок децентралізації.
Кажуть, "якщо не продовжити мораторій, то з 1 січня 2016 р. землю почнуть скуповувати за безцінь". Це неправда. Це - чистий популізм. Бо для продажу земель є відповідний механізм, і він доволі складний. Так просто продати всі землі, як про це кажуть радикали, - неможливо. Інша річ, до цього слід підготуватися: якщо є політичне рішення, що мораторій ми не подовжуємо, то треба приймати пакет законів, який врегульовує це питання. Але ринок землі ми мусимо впроваджувати. Ну ні для кого ж не секрет, що сьогодні великі латифундисти працюють і скуповують паї. Так у них немає права власності, але ці паї в них - у довгостроковій оренді, і цей ринок корумпований.
А ми зробимо його прозорим. Якщо не можеш упоратися з ситуацією, потрібно правила міняти.
- Які правила потрібно міняти, і на які?
- Ще раз кажу: прозорий ринок землі. Зараз усе одно триває прихований продаж. Запитайте в селян - вони все одно паї свої віддали й отримали якихось 200 грн на місяць. Я переконуватиму фракцію, що за подовження мораторію голосувати не можна.
Олег Березюк, голова фракції політичної партії "Об'єднання "Самопоміч":
- Я не знаю, чи хтось на даний момент ініціював розгляд питання про подовження мораторію, але щодо землі ми маємо досить чітку позицію: вона може бути виставлена на продаж лише тоді, коли в Україні буде ринок. А ринок буде тоді, коли українець, який працює на землі, середній і малий бізнес матимуть ресурси для того, щоб викупити цю землю. А якщо вона виставлена на продаж, а її можуть викупити лише 3% латифундистів, а потім перепродавати і здавати в оренду людям, то такого бути не може.
- Чи всі депутати фракції голосуватимуть за це?
- Усі чи не всі - то вже інше питання...
- А голосів вистачить за подовження мораторію?
- Я думаю, назбирається...
Олег Ляшко, голова фракції Радикальної партії:
- Фракція категорично проти продажу земель сільськогосподарського призначення. І я сподіваюся, що в парламенті знайдеться 226 свідомих народних депутатів, які розуміють, що продаж землі - це зрада України.
На сьогодні в парламенті зареєстровано чотири чи п'ять законопроектів про подовження терміну дії мораторію, в тому числі серед авторів є депутати й від нашої фракції. Ми наполягаємо на тому, щоб подовжити термін дії мораторію, бо продавати сьогодні українську землю - це, фактично, обезземелити селян. Вони за копійки віддадуть свої паї, і завтра будуть нові олігархи. Влада, уряд, президент ініціюють продаж землі. Нехай вони спочатку своє майно продадуть, як обіцяли перед виборами.
Максим Бурбак, голова фракції політичної партії "Народний фронт":
- У рамках коаліції ми ще не обговорювали цього питання, а в коаліційній угоді йому приділяється мало уваги. У принципі, ми бачимо, що зараз відбувається об'єднання територіальних громад у зв'язку з децентралізацією. Мораторій потрібно знімати, але робити це треба після інвентаризації землі - раз, і передачі цієї землі новоствореній громаді - два. Моя особиста позиція стосовно зняття мораторію: це можна робити лише після запровадження певних обмежувальних заходів, як, наприклад, продаж землі лише громадянам України та обмеження кількості землі "в одні руки", щоб ми зараз не створили собі земельних олігархів.
- Мораторій не знімається, він скасовується автоматично, якщо до 1 січня 2016 р. не буде проголосовано його подовження. Ви в рамках фракції обговорювали це питання?
- Ще ні. Я вам висловив свою позицію народного депутата. Я за те, щоб мораторій був знятий, але лише коли питання ринку землі буде врегульоване. Хоча, думаю, до 1 січня воно врегульоване не буде.
Віталій Хомутиннік, співголова депутатської групи "Партія "Відродження":
- Ми не обговорювали цього на засіданні фракції, тому я можу висловити лише свою точку зору. Я - прибічник того, щоб був вільний обіг землі. Тобто щоб людина, котра має паї, мала право, за бажанням, цю землю закласти в іпотеку, передати у спадщину або продати. Я - за відмову від мораторію, але оцінка і мінімальна вартість землі мають бути підняті на такий рівень, щоб не виникало ніякого тиску на людей з боку фермерських господарств, щоб за безцінь не забирали ці паї. Тобто одночасно зі скасуванням мораторію нам необхідно встановити мінімальну планку вартості тієї чи іншої категорії землі.
Чи підтримують депутати нашої групи таку позицію? Це питання ще не стоїть на порядку денному, воно не зареєстроване, тому зараз ми можемо про це лише говорити. У будь-якому разі сьогодні земля вже є товаром. Вона перебуває у власності людей, але вони лише можуть передати її в оренду. Тоді чому ж вона не може бути, наприклад, використана власником як застава? Якщо взяти досвід інших країн, то після скасування мораторію на продаж ішло тільки приблизно 20%. А інші заставляли цю землю в банк і на отримані кошти обробляли цю ж таки землю.
Юрій Бойко, голова фракції політичної партії "Опозиційний блок":
- 1 січня 2016 року закінчується термін дії мораторію на продаж землі. І якщо його знову не продовжити, то це стане катастрофічним явищем для держави і людей. Ще в 2014 році Опозиційний блок розробив і подав законопроект №1070/1, згідно з яким запропонував продовжити мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення до 2020 року. І ми твердо дотримуємося цієї позиції.
Результати свідчать, що спроба спустити питання на гальмах могла б спрацювати - тих, хто не визначився, не обговорював, ще не думав над питанням серед парламентаріїв невиправдано багато.
За продовження дії мораторію висловилися лідери тільки чотирьох фракцій: Радикальної партії (21 депутат), ВО "Батьківщини" (19), Опозиційного блоку (43), "Самопомочі" (26, але, можливо, у фракції оголосять вільне голосування). Разом 109 голосів за необхідних 226.
Позиція багатьох у фракції Віталія Хомутинника, який давно й результативно працює разом із братами Буряками "по землі", залежатиме від того, наскільки спроможним пополювати на чорнозем визнає себе Ігор Коломойський.
Ігор Кононенко - ліва рука президента. Тому нас цікавила саме його, а не формального глави фракції БПП, позиція з найважливішого питання,. Кононенко уточнив, що на фракції це питання ще не обговорювали. Отакої! Із 143 депутатів 25 представляють аграрний сектор, формуючи найсильнішу групу впливу, яка чисельністю переважає деякі політичні сили в парламенті, а головне для АПК питання так і не обговорили. Пояснив цю дивину один із представників аграрного лобі, прямо відповівши DT.UA: "Єдиної позиції в депутатів, що представляють аграрний бізнес у фракції, немає, кожен виходить з особистих міркувань та інтересів".
Справді, аграрії БПП у досить складній ситуації: з погляду економічної вигоди, вони мають бути за продовження мораторію, бо тепер вони орендують у власників паї за сущий мізер - у середньому 700 грн за гектар на рік. Для агрохолдингів збереження status quo на ринку - питання реально зекономлених грошей. Сліпо віддані Порошенкові чоловік п'ять лобі, для решти - він конкурент, і ставитимуться до нього в таких питаннях вони без пієтету. Вони й раді б розрізати земельний пиріг разом із президентом, але розуміють, що відкусити від нього зможуть далеко не всі, а лише особливо наближені до президентського столу. А от вартість оренди підвищиться гарантовано, а якщо землю ще й куплять - що тоді орендувати? У результаті зі 143 депутатів фракції 20 майже напевно захочуть мораторій продовжити. Чи всі з тих 123, що залишилися, відстоюватимуть право Петра Олексійовича на розширення його земельних наділів?
Глава депутатської фракції "Народний фронт" Максим Бурбак говорить словами Арсенія Петровича: мовляв, за ринок землі, але тільки після його врегулювання. А 1 січня все ближче. А для врегулювання нічого не зроблено. І питання ще навіть не обговорювалося. При цьому його фракція - це 81 голос, і представників агробізнесу, які розуміють суть питання, - одиниці, все більше командири батальйонів. Але можна припустити, що з "Генерального штабу" "Каргелла" і МФК надійде чіткий наказ.
Таким чином, якщо завтра в зал внесуть закон про продовження мораторію, голосів для його підтримки, скоріш за все, не вистачить.
Казка про змарнований час
Яценюк згадав про земельне питання ні в лютому, не навесні, під час громадських обговорень, не влітку, на початку аграрного маркетингового року, а саме тепер. Але ж за час, що минув, можна було створити реальні умови для того, щоб ринок запрацював. Наприклад, ухвалити новий закон "Про ринок земель" (старий лежить у Верховній Раді з 2011 р. - прийнятий за основу, відданий на "доопрацювання" і вже морально застарілий). Можна було б уже давно обмежити законодавчо і купівлю земель іноземцями (в Польщі аналогічна норма діяла упродовж 10 років після відкриття ринку), і накопичення великих земельних площ у руках одного власника та пов'язаних із ним осіб (а заразом потренуватися пов'язаних осіб визначати, си-и-ильно потренуватися). Можна було б вирішити всі питання з кадастром землі, або як мінімум вирішити, чи готовий він все-таки, чи ще ні. Навесні, під час публічних обговорень, говорилося, що майже готовий, але слід доопрацювати. А от тепер глава Держгеокадастру прямо говорить, що заповнений він на 11% (!), що для завершення (якщо доречно в такому випадку говорити про завершення) інвентаризації потрібен час, до 2018-го, а ліпше до 2019-го, а ще - 2,5 млрд грн. І щоб не перевантажувати дірявий бюджет, шукатимуть їх у міжнародних донорів, а це теж непроста й тривала процедура.
А ще можна було б підготувати до ринкових відносин самих власників паїв. Головне побоювання полягає саме в тому, що люди, не маючи можливості проконсультуватися з юристами, не знаючи, як об'єднати свої активи, не розуміючи специфіки ринку, будуть обмануті запеклими скупниками, які потім, об'єднавши паї, зможуть їх продати за більшу в кілька разів ціну. Ну не цікавляться великі компанії паями в 3,5 га, і не можуть такі паї дорого коштувати. Придбавши одну таку ділянку, доведеться домовлятися з власниками сусідніх двох, трьох, десяти паїв. Це занадто складний і непередбачуваний шлях. І якщо ми говоримо про цивілізований ринок, то давайте почнемо зі створення можливостей для об'єднання власників паїв, щоб вони могли продавати або здавати в оренду не 50 паїв по 3,5 га, а один, але на 175 га. Тоді й ціна зросте, і попит на таку ділянку з'явиться, і впевненість власників у тому, що вони не продешевили, їх не надурили, не забрали безцінне за копійки.
До речі про копійки. Україна не у вакуумі, навколо нас є земельні ринки й вартість землі на них у кілька разів вища. Польща, в якої 1 га сільгоспземель коштує в середньому 5 тис. дол., наступного року відкриває свій ринок для іноземців і небезпідставно побоюється, що ринок скуплять цілком і повністю, адже в інших європейських країнах вартість гектара ще вища. Що ж, не хвилюйтеся, сусіди, ми готові віддати найродючіші в Європі землі за 500 баксів, зовсім не переймаючись з цього приводу. Ми ж чекаємо інвестицій, ми турбуємося про добробут села, ми малюємо буколічні картинки: щасливого й ситого фермера, який залишає свій пай під заставу в банку, купує комбайн, насіння й добрива і багатіє з кожним днем "на своїм веселім полі"... От тільки банківський кредит фермерові недоступний. Через проблеми у фінсекторі пропозиції банків для АПК скоротились у кілька разів, кредитні ставки доходять до 36% річних у гривні й до 19% - у доларах. Тоді як у США вартість позик для аграріїв - 3,25%, у Франції - 3,4, у Німеччині - 4, у Канаді - 3%. Навіть якщо власнику дивом удасться продати свій пай не за 500 доларів за гектар, а вдвічі дорожче, він виручить максимум 4 тис. дол. (трохи більше 86 тис. грн) - для села це величезні гроші. То що вибере власник - взяти гроші відразу чи відкривати скриньки, в одній з яких - банківський кредит (який ще спробуй одержати), у другій - шалені відсотки за кредитом, а в третій - імпортні трактор, насіння й добрива, вартість яких за нинішньої девальвації вища за будь-який можливий прибуток. Так, у нас є альтернатива кредитам - аграрні розписки. Знаєте, хто ними користується? Monsanto, Syngent і NCG - усі як один фермерські господарства.
Аналогічними байками видаються й розмови, що от, мовляв, інвестор прийде - лад наведе. По-перше, не прийде, а вже прийшов: Україну розділено між великими й не дуже агрохолдингами вже багато років, а лад так і не настав. За останні три роки, при постійних і стабільних інвестиціях в агросектор, кількість зайнятого в ньому населення скоротилася на 100 тис. осіб. При цьому інфраструктура не поліпшилася, зарплати не виросли, жити простіше не стало - 350 сіл за останні 15 років просто зникли з карти України. Чи зміниться ситуація, якщо нинішні агрохолдинги збільшаться? Безумовно, інвестицій стане ще більше, а робочих місць ще менше, для того й потрібні інвестиції, щоб замінити ручну працю й оптимізувати витрати. А врожай експортувати. Сировиною.
Отримавши нових хазяїв, застогне й сама земля. Левова частка українського аграрного експорту - це зернові, 50% яких становлять кукурудза й соя. А ще ми у світових лідерах з експорту насіння і олії соняшника, і тільки за цей рік збільшили його обсяги на 7%. Але що може бути згубнішим для ґрунту, ніж кукурудза та соняшник? DT.UA вже писало, що за даними Інституту економіки й прогнозування НАН України, тільки землі в Чорнобильській зоні перебувають у задовільному стані, інші ж - це територія виснажливого хліборобства. І це тепер, коли ринок закрито, а що буде потім? Як уряд, нічого не роблячи, збирається підвищити вартість землі, якість якої щодня погіршується й погіршуватиметься надалі?
Не хочеться вірити, що питання про мораторій на продаж сільгоспземель так і не піднімуть у парламенті. У такому випадку з 1 січня 2016 р. через непідготовленість ринку, тотальну бідність населення, недоступність правової допомоги українці ввійдуть в епоху шаленого земельного переділу. Це буде злочин, відповідальність за який готовий взяти на себе дехто. Імовірний інший варіант, до речі, вже озвучений прем'єром - той самий вибірковий експеримент із продажу держземель. Яценюк уже може ввійти в енциклопедію як найбільший "експериментатор" сучасності: він провів (і не один) експеримент з виводу зарплат із тіні, при ньому ж проходив експеримент з електронним адмініструванням ПДВ, він же автор "митного" експерименту. Погано те, що всі експерименти Арсенія Петровича нічим хорошим не закінчуються, від самого початку експериментальні нововведення стають об'єктивною реальністю: минув термін експерименту - і пішла робота на повний хід. Жодних аналізів результативності, жодних звітів. Прописали в законі, що норма після першого числа такого-то місяця набирає повної сили, і заспокоїлися. Тепер нехай нервують селяни.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google