Протяг на півсотні мільярдів

Обговорення проекту держбюджету на наступний рік традиційно звелося до точкових оцінок тих чи інших (часто далеко не найважливіших) статей документа: скільки ми витратимо на Євробачення, чи зростуть ціни на сигарети, де візьмуться 10,5 млрд грн від спецконфіскації та навіщо Інституту національної пам'яті 25 млн замість 11?

Але якщо аналізувати документ комплексно, в око впадає зовсім інший перекіс - більш як третина всіх видатків піде на соціальні виплати: пенсії, субсидії, пільги. Розкіш неприпустима, тим більше, що в підписаному напередодні подання держбюджету Меморандумі з МВФ ключовими пріоритетами названо реформи пенсійної і субсидіарної систем. Остання має видозмінитися до 30 вересня цього року, інакше ми не одержимо до його завершення четвертий транш Фонду. І що цікаво, щоб перелічити реформаторів від влади, щиро готових виконувати вимоги основного кредитора, та й дотримуватися здорового глузду, вистачить пальців однієї руки. А от чиновників, які активно закликають громадян оформляти субсидії, - хоч греблю гати. Уряд щосили намагається відкласти конструктивне вирішення проблеми на перспективу, позбавляючи себе можливості вийти красиво з патової ситуації. Поки що ставку зроблено лише на посилення контролю над споживачами, а енергозбереження, монетизація пільг і контроль постачальників почекають. Адже ці пункти МВФ не вписав у меморандум.

Субсидії на сьогодні одержують понад 6 млн сімей, до зими, за прогнозами уряду, їх кількість зросте до 9 млн з 15 млн існуючих. Очевидно, що ситуація досягне свого апогею дуже скоро, але на Грушевського цим, очевидно, не стурбовані. Навпаки, прем'єр закликає громадян якнайшвидше оформляти субсидії, щоб держава повною мірою могла про них подбати. Ціна цієї турботи позамежна й мертвим капіталом ляже на плечі тих, хто і комунальні, і податки оплачує в повному обсязі.

У 2016 р. на виплати субсидій у бюджеті було закладено 40,2 млрд грн. У бюджеті наступного року видатки на субсидії зросли до 51 млрд, тобто на чверть. Приріст значний, та все одно він погано стикується з прогнозованим зростанням у 1,5 разу одержувачів цих же субсидій. Більш того, за даними Мінсоцполітики, якщо минулого опалювального сезону середній розмір субсидії становив 1,2–1,4 тис. грн, то прийдешньої зими середній розмір держдопомоги зросте до 2–2,5 тис. Щось у розрахунках уряду не сходиться. І якщо в Кабміні припускають, що одержать субсидії не всі охочі, то навіщо вони збільшують прогнозовану кількість одержувачів? А якщо розуміють, що середня виплата зросте вдвічі, то чому закладають до бюджету лише 25-відсоткове зростання видатків за цією статтею?

Мінсоц запевняє, що система посилюється, соціальні інспектори перевіряють доходи субсидіантів і навіть удвічі збільшили кількість відмов при оформленні держдопомоги. Втім, офіційні цифри поки що свідчать про досить скромні результати цих перевірок. Станом на вересень із 1,73 млн субсидій, термін яких закінчився у травні ц.р., 97% виплат уже повторно переоформлені. Субсидії, термін дії яких закінчився у липні, призначені повторно на 85%.

За великим рахунком, вимоги Меморандуму з МВФ до реформування субсидій стосуються саме якісної верифікації одержувачів. Експертів Фонду, як і їхніх українських колег, лякає стрімке зростання кількості одержувачів держдопомоги, невгамовне бажання українського уряду роздати субсидії всім і кожному та тотальне збідніння середнього класу, який платить за цей банкет. Бентежить інше: не заглиблюючись у деталі, МВФ пропонує нашому уряду моніторити умови життя домогосподарств і звіряти рівень їхніх витрат з обсягом одержуваних пільг. Тобто те, що, за ідеєю, і так уже відбувається.

"При реформуванні системи субсидій насамперед необхідно орієнтуватися на адресність допомоги. У законопроектах, які вносилися до парламенту разом з держбюджетом, наприклад №5130, дуже багато уваги приділяється саме цьому питанню, але адресність розуміють у дещо іншому ключі. Мінфін за умови, що закон приймуть, одержить доступ практично до всіх існуючих реєстрів і можливість використовувати персональні дані громадян. Це, за ідеєю, забезпечить виявлення тих одержувачів, які оформили субсидії незаконно, - пояснила DT.UA експерт з питань соціальної політики Інституту соціально-економічних досліджень Маріанна Онуфрик. - Тобто, з одного боку, чиновники закликають громадян масово оформляти субсидії, але з іншого - тепер починають дуже строго контролювати одержувачів".

Тобто не теплокомуненерго, які прямо зацікавлені в тому, щоб споживання тепла зростало, і не постачальників ЖКГ, що маніпулюють цінами, перевірятимуть, а бабусь і одиноких матерів. Але ж один ефективний візит до постачальника може заощадити державі мільйони гривень, а сто візитів до споживачів - лише в найкращому разі тисячі.

Місоцполітики не відстає від Мінфіну в цих починаннях і вже подало законопроект про соціальне інспектування, який, по суті, створює в системі соцзахисту поліцейську структуру, уповноважену на місцях перевіряти умови життя будь-якого претендента на якусь соціальну допомогу. При цьому контроль дійсно потрібен. Та чи такий? Корупційна складова на поверхні: один раз дати хабара інспекторові, щоб потім увесь опалювальний сезон держава оплачувала твої рахунки - вигідно. Та навіть якщо закрити очі на цей аспект, чи справедлива така політика щодо людей, яким два роки розповідають про те, що умови одержання субсидій мінімальні, і підвищення тарифів їх не торкнеться?

"Існує маса механізмів, здатних запобігти всіляким зловживанням ще на етапі оформлення, - контроль над приховуванням доходів, перевірка достовірності поданих декларацій. Наприклад, якби нарешті була запущена Єдина аналітична система, більшості зловживань просто не було б. Процес був би прозорий і зрозумілий, а потреба у верифікації зникла. Але ми пішли іншим шляхом - уряд зробив вигляд, що забезпечує соціальний захист, а громадяни щосили робили вигляд, що вони малозабезпечені. Нині ж уряд замість посилення контролю на етапі оформлення посилює покарання для тих, хто вже є одержувачем виплат", - зазначає Маріанна Онуфрик.

Утім, і тут системність змін кульгає на обидві ноги. Наприклад, надання раніше призначеної субсидії вже припиняється з наступного місяця, якщо у квартирі прописується новий мешканець. Людям, які за декларацією взагалі не одержують доходів, середньомісячний дохід нараховують у розмірі двох прожиткових мінімумів (навіть якщо цих доходів реально немає), а студентам денної форми навчання - у розмірі одного прожиткового мінімуму, навіть якщо цей студент і на стипендію не претендує.

При цьому продаж нерухомості, одержання спадщини, наявність кількох квартир або автомобілів, а також здійснення покупки на суму понад 50 тис. грн не є причиною позбавлення громадянина права на одержання субсидії або приводом для призупинення виплат, якщо субсидія вже надається. Так, дохід від продажу квартири має бути задекларований наступного року і врахований при розрахунках розміру субсидії на наступний опалювальний сезон, але не наступного місяця, як у випадку з пропискою нового члена родини.

Більш того, на оформлення субсидії не впливає вартість майна, отриманого в спадок або подарунок. Цей дохід не включається до сукупного доходу сім'ї і не враховується при розрахунках розміру субсидії, даючи дуже широкі можливості для маніпуляцій.

Теоретично субсидія може бути скасована, а громадян можуть зобов'язати повернути державі отримані суми. Але через вищеописані перекоси застосувати на практиці ці інструменти складно. Втім, Мінсоцполітики упевнене, що проблема не в системі контролю, просто "українці дисципліновані, тому серйозних проблем поки що не виникало". А тим часом одні "дисципліновані українці" здають за тисячі гривень квартири в центрі з ремонтом і оформленою субсидією.

Реформування системи субсидій - це набір хаотичних, не пов'язаних між собою та часто алогічних рішень, прийнятих численними учасниками процесу. Чого тільки варта ідея враховувати депозити при оформленні субсидії в країні, де вкладників треба силою затягувати в банки, які ще залишилися на ринку.

При цьому очікування самого уряду від верифікації субсидій досить скромні, у пояснювальній записці до згаданого законопроекту №5130 сказано, що його норми дадуть змогу заощадити 3,7 млрд грн з бюджету та забезпечити надходження ще 2,5 млрд. Це на тлі зарезервованих тільки на субсидії 50 млрд грн. Але ж це лише невелика частина соціальних видатків. Трансферт з державного бюджету ПФ наступного року становитиме 156,1 млрд грн. На інші соцвиплати (допомоги, пільги) закладено ще 108,3 млрд грн. На видатки бюджету тільки за двома цими статтями потрібно понад 264,4 млрд (!). Ця сума порівнянна з обсягом усіх податкових надходжень за січень-липень (сім місяців) ц.р. Чи допоможе тільки верифікація? Де-юре процес іде, і технічні вимоги МВФ здійсненні. Але чи вирішать вони, наприклад, головну проблему існуючої системи субсидій - відсутність мотивації для енергозбереження?

Навпаки, люди готові опалювати повітря, аби тільки субсидії не відібрали. Перехід до монетизації, яка справді могла б стимулювати зниження енергоспоживання, спускають на гальмах. Так, це складна реформа, про що DT.UA вже писало (Операція "Монетизація", № 25 від 9.07.2016). Але відмовляються від неї з інших міркувань. Монетизація не вигідна нікому з вигодоотримувачів діючої системи субсидій, адже вона передбачала б роздачу реальним людям реальних грошей, а не перерахування віртуальних з держбюджету теплокомуненерго, нехай і через рахунки споживачів.

Опорною точкою реформи субсидій має стати саме споживач. Зараз його участь у процесі мінімальна - відсидіти чергу й оформити виплату. Фінанси в системі обертаються за спинами громадян, впливати на ці потоки вони не можуть, у скороченні виплат не зацікавлені.

Можливо, в уряді сподіваються на те, що Фонд енергоефективності, який буде створений при Мінрегіонбуді, вирішить проблеми колосальних енерговтрат застарілого житлового фонду, відсутніх лічильників і постачальників, які свідомо маніпулюють обсягами споживання й цінами, щоб гарантовано одержувати гроші з бюджету. Добре, якби так. Але до повноцінної роботи фонд навіть не приступив. Добре, якщо процес запустять до другого півріччя 2017-го. Добре, якщо він буде кращим за програму "теплих кредитів" - відверто дорогих і складних в оформленні. Але про якісь строки завершення програми енергоефективності навіть говорити не доводиться. Сподіватися на успіх тільки цього починання наївно. Що, звичайно ж, розуміють і в Мінфіні, і в Мінсоцполітики, і в Міненерго. Як усвідомлюють там і всі загрози, пов'язані з подальшим зростанням соціальних виплат з бюджету, і наслідки відмови від монетизації, і потенційні зловживання з боку енергетиків, і демотивованість споживачів заощаджувати. Але поточний стан речей, мабуть, усіх влаштовує. Лицемірством тягне з усіх щілин, а чудово налагоджена схема, що дає можливість державі не скорочувати дотацій в енергетику, не просто працює, її апетити зростають.