ЦВК: contra spem spero

Епопеї з переобранням членів 3 1 червня виповниться 3 роки.

Виправдати або обґрунтувати багатосерійну історію під назвою "Ми всі вимагаємо нової ЦВК, але щось пішло не так", як і неспроможність політичних гравців домовитися, більше нІчим. Жодних прийнятних аргументів щодо "не на часі" або ж інституційних загроз не існує. Цинічність ситуації в тому, що питання кадрового призначення впливатиме на зростання недовіри до виборчого процесу і процедур, а як наслідок - до результатів.

На виборах важлива позиція не так переможця, як сторони, що програла, але, однак, довіряє незадовільним для себе результатам і готова їх прийняти, не оскаржуючи ні в судах, ні на майданах. Гіпотетичні ризики можуть перерости у повноцінну репутаційну шкоду, якої не компенсує навіть якісна і чесна робота комісії у перспективі. Якщо це тактика, то вона геніальна, якщо ж недбальство - то злочинне. На тлі врученого детективами НАБУ повідомлення про підозру чинному голові комісії Михайлові Охендовському бездіяльність парламенту й неактивність президента заганятиме в глухий кут інституційну підготовку доленосних для України виборів 2019 року. Хтось повинен узяти на себе або лідерство у процесі, або відповідальність. Вкрай важливим є не лише перезавантаження комісії, а й її інституційна реформа, яка сьогодні неможлива. Йдеться про забезпечення відкритості й підзвітності роботи ЦВК, якісну поточну комунікацію з суспільством, реформування виборчого законодавства, а також про ІТ-безпеку, що є ключовим трендом на виборах навіть для країн, які належать до сталих демократій. Будь-яка розхолодженість чи невмотивованість може бути використана як нашим східним сусідом, так і внутрішніми політичними групами впливу для маніпулювання результатами виборів, незаконного втручання у процес.

Політичний футбол, або Як усі програють

1 червня 2014 року сплив 7-річний строк повноважень 12 з 15 членів ЦВК. Після втечі Януковича з країни, анексії Криму, початку збройного конфлікту з РФ на Сході країни та суспільних тектонічних змін вкрай важливим для збереження державності стало переобрання президентської та парламентської гілок влади. Позачергові вибори були єдиним легальним способом обстоювання суверенного права України, швидкого перезавантаження політичних еліт.

Щоб ЦВК у законний спосіб встановила результати президентських виборів, які мали відбутися 25 травня, парламент вилучив з профільного закону "Про Центральну виборчу комісію" пряму заборону брати участь у засіданнях членам комісій, строк повноважень яких закінчився. Оскільки комісія не може діяти в інший спосіб, ніж колегіально, це спричинило б параліч системи, а також завадило б обранню очільника держави і проведенню всіх необхідних процедур після дня волевиявлення. Комісію не переобрали також і до завершення позачергових парламентських виборів.

Вищий орган адміністрування виборчого процесу повинен бути політично збалансований. Президент подає кандидатури на розгляд до Верховної Ради України після консультацій з фракціями. Парламент, обраний 2012 року, не був якісною та репрезентативною базою для оновлення ЦВК.

Саме в цій історії квотний принцип є виправданим і відповідає низці міжнародних документів, зокрема й Кодексу належних практик у виборчих справах Венеційської комісії. ЦВК отримує незалежність завдяки представленню в ній різних політичних груп, кожна з яких використовує засоби взаємного контролю і збалансовує інтереси.

Сформована після парламентських виборів 2014 року коаліція, яка мала конституційну більшість у парламенті, не використала подарованого історією часу на повноцінне перезавантаження політичної системи. Політичні гравці декларували намір не пізніше ніж у першому кварталі 2015 року реформувати законодавство про парламентські й місцеві вибори на основі пропорційної системи з відкритими списками. Проте, як стало зрозуміло пізніше, про це не думали не тільки стратегічно, а й у середньостроковій перспективі. Коаліція мала шанси до початку прогнозованої політичної кризи ухвалити низку законодавчих та інституційних змін, що стали б гарантією політичної безпеки для нині вже колишніх партнерів. Конкурентні й відкриті правила обрання влади є однією з таких. А чесна і якісна ЦВК могла б гарантувати об'єктивний результат будь-яких виборів. Втім, українська влада, себто більшість, рідко думає про той момент, коли доводиться переходити в стан опозиції.

Відкладання потрібних рішень на невизначений період уже зашкодило колишнім коаліціантам, а нині - опозиційним фракціям, зокрема ВО "Батьківщина" і Радикальній партії Олега Ляшка. У поданні президента, яке було внесене до парламенту в червні 2016 року, не було кандидатур від 3-х з 4-х парламентських фракцій нинішньої опозиції. Навіть цей список формувався в досить дивний спосіб, коли "Народний фронт" відмовився від 3-х кандидатів, які, за нашими оцінками, були делеговані позапарламентськими лідерами партії, зокрема Арсенієм Яценюком і, можливо, Арсеном Аваковим. У непублічній комунікації депутати-"фронтовики" дають зрозуміти, що це питання вищого рівня. Політичні ж групи і фракції, кандидатури яких навіть у мінімальних пропорціях не фігурують у поданні президента річної давності, непублічно виступають за збереження статус-кво. Бо Опозиційний блок, до прикладу, як фактичний правонаступник Партії регіонів, має кілька членів комісії, що не втратили зв'язку з цією політичною силою. ВО "Батьківщина" має на сьогодні 2-х умовних членів комісії, тоді як до зареєстрованого подання не потрапив жоден. Блок Петра Порошенка теж не має підстав для торпедування ситуації та ухвалення фінального рішення, бо крім правонаступництва політичного в українських реаліях працює і адміністративне: хто в адміністрації - той і переймає ресурс. Яскравий приклад - профільний комітет з питань правової політики та правосуддя, який очолює Руслан Князевич, колишній представник президента у ВРУ і депутат від БПП. Незабаром виповниться рік, як цей комітет не знайшов часу й натхнення розглянути дві постанови, подані очільником держави: про звільнення 12 членів ЦВК та 11 кандидатур на призначення нових. Ідеться про технічне, процедурне, проте дуже важливе питання, що може забезпечити або прорив у тривалому процесі навколо ЦВК, або ж дати старт (у разі відхилення частини кандидатів) для нових консультацій між фракціями і президентом.

Глава держави вдало перекинув відповідальність на парламент, який у досить зручний спосіб для збереження обличчя всіх учасників процесу поставив питання на гальмо. Якщо 2015 року і народні депутати, і громадськість критикували, зверталися із заявами, закликали президента нарешті внести подання у Верховну Раду, то сьогодні м'яч уже на половині поля парламентарів, а результату як не було, так і немає. Це називається диверсифікація ризиків і відповідальності. Від представників очільника держави, керівництва парламенту, лідерів фракції БПП за останні роки доводилося неодноразово чути, що питання практично вирішене, залишилось узгодити технічні питання.

Проблема не лише в перегляді окремих кандидатур, що може бути зроблено на найближчому засіданні тієї чи іншої фракції. Насправді проблема в політичній інфантильності й відсутності довіри між учасниками перемовин. Якщо йти за буквою регламенту, то спочатку потрібно проголосувати за постанову про звільнення чинних членів комісії і лише потім - за 13 постанов (у лютому 2017 року в 13 членів комісії закінчився 7-річний строк повноважень) про призначення кожного з нових членів. Поганим знаком було б рішення переобирати ЦВК у спосіб, що не відповідає правилам, встановленим парламентом. Втім, законний процес не дає жодної гарантії, що в пленарній залі буде достатньо політичної волі й відповідальності провести 14 результативних голосувань. Взаємна недовіра між парламентарями і президентом є однією причин неухвалення будь-якого рішення. Крім того, фракції та групи, які не отримали в торішньому поданні президента квоти, не мають жодних мотивів долучитися голосами до ухвалення такого важливого рішення.

Втім, немає жодної трагедії в рішенні про звільнення чинних членів комісії без призначення нових. Таке вже було в історії незалежної України, коли всі зацікавлені сторони під тиском обставин змушені були знаходити вихід із ситуації і пришвидшувати-скорочувати процес перемовин з років, як нині, до днів. Ані президент, ані парламент не захочуть бути відповідальними за бездіяльність, якщо колапс з обранням членів комісії увійде у відкриту й гарячу фазу.

Щоб не доводити ситуацію до абсурду, парламентським фракціям і групам варто було б подати главі держави нову офіційну пропозицію - на підставі публічних заяв його представників і лідерів фракції БПП. Кандидатури від фракцій могли б бути заявлені суспільству з необхідним доважком аргументів на їхню користь, що свідчили б про відсутність репутаційних плям, фаховість та політичну нейтральність. Жодних інших обмежень, окрім належності кандидатів до чинного складу ЦВК, наскільки відомо, не існує.

А що там голова ЦВК?

Який іще каталізатор до системних ротацій у ЦВК потрібен, як не події навколо голови комісії Михайла Охендовського? Звісно, громадянин України вважається невинуватим, якщо іншого не доведено в суді й кожному гарантовано право на захист. Але 2016 року сталася безпрецедентна для нашої країни подія, коли повідомлення про підозру у скоєнні злочину було вручено найвищій посадовій особі в ЦВК, а репутаційні втрати несе комісія в цілому. На жаль, ні належної реакції центрів ухвалення рішень (ВРУ і президент) не було, ні якнайшвидшого результативного переобрання ЦВК не відбулося. Деякі джерела в коаліційних та опозиційних фракціях висловлюють думку, що пану Охендовському надають шанс піти з посади після можливої політичної сатисфакції, тобто після виправдання у суді.

У травні 2016 року колишній перший заступник голови СБУ Віктор Трепак передав до НАБУ документи Партії регіонів, широко відомі громадськості як "амбарна книга". Ці дані мали підтвердити факт незаконних виплат, зокрема, колишнім і нинішнім посадовцям на суму понад 2 млрд доларів. Ідеться про готівкові операції та видатки за 6 місяців 2012 року.

Серед "автографів" в "амбарній книзі" є підпис, який експертиза спочатку визнає як ідентичний підпису чинного голови ЦВК Михайла Охендовського. 30 травня 2016-го НАБУ порушує кримінальне провадження за ознаками порушення, що має ознаки пропозиції, обіцянки, або одержання неправомірної вигоди, вчинене особами, які займають відповідальне або особливо відповідальне становище. Голова ЦВК заперечує отримання коштів і заявляє про готовність давати пояснення правоохоронним органам. У листопаді того ж року проведено обшук у квартирі Охендовського, вилучено планшет, під час огляду якого встановлено: окремі електронні повідомлення мають значення для кримінального провадження, висвітлюють перебіг подій тощо. Цей доказ, на відміну від "амбарної книги" Партії регіонів, припускаємо, є належним доказом, отриманим у законний спосіб.

Саме арешт, накладений на планшет, оскаржує сторона захисту, але на початку 2017 року Апеляційний суд міста Києва кілька разів підтверджує рішення попередньої інстанції щодо арешту майна. У грудні 2016-го керівник Спеціальної антикорупційної прокуратури Назар Холодницький оголосив про підозру і вручив відповідне повідомлення персонально Михайлові Охендовському під запис відеокамер в аеропорту Бориспіль. Далі розгортається батл між детективами НАБУ, Спеціальною антикорупційною прокуратурою і чинним головою ЦВК щодо запобіжних заходів проти посадової особи, а також відсторонення її на період розслідування. У результаті пан Охендовський повинен прибувати за кожним викликом детектива, слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження, а також не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає, без повідомлення слідчого. Запобіжного заходу у вигляді застави не призначено, а суд зазначає, що докази, які були надані стороною обвинувачення та захисту, свідчать про те, що перевірка обставин і фактів, з приводу яких ведеться розслідування, ще не завершена і всіх обставин не встановлено. Посилання на наявність висновків експертизи підпису в "амбарній книзі", що суперечать один одному, не свідчать про повну необґрунтованість та безпідставність підозри.

За таких обставин вбачається за можливе застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу - у вигляді особистого зобов'язання. 6 березня 2017 року в НАБУ ухвалюють рішення про зміну складу групи детективів, а Спеціалізована антикорупційна прокуратура продовжила розслідування кримінального провадження проти голови Центральної виборчої комісії Михайла Охендовського до 13 червня 2017 року.

Ця історія, звісно, може закінчитися як повним виправданням, так і засудженням голови ЦВК. Болісний процес не підштовхнув політичні еліти до ухвалення важливого й збалансованого рішення, від якого у перспективі виграють усі. Через це і так невисока довіра і до еліт, і до виборів падає ще нижче.

Можливо, прозріння настане до 3-ї річниці цієї епопеї. Народ каже, що обіцяного три роки чекають.