Переможців не садять, або Рейдерство як складова української бізнес-культури

Специфіка української бізнес-культури здатна зіпсувати будь-які реформаторські наміри. Особливо якщо реформатори цієї специфіки не враховують, яскравим доказом чого став новий ренесанс рейдерства в Україні. Запитання: що тепер із цим робити і як боротися підприємцям?

Рейдерство існує відтоді, як в одного з'явилося благо, яке захотів інший. Рейдерство - це умовно нормальне явище в економічній природі, коли сильніший поглинає слабкого. Інша річ, що економічна природа в Україні та інших країнах різна. За кордоном рейдерство - це частина M&A, яку називають просто недружнім поглинанням. Відмінність у назвах невипадкова. В Україні використовують термін "рейдерство" як захоплення, оскільки в наших реаліях цей процес завжди передбачає людей у масках і силове захоплення. Недружнє ж поглинання - результат зловживання правом, коли одна сторона виявляється далекогляднішою в рамках закону й використовує його на свою користь. Приклад недружнього поглинання - це масштабне скуповування акцій та одержання контролю над підприємством. Виною всьому й відмінність у бізнес-культурах. Звичне нам рейдерство - в інших країнах уже давно пройдений етап і сприймається як релікт.

Найсвіжіший приклад

Реєстраційна реформа стала подарунком як для тих, хто й так добре вмів віджимати підприємства, так і для тих, хто завжди хотів, але боявся. Після останніх змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців" тепер можна втратити своє підприємство за один день.

Як відомо, мета реформи від самого початку була хороша - спростити порядок реєстрації юридичних осіб, скоротити корупцію й поліпшити місце України в рейтингах за підприємницькою привабливістю. Але виявилося, що благими намірами вимощено дорогу рейдерам. Це історія про те, як великі черги в державних реєстраторів призвели до параної опинитися без свого бізнесу практично в будь-який момент. У зоні ризику ті компанії, в яких сума податкового кредиту перевищує кілька мільйонів гривень. Також метою може бути заволодіння майном, крадіжка активів і багато чого іншого. Нині страждають чотири компанії на день, близько мільйона доларів рейдери можуть заробляти на цьому щотижня.

Нагадаємо, що в результаті реформи скасовано нотаріальну форму засвідчення низки документів, запроваджено принцип екстериторіальності, що дає змогу реєструвати зміни у вашій компанії з будь-якої точки України. Жодного обґрунтування вибору конкретного регіону не потрібно. Якщо я знаходжуся у Львові, але хочу володіти компанією в Києві, мені ніщо не заважає її зареєструвати зі Львова. Звучить украй привабливо для перманентно зайнятого бізнесу. Однак не лише для нього. Ви можете не тільки легко зареєструвати нове підприємство, а й забрати те, що сподобалося.

До запровадження принципу екстериторіальності система вибирала вам постійного vis-a-vis в особі конкретного державного реєстратора. У цього минулого були як мінуси (не всі люди однаково приємні й професійні), так і плюси (можливість моніторити зміни у вашому підприємстві й повідомляти вас у разі спроб захопити). Тепер лиха можна очікувати з будь-якого регіону, і зв'язок із реєстратором неможливий і безглуздий, оскільки ніхто не може моніторити всю Україну.

Державному реєстраторові в цій схемі відведено роль робота, що перевіряє документ на предмет дотримання формальних критеріїв, без перевірки законності документів, що кладуть йому на стіл. Їхню роботу можна порівняти з роботою слідчих суддів, які приймають рішення по конкретному процесуальному моменту, не вдумуючись і не вникаючи в матеріали й суть справи. Якщо документи оформлено правильно, він не має права відмовити в реєстрації або внесенні змін. За всієї невигадливості цієї роботи від державних реєстраторів, як і раніше, вимагають юридичну освіту і відповідне навчання.

Завдяки змінам вам тепер навіть не потрібно підробляти підпис. У державного реєстратора немає ні повноважень, ні можливості його перевірити, а нотаріальне засвідчення, як ми пам'ятаємо, скасовано. Канула в Лету потреба у цінній навичці підробляти підписи, яку раніше в талановитих співробітниках пестили й плекали.

Також скасували обов'язковість надавати державному реєстратору попередню редакцію статуту підприємства. Таким чином, у нього тепер немає навіть символічної можливості ознайомитися з ним щодо виявлення якихось проблем. Якщо пам'ятайте, раніше статут підприємства виглядав, як валіза колишнього мандрівника: на ньому стояли візи - оцінки про проведення реєстраційних дій. Сам статут у цьому разі досить красномовно розповідав про долю компанії. Тепер власники компаній позбавлені цього паперового підтвердження їхньої власності.

Зміни в результаті реформи суттєво зменшили бюджет захоплення компанії: якщо раніше потрібно було задіяти в схемі нотаріуса, який ішов на порушення закону, підробляючи документи й засвідчуючи підписи та особистість фальшивих осіб, а отже, хотів достойних відступних, то тепер рейдеру доведеться витратитися лише на фізичну силу - хлопців у масках, які встановлять контроль над територією компанії, що сподобалася. Як і будь-яка інша ніша, рейдерство стало професією для ринку людей і структур. Любителям там давно не місце.

Де тонко, там і рветься: зменшення бюджету рейдерського захоплення збільшило попит на нього. Яскравими прикладами є спроби захопити Novus і "Олейну" (Bunge Україна). Обидва ці випадки цікаві тим, що відстояти свої інтереси компанії змогли, привертаючи увагу вищих ешелонів влади й послів відповідних країн.

Плюс класика жанру

Попри реформу, залишилися й любителі класики рейдерства: скуповування заборгованості та установлення контролю над підприємством через банкрутство, скуповування пакетів акцій, проблемне звільнення менеджменту. Якщо директор пішов погано, він стає потенційною загрозою для вас і ласим шматочком для рейдера. Якщо рейдер знайде достатньо аргументів для його мотивації, ви одержите троянського коня у вигляді директора, який поновився і нібито використовує свої повноваження, але насправді є маріонеткою. Такі схеми обходяться дорожче й реалізовуються довше. Простіше захопити й утримати.

У рейдерства є сформований завдяки ЗМІ образ - це люди в масках і з автоматами, які проникли на підприємство та встановили над ним контроль. Але за фізичною силою завжди стоять правильно оформлені документи. Спочатку змінюють директорів або засновників і лише потім звільняють дорогу фізичній силі. Адже для правильного оформлення нині достатньо двох годин. Яскравий приклад - "Житомирські ласощі".

Повноваження поліції в цьому випадку мізерні. Вона може реагувати лише на протиправні дії. У разі правильно організованого захоплення все завершиться задовго до її приїзду. Нові власники навіть можуть використати її приїзд і подати заяву про злочин відносно себе з боку колишнього керівництва й співробітників. А оскільки всі зміни в керівництві компанії, як ми пам'ятаємо, внесено законно, то поліція правомірно сторони відправить розбиратися в суд.

Що робити?

Як же можна захиститися від захоплення вашого бізнесу? Потрібен комплексний підхід, а не півзаходи. Настав час звернути увагу на те, як у вас у компанії організовано бюрократичні процедури, і, зокрема, посилити взаємний контроль посадових осіб (особливо якщо вона вже досить велика або швидко зростає). Для цього доведеться ускладнити ланцюжок підпису значущих договорів, увести в нього більше ТОПів, аби вчасно відреагувати на сумнівні угоди; передбачити в договорах неможливість передачі вашого боргу третім особам; прописати в статуті порядок оформлення протоколів, зокрема такий, що передбачає нотаріальне засвідчення; передбачити обов'язковість нотаріального посвідчення підписів засновників на статуті підприємства, змінах до статуту; запровадити щоденний моніторинг Єдиного державного реєстру й інші превентивні заходи.

Служба безпеки компанії повинна працювати ефективно, відслідковуючи й аналізуючи всі ризики. У компанії слід розробити інструкції для ключових осіб (директорів, юриста тощо) на випадок, якщо атака сталася: юристи пишуть скарги і/або залучають зовнішніх консультантів, служба безпеки має посилити фізичну охорону й не допустити чужинців на територію. Поки ви не допускаєте фізично на територію, у вас є час вирішувати проблему в правовому полі. Від швидкості реакції залежатиме, чи збережете ви ваш бізнес. Ці заходи не вбережуть вас на 100%, але захистять від неуважних і ледачих рейдерів. Ви маєте спрямовувати максимальну увагу на те, щоб вчасно довідатися про те, що атака відбулася. Це ключовий момент. Тут вам допоможе співробітництво з обслуговуючим банком.

Усі написані скарги й зібрані відомості слід оперативно спрямувати в Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації. В ідеалі комісія скасовує проведені реєстраційні дії й повертає status quo. Якщо ж ні, то місце зустрічі змінити не можна - це суд.

Активна позиція в ЗМІ значно зміцнює юридичну. В інтересах рейдерів захопити владу швидко, тихо й без зайвого розголосу. У наших реаліях проблема не вирішуватиметься, поки в Facebook не напишуть лідери думок.

Важливо зробити висновки з цієї ситуації. Якщо ризик захоплення високий, настав час згадати про такі способи захисту, як одержання забезпечувальних заходів щодо заборони на внесення змін у реєстраційні документи, застави корпоративних прав, диференціації компанії. Можна задуматися про залучення як партнера "білого лицаря" - авторитетної персони або компанії, що виступить гласним і негласним гарантом вашої безпеки.

Зоною ризику можуть стати й сімейні зв'язки. Шлюбний контракт не перестає в наших широтах звучати, як лайка, що демонструє недалекоглядність бізнесу. У рамках розлучення й розподілу майна можна одержати не тільки сервіз, а й корпоративні права. А далі можна вчинити так само, як ділять однокімнатну квартиру: зробити умови проживання нестерпними, поселивши в ній дембелів. Бюджет у цьому разі буде набагато нижчим за ринковий. Яскравим прикладом такого підходу, хоч і не заснованого на сімейних зв'язках, є історія "Привату" і "Олейни". "Приват" купив малий пакет акцій "Олейни" і почав робити її життя нестерпним на законних підставах. Згодом цей маленький пакет акцій викупили за набагато більший бюджет.

На підмогу статті 206 Кримінального кодексу, покликаній захистити від протидії законній господарській діяльності, у 2014 р. було внесено статтю 206-2, у назві якої є синонім довгоочікуваного слова "рейдерство" - протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації. Однак через те, що її виписано некоректно, стаття практично не працює. На сьогодні є два вироки по ній. Про рейдерство ж ми чуємо щодня. Правоохоронні органи не реагують на рейдерство, поки протиправність заволодіння не буде доведено в господарському суді, оскільки не в компетенції правоохоронних органів установлювати, чи було діяння й чи є воно протиправним у цьому разі. Використання прогалин у законодавстві або правозастосуванні не обов'язково спричиняє протиправність. Кількість вироків за цією статтею говорить про безкарність рейдерів в Україні.

Для зміни ситуації слід підвищувати рівень грамотності та відповідальності бізнесу. Юристів треба залучати на етапі створення і реєстрації. "Юриспруденція для чайників" і статути з Інтернету не приведуть ваш бізнес у рейтинги успішних компаній-довгожителів. На етапі створення бізнесу можна продумати таку структуру, яка стане "отрутною пігулкою" для рейдера. Якісно виписана стаття в Кримінальному кодексі дасть змогу правоохоронним органам втручатися в ситуацію, чого нині вони позбавлені. Потрібно змінити судову практику з цих питань. Закони мають прийматися якомога оперативніше як реакція на зміни в житті. Тільки тоді вони працюють. Прийняття спеціального антирейдерського закону вже навіть заждалися.

Та жоден механізм не стане чарівною пігулкою для вашого бізнесу, як жодна нянька не замінить батьків для вашої дитини. Якщо ви хочете успішно розвиватися в Україні, то доведеться постійно тримати руку на пульсі вашої компанії, знати її зони ризику та швидко приймати рішення.