Назустріч агроколоніалізму

На початку квітня президент Порошенко ініціював дискусію про створення ринку землі, а заступник глави його адміністрації Шимків потім неодноразово наголошував, що гарант "просто хоче обговорити питання". Але те, з якою неймовірною швидкістю почали розвиватися події навколо майбутньої земельної реформи, свідчить, що питання про скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення було вирішено задовго до скромних запрошень до дискусії.

Активно підключилися до процесу навколоурядові громадські діячі та експерти. Організація Agro.ReformsUA, створена "вчора" і виключно заради просування реформи, склала "дорожню карту" змін. Інша громадська організація Easy Business уже встигла провести дослідження на цю тему, яке наочно демонструє всі переваги зняття мораторію та підтверджує курс, обраний Agro.ReformsUA. Практично до багатьох пунктів змін, запропонованих у "дорожній карті", уже, виявляється, є напрацьовані законопроекти.

А 22 квітня ц.р. стартували "національні обговорення питання", причому не тільки в столиці, а і в інших великих містах. І от через якісь два тижні вже голова адміністрації президента Борис Ложкін прогнозує зняття мораторію на продаж землі з 2016 р., обіцяючи, що ринок землі в Україні з'явиться "дуже швидко". Охоче вірю...

Швидкий старт

Крім власне зняття мораторію, реформатори пропонують також усунути всі обмеження з доступу на земельний ринок, спростити земельні торги та правила оренди землі, спростити та здешевити держреєстрацію земельних ділянок і прав на нерухоме майно, підвищити податок на землі сільгосппризначення. Крім того, переглянути безплатну приватизацію, трансформувати права постійного користувача в право власності юридичної особи, запровадити принцип єдиної юридичної долі для земельної ділянки та розміщених на ній будівель, а також відмовитися від існуючої системи поділу земель за цільовим призначенням. Зміни радикальні, кожна по суті своїй неоднозначна й потребує глибокого аналізу. Але в напрацюваннях з реформи так часто зустрічається словосполучення "розпочати негайно", що часу на докладний аналіз реформатори самі собі не залишають.

Дослідження, яке супроводжує "дорожню карту", теж неоднозначне. На запитання про те, звідки з'являться очікувані 1,5 млн нових робочих місць і 90 млрд грн податкових надходжень, його автори відповідають ухильно: дивіться, мовляв, у документах, які ми використовували. Подивилися - нічого, що підтверджує це, не знайшли. Не можна стверджувати про збір 90 млрд податків, не маючи бази оподаткування, реєстру платників податків, механізму адміністрування. Названа сума вдвічі перевищує збори з податку на прибуток у 2014 р., і хотілося б зрозуміти, хто, як та яким чином заплатить ці гроші. Аналогічні запитання й до прогнозованих інвестицій у 50 млрд дол. і до робочих місць, які ці інвестиції, нібито, мають створити. У своїх підрахунках дослідники від влади керуються вартістю гектара землі в
5 тис. дол., що разів у п'ять перевищує її нинішню ціну в Україні. При цьому вони роблять завбачливе застереження: "Досягнемо ціни в 5000 дол. у наступні п'ять років". Як досягнемо? За рахунок чого? А чому б не відкрити ринок уже після досягнення цієї ціни? Чому сильно посприяла б стабілізація економічної ситуації в країні.

Безперечно, зняття мораторію актуальне та необхідне, але чи має воно бути поспішним і супроводжуватися зробленими "на коліні" підрахунками та прогнозами? "Надання права вільного відчуження с/г земель без створення ефективних механізмів захисту дрібних землевласників може призвести до досить швидкої втрати права власності у великої кількості громадян. У ситуації, коли рівень правових знань у населення невисокий, а рівень доходів не дає змоги забезпечити належний супровід угод, нечисті на руку гравці можуть "стимулювати" процес переходу права власності. Простим обивателям, з достатньою часткою ймовірності, доведеться розстатися зі своїм майном, у тому числі не завжди зі своєї волі, - розповів DT.UA юрист Олександр Буртовий з ЮФ "Антика". - До початку нової реформи необхідно, як мінімум, закінчити попередню - завершити процес оформлення документації відносно паїв". Реформатори апелюють, мовляв, розпочнімо, а всі питання з корупцією, кадастром та оцінкою земель будемо вирішувати вже в процесі. Вибачте, а куди ми поспішаємо?

Гаражний розпродаж

На сьогодні в Україні створено ідеальні умови для скупки земель фактично за безцінь. І чималу роль у цьому процесі відіграє економічний курс, як видно, не випадково обраний владою. DT.UA уже намагалося привернути увагу до тієї обставини, що надлишкова підтримка саме сировинного експорту й тотальне ігнорування розвитку вторинної переробки в АПК призводять до зубожіння сільських жителів і знецінення українських земель.

Не додає ціни нашій землі й правова незахищеність її власників. Форсуючи скасування мораторію, держава допомагає корпораціям збагатитися за рахунок одного з небагатьох ресурсів, що залишилися в України, - землі. Аргументуючи тим, що права власників обмежені, площі сільгоспземель скорочуються, інфраструктура нерозвинена, місячна орендна плата становить 100 грн за гектар і 55% виплат за оренду власники одержують товаром, нам малюють картину повної безнадії. І пропонують найпростіший, швидкий і, мабуть, найбільш неправильний вихід із ситуації.

Нині велика частина паїв здається в оренду великим сільгосппідприємствам, от тільки сільські жителі від цього багатшими не стають. Чи зміниться ситуація, якщо орендарі стануть власниками? Ні. А якщо це будуть іноземні власники? Теж ні. На світовому ринку землю не купують паями по 4 га, нікого не зацікавить шматочок землі без чітких меж серед ріллі. Землю скуповують полями, але для того, щоб її можна було в такому вигляді продати, потрібно створити умови для об'єднання власників і правову систему, здатну права цих власників захистити. Треба остаточно впорядкувати кадастр, який усе ще грішить численними вадами (не слід забувати, що питання межі для українців має сакральне значення), задуматися про ренту, яка дозволила б власникам паїв не залишитися біля розбитого корита після продажу землі. На сьогодні нічого з переліченого вище немає, зате є всі умови для того, щоб "мародери" скупили паї, сформували ділянки, придатні для продажу, і потім на них заробили.

Скупити землю задешево на первинному ринку для її подальшого перепродажу на вторинному (само собою зрозуміло, за набагато вищими цінами) зможуть, звичайно, далеко не всі. Простим людям (у тому числі вчорашньому середньому класу) це буде просто не по кишені. У прольоті ризикує опинитися й переважна більшість великих і навіть найбільших підприємців. Скористатися припасеними в офшорних кубушках валютними "заначками" їм можуть банально не дозволити - тут чиновникам дуже доречним буде той вищезгаданий факт, що формування цивілізованого земельного ринку буде усе ще тільки "у процесі". І лише "щасливі" власники адмінресурсу зможуть одержати "пільговий" доступ до останнього стратегічного ресурсу країни - земельного. Але скористатися правом "першої аграрної ночі" можна, тільки поки ти при владі. Звідси, мабуть, і такий поспіх: запас часу з огляду на складність ситуації в економіці може бути мізерним, а "бонуси" - надто привабливими! От і квапиться сюзерен.

Експерти ринку звертають увагу на той факт, що нині, як і 2012-го при Януковичі, уже значно активізувався та набирає обертів процес нарощування земельних банків і консолідації аграрного бізнесу, у тому числі й через скупку керуючих компаній і підприємств-орендарів великих і не дуже земельних угідь. Як три роки тому, так і нині відбувається це в очікуванні скасування мораторію на продаж землі. Тільки якщо Янукович збирався зробити це, виписавши процедури та правила виключно під себе та свою "сім'ю" (при цьому, звичайно, розуміючи, що не зможе не поділитися з росіянами та китайцями, у яких теж сподівався чимало позичити), то Порошенку доводиться зважати на думку американських та європейських інтересантів. Утім, його це особливо не зупиняє. За даними джерел DT.UA, якщо ще недавно за президентською сім'єю значився тільки 12-й за розміром земельний банк у країні (за підрахунками УКАБ, 112 тис. га через контрольоване нею ТОВ "Агропродінвест"), то за останній рік він, після зміни власників чималої кількості агрокомпаній, збільшився мінімум утричі, перевищуючи вже 300 тис. га. Поточна кон'юнктура сприяє - землю, як і підприємства, що орендують її, за умов тотальної економічної кризи та гучних банкрутств уступають найчастіше практично за безцінь.

"Вартість землі визначається нарощуванням виробництва та перерозподілом прибутків. Але розпочати потрібно з малого - зміни підходів до оренди землі, тому що вартість оренди впливає на ціну. У нас механізм оренди перевернуто з ніг на голову, власник фактично безправний перед орендарем. Підсиливши права дрібних власників і створивши реальні механізми для їхньої консолідації, держава дала б їм можливість брати активну участь у процесі, впливати на умови оренди та використання земель. Об'єднані власники могли б вести переговори з холдингами на рівних, винаймати юристів, консультантів. Таким чином, зростала б і цінність їхньої землі, і її орендна плата, і її вартість, - розповіла DT.UA Олена Бородіна, заввідділу економічних та аграрних перетворень НАН України. - З іншого боку, необхідно боротися з бідністю в селі, створювати нові форми зайнятості, диверсифікувати джерела доходів, розвивати несільськогосподарські види діяльності. Фактично питання не в тому, коли знімати мораторій, а в тому, що зроблено для того, щоб ми могли його зняти?".

Вартість землі в Україні нині катастрофічно низька, як і рівень життя сільських жителів. При цьому соціальні стандарти держава заморозила, а інфляція, за оцінками НБУ, під кінець року становитиме 30%. Мета, задекларована реформою, - створення середнього фермерського класу - недосяжна саме через низьку вартість землі. Середня ціна гектара в ЄС - 16 тис. дол., в Іспанії - 15 тис., у Франції - 7 тис., у Польщі - 8 тис. дол. (за даними Savills Research, CFF - див. рис.). А в Україні - 1 тис. дол. (а стартує вона від 500 дол./га та нижче). Це при тому, що площі чорноземів в Україні - одні з найбільших у світі
(28 млн га), а із загальної кількості земель сільгосппризначення (42 млн га) щороку обробляються 32 млн. Для порівняння, у тій самій Польщі під сільгоспвиробництво зайнято 14 млн га (у Німеччині - 12 млн га, у Румунії - 9 млн). Тобто при величезному потенціалі ми маємо мізерну вартість, а це вже само по собі привід задуматися над тим, наскільки в принципі доцільно відкривати земельний ринок саме зараз. Адже отриманих від продажу землі грошей власникам паїв елементарно не вистачить ні для початку власної справи, ні для одержання кредиту під заставу землі, ні для придбання житла в місті.

Середній пай в Україні - 3,6 га. За нинішньої ціни від його продажу власник добре якщо виручить близько
80 тис. грн - великі гроші для людей, що живуть при хронічному безгрошів'ї, але мізерні як для початку власної справи, так і порівняно зі справжньою вартістю. За умови одержання кредиту під заставу паю з такою вартістю виручених коштів не вистачить навіть на купівлю старого трактора, не кажучи вже про іншу техніку, посівний матеріал, добрива, будівництво складських приміщень тощо. У результаті спокуса одержати багато грошей тут і зараз величезна, а можливість ці гроші інвестувати у власну справу - нікчемна. Реформатори захищаються: ніхто, мовляв, не змушує людей продавати паї. А бідність не змушує? Зарплати по 2,5 тис. грн, у кілька разів підвищені тарифи на газ, заморожені до грудня соцвиплати? 35% сільських жителів - пенсіонери, 44% - безробітні. Люди муситимуть узяти ці 80 тис., щоб просто вижити. На те, схоже, і розраховують.

Чесно кажучи, що більше поборники скасування мораторію говорять про благо "простого селянина", то більше їхня діяльність нагадує, по-перше, приватизацію середини 90-х, коли ваучери підприємств продавалися за копійки заради синиці в руці. А по-друге - сплановану й оплачену PR-кампанію з презентаціями, публікаціями й просуваннями в соцмережах. Хто ж замовляє музику на цьому концерті?

Компрадори-реформатори

МінАПК що патронує впровадження реформи, представляє заступник міністра Рутицька - та сама, зі скандального агрохолдингу "Мрія". Групою Easy Business, яка бере безпосередню участь у процесі, керує Данило Пасько, що працював раніше в Horizon Capital нинішнього міністра фінансів Наталії Яресько. Свого часу Horizon Capital володів частками в холдингу "Агро-Союз", компаніях "Вітмарк", "АВК", "Інкерман". Чималу роль в історії з відкриттям земельного ринку відіграє й оточений порадниками з МФК міністр економрозвитку й торгівлі Абромавичюс, який робить усе для підтримки експортерів сировини й практично нічого - для розвитку вторинної переробки. У результаті чого, нагадаємо, українська земля продовжує знецінюватися, а рівень життя власників паїв - знижуватися. Дружина міністра-експата є генеральним директором холдингу "Агро-регіон". Але East Capital Абромавичюса інвестувала кошти не тільки в "Агро-регіон" (хоча ця інвестиція на той момент була найбільшою - 4,5 млрд євро), а й у відомі "Украгропродукт" і "Астарту". При цьому всі ми розуміємо, що й сам президент Порошенко, і наближені до нього групи впливу також зацікавлені в тому, щоб запустити ринок землі на повну саме зараз і в нинішніх умовах.

Невипадково контроль над обліком землі при новій владі на настійну вимогу Петра Порошенка було передано з МінАПК під кураторство людини його команди - тоді ще віце-прем'єра з регіональної політики Володимира Гройсмана. У жовтні минулого року в рамках адмінреформи Кабмін реорганізував Держземагентство (раніше - Держкомзем) у Держслужбу України з питань геодезії, картографії та кадастру, одночасно підпорядкувавши його виключно Міністерству регіонального розвитку і ЖКГ, очолюваному тоді тим же Гройсманом. Примітно, що змінили тільки вивіску й відомче підпорядкування, на цьому реформування Держгеокадастру завмерло. Зате відразу після цього почалася земельна реформа, хоча спочатку далеко не просунулася, тому що вже в листопаді пан Гройсман пересів у крісло голови парламенту. Проте, змінивши місце сидіння, Володимир Борисович зовсім не втратив інтересу до земельного питання. Більш того, за даними DT.UA, консультує його в цьому питанні Артем Кадомський - колишній перший заступник голови Держземагентства часів Януковича і його основний мозковий центр. Тож, як бачимо, ідея з відкриттям ринку землі своєї актуальності для влади не втратила.

І тут ми підходимо до головного протиріччя реформаторів, які відмовляються визнавати, що мораторій скасовують виключно зі шкурного інтересу можновладців. З одного боку, Олександр Боровик, заступник Абромавичюса, не соромлячись говорить про те, що треба відкрити ринок, аби "хоча б щось продати, тому що в країні немає грошей" (рівень Міністерства економічного розвитку). З іншого - пан Пасько безапеляційно стверджує, що в Україні "немає жодної фінансової групи з ліквідністю, достатньою для скупки земель". Почекайте, а хто ж має достатню ліквідність?

Джордж Сорос в інтерв'ю виданню Standard заявив, що готовий вкласти мільярд доларів (сума насправді досить скромна) в українські сільське господарство та інфраструктуру. Та і з паном Абромавичюсом, що безпосередньо задіяний у розробці земельних ініціатив, мільярдера пов'язують давні стосунки. Пан Сорос завжди цікавиться кризовими економіками, більш того, сам буває причетним до створення цих криз. Адже немає нічого вигіднішого, як скупити знецінені ресурси. Саме Сорос брав активну участь в економічному житті латиноамериканських країн наприкінці 90-х минулого сторіччя. У результаті до 2009 р. площа сільськогосподарських земель Бразилії, Аргентини та Уругваю, що належали Adecoagro, в якій Сорос є великим акціонером, перевищила 283 тис. га. Через деякий час Adecoagro почала позбуватися змучених варварським землеробством площ, от тільки вартість продажу вдесятеро (!) перевищувала закупівельну. Звісно, серед місцевих жителів охочих повернути собі землю було небагато. У 2011 р. аргентинський сенат, щоб зупинити спекуляції Adecoagro, обмежив частку володіння землями для іноземних осіб або компаній 1 тис. га. Але економічних втрат країни це рішення не компенсувало. І українським чиновникам варто б замислитися, чуючи про бажання пана Сороса інвестувати в нашу агропромисловість у розпал економічної кризи… Не може йтися про заборону купівлі землі іноземними інвесторами, але повинна бути мова про чіткі, прозорі екологічно вивірені та економічно вигідні для українського села й держави умови при купівлі землі. Адже держава закінчується не завтра на рейтингу Порошенка або Яценюка, земля - це стратегічний ресурс у тому числі й для майбутніх поколінь українців.

Примітна і пильна увага інвестфонду Ротшильдів до боргових зобов'язань України. За інформацією Bloomberg, саме в їхніх інтересах американським інвестиційним фондом Franklin Templton було скуплено значну частину суверенного боргу України. Чим розплатиться держава за ці борги, якщо її фінансову платоспроможність буде зведено нанівець остаточно? Шість років тому Джованні Сальветті, керуючий директор Rothschild&Cie у РФ та СНД, без натяків говорив, що інтерес його компанії в Україні виходить за межі фінансового сектора, і насамперед Ротшильдів цікавлять українська фармацевтика і сільське господарство. При цьому Rothschild&Cie не перший рік співпрацює з Порошенком, і невипадково ця компанія була обрана президентом для продажу його активів й успішно їх не продала досі.

Наступаючи на африканські граблі

Такий інтерес іноземних інвесторів до України тривожить, адже в нинішніх умовах розпродаж земель - це дуже сумнівна (м'яко кажучи) ідея. За відсутності як адекватних норм оцінки, так і прозорої процедури продажу це загрожує закінчитися агроколоніалізмом африканського або латиноамериканського зразка. Когось покороблять, а когось щиро обурять подібні аналогії, але від цього перспектива не стане привабливішою. Саме за такою схемою десять років тому скуповувалися землі в Камбоджі, Гані, Ефіопії, Малі, Кенії, Аргентині, Уругваї та Парагваї. Щоразу цей процес відбувався під "чуйним наглядом" місцевих урядів, які базікали про взаємовигідне співробітництво, внесок розвинених країн у місцеву економіку, впровадження передових технологій, капіталовкладення і розвиток ринків. Звісно, ніщо з переліченого вище не справдилося, для виробника земля - це ресурс і не більше того, саме використанням цього ресурсу і обмежилися так звані інвестори.

Наслідки агроколоніалізму катастрофічні. За рахунок передачі частини орних земель знизилося виробництво продовольства усередині країн. Інтенсивні способи землеробства нових хазяїв за принципом "не моє, не шкода" завдали величезної шкоди екології, зіпсувавши ґрунт, виснаживши підземні води, забруднивши ґрунт хімікатами. Тому коли пан Пасько говорить, що власники землі ставитимуться до неї бережніше за орендарів, повірити в його слова складно.

Та головне лихо агроколоніалізму в тому, що населення, яке жило за межею бідності, віддало свої паї корпораціям фактично за безцінь і позбавило свої родини одного з основних джерел виживання. Влада цих країн так само, як зараз український уряд, заради негайної вигоди і "швидких" грошей знехтувала розвитком. І чи не цей сценарій нам готують, свідомо розвиваючи сировинну економіку, знецінюючи землю і працю землеробів, відкриваючи так поспішно ринок землі?

Відома сентенція говорить, що не треба приписувати злим намірам те, що цілком можна пояснити дурістю. Однак, навіть усвідомлюючи безмежність дурості української влади, не варто недооцінювати її спритність. Влада, як гамельнський щуролов, під пісні про вільну торгівлю та дерегуляцію наполегливо веде українську економіку до цілковитої деградації. Коли уряд Мадагаскару уклав із транснаціональною компанією Daewoo Logistics договір про оренду 1,3 млн га землі строком на
99 років для вирощування кукурудзи й пальмової олії, місцеві фермери уряд скинули. Але це, на жаль, єдиний приклад, коли сценарій агроколонізації не спрацював. Бо в інших випадках схема виправдала себе на 100%, і цей сумний досвід треба враховувати.

P.S. Під час ініційованого Agro.ReformsUA публічного обговорення цього тижня земельної реформи дискусія дуже швидко скотилася до вкрай низького рівня. Мовляв, якщо ви проти відкритого ринку землі, то вважаєте всіх сільських жителів дурнями і п'яницями, нездатними розпоряджатися своїм майном. І якщо у вас немає земельного паю, то як ви можете висловлюватися "за" або "проти" скасування мораторію? Мовляв, нехай хтось за вас вирішує, чи можна вам продавати квартиру, отоді подивимося, як ви заспіваєте… Зазвичай за хамством і бажанням показати зуби ховається невпевненість. Люди, які просувають реформу, не громадськість, а самих себе переконують у тому, що роблять правильно, адже продавати батьківщину страшно. Особливо - задешево. Для примусу до продажу необов'язково до скроні приставляти пістолет. Можна приставити платіжку за газ, цінник у магазині або аптечний рахунок за виписаним лікарем рецептом.

Ідеологи негайного продажу землі в нинішніх умовах фактично відстоюють право тубільців продавати золото за скляне намисто.

І зараз ідеться, ще раз наголосимо, не про заборону продажу власності як такої, а про те, щоб не дати вкотре використати країну, яка задихається в економічній кризі, персонажам, що намагаються змусити громадян, котрі живуть на злидарські пенсії-зарплати, та їхню державу продати за безцінь свій останній реальний актив. Ніхто не проти цивілізованого ринку. Але він має спочатку стати цивілізованим.