Отрута в крові

Двадцять років тому, в березні 1993 р., у Києві відкрилося Українське незалежне інформаційне агентство новин. Скорочено - УНІАН. Двадцять років воно було одним з найбільших постачальників новинного контенту в країні.

Та напевно, ще буде. Але вже, на жаль, без минулого знаку якості. 11 лютого цього року на сайті було розміщено три новини про діячів опозиції, причому одна з них фігурувала як спростування іншої. Всі три були неправдою. Не просто перекрученою інформацією, ні: всі матеріали містили вигадані від початку до кінця помилкові цитати. І якщо перша новина, де Олександра Кужель нібито заявляє про те, що її можуть заарештувати і погрожує владі новим Майданом, виглядала просто неправдоподібно, то друга і третя, де Сергій Власенко розповідає про співробітників "органів", що влаштували за ним стеження в костюмах мультиплікаційних ведмедів, і зовсім була схожа на привід для фотожаб.

Точніше, була б схожою, якби вона була розміщена десь на сайті гумористичних новин, де кожен день - як перше квітня. Або на "зливному бачку" - інтернет-сайті, де за гроші можна розмістити будь-яку заказуху. Але вона була розміщена на УНІАН і розійшлася по країні. Журналісти звикли довіряти УНІАН, знаючи, що розміщувати відверту брехню для агентства такого рівня фігурально і буквально собі дорожче. В цьому бізнесі "втрата репутації" і "збиток" - повні синоніми.

У той злощасний день хтось вирішив, що двадцять років репутації і супутня довіра клієнтів - достатня плата за можливість смачно плюнути в декількох політиків. Політики-то витерлись - вони бачили наїзди і крутіші, але хто тепер врятує агентство? І хто допоможе оговтатися від шоку тим, хто довіряв його контенту? Контрольним пострілом став той факт, що після скандалу новини з сайту агентства було знято... лише на кілька годин, після чого повернулися в стрічку новин знову. Коли вже вся країна знала, що це - брехня. І вони досі там.

Втім, колишні і діючі співробітники агентства визнають: замовні матеріали у ньому, як і в багатьох вітчизняних медіа, з'являлися і раніше. Інша справа, що між звичайною "заказухою", основний гріх якої - незбалансована подача думок або прихована реклама, і прямою брехнею - прірва.

Зараз колектив редакторів сайту УНІАН звинувачує в події безпосереднє начальство - гендиректора агентства Вадима Осадчого та шеф-редактора Михайла Ганницького. Люди, знайомі з внутрішньою кухнею сайту, ставляться до цих звинувачень скептично. Конфлікт між Осадчим і підлеглими триває вже рік - з того самого моменту, як Осадчий зайняв свою посаду. І це сміття особливо в хаті не трималося.

У даному випадку Осадчий і Ганницький, схоже, опинилися між двох вогнів. Тих небагатьох, кому вдалося з ним зв'язатися, Осадчий пояснив появу і (що важливіше) повернення фальшивих новин вимогою "згори". В тому сенсі, що це не його особиста примха. Малоймовірно і те, що ініціатива йшла від "топа топів" - основного інвестора агентства Ігоря Коломойського: орли мух не ловлять, тим більше зелених. Більше знати про початкове джерело провокації може сполучна ланка між Осадчим і Коломойським - керуючий медіаактивами останнього Олександр Ткаченко. Зауважимо, що саме йому, вочевидь, доведеться розглядати скаргу колективу УНІАН на Осадчого з Ганницьким.

Нагадаємо, є й інша зачіпка, що веде до можливих режисерів провокації. Приблизно в ті ж дні в ряд медіа було розіслано фальшивого листа від імені прес-секретаря "Батьківщини" Наталії Лисової. Ця провокація не вистрілила: будучи вже "ляканими", медійники перевірили його "автентичність" у прес-службі БЮТ. З'ясувалося, що електронну пошту Лисової було зламано, як і пошту її шефа Григорія Немирі (насправді Лисова - саме його, а не партійний, прес–секретар). Схоже, за провокацією в УНІАН стоять ті ж люди, що і за так званими "НемиряLeaks" - анонімною кампанією з дискредитації цього політика. А тут вже можна пригадати, що за подібною схемою, і у дуже схожому стилі пару років тому "мочили" суддю Бачуна... Втім, це може бути і збігом.

Насправді питання "Хто винен?" в даному випадку - як суперечка про те, "хто перший почав", в ході ядерної війни. Тобто для історії, звичайно, цікаво, але масштаб подій перекладає цей інтерес до суто теоретичної площини. Справжня роль інформагентств величезна: по суті, кілька таких "китів", як УНІАН, формують більшу частину новинного контенту країни, який потім розходиться з газет, сайтів, новинним службам телеканалів. А медіапростір - єдиний організм, в якому не можна отруїти тільки праву ногу: отрута неминуче розійдеться по всьому тілу, як фальшива новина про ведмедиків розійшлася по всьому UAнету.

Цього разу було перейдено грань, якої свято дотримувалися всі медіа, чиї автори хоч іноді ставлять під матеріалами власні імена. Придумати нісенітну цитату з нуля і відмовитися її знімати після того, як факт став загальновідомим, - це навіть за вітчизняними мірками щось неймовірне. Крах основ: а на яку ж тоді інформацію взагалі можна покластися, якщо навіть агентства - ровесники незалежності, компанії, для яких репутація - це основа існування, можуть собі дозволити нахабно брехати в очі читачу, розвівши руками і киваючи на начальство? Як тоді вірити молодшим ЗМІ? У нашій країні навіть школярі знають, що таке "ментовська провокація". Знають, що якщо треба буде, то тобі можуть підкинути і героїн в кишеню, і пістолет в сумку, і навіть нові факти у особисту справу... Але щоб брехня - так прямо в голову, через джерело, якому ти все-таки звик довіряти...

Це вихід на новий рівень.

Від редакції: Тижневик "Дзеркало тижня" за майже двадцять років виходу лічені рази використовував новини УНІАН. Однак наш сайт співпрацював з агентством досить тісно. Тому з метою захисту наших читачів від ризику вкидання недостовірної інформації редакції тижневика "Дзеркало тижня. Україна" і сайту ZN.UA прийняли рішення бойкотувати новинну стрічку УНІАН до тих пір, поки

1) керівництво агентства публічно не роз'яснить причини "вкидання", інформфальсифікату;

2) не прибере зі стрічки фальшиві новини;

3) не опублікує спростування новин, поява яких підірвала довіру до агентства.