Ментальність як драйвер економіки

Пошук напрямів загальнонаціонального розвитку потребує глибшого занурення у фундаментальні причини успіхів одних націй і поразок - інших. Здатність опиратися негативним зовнішнім чинникам, реалізовувати ефективні економічні моделі, створювати нові форми соціальної організації базується на розвинених позитивних загальнонаціональних ментальних характеристиках і на усвідомленій мінімізації впливу негативних характеристик.

Минуло чверть століття відтоді, як Україна здобула незалежність. Чи відчули ми за цей час позитивні зміни, чи вважаємо себе успішними, а свою державу - благополучною? І якщо немає глобального покращення, то, можливо, це означає неправильний алгоритм дій? Він може бути як хибним внаслідок зовнішнього впливу, так і неправильним - з погляду внутрішньої побудови, що тісно пов'язана з поняттям ментальності. Є класичне визначення, в якому ментальність перегукується з менталітетом. Це сукупність свідомих і підсвідомих націленостей, які базуються на цінностях і відображають певний спосіб мислення та дій. Таке визначення можна поширити як на ментальність індивідуума, так і на соціальні групи. Чим більший набір цих спільних ментальних рис, тим нація монолітніша. Які характеристики має українська ментальність, і чого їй бракує? Чи справді її модернізація приведе до якісних змін життя кожного українця і держави загалом?

Робити революції ми вже навчилися, а потім ходимо по колу

Українці від Ужгорода до Луганська і від Києва до Сімферополя мають, на мою думку, превалюючий набір спільних ментальних рис, які дозволяють розглядати нас як єдину націю. Безумовно, є окремі ментальні характеристики, що різняться навіть між Тернополем і Львовом чи між Харковом і Дніпром, та ці відмінності свідчать про розмаїття й не впливають на спільний базис.

Коли розпочалася Революція Гідності, не було жодних сумнівів, що режимові Януковича настав кінець, бо відчуття гідності та свободи "вшиті" в наш національний характер. Ми швидко підіймаємося, активно реагуємо, здатні діяти спільно й самовіддано, однак потім розбрідаємося, дозволяємо себе дезорієнтувати, купуємося на "прості рішення".

Майдан, звісно, може бути істотним кроком до ментальної модернізації. Проте й через три роки після початку революції ми вирішуємо ті ж самі проблеми, що й до неї. Тобто робити революції ми вже навчилися, а після них ходимо по колу. Висновок простий: модернізація ще не відбулася.

Потрібно розуміти, що від нашої ментальності безпосередньо залежать рівень економічного розвитку, місце України на геополітичній мапі та її конкурентоспроможність. А ще - рівень життя. Нам складно досягти змін на цих напрямах не лише через політичну турбулентність, тотальну корупцію та зовнішню агресію, а й через більш глибинні речі.

Коротка пам'ять і бажання простих рішень є виявом інфантилізму

Одна з негативних ментальних характеристик, яка сьогодні проявляється в Україні, - ми, практично, змирилися з тим, що нашу внутрішню політику творять ззовні: не важливо, чи це Росія, чи Міжнародний валютний фонд. Навіть якщо ми формулюємо порядок денний, то не здатні його відстояти.

Тим часом слід зрозуміти, що бажання швидкого результату і простих рецептів є виявом інфантилізму. Результату не буде ні через місяць, ні через рік ні, можливо, навіть через п'ять років.

Ще однією складовою нашої інфантильності є коротка політична й історична пам'ять. Ми інколи поводимося, як маленька дитина, яка йшла, впала, заплакала, її відволікли, вона одразу переключила увагу і все забула. Українці такі ж щирі: ми можемо вийти, поспівчувати, поборотися, але потім швидко забуваємо, що спричинило цей біль.

Що ж є причиною цієї інфантильності? Передусім - довгий час перебування на умовах нетитульної нації у складі Російської та Австро-Угорської імперій. Коли ключові питання вирішуються поза межами національних еліт, це істотно звужує спектр мислення цих еліт, і виникає відчуття, що вони ні на що не впливають. Так формується перший елемент інфантильності: "за мене все вже давно вирішено". Щойно еліти починають так міркувати, це автоматично транслюється на все суспільство. Втрата елітами спроможності глобального мислення звужує можливий маневр, скорочує горизонти планування і, як наслідок, зводить нанівець загальнонаціональні прагнення.

"Прапорці" для політиків

Ще один важливий момент. Використання з політичною метою ментальних відмінностей, багато в чому уявних, стало, по суті, ледь не ключовим елементом політичної боротьби українських еліт. Це почалося ще в 2004 р., перед Помаранчевою революцією, із сумнозвісних "сортувань" українців на "Схід-Захід", і досі активно експлуатується.

І ніхто суспільству не сказав: "Послухайте, ці політики використовують у своїх політичних гаслах і програмах методи розділення, вони мають відійти в минуле". Тож, перш ніж займатися ментальною реабілітацією Сходу й Заходу, треба дуже чітко на суспільному рівні виставити "прапорці" для таких політиків.

Без формування нульової толерантності до цього питання решта наших кроків з ментальної реабілітації та подальшої модернізації будуть приречені на провал.

Драйвер економіки

Інші народи проходили через ментальну модернізацію в різних історичних контекстах, і ми можемо запозичити їхній досвід. Один із перших задокументованих прикладів такої модернізації - вихід євреїв із Єгипту. Минув істотний період часу, доки змінилося покоління і був сформований новий ментальний стереотип поведінки. Також варто згадати і денацифікацію в Німеччині, подолання постімперського синдрому у Великій Британії, і створення єдиної нації у США після громадянської війни, післявоєнне відновлення Японії на нових засадах. Історичні умови та масштаби країн і націй були різні, але в кожному випадку процес ментальної модернізації починався з невеликих осередків, які формували якісно нові стереотипи поведінки і якісно новий порядок денний.

Якщо соціальна група чи нація культивує в собі ментальні характеристики, що націлені на досягнення найкращого результату, то вони будуть більш конкурентними й успішними. Це означає, що інвестори вкладуть гроші в країну, в якій люди володіють ментальними характеристиками, спрямованими на дисципліну, на відповідальне ставлення до часу та ресурсу. Я вже не кажу про нульове толерування корупції. Все це - елементи інвестиційного клімату, а, відповідно, і драйвер економічного зростання.

Потрібно починати з нуля

В Україні вже точаться дискусії про те, що в нас є проблеми в ментальності, і потрібні системні зміни. А насамперед - необхідні фундаментальні дослідження, щоб зрозуміти, які українці зараз. Що є ментальним портретом нашої нації, з погляду фундаментальної науки?

Потрібно починати, практично, з нуля - з методології. Мета - не лише дослідити ментальність українців, а й з'ясувати, які характеристики допомогли іншим націям бути більш конкурентоспроможними. Чому, наприклад, швейцарці, німці або шведи успішно господарюють, а іншим націям щось заважає?

Тобто дослідження мають проводитися на науковому рівні, а отримані результати - обговорюватися із суспільством. Ці дослідження - тривалі й не дадуть миттєвого результату, але в перспективі вони розширять наші можливості та окреслять "маршрут" ментальної модернізації.

І тут ми можемо знайти партнерів серед західних країн. Бо, хоч би скільки нам давали фінансової допомоги та кредитів, якщо якісно не зміняться люди, економіка не підніметься. Всі гроші з'їдатимуть корупція й неефективне виробництво. Якщо хтось прагне інвестувати в Україну, то, мабуть, є сенс вкласти ресурси у створення прийнятного інвестиційного клімату, зокрема і з погляду якості людського капіталу.

Інтегральний індивідуалізм може "задати моду"

Війна на Донбасі лише посилила потребу в модернізації нашої ментальності. Важливо усвідомити, що різниця в ментальності дозволила зовнішній агресії спровокувати те, що ми нині маємо.

На Сході України активно виявилися елементи пострадянської ментальності. Вона могла залишитися там у реліктовому стані, і з часом відбулося б "ментальне вирівнювання", але зовнішня агресія придушила загальноукраїнські ментальні характеристики і зіграла на постімперських.

Однак є й вагомі позитивні риси, які роблять українців конкурентоспроможними і дають надію на успіх. Наприклад, український індивідуалізм може бути позитивом, це "хуторянство" просто треба представляти у правильному світлі. Світ переходить від ієрархічних - вертикальних - структур до горизонтальних. Ми, по суті, є такою мережевою нацією. Питання - у правильній організації мережі.

Інтегральний індивідуалізм - це такий індивідуалізм, який на інтегральному рівні дозволяє досягти спільних цілей. Така побудова суспільства відповідає світовому тренду, і тут ми зможемо бути попереду інших, з погляду суспільної організації. Це те, в чому ми можемо задати моду для світу.