Реформа естетичної освіти: скандал замість музики

Сьогодні дуже багато пристрастей і мережевих дискусій навколо так званої реформи естетичної освіти. Проблема в наступному: початкова професійна естетичну освіту можуть деформувати, а то й знищити ініціативи наших чиновників. Перетворивши професійні школи в художню самодіяльність. А декларована "децентралізація" (з остаточним переведенням таких шкіл на місцеві бюджети) просто їх знищить.

Проблема реформмирования естетичної освіти витає в повітрі давно. Спроб прикрити його початкова ланка в нашій країні було чимало. Тільки за останні п'ять років ми стали свідками третьої хвилі офіційної боротьби держави з талановитими дітьми.

Розмови про те, що музичні школи (школи мистецтв) "задушать" госпрозрахунком і самоокупаемостью, в кулуарах музичних шкіл ведуться давно і наполегливо.

Відверті прямі спроби вчинити подібне робилися в 2013-м прем'єром Н.Азаровим.

Проте з відходом у минуле президента Ст. Януковича накрилися мідним тазом і їх реформи.

В 2015-му - в каденцію прем'єра А. Яценюка і віце-прем'єра - міністра культури Ст. Кириленко - подібна загроза виникла знову (на ці теми є багато публікацій у ЗМІ, в тому числі в ZN.UA).

Нинішня реформа, як і її попередниці, виникла по весні, ще в кінці навчального року, щоб підготувати громадську думку і законодавчу базу, і до наступного навчального року надіслати естетичну освіту "на свої хліба".

А значить, скажемо прямо, поступово ліквідувати. Адже тільки в Києві в системі департаменту культури налічується близько п'ятдесяти шкіл початкового естетичного освіти. В основному музичних. Але є художні, хореографічні, театральні відділення в школах мистецтв. Є і окремі школи за цими спеціалізаціями.

Відверто кажучи, такого, майже безкоштовного початкового музичного та ін. естетичної освіти немає ніде в світі. Наше - це надбання, що залишився у спадок від СРСР. Як би ми не ставилися до свого соціалістичного минулого, ця його частина - явище, безумовно, позитивне.

Зупинимося на музичних школах - найбільш масовому ланці. Сьогодні у столиці батьки учня-музиканта у середньому платять в державну казну близько
200 гривень. В провінції - менше. Решту доплачує держбюджету.

За ці гроші діти отримують 2, іноді 3 уроку спеціальності в тиждень, уроки сольфеджіо, хору, музичної літератури, ансамблю чи оркестру, додаткового (загального) фортепіано для не-піаністів, часом композиції, теорії музики.

Зарплата йде їх педагогам з цих дисциплін, а також концертмейстерам-акомпаніаторам, адміністрації, техпрацівникам і т. д.

Не кажу про інструменти,
аудіо - і відеотехніки, нотних бібліотек, комп'ютерах, оплату приміщень, електрики і т. п.

Ніхто не сперечається - гроші витрачаються чималі.

Але! Скільки хлопців отримують музичний розвиток, стають свідомими, потенційними споживачами хорошої музики - відвідують філармонію, оперу, набувають запису.

днями довелося побувати на черговому концерті Святошинської районної дитячої філармонії, де силами учнів і педагогів розташованої в Святошинському районі 29-ї київської ДМШ відбувся музичний свято, що представив хорові номери, виступ скрипкових і гітарних ансамблів, фортепіанні дуети, квартет баяністів, тріо з участю труби. Прозвучала музика Ст. А. Моцарта, Ф. Шуберта, С. Прокоф'єва, Тобто Дербенко, А. Бабаджаняна, пісні Ст. Івасюка і Є. Крилатова. Повний концертний зал публіки, задоволені батьки, схвильовані артисти і вчителі. Кращі з юних виконавців у перспективі поповнять ряди професійних музикантів - за умови, що їх музичний розвиток не припиниться нинішньої "реформою".

А скільки фестивалів, дитячих концертів у Національній філармонії, виконавських конкурсів, курсів підвищення кваліфікації для вчителів усіх спеціальностей та інших заходів проводить Методичний центр департаменту культури КМДА!

І так по всій Україні, що особливо важливо в провінції, де в кожному місті і селі великому музична школа - один з найважливіших центрів культурного життя, місце виступів маленьких музикантів і їх наставників, постановки дитячих опер, концертів учительських та учнівських хорів та оркестрів.

Оскільки наші співвітчизники не отримують "західного" винагороди за свою працю, чи можна очікувати, що за навчання музиці своїх дітей вони зможуть платити за прийнятими у світі тарифами?

Не секрет, що ніхто не рахується з нашими заробітками, приміром, у сфері оплати комунальних послуг (нагальною частини житті кожної людини). Так чому ж ми сподіваємося, що нас почують у прагненні долучити своїх дітей до прекрасного?

По ходу минулого на початку лютого "круглого столу" (незрозуміло, що це за орган), залишилося враження полупрофанации складного професійного питання. Оскільки думки практиків - педагогів, директорів шкіл - не перетиналися, а звучали "паралельної прямої" до того, що наполегливо чиновники декларували.

Напрошується висновок про заздалегідь заготовленої односторонньої позиції чиновників. За слоганами про необхідність наближення естетичної освіти до мас, про поділ учнів на майбутніх професіоналів та тих, хто навчається для себе", вихованні потенційних слухачів класичної музики (хто їм заважав робити це до цього дня?) ховається, як часто буває в операх, "підводне протягом дії". Коли на тлі слів співаючих героїв звучить зовсім інша, таємна, суперечить їм лінія оркестру.

Незрозуміло й те, чому українські чиновники не усвідомлюють, що з розвалом початкової освіти вичерпається приплив кадрів у середні та вищі навчальні заклади. Або вони настільки короткозорі, що рубають сук, на якому сидять, і все ж доведуть нинішню реформу до стану "дев'ятого валу", який накриє українську культуру згубній хвилею?

На жаль, під виглядом реформи, т. зв. "децентралізації", іншими словами, переходу музичних та інших шкіл естетичного спрямування з держбюджету на місцеве фінансування, відбувається завуальоване знищення початкового естетичного освіти.

Керівництво країни ось вже у котрий раз сподівається домогтися економії бюджету за рахунок громадян.

За ініціативою А. Шаліта, директора 35-ї київської ДМШ, гарячого патріота естетичної освіти і борця за його збереження, в середині лютого в школі відбулося позачергове засідання ради директорів шкіл естетичного освіти України, головою президії якого він є. Учасники заходу одностайно підтримали пропозицію про неправомочність заміни назви "Початкові спеціалізовані естетичні навчальні заклади (музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші школи)" на "мистецькі школи". На їх думку, така зміна назви призведе до зміни статусу, зниження рівня освіти, змінить до гіршого якість навчання і прирівняє нинішні естетичні школи до гурткам.

Додамо, що і без того очевидний відтік кращих професіоналів культурної сфери на Захід з часом тільки посилиться. Оскільки застосовувати свою майстерність їм буде ніде і ні з ким. Направлено лист-звернення до міністра культури, в якому йдеться про недоцільність запропонованої реформи. У ці ж дні проходить розгляд даної проблеми в Комітеті по культурі ВР. І у разі ухвалення негативного рішення профспілка працівників шкіл початкового естетичного освіти України має намір вивести до Верховної ради своїх членів на марш протесту.