Кораблі лавірували, лавірували…

На тижні, що минає, Мінфін презентував остаточний варіант змін до Податкового кодексу. Було проведено десятки переговорів, усі думки враховано, компроміси знайдено. Нічого радикального й революційного не передбачається, зате додасться невизначеності, адже прораховувати ефект навіть від пропонованих мінімальних змін на Грушевського не люблять, а він однозначно буде. І добре, якщо позитивним.

Дивлячись на пропозиції Мінфіну, укотре хочеться запитати нинішніх урядовців: а навіщо і їм знадобилися нові експерименти з податками? Адже якщо робити ставку на якийсь прорив, то рішення мають бути радикальнішими, а якщо вони бояться радикальних рішень, то чи не краще взагалі утриматися від якихось змін податкового законодавства? Цілі, позначені міністерством, традиційні й банальні - підтримка малого бізнесу, залучення інвестицій, прозорість, скорочення зловживань, спрощення умов та усунення перешкод. Десять заповідей будь-якої передвиборної кампанії. Але жодна з цілей не виражена числом або відсотком, конкретним показником, до якого ми прагнемо в результаті реформи. (І ці люди складали КРІ для податкової!)

Одразу зазначимо, що ліквідації податкової міліції в проекті немає, але це побажання бізнесу начебто має бути враховане в окремому законопроекті. Принаймні такі обіцянки звучать. Ціна цих обіцянок дорівнює ймовірності того, що закон, поданий окремо, а не в пакеті податкової реформи, буде ухвалений парламентом.

У проекті залишилися ідеї про передачу баз даних від ДФС Мінфіну, їх супровід, адміністрування та інше, та на жаль, вони ніяк не конкретизувалися - хто буде тримачем баз платників податків, особисто Мінфін чи черговий новий державний орган, не відомо. Але загальний курс такий - узагальнюючі консультації зробити пріоритетними, рівень прозорості підвищити, можливості для зловживань скоротити.

Повірити в якнайшвидше втілення цих ідей буде складно до того моменту, поки в кріслі очільника Державної фіскальної служби сидить Роман Насіров, і вибити його з цього крісла не можуть ні "горіхові" махінації, ні "тютюнова" переписка, ні сумнівне відшкодування ПДВ окремим аграріям. З періодичністю раз на місяць виникає корупційний скандал, прямим чи непрямим учасником якого є голова фіскальної служби. Він на сьогодні - головний, як мінімум репутаційний, ризик для Міністерства фінансів. Мало хто повірить у реформування фіскальної служби без зміни її керівництва, а такої не передбачається в недалекому майбутньому. Не народилися, очевидно, ще такі богатирі.

Під сумнівом і успішна практична реалізація інших важливих пунктів реформи. Днями великий виробник нам поскаржився, що от уже два місяці не може відшкодувати ПДВ і бачить схожі проблеми у контрагентів. Почали розбиратися і, щоб зрозуміти масштаб, укотре звернулися до сайту фіскальної служби, яка тепер завідує розміщенням інформації про те, кому, коли й скільки ПДВ відшкодувала держава.

Отже, на жодне з цих питань таблиці, які розміщує податкова, не відповідають, а списати це на дурість чиновників не виходить. Часи, коли цю інформацію давало казначейство, згадуються з сумом, усі розуміють, що навряд чи вони повернуться.

Так, прозоре відшкодування ПДВ і єдиний реєстр - це дуже важливо, але цього не вирішує Мінфін, на жаль. Навіть парламентський комітет навряд чи це вирішує. Браві борці за податкову реформу на чолі з непохитною Южаніною та рішучою Макєєвою торік спасували і перед двома реєстрами, і перед навмисно неперетравлюваною подачею звітності. Покричали "зрада" і розійшлися по домівках. Шансів, що цей сценарій не повториться, дуже мало з тих самих причин, з яких головою фіскальної служби досі залишається Роман Насіров.

Податок на прибуток

Новостворені підприємства одержать п'ятирічні податкові канікули. Це спроба уряду переманити на світлий бік тих "спрощенців", які давно переросли пільгову систему. Звучить красиво - закривайте свій старий "спрощений" бізнес і відкривайтеся по новій уже на загальній системі, а ми вам за це п'ять років канікул обіцяємо.

Прив'язка саме до нових підприємств здається дивною, тому що перейти зі спрощеної системи на загальну можна, і будучи фізособою-підприємцем, для чого потрібно написати відповідну заяву. Але закриття будь-якої фіз- або юрособи - це гарантована перевірка податкових органів, які знудилися за свіжою кров'ю за час мораторію на непланові перевірки. А будь-яка перевірка - це гарантовані втрати, особливо якщо твій бізнес переріс спрощену систему, але ти продовжуєш на ній працювати. Тож тих, хто дійсно переріс "спрощенку", пропозиції Мінфіну навряд чи зацікавлять.

Зате без сумнівів знайдуться ті, хто захоче скористатися черговою податковою пільгою, зареєструвавши нові "липові" фірми й одержавши можливість п'ять років не платити податків. Прогресивна та водночас корупційна пропозиція є лише частиною тривалого процесу злиття спрощеної системи із загальною. Мінфін планує протягом кількох років змінювати умови роботи в обох системах, максимально наближаючи їх одна до одної. Щоб у підсумку підприємець вибирав не рівень оподаткування, передбачуваний тією чи іншою системою, а форму власності. План безперспективний, оскільки розтягнутий у часі на роки, і зовсім не зрозуміло, у якій п'ятирічці злиття двох систем має відбутися. Але платників уже пропонують ділити на три категорії:

1-ша - дрібна підприємницька діяльність;

2-га - "пом'якшена" загальна система;

3-тя - діюча загальна система.

"Пом'якшена" загальна система насправді на загальну схожа, як морська свинка на звичайну. Обсяг річного доходу обмежений для таких підприємців і фізосіб 4 тисячами МЗП (2016-го - понад 5,5 млн грн). Об'єктом оподаткування є прибуток. Облік доходів і витрат ведеться спрощеним касовим методом. Вимоги до підтверджувальних документів також спрощено, а при доході менш як 1 млн грн можна не використовувати РРО.

При цьому нові зміни Мінфіну вводять у вжиток нове для податкового поля поняття - фізособа без реєстрації, така собі спрощена "спрощенка", що ясності реформі не додає.

"Спрощенка" 2.0

Згідно з пропозиціями, фізособа може займатися підприємницькою діяльністю без реєстрації підприємцем, якщо йдеться про роздрібну торгівлю, побутові послуги населенню (ремонт взуття, годинників, побутової техніки, перукарські послуги, репетиторство тощо) і народні промисли, а діяльність ведеться людиною індивідуально (без найманих осіб).

На облік усе ж таки доведеться стати в контролюючих органах за місцем проживання. Річний дохід такого підприємця не має перевищувати 250 МЗП на 1 січня поточного року. Тобто 2016-го, наприклад, не більш як 344 тис. грн на рік. (До речі, всі ми пам'ятаємо, що по високих кабінетах гуляє ідея про підвищення МЗП до 5 тис. грн, тож у такому разі граничний річний дохід становив би вже 1 млн 250 тис. грн, що вже досить непогано.)

Фіксований податок для таких підприємців становитиме 10% від розміру тієї ж мінімальної заробітної плати, тобто 137,8 грн на сьогодні. Платіж авансовий, період - місяць, квартал, півріччя, рік - підприємець вибирає самостійно. База нарахування ЄСВ визначається платником теж самостійно.

При цьому платники цього податку звільняються від обов'язкового ведення обліку доходів і витрат, пов'язаних зі здійсненням обраного ними виду індивідуальної діяльності. За результатами звітного (податкового) року вони просто подають річну декларацію і вказують у ній фактичну суму доходу. Якщо вона перевищує визначений законодавством обсяг, платник податків зобов'язаний доплатити різницю. От тільки випадки такі зустрічатимуться рідко, адже контролювати реальний дохід, якщо підприємець не веде його обліку, неможливо. Та й робити цього ніхто не планує. На те й розрахунок - мікробізнес пускається у вільне плавання, багато тих, хто працює з-під поли, одержують шанс легалізуватися й працювати офіційно.

Питання в іншому: чи не виникнуть при пропонованому варіанті проблеми, пов'язані з роботою діючої спрощеної системи? І проблема, звісно, не в тому, що багато салонів краси, наприклад, напевно складатимуться з перукарів, які надають індивідуальні послуги і платять аж по 145 грн до бюджету. Зрештою, це та сама самозайнятість, яка забезпечує імунітет "спрощенці" (хоча проблем Пенсійного фонду ця обставина не зменшує). Та якщо згадати про пункт "роздрібна торгівля", під який підпадає безліч найрізноманітніших бізнесів, то ціна питання для держави набуває зовсім іншого масштабу.

Амортизатор реформи

Як і анонсувалося раніше Міністерством фінансів, пропонований експертами податок на розподілений прибуток було замінено прискореною амортизацією. Очевидно, в уряді вважають цей спосіб більш надійним, передбачуваним і з гарантованим ефектом.

Прискорена амортизація - це один зі способів стимулювання інвестицій у бізнес (популярний, наприклад, у Великій Британії до 1980-х). Працює він у такий спосіб: фірма одержує право в більшому обсязі нараховувати амортизаційні витрати, відповідно, її прибуток, а разом з ним і податкові зобов'язання скорочуються.

Припустимо, ми використовуємо якийсь агрегат вартістю 30 тис. грн, а термін його експлуатації - 10 років. Річна сума амортизації в такому разі становитиме 3 тис. грн, а місячна - 250. Цю суму підприємець зараховує у витрати, зменшуючи на неї ж податкове зобов'язання. Отже, розмір амортизації залежить тільки від терміну використання об'єкта, і якщо ми скоротимо термін експлуатації нашого агрегату до 4 років (саме такий термін визначено Мінфіном), то річна сума амортизації збільшиться до 7,5 тис., а місячна - до 625 грн.

Згідно з пропозиціями Мінфіну амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів і нематеріальних активів, а також витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

При цьому не підлягають амортизації й повністю відносяться до складу витрат звітного періоду ремонтні роботи, реконструкції, модернізації (та інші види поліпшення основних засобів), а також основні засоби подвійного призначення, наприклад легкові й вантажні автомобілі.

Тобто, з одного боку, Мінфін справді дав підприємцям можливість скоротити свої податкові зобов'язання, з іншого - запровадив певні рамки, в яких це можна зробити, убезпечивши себе від можливих зловживань. Це, звичайно, полегшить життя бізнесу, але не стане революцією. DT.UA уже писало про те, що податок на прибуток в Україні з погляду його лепти в доходи держскарбниці є досить символічним, за обсягами не лідирує й визначається багатьма фірмами "на свій розсуд". Прискорена амортизація не змінить ситуації принципово, лише полегшить життя бухгалтерам, які до цього шукали тисячу й один спосіб зменшити податкові зобов'язання.

Звичайно, вище перелічено не всі пропозиції Мінфіну, але, напевно, найсміливіші. Серед іншого в уряді хочуть збільшити терміни реєстрації податкових накладних (зі 180 до 365 календарних днів), переплати з ПДВ повертати на рахунки в СЕА, розширити перелік витрат фізосіб-підприємців і багато інших дрібниць. Усе це не більш ніж спроба виправити помилки, допущені в минулому: припинити непрозоре відшкодування ПДВ, знайти управу на фіскальну службу, обмежити вимивання обігових коштів, спростити адміністрування, поліпшити сервіси, перекрити (або хоча б спробувати) корупційні канали.

Та чи є в цих пропозиціях хоч щось, здатне дійсно надати інерції економіці? Свіже реформаторське рішення, яке допомогло б докорінно змінити умови роботи бізнесу в країні? Навіщо ми називаємо реформою те, що таким по суті не є, витрачаємо людино-години на експертні обговорення банальних змін до податкового законодавства? Адже все те саме можна було робити, як кажуть, у робочому режимі та з меншим апломбом.

Багато незалежних експертів очікували цього року впровадження податку з розподіленого прибутку (він же податок на виведений капітал). DT.UA вже писало, що не візьметься оцінювати цей варіант, як абсолютне благо. Та й після безрезультатного зниження ЄСВ узагалі навряд чи хтось візьметься щось прогнозувати щодо подібних змін. Але в будь-якому разі пропонований незалежним експертами варіант має значно прогресивніший вигляд від пропозицій Мінфіну. Він принаймні дає надію на зростання, а не впевненість у неминучій стагнації.

Небажання уряду змінювати підходи до бюджетного процесу, скорочувати видатки й знижувати частку держави в розпорядженні бюджетом робить Кабмін заручником податкових надходжень. Можна скасувати плани для податкової, але для себе їх скасувати не вийде, адже в результаті бюджет має бути збалансований, а дефіцит затиснутий у рамках, визначених МВФ. Можливості маневру для проведення якоїсь реальної податкової реформи у країни на даний момент немає, тому що немає грошей не те що зайвих, а навіть на поточні видатки. І починати податкову реформу, за великим рахунком, треба не з Мінфіну й податкового комітету, а з Міністерства соціальної політики, МОН, МОЗ та інших активних розпорядників державних коштів, тоді й ресурс на реформу з'явиться, й можливість маневру.