Популярно про енергосервіс

Владислав Власюк, адвокат, магістр енергетичного права

Нещодавно Верховною Радою України було прийнято за основу законопроект №1313 "Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації". Законопроект дозволить реалізацію органами публічної влади проектів з енергозбереження на основі енергосервісу. Розглянемо цей механізм, а також адресуємо кілька питань авторам законопроекту.

Концепція

Історія енергосервісу в Україні почалась із бажання держави скоротити величезні витрати на енергоносії у своїх установах і закладах, успішно поєднаного із фінансовими ініціативами ЄС. Оптимальною для цього моделлю є енергосервіс, тобто виконуваний ЕСКО-компанією ряд робіт і послуг, спрямованих на енергомодернізацію, на замовлення органа публічної влади. Для реалізації енергосервісу слід було втілити у життя ряд законодавчих ініціатив, перш за все передбачити можливість укладати енергосервісні договори.

Законопроект №1313 пропонує нормативне врегулювання концепції енергосервісного договору, предметом якого є здійснення енергосервісу виконавцем енергосервісу, оплата якого здійснюється за рахунок досягнутого в результаті здійснення енергосервісу скорочення суми витрат замовника енергосервісу (порівняно до витрат, які були б понесені за відсутності енергосервісу) на оплату паливно-енергетичних ресурсів, житлово-комунальних послуг.

Тобто, енергосервісний договір є формою креативного фінансування енергомодернізації на належних установам і закладам об'єктах, що дозволяє залучати зовнішні кошти у рахунок майбутнього скорочення енерговитрат. Певною мірою, це нагадує договір про виконання робіт/надання послуг, що має значні особливості по своїй оплаті.

Як працюватиме енергосервіс

Важливим елементом системи енергосервісу є Європейський банк реконструкції та розвитку, що інвестує дуже серйозні гроші у проекти з енергозбереження і енергоефективності.

Ще однією ланкою реалізації енергосервісу стануть окремі українські банки. Тобто, фінансування від ЄБРР "на енергосервіс" йтиме через невелику групу банків з сумлінною репутацією (є такі в Україні). У свою чергу, ці банки фінансуватимуть окремі проекти енергосервісу, перш за все адресуючи кошти виконавцю робіт.

Зауважу, що у практиці енергосервісу в ЄС фінансування може здійснюватись не лише тільки кредитуванням, а й іншими фінансовими механізмами. Проте, законопроект №1313 зосереджуєтсья виключно на закупівлі робіт енергосервісу через механізм державних закупівель.

Україна, як можна уявляти, матиме місце у системі фінансування енергосервісу як гарант, принаймні окремих проектів.

Виконавцями енергосервісу можуть бути підприємства, що спеціалізуються на окремих елементах енергосервісу, узагальнююча назва таких компаній – ESCO. Такими елементами енергосервісу є насамперед утеплення будівель і реконструкція системи опалення. Також, може бути система освітлення і вентилцяції, управління енергосистемою об'єкта, постачання енергоносіїв. Наразі в Україні є з десяток компаній, які позиціонують себе як енергосервісні, однак їхня кількість зростатиме в геометричній прогресії.

Замовниками у системі енергосервісу стануть органи публічної влади, тобто установи, організації, заклади, які мають на балансі приміщення і платять рахунки за енергоносії – опалення, освітлення. Наприклад, деякі оперні театри витрачають на тепло і світло десятки мільйонів гривень на місяць (втім, хто був, той знає, що там завжди незлецько холодно). Також, є величезний простір для енергомодернізації у теплогенеруючому обладнанні, теплових мережах і житлових будинках комунальної власності.

Саме для замовників модель енергосервісу передбачає найбільше бонусів: не вкладаючи власні кошти, вони отримують суттєве скорочення своїх енерговитрат, а також продовження експлуатаційних строків.

Про істотні умови енергосервісного договору

Законопроект, виправдано це чи ні, містить ряд істотних умов для договорів енергосервісу. Таким умовами є: перелік заходів, строки та умови впровадження енергосервісу; поточний рівень споживання у натуральних показниках та у грошовій формі; рівень скорочення споживання та (або) витрат як результат енергосервісу; порядок оплати енергосервісу за рахунок скорочення споживання та (або) витрат замовника енергосервісу та деякі інші. Таким чином, договір вочевидь має бути об'ємним і складним, додаючи цим самим роботи сторонам і їхнім юристам.

Крім того, законопроект №1313 передбачає, що кожен договір повинен гарантувати рівень скорочення споживання та (або) витрат замовника мінімум 20%, і строк дії від 3 до 15 років.

Окремі положення договору енергосервісу потребують серйозних зусиль для того, щоб отримати необхідне змістовне наповнення. Фактично, укладенню таких договорів обов'язково передуватиме енергоаудит і узгодження технічної сторони. Модель фінансування також потребуватиме детального закріплення у договорі.

Подальший розвиток правової концепції

У ЄС працюють дві основні моделі енергосервісних контрактів (energy service contracts, energy perfomance contracts): guaranteed savings and shared savings, тобто гарантовані заощадження і поділені заощадження. Модель поділених заощаджень передбачає розподіл грошових витрат замовника відповідно до визначеного заздалегідь рівня, залежно від ціни проекту, строку контракту і ризиків сторін. Модель гарантованих заощаджень передбачає певний рівень скорочення споживання енергії, що є гарантією для замовника.

Суттєва різниця цих моделей полягає у тому, скорочення чого саме гарантується: споживання енергії чи грошових витрат замовника. Модель гарантованих заощаджень перекладає, зазвичай, всі конструктивні ризики на ЕСКО, тож навряд чи виконавець братиме ще й кредитні ризики. Така модель працює у розвинених країнах. Модель поділених заощаджень покладає частину конструктивних ризиків на замовника, отже, він менш схильний до кредитних ризиків, покладаючи їх на ЕСКО. Відповідно, це може відсікати деяку категорію ЕСКО (ті компанії, які не можуть нести значні фінансові ризики).

Пропозиція законопроекту №1313 видається такою, що передбачає можливість застосування обох названих концепцій, втім не особливо їх розрізняючи.

Також, у сфері енергосервісу в ЄС практикуються договори 'chauffage' [опалення] contract, the ‘first-out' contract, the Build-Own-Operate-Transfer (BOOT) contract і лізинг.

Питанням авторам законопроекту

Яка доцільність поєднання в одному законопроекті положень цивільно-правового характеру (про договір) і адміністративного (про здійснення державних закупівель)?

Як відверто не найпростіша процедура державних закупівель корелює із заохоченням інвестицій? Чому презюмується неможливість укладання органами публічної влади договорів енергосервісу поза процедурою державних закупівель?

Чим обгрунтовується потреба узгодження із центральним органом виконавчої влади кожного енергосервісного договору?

Чи можна було передбачити більше свободи для змісту договорів, та дозволити застосування модельних договорів ЕСКО-компаній, а не примірного договору to be, розробленого ЦОВВ (вочевидь Міненерговугільпромом України)?

Чи матимуть можливість взяти участь у енергосервісі приватні замовники, якщо сфера дії законопроекту №1313 обмежується умовно публічними замовниками, а інші нормативно-правові акти не міститимуть положень про енергосервісний договір?

Який критерій визначення переможця тендеру на енергосервіс буде визначальним: показник ефективності за договором чи ціна договору?

Висновки

Безумовно, ідея енергосервісу є прогресивною. Саме тому що ця концепція є перспективною, деякі особливості законопроекту №1313 потребують удосконалення. Але в будь-якому разі, запровадження концепції енергосервісу дозволить створити новий серйозний ринок, дає шанс органам публічної влади і державі заощадити і кошти, і енергоносії.