Без гарячої води, але з надією на тепло

Алла ЄРЬОМЕНКО

Ані Мінфін, який нібито розробив вісім варіантів проектів того, як заощадити газ без "газпромівських" поставок на зиму, ані мер столичного мегаполіса Віталій Кличко, котрий повідомив 31 липня в кулуарах Верховної Ради, що кияни залишаться без гарячої (яку поставляють централізовано) води до жовтня, особливо нікого не здивували. Про майбутні проблеми з газом і, відповідно, з "водними процедурами" DT.UA розповідало неодноразово. Зокрема в матеріалі "Антигазовий сезон 2014–2015 рр.: сподівайтеся тільки на себе" (DT.UA №24 від 19 липня 2014 р.)

Інша річ, чи вдасться такими способами й заходами, що їх пропонують Мінфін і Кабмін, нашкрябати по засіках відсутні 7–7,2 млрд кубометрів газу, без яких неможливо навіть мінімально централізовано опалювати житла громадян у майбутній осінньо-зимовий період. (Не в усіх же встановлено бойлери.)

Уже не кажу про те, що промисловість при цьому працюватиме на мінімальному технологічно допустимому рівні - щоб не спричинити техногенних катастроф.

Зате тарифи на газ, воду й тепло для населення вже істотно збільшили. Але чому тільки для нас? Чому не підняли закупівельні ціни газу й нафти для державних публічних акціонерних товариств "Укргазвидобування" й "Укрнафта", корпоративними правами яких володіє НАК "Нафтогаз України"? Чому осторонь від загальнодержавних проблем залишаються колишні облгази - регіональні постачальники й продавці природного газу?! Не виконують умов договорів з НАКом? То терміново їх розривайте й укладайте з тими, хто має намір працювати, а не "фіршествувати"!.. І годі.

Чому не зробити це одночасно - підняти ціни і встановити жорсткі умови й контроль за газо-, енерго-, водо-, теплоспоживанням і постачанням усіх цих ресурсів?! Щоб ні в кого не було спокуси легко нажитися на держбюджеті, покупцях енергоресурсів та енергопослуг. Тоді б і на заправляння БТРів палива вистачало б. І не довелося б, можливо, парламенту в закритому режимі ухвалювати поправки до Держбюджету-2014 і Податкового кодексу. І "військовий" податок у розмірі 1,5% з громадян не довелося б запроваджувати.

За такої, навіть відносної, прозорості нафтогазового бізнесу в Україні всім би стало зрозуміло, "кому війна, а кому мати рідна".

Це треба було послухати - промову прем'єра Арсенія Яценюка у Верховній Раді 24 липня - про нинішні політичні й військові проблеми як аргументацію для перегляду Держбюджету-2014, а також про необхідність ухвалення парламентом законопроекту, що запускає реформу ринку газу України. (І про те, як вони тісно переплетені.) Зокрема про реформу наразі ще стовідсоткового "Нафтогазу України" та компаній, в яких НАК управляє корпоративними правами. Такими як ПАТ "Укртрансгаз", "Укргазвидобування", "Укртранснафта", "Укрнафта", "Укртатнафта", "Чорноморнафтогаз", іще десятком дочірніх і пов'язаних з НАКом підприємств.

Нелогічно, що цю ж тему 31 липня парламентарії вирішили обговорювати в закритому режимі. З "закритістю" доповіді міністра оборони ще можна погодитися. Але в іншому, даруйте, не бачу сенсу.

Рано чи пізно реформу нафтогазового ринку України однаково треба буде робити. Саме робити. Але нам не однаково як, на підставі чого й хто реформуватиме, насамперед, ринок газу України. І як ми уживемося із цим новим ринком - нам не однаково. Як навчимося з ним і в ньому жити - не однаково. Чи приживуться альтернативні енергоносії та технології - не однаково.

Саме тепер формуються законодавчі основи для реформування української газотранспортної системи (ГТС) і підземних сховищ газу (ПСГ) України.

Першу спробу уряд зробив 3 липня, подавши до Верховної Ради України законопроект "Про внесення змін до деяких законів України щодо реформування системи управління Єдиною газотранспортною системою України".

Але Верховна Рада, попри активне обстоювання прем'єром Арсенієм Яценюком невідкладної реформи ринку газу країни, урядовий законопроект з великим скрипом ухвалила тільки наступного дня, 4 липня. У першому читанні й за основу. Із застереженням, що до наступного розгляду газореформаторського законопроекту в парламенті його автори (тобто Кабмін на той момент) урахують внесені депутатами поправки.

Та треба знати наш парламент, аби розуміти, що своїми поправками будь-який, навіть ідеальний, законопроект (якщо такий можливий у принципі) народні депутати, якщо захочуть, не напружуючись, можуть звести до нуля. Якщо взагалі не змінити зміст законопроекту на протилежний...

Згодом виявилося, що це був найпростіший етап законозгоди на "газову" реформу. Проте після цього Арсеній Яценюк написав голові парламенту Олександру Турчинову першу (з відомих) заяву про свою відставку. Про це DT.UA повідомляло у випуску №25 від 12 липня 2014 р.

Друга спроба, про яку сказано вище, уже мала авторство голови ПЕКівського комітету Верховної Ради Миколи Мартиненка. (Можливо, на випадок, якщо відставку А.Яценюка приймуть. Очевидно, реформатори НАКу вирішили так не ризикувати.)

Але 24 липня законопроект №4116аП "Про внесення змін до деяких законів України щодо реформування системи управління Єдиною газотранспортною системою України" депутати провалили з іще більшим тріском. Законопроект набрав усього 94 голоси.

На тлі провалу кабмінівських поправок до Держбюджету-2014 для Яценюка, як мовиться, корабель відпливав. І тоді Арсеній Петрович... публічно заявив про свою добровільну відставку. Мовляв, не бажає він працювати прем'єром в умовах тотального нерозуміння і небажання парламенту допомогти Кабміну в такі важкі часи для країни.

Прем'єр міг би й не завдавати собі клопоту з повторною заявою про відставку. Спікер, можливо, й підписав би попередню. Якби прем'єр потрудився відповісти співгромадянам на просте запитання: де і за якою ціною НАК і Кабмін як засновник "Нафтогазу" візьмуть відсутні мінімум 7 млрд кубометрів газу на майбутню зиму (див. DT.UA, №26 від 19 липня 2014 р.)...

Якщо 3–4 липня проти пропонованої реформи ринку газу протестувала переважно "Свобода", то 24-го ще й УДАР Віталія Кличка. Можливо тому, що на той час більша частина багатомільйонного Києва вже була без гарячої води. І мер про це знає не з Інтернету чи газет. Чого тоді очікувати взимку? Якщо так міркували мер Києва В.Кличко та його однопартійці, то принаймні кияни їх зрозуміють...

Третя спроба ухвалити газореформаторський законопроект №4116аП "Про внесення змін до деяких законів України щодо реформування системи управління Єдиною газотранспортною системою України", але вже авторства голови ПЕКівського комітету М.Мартиненка, була 31 липня. І цей законопроект у другому читанні депутати відправили на повторне читання…

Стратегічне завдання - реформувати ринок газу України - незалежно від голосування в Раді в четвер однаково треба буде вирішувати. Так чи інакше. З нинішніми президентом і прем'єром чи вже без них. Інакше Україні практично неможливо вписатися, органічно влитися в енергетичний, зокрема газовий, ринок ЄС. А якщо не встигнемо ми - встигне путінський "Газпром". І тоді наші шанси ще більше мінімізуються.