Андрій Коболєв: "Без ринкової ціни ринку газу не буде!"

Голова правління НАК "Нафтогаз України" Андрій КОБОЛЄВ - про мутну прозорість "Нафтогазу", про ринкову і політичну ціни на газ, про китайську грамоту фінансового звіту НАКу, про ставлення до висновків робочої групи Верховної Ради з питань цін і тарифів, про прибутки і збитки реверсу та транзиту, а також про зовнішній аудит як панацею від заангажованості.

- Андрію Володимировичу, ви всерйоз вважаєте, що, розмістивши на веб-сайті "Нафтогазу України" без розгорнутих коментарів чимало документів, звітів, довідкової інформації, включаючи неконсолідований фінансовий звіт за 2014 р. і неаудований попередній звіт за перший квартал 2015 р., очолювана вами сьогодні компанія в такий спосіб демонструє прозорість і відкритість перед громадянським суспільством?

- Фінансові звіти, які ми оприлюднили, підготовлені відповідно до вимог закону, вони зрозумілі фахівцям. Хіба було б краще, якби ми взагалі не опублікували фінансової інформації?

- Це краще, ніж нічого. Але знаю небагатьох людей, які розберуться з цією "арифметикою" без фахівців і словників. Тож відкритість "Нафтогазу" у такій презентації, вибачте, досить умовна.

- Ми спробуємо пояснювати цю інформацію більш доступно для широкого загалу, коли буде готовий консолідований річний звіт за 2014 р.

- Але як громадянин і журналіст, я хочу і маю право знати і розуміти: чому я стільки плачу за енергоносії, включаючи газ, та їх доставку, якщо ні те, ні інше не витримує критики навіть не європейської чи експертної, а побутової. Скажу вам більше і простіше: у кожному будинку, дворі знайдуться свої "експерти" - вони всю вашу складну аудовану економіку розберуть до копієчки.

- З цим важко сперечатися. Експертів багато, але коли вам треба полікувати зуби, ви йдете до професійного стоматолога. Коли нам потрібно підтвердити правильність звітності, ми йдемо до професійного аудитора.

- Можна дуже складно й безнадійно пояснювати начебто прості речі або ж просто розповісти співгромадянам у тому числі й про фінзвіт НАКу. Всі ж розуміють, що дефіцит "Нафтогазу" (у 2014 р. - близько 110 млрд грн) оплачують платники податків, вони ж споживачі газу. Тобто платять двічі? Говорю про це, щоб ви фінзвіт "Нафтогазу" презентували й пояснили так, щоб усі "будинкові" та інші "експерти" його розуміли та цитували - дослівно. Вони вже звірять усі цифри з платіжками і на слово вам не повірять. То що НАК робить "для розуміння"?

- Розповідаємо, намагаємося пояснити, як вам зараз. Щоб експерти знову не ставили під сумнів наші слова, дочекаємося підтвердження аудиторів. Компанія Deloitte, що проводить
аудит нашої фінансової звітності, подасть свою думку щодо консолідованої звітності групи "Нафтогаз", у якій міститимуться і вже опубліковані цифри.

Неконсолідований звіт - це результат проміжного етапу, який сам по собі відповідає на більшість запитань, пов'язаних із результатами роботи "Нафтогазу" як окремої юрособи у 2014 р.

До консолідованої звітності, крім самого "Нафтогазу", увійдуть дані цікавого усім ПАТ "Укргазвидобування", не менш важливого ПАТ "Укртрансгаз", "Укрнафти" і "Укртранснафти", а також інших компаній групи. Коли консолідована звітність буде готова, ми надамо і розгорнуті коментарі, щоб кожен міг таку звітність зрозуміти.

Щоб завершити консолідовану звітність, треба пройти ще кілька етапів. Якщо стисло: зробити незалежну оцінку запасів вуглеводнів, оцінку основних засобів, зробити звітність окремих компаній групи з урахуванням результатів цих оцінок, пройти перевірку аудиторів за звітами окремих компаній і всієї групи в цілому. Це забирає час, у тому числі тому, що цих незалежних оцінок до нас не робили вже дуже багато років. Ми хочемо показати вам реальну звітність, тому робимо. Цього року ми плануємо завершити звіт до кінця липня. Наступного разу, сподіваюся, вийде швидше.

Коболев 1
Наприкінці цього шляху буде гарний звіт з інфографікою, поясненням менеджменту, як у більшості західних компаній. Сподіваюся, цього буде достатньо для більшої частини суспільства, щоб зрозуміти ситуацію в "Нафтогазі" та наших підрозділах.

Поки ж ми робимо інші кроки для підвищення прозорості. Уже понад рік публікуємо запаси в підземних сховищах газу, дані про потоки газу через Україну. У травні почали публікувати агреговану (загальну) звітність про ціни на імпортний газ і напрямки його закупівель НАКом. Розкриваємо дані, наскільки нам дозволяють умови конфіденційності договорів, не називаючи конкретних компаній. Але з поданої інформації видно, за якими цінами ми купували і що європейський газ нам обходився дешевше від російського. Зверніть увагу, що західні компанії таку інформацію якщо і подають, то у ще більш агрегованому (стислому, загальному) вигляді.

- Однак це просто статистика квартальна, яка тим більше публікується через місяць після минулого кварталу. Який у ній сенс для громадянського суспільства, якщо не рахувати макроекономістів та інших вузькопрофільних фахівців, для яких така інформація, безумовно, подарунок?

- Жодна розсудлива компанія не розкриватиме детальніших даних. Це економічно недоцільно, якщо хочете, ризиковано. Відкритість перед громадянським суспільством тут ні до чого. Відкривши детальніші дані, ми суттєво погіршили б свою переговорну позицію, у результаті чого "Нафтогазу" довелося б витрачати більше грошей на закупівлю газу. Не думаю, що хтось скаже, що це в інтересах громадян. Подивімося на приклади комерційної відкритості інших великих енергокомпаній.

- "Газпром" "відкривався" тоді й тією мірою, яка йому вигідна, або коли йшов ва-банк. Що вигідно в цьому сенсі "Нафтогазу", а що ні?

- Невигідно бути прорахованим у переговорній ситуації. Припустімо, ми ведемо переговори з якоюсь конкретною компанією про ціни і поставки на наступний місяць. Якщо при цьому вона знатиме точні цінові параметри наших контрактів, це може значно погіршити наші переговорні позиції. Усе має розумні межі.

Функцію контролю або, якщо хочете, обґрунтованості наших закупівельних і продажних цін і тарифів виконує НКРЕКП. Усі наші платежі узгоджує пост Держфінінспекції, що постійно перебуває в НАКу в складі чотирьох осіб, ще 20 людей з ДФІ зараз проводять ревізію нашої діяльності за минулі періоди. Це якраз і є ті агенти, яких громадянське суспільство вибрало для контролю нас як компанії.

Та якщо говорити про тарифи, то вся основна інформація, що сьогодні цікавить суспільство, зібрана й представлена компанією. Ми розмістили наше дослідження і розрахунки щодо тарифів на природний газ.

- Це не означає, що всі цю інформацію вивчили та прийняли на віру необхідність підвищити тарифи і ціни на газ. Чи є у вас один або десять аргументів, які можуть однозначно переконати співгромадян у необхідності такого різкого підвищення ціни на природний газ? Хоч би скільки ми писали про те, що безкоштовний сир, як і газ, буває тільки в мишоловці, суспільство все одно не готове прийняти аргументи, які раніше наводилися, у тому числі й вами. Між розумінням і прийняттям - провалля! Особливо коли дивишся на рахунки за житлово-комунальні послуги…

- Згодний, але нових аргументів просто не може бути. Ринкова ціна природного газу - це умова номер один, це ключ до всієї реформи газової галузі. І поки ми не прийдемо до ринкових цін у цьому сегменті, ніякого ринку газу не буде. Ринку без ринкової ціни не буває. Це все одно, що вам кажуть: ви спочатку навчіться плавати в порожньому басейні, а потім ми заповнимо його водою.

Ми розуміємо, що людину неможливо змусити прийняти те, що підвищення ціни на газ - добре для неї. Я теж, наприклад, купуючи бензин, незадоволений - мені не подобається така ринкова ціна. Себе я не можу переконати, що "це добре", що бензин коштує дорожче 20 грн за літр. Але при цьому є важливий момент - якщо дорого, я можу пересісти на дизель малого обсягу і заощадити.

Наше завдання в ситуації підвищення тарифів на газ - допомогти людям заощадити на обсязі споживання, а отже, менше платити. Для тих, кому зовсім важко, є свого роду "анестезія" - субсидії.

- Але субсидії не адресні, на чому, до слова, ви спочатку наполягали. Сьогодні субсидії, швидше, "оптові".

- Те, що субсидії можуть одержувати безпосередньо споживачі, які цього потребують, а не "Нафтогаз" або підприємства теплокомуненерго, уже й означає адресність. Монетизація субсидій - це наступний крок, який ми, сподіваюся, скоро зробимо. Тоді громадяни зможуть самі вирішувати, на чому заощаджувати - на газі, електроенергії чи воді. Такий крок потребує побудови значно складнішої системи, яку за рік створити неможливо. Досвід інших країн свідчить, що на це підуть роки. Але "анестезія" є вже сьогодні, нею можуть скористатися ті споживачі, які не можуть оплатити свої рахунки.

- Андрію Володимировичу, на мій погляд, складається парадоксальна ситуація. Начебто усе правильно, але розпочали реформу ринку газу не з того боку - ринку немає, а ринкову ціну на природний газ співгромадянам уже виставили.

- А як тоді треба було починати діяти, "з якого боку"?!

- Чому вам не відповіли на це запитання всі наукові інститути й експерти? Чи ви їх не почули? Я не експерт, я журналіст, але, на мій погляд, напевно, що для початку слід було заручатися підтримкою суспільства, переконувати громадян, і не один рік, а всі 25 років незалежності України. Ніхто, крім DT.UA, кількох наших колег з інших нечисленних видань, а також деяких грамотних і далекоглядних політиків цього не робив. Сьогодні, навіть якщо ви праві, навряд чи вам повірять. Люди стомилися від порожніх обіцянок!

- У нас є вибір: або витратити ще якийсь час на пояснення, або забезпечити Україну газом цієї зими. Це питання енергетичної безпеки країни.

- І який вибір зробили ви?

- Вибір робимо всі ми: ми хочемо, щоб наступну зиму (і всі наступні) у будинках і квартирах був газ, тепло, гаряча вода. Віялові відключення електроенергії минулої зими вже були. Перебоїв із поставками газу вдалося уникнути. Щоб наступної зими теж у всіх будинках було тепло, нам треба зараз, улітку, активно накачувати газ у підземні сховища. Запитання: де на це взяти гроші?

- Знаєте, де?

- Знаємо. Але це буде просто неможливо, якщо кредитори не повірять, що ми хоча б наближаємося до того, щоб споживачі оплачували використовуваний газ самі.

"Нафтогаз" багато років витрачав на закупівлю газу значно більше коштів, ніж платили за нього споживачі. Цю різницю оплатили ми з вами: скороченням власного видобутку газу, порожніми резервами, падінням гривні, величезними бюджетними видатками на "Нафтогаз".

Коболев 2
При колишніх цінах в останні роки населення і підприємства теплокомунальної енергетики (ТКЕ) оплачували в середньому близько однієї третини вартості газу. Решта лягала на державу через фінансування "Нафтогазу". У попередні роки уряд позичав гроші у кредиторів, у тому числі щоб закривати цю різницю, - дві третини від фактичної ціни газу, який продавали домогосподарствам і ТКЕ. Нині Мінфін займається реструктуризацією цього старого боргу. У цій ситуації говорити про нові кредити дуже складно.

- У чому проблема, якщо "Нафтогазу" у ЄС довіряють? Чому йому складно взяти необхідний кредит?

- Для будь-якої людини очевидно, що взяті сьогодні кредити доведеться повертати завтра. А якщо ці кредити взяли на проїдання, а не на розвиток, то повертати їх просто не буде з чого.

- А якщо платити нема з чого, то звідки бюджет візьме гроші на субсидії незаможним, якщо будуть ринкові ціни на газ, як ви наполягаєте?

- Є дві вагомі причини на користь ринкової ціни на газ. Перша: Україна втрачає багато газу через неефективні газові котли, неутеплені будинки й застарілі мережі. Але також через те, що взимку в наших будинках часто +25 градусів, а не 18–20, як у будинках громадян ЄС. У жовтні або квітні на вулиці достатньо тепло, а батареї у нас гарячі.

Поки на вашому рахунку це особливо не позначається, ви просто відчиняєте кватирку. Якщо сума в платіжці стає відчутною для бюджету родини, ви починаєте думати, як знизити споживання і зменшити свій рахунок. У тому числі й у такий спосіб формується запит суспільства на державні програми з енергоефективності. Це перший ефект встановлення ринкової ціни на газ, що мотивує скорочувати споживання енергоресурсів.

У 2004–2013 рр. десятки мільярдів доларів пішли з бюджету на оплату різниці між ціною купівлі російського газу і ціною його продажу населенню та підприємствам теплоенергетики. Якби ціни підняли вже тоді, а ці гроші були вкладені в енергомодернізацію, ми зараз значно менше потребували б імпортного газу. Навіть якби більша частина цих мільярдів пішла на субсидії малозабезпеченим, все одно залишилися б гроші, за які можна було хоча б почати енергомодернізацію. Наші розрахунки показують, що за три-п'ять років можна домогтися економії 5–6 млрд кубометрів газу (щороку). Це приблизно вартість чверті обсягу газу, який нині витрачається населенням.

Йдеться про порівняно швидко реалізовувані програми з енергомодернізації. Насамперед це заміна котлів у будинках і теплокомуненерго, ізоляція і заміна теплотрас, встановлення лічильників тепла з регуляторами температури.

Коболев 3
Ці розрахунки для нас робили західні консультанти, у яких на рахунку завершені проекти з переходу на ринкові ціни енергоресурсів та енергомодернізації в кількох країнах Європи, Азії та Африки.

Для такої економії необхідно вкласти близько 10 млрд дол. протягом п'яти років.

Для порівняння: за останні п'ять років різниця між ціною купівлі й ціною продажу газу для населення й ТКЕ перевищила
12 млрд дол. Її "закрили" кредитами та бюджетними грошима. Частину цих грошей можна було вкласти в модернізацію ЖКГ і тепломереж. Але для цього необхідно було підняти роздрібні ціни на газ, щоб заможні люди платили за його використання самостійно. Тоді це була б інвестиція, яка працювала б на вас у майбутньому. А так це гроші, які вилетіли в трубу, переважно в напрямку Москви.

Так, про енергоефективність воліли мовчати. Так, "дешевий" газ був зручним способом "сподобатися" виборцям не одне десятиліття. Але й такому обману і самообману настав кінець. Україні більше нема чим покривати різницю в ціні газу для всіх. Ті, хто може собі це дозволити, мають платити. Інші одержать субсидію, але хоча б розумітимуть, скільки коштує газ, який вони спалюють. Навіть ті ціни, які люди побачать у платіжках, досі нижчі від ринкових. Тобто бюджет, як і раніше, компенсуватиме частину витрат "Нафтогазу" на купівлю газу для населення.

Патерналізм має свою ціну. Якщо вам щось дають дешево, думайте, що у вас забрали. У випадку з газом забирали близькі до влади посередники, які купували якнайбільше газу у "Газпрому" за завищеною ціною. Нескінченне затягування робіт із відкриття реверсу з Європи, падіння власного видобутку, передача державних газових активів "друзям", величезні борги, резерви на мінімумі, неефективні котли й неутеплені будинки - от результати "дешевого" газу, про це я говорив уже не раз.

Друга важлива причина, чому ціни на газ мають бути ринковими для всіх, - це поява реальної конкуренції і ринку газу. Можна ліквідувати "Нафтогаз", але поки споживач не платитиме за цей товар ринкової ціни, інших охочих продавати йому газ не буде. Не буде ринкової ціни, буде інша компанія-посередник з тим самим набором проблем.

Саме тому приведення ціни на газ для потреб населення до ринкового рівня було вимогою МВФ і при прем'єрові Тимошенко 2008-го, і при Азарові 2010-го, і при Яценюку 2014-го і цього року. Це в наших з вами інтересах насамперед. Це питання збереження країни.

- Робоча група по тарифах Верховної Ради 22 квітня дійшла висновку, що тарифи на газ необхідно, як мінімум, переглянути та знизити на 10%. Депутати наводять аргументи та факти. Та й президент Порошенко 28 травня заявив, що з тарифами, насамперед на газ, потрібно розібратися.

- Багато депутатів вирішили скористатися гостротою тарифної проблеми, щоб заробити політичні бонуси перед черговими виборами. Нині тарифи не покривають витрат навіть на купівлю газу для потреб населення, не кажучи вже про інші витрати "Нафтогазу".

Якщо члени робочої групи ВР вважають, що тарифи необґрунтовані, тож їх потрібно знизити, будемо раді їхнім рекомендаціям із приводу того, за рахунок яких коштів покриватиметься різниця між ціною купівлі та ціною продажу газу. Щоб продати газ населенню та ТКЕ дешевше за ціни ринку, нам потрібно спочатку купити газ за вищою ціною. Так, на газ внутрішнього видобутку встановлено штучно низьку ціну. Але цього газу не вистачає, близько 40% нам потрібно докуповувати на імпорті, у рази дорожче. Дефіцит, уже з урахуванням прибутку по газу власного видобутку, 6 млрд грн за цей сезон. Це якщо курс буде 21,7, а імпортний газ - по 250 дол./тис. куб. м. Якщо ціни на газ знизити, дефіцит буде ще більшим. Де вони пропонують брати на це гроші?

Ми прекрасно розуміємо, що існує величезна проблема - недовіра до "Нафтогазу". Особливо, коли ми кажемо про підвищення цін і тарифів до рівня ринкових. Навіть коли ми працюємо з контролюючими органами, для них сам логотип НАК - синонім корупції, написаний великими червоними літерами. Доводиться довго пояснювати, доводити, наводити факти, іноді залучати незалежних арбітрів.

Тому ідею залучити незалежних аудиторів ми повністю підтримуємо. З європейцями нам цей шлях удалося пройти за минулий рік. Вони знають, хто ми та що нам можна довіряти. В Україні ще потрібно багато над цим працювати.

- Судячи з цифр аудованого фінансового звіту НАКу за 2014 р., у "Нафтогазу" великі фінансові витрати. Зокрема, НАК платить відсотки Нацбанку за облігації, які той самий НБУ викуповує у вашої компанії. Інакше кажучи, Нацбанк заробляє, а "Нафтогаз" дедалі більше обростає боргами. Навіщо це робиться? А потім із високих тарифів і погашатимуть ці збитки за рахунок споживачів? Який сенс цього?

- Спробуймо розібратися, чому так відбувається. Уже понад десять років "Нафтогазу" доводиться залучати зовнішні гроші для закриття проблем із ліквідністю. Основні причини, через які в "Нафтогазу" з року в рік утворюється великий дефіцит, такі:

1. Різниця між ціною реалізації газу для населення і ТКЕ та ціною його купівлі. У 2010–2013 рр. ця різниця була особливо великою через завищену ціну російського газу - 2–4 млрд дол. на рік. Крім того, ця різниця далеко не завжди вчасно покривалася державою. Наприклад, на початок 2015-го ще залишався обсяг непокритої різниці за минулі роки. Він зафіксований у гривні за старим курсом. Коли та за яким курсом компанія одержить ці гроші, питання, мабуть, не до нас. У 2014 р. "Нафтогаз" зазнав 28 млрд грн збитків від реалізації газу населенню та ТКЕ нижче ціни закупівлі, у першому кварталі 2015 р. - 10,5 млрд грн.

Коболев 4
2. Втрати на курсі. Більша частина витрат "Нафтогазу" - у валюті, а доходи в гривні. При різкій девальвації гривні дохід у валюті скорочується, виникає дефіцит. Торік 40 млрд із 85 млрд грн нашого збитку було пов'язані з курсовими різницями. У першому кварталі - 19 млрд із
27 млрд грн збитку, або 70%.

3. Затримки в перегляді ціни регулятором. Ціна, за якою ми продаємо газ, установлюється регулятором (НКРЕКП). Для промислових споживачів поставляється тільки імпортний газ, і ця ціна має відображати ринковий рівень. Але бувало так, що регулятор коригував ціну із запізненням на місяць, і нам доводилося продавати газ промисловості зі збитком. Іноді ми на цій затримці втрачали кілька десятків мільйонів доларів на місяць.

4. Борги. Споживачі далеко не завжди розраховуються за відібраний газ вчасно та в повному обсязі. Ми з ними судимося, але стягнути борг навіть за рішенням суду - часто велика проблема. Дотепер ми навіть не завжди могли припинити подачу газу боржникам, тому що "Нафтогаз" - гарантований постачальник, тобто зобов'язаний поставляти газ "за будь-якої погоди" всім охочим. Найбільші борги за газ перед "Нафтогазом" у теплокомуненерго. Почасти тому, що вони не одержали своєї компенсації з бюджету. Частково у зв'язку з тим, що раніше їхні борги вже списували. Тобто існує прецедент - можна не платити.

5. Відсотки за кредитами. З 2004-го по 2009 р. фінансовий дефіцит "Нафтогазу" закривався в основному за рахунок комерційних кредитів. Наприклад, єврооблігації на 500 млн дол. у
2004 р. У 2005–2007 рр. залучили ще кредити у великих західних комерційних банків. У 2009-му й євробонди, і банківські кредити реструктуризували, додавши держгарантію, вийшов новий євробонд на 1,6 млрд дол. З 2009 р. дефіцит "Нафтогазу" закривається в основному шляхом збільшення статутного фонду за рахунок ОВДП. Євробонд ми торік погасили разом із купоном, на це було витрачено гроші, які ми одержали до статутного фонду. Нашими основними кредиторами нині є три держбанки. Їм ми маємо платити великі відсотки, цього року близько 7 млрд грн. Ці відсотки збільшують суму фінансування, яку ми одержуємо в держави.

Справді, це нерозумно - "ганяємо гроші по колу". Тому ми ведемо зараз переговори з НБУ та Кабміном із приводу того, щоб конвертувати ці кредити в капітал.

- Зі звіту робочої групи Верховної Ради з розгляду питання обґрунтованості підвищення цін/тарифів на енергоносії та комунальні послуги виникають кілька запитань, які, на мою думку, обов'язково потребують пояснень "Нафтогазу України" - щоб уникнути політизації та перекручувань. Зокрема, як ви поясните, з урахуванням висновків робочої групи ВР, наявність, відсутність і належність 4,3 млрд і 4,9 млрд кубометрів у ПСГ "Укртрансгазу"? І як тоді можна довіряти нинішнім даним про наповненість підземних сховищ майже на 30%, тобто вже на 10 млрд кубометрів? Скільки з цього обсягу газу належить НАКу, скільки іншим? Скільки насправді активного та буферного газу, і скільки він коштує? Тому що робоча група наводить величезну суму. А НАК?

- Відносно 4,3 млрд кубометрів - це заплановий показник закачування газу власного видобутку до ПСГ у прогнозному балансі газу на 2014 р. Станом на 1 січня 2014 р. у ПСГ ПАТ "Укртрансгаз" не було запасів газу власного видобутку ПАТ "Укргазвидобування", відповідно, дефіцит газу було покрито шляхом відбору газу імпортованого походження з ПСГ.

Для цілей фінансового та податкового обліку "Нафтогаз" оформив відбір імпортованого газу з ПСГ у третьому кварталі шляхом його заміщення у другому-третьому кварталах газом власного видобутку ПАТ "Укргазвидобування". Тобто в бухгалтерському та податковому обліках НАКу весь газ власного видобутку з ресурсів 2014 р. був використаний для формування ресурсу для населення в 2014 р. Така практика існувала в НАКу з 2008 р. і дозволяла уникати звинувачень у заниженні податку на ПДВ при операціях по реалізації природного газу населенню. У другій половині 2014 р. Податковий кодекс було змінено, і нам удалося переконати уряд відійти від практики заміщення газу різного походження в періодах, які йдуть після факту їхньої реалізації, що знайшло своє відображення в плановому балансі газу 2015 р.

Тепер спробую пояснити це саме, але вже людською мовою. Раніше в першому кварталі населенню фізично продавали імпортний газ, а по бухгалтерії проводили газ власного видобутку. Це віртуальна операція, яка давала змогу впродовж багатьох років (а конкретно - шести) зняти ризик податкових претензій: податкова не любить, коли щось продають дешевше від ціни купівлі. Цього року ми привели бухгалтерію у відповідність із реальними фізичними процесами: який газ поставляється споживачу, такий і проводиться в обліку. Це означає, що на кінець 2015 р. в українських ПСГ залишиться приблизно 1,8 млрд кубометрів газу власного видобутку.

У чому помилка робочої групи: вони врахували з прогнозного балансу цифру закачування газу 4,3 млрд кубометрів, при цьому повністю проігнорували показники відбору газу власного видобутку з ПСГ для населення та пояснення в додатку до розпорядження КМУ від 26 листопада 2014 р. №1211-р, що відбір у першому кварталі 2014 р. газу з ПСГ у січні-квітні 2014 р. здійснювався за рахунок ресурсів газу, видобутого в наступних періодах.

Фактично у 2014 р. у ПСГ було закачано газу "Укргазвидобування" (УГВ) - 4,003 млрд кубометрів, відібрано з ПСГ у 2014 р. газу УГВ ресурсу
2014 р. - 4,003 млрд, у тому числі в першому кварталі 2014 р. відібрано шляхом заміщення - 3,505 млрд, у четвертому кварталі - 0,497 млрд кубометрів.

Відносно 4,9 млрд кубометрів. Це обсяг імпортованого газу в ПСГ ПАТ "Укртрансгаз", який вважається як запаси в розділі "Оборотні активи" у звітності "Нафтогазу" за 2014 р.

Безпосередньо за цими обсягами аудитори компанії надали такі зауваження: оскільки з технологічної точки зору ці ресурси активного газу виконують роль буферного газу, їх необхідно враховувати як основні засоби та віднести до розділу "Необоротні активи".

Знову-таки простою людською мовою - відібрати цей газ із ПСГ можна тільки один раз, після чого ПСГ перестане функціонувати. Найшвидше, назавжди.

- Яка собівартість видобутку природного газу, адже її не наведено у звіті НАКу? Як не зазначено й кількість добутого газу (на сайті є видобуток - 15,1 млрд, це шукана цифра чи ні?) і проданого населенню, ТКЕ та бюджетникам (23,7 млрд - це правильна цифра?). Скільки газу та за якою ціною продано різним категоріям споживачів газу?

- Собівартість видобутку природного газу не можна побачити у звітності "Нафтогазу" як окремої юридичної особи, вона буде відображена в складі консолідованої звітності "Нафтогазу", яку планують випустити в липні. При цьому необхідно зазначити, що бухгалтерська собівартість, яка відображується у звітності, відрізняється від економічної собівартості видобутку, яка, крім операційних витрат, містить ще вартість капіталу (дохід, який могла б одержати компанія, якби вкладала гроші в альтернативні активи з аналогічним рівнем ризику).

Ми неодноразово відповідали на запитання про собівартість видобутку газу в Україні та присвятили цьому цілий ряд статей, у тому числі й у вашому виданні. На жаль, у нас прийнято ігнорувати закони економіки, які діють у всьому світі. Тому відповім цього разу іншим чином: на цей момент під керівництвом Мінфіну проводиться робота з визначення оптимального рівня ренти для газодобувних компаній, які працюють в Україні. У рамках цього проекту була залучена світова компанія - IHS, яка в процесі розрахунку розміру ренти має відповісти на запитання: за якою мінімальною ціною українські газовидобувні компанії мають продавати газ в Україні, щоб не працювати зі збитком. Ми хотіли б попросити вас як незалежне видання звернутися до Мінфіну з вимогою оприлюднити результати цієї роботи. Там буде багато цікавих даних.

Що стосується обсягів видобутку, то в 2014-му "Укргазвидобування" видобула 15,1 млрд кубометрів газу, з яких 1,1 млрд - газ, добутий у результаті спільної діяльності, 0,6 млрд - газ, використаний на технологічні потреби та для виробництва скрапленого газу. Таким чином, з видобутого "Укргазвидобуванням" газу в 2014 р. для потреб населення було використано 13,4 млрд кубометрів.

Загальний ресурс газу власного видобутку для населення в 2014 р. становив 13,8 млрд кубометрів (13,4 млрд - газ, видобутий "Укргазвидобуванням",
0,3 млрд - газ, видобутий "Чорноморнафтогазом" у першому кварталі 2014 р., і 0,1 млрд - газ, який на початок року знаходився у ПСГ). Населення в
2014 р. спожило 15 млрд кубометрів газу, при цьому 1,2 млрд було покрито за рахунок дорогого імпортного газу.

У 2014 р. НАК продала споживачам 28,3 млрд кубометрів газу, з яких населенню - 15 млрд, бюджетним організаціям - 0,7 млрд, ТКЕ для населення - 7,1 млрд, ТКЕ для інших споживачів і промисловості - 5,5 млрд. Крім того, було продано газу на технологічні потреби облгазів і "Укртрансгазу", а також для АГНКС 2,9 млрд кубометрів, тобто сумарна реалізація "Нафтогазу" в
2014 р. становила 31,2 млрд.

Середньорічні ціни реалізації НАКом газу як товару в 2014 р. становили: населенню - 568 грн/тис. куб. м, бюджетним організаціям - 4346 грн, ТКЕ для населення - 925 грн, промисловості, бюджетним організаціям -
6313 грн./тис. куб. м (із ПДВ і цільовою надбавкою, крім населення та бюджету, яким НАК продає газ без цільової надбавки).

- Із приводу "Укртрансгазу". У звіті НАКу йдеться, що транспортування природного газу прибуткове, а у звіті "Укртрансгазу" - 818 млн грн збитків за цією ж статтею. Чи можна співставити ці цифри та все-таки відповісти на запитання: то прибуткове транспортування газу чи ні? За яких умов? А торік?

- Відповідно до існуючих правил ринку, "Укртрансгаз" продає послуги з транспортування газу для населення та бюджетних організацій облгазам, а ті перепродують ці послуги в складі ціни на газ за таким самим тарифом для вищезгаданих категорій споживачів. Для інших споживачів (ТКЕ, промисловості) "Укртрансгаз" продає послуги з транспортування в складі ціни газу через "Нафтогаз", інших газотрейдерів або безпосередньо споживачам. У всіх перелічених вище випадках тариф, за яким оплачують споживачі транспортування газу, відповідає тарифу, за яким продає ці послуги "Укртрансгаз" та який йому встановлює НКРЕКП. Тобто ні "Нафтогаз", ні облгази, ні газотрейдери нічого не заробляють на перепродажу послуг "Укртрансгазу" споживачам України.

Тариф на транспортування встановлюється, виходячи з розрахункової (планової) собівартості послуг і передбачає, як мінімум, беззбитковість такої діяльності. Основною складовою цього тарифу є вартість паливного газу, який "Укртрансгаз" на сьогодні купує в "Нафтогазу" за ціною газу для промисловості. У 2014 р. через девальвацію гривні ціна газу для промислових споживачів значно зросла стосовно планової, що й призвело до збитків від транспортування газу у звітності "Укртрансгазу", про яку ви кажете. Регулятор, усвідомлюючи цей факт, прийняв рішення щодо підвищення тарифу на транспортування газу для "Укртрансгазу" з 1 квітня 2015 р. на 113%, що має забезпечити прибутковість цього виду діяльності цього року навіть без передбачуваного переходу на формування тарифів за методологією "вхід-вихід".

Що ж до прибутковості сегмента "Транспортування газу" у звітності "Нафтогазу", то цей прибуток сформувався від надання послуг із транзиту газу для "Газпрому". (Ще раз наголошу, що перепродаж послуг із транспортування газу для споживачів України здійснюється "Нафтогазом" без прибутку.) Відповідно до діючого контракту на транзит газу між "Нафтогазом" і "Газпромом" тариф на транзит розраховується за формулою залежно від ціни імпортного газу, який НАК купує в "Газпрому". Цей тариф у 2014 р. був майже в тричі вищий, ніж тариф на транспортування газу по Україні, установлений НКРЕКП для "Укртрансгазу".

Таким чином, прибуток від транзиту газу формується в бухгалтерському обліку "Нафтогазу" як різниця між доходом від надання послуг, розрахованим за високим тарифом, установленим у договорі з "Газпромом", і собівартістю такого транзиту, сформованою на підставі низького тарифу на транспортування, установленого НКРЕКП, за винятком рентної плати за транзит, яку "Нафтогаз" платить до бюджету. За рахунок отриманого прибутку НАК уже багато років поспіль субсидіює збиткову діяльність із реалізації газу пільговим категоріям споживачів за економічно необґрунтованими цінами.

Єдиним правильним виходом із ситуації, що склалася, є поділ функцій із транспортування та реалізації газу й перехід на ринкове ціноутворення за економічно обґрунтованими цінами, що й потрібно зробити відповідно до нещодавно ухваленого Закону "Про ринок природного газу". Перехід на формування тарифу на транспортування за методологією "вхід-вихід" і підписання "Укртрансгазом" контрактів на транзит газу безпосередньо з транзитерами має привести до одержання "Укртрансгазом" прибутку, який стане джерелом модернізації вітчизняної ГТС.

Насамкінець хочу наголосити, що в "Нафтогазі" з повагою ставляться до роботи робочої групи Верховної Ради, яка займалася вивченням тарифів і загалом ситуації в "Нафтогазі" і на ринку газу України. Ми щиро раді, що політики цікавляться цим питанням і намагаються внести в нього максимальну ясність. За всієї поваги до народних депутатів ми хотіли б зазначити два аспекти, які, на наш погляд, заважали проводити роботу групи максимально ефективно.

Перший аспект стосується навичок роботи з фінансовою звітністю та газовим балансом. Адже ви теж на початку нашої розмови казали, і я це можу підтвердити, що не лише в Україні, а й у світі не так багато професіоналів, спроможних розбиратися у звітах енергокомпаній. Тому виникає запитання, наскільки люди, які працюють із цифрами, що лягли в основу звіту робочої групи ВР, у силу своєї зайнятості та навичок змогли розібратися в усіх тонкощах? І запитання про те, чи був закачаний газ у сховища та скільки, котре ви поставили, - яскраве тому підтвердження.

Другий аспект - заангажованість. Депутати - це політики, які представляють різні партії. І всі ці партії цієї осені братимуть участь у виборах. З урахуванням цього політичного аспекту та опираючись на досвід інших країн і компаній у ЄС ми пропонуємо не винаходити велосипед, а залучати зовнішній аудит для таких складних перевірок. З одного боку, такі аудитори мають у своєму розпорядженні достатню кількість часу для кропіткої роботи, а також знання й навички, щоб розбиратися у величезних томах розрахунків. З іншого - вони політично не заангажовані, у них немає виборів восени, тому їм не потрібно "малювати картинку" перед виборцями, що дозволить набрати побільше голосів. Тому ми вважаємо за доцільне залучити зовнішніх аудиторів не тільки для того, щоб оцінити якість звіту, а й щоб прояснити чимало важливих запитань, які залишилися поза полем зору робочої групи Верховної Ради.