Зашукалася — загубилася

Що таке круглий стіл? Згідно із концепцією короля Артура — місце, де збираються всі зацікавлені сторони питання і ніхто не почувається «на розі». Начебто зрозуміло без зайвих пояснень. А що таке круглий стіл, присвячений питанням функціонування і розвитку морського господарського комплексу України, який відбувся 19 вересня в Одесі? Хто мав брати участь у бесіді про перспективи, проблеми та успіхи такої багатогранної, багатоступеневої, багатомільярдної, багаточиновницької і багато чого ще галузі? Напевно, список мав бути таким: керівники портів, галузевих профспілок, органи виконавчої влади, науковці, інвестори, які працюють на цей час у морських портах України.

Але, як показує вітчизняна практика, урядові столи виявляються трохи кутастими. Не вкладається в голові факт, що на дискусії, одним із лейтмотивів якої був заклик «шукайте інвесторів і знайдіть», не були присутні реальні гравці цієї галузі — діючі інвестори. Їх проігнорували навіть попри телеграми на адресу уряду, прес-конференції, публікації в пресі та сюжети в новинах. Пояснень такої поведінки прем’єра може бути три.

Перше — працюючих зараз у портах приватних стивідорів просто «замовили». Їх упритул не помічають. Причому абсолютно неприкрито.

— Візьміть півтора місяця і залучіть інвесторів, вони хочуть сьогодні зайти в Україну, причому для цього не потрібно ніяких рішень, крім наказу міністерства, що такий аукціон проводиться, ну і поїхали якнайшвидше, — сказала Юлія Тимошенко.

Раніше закликали «грабувати награбоване», а тепер винайшли сучасну версію «шукайте знайдене». Достатньо було відчинити двері наради, і Юлія Володимирівна своїми очима побачила б «представників сотень мільйонів доларів». Але, напевно, уряд у нас живе в іншому вимірі, і відчинити астральні ворота цього разу не вдалося.

Другий варіант — уряд має інформацію про те, що інвестори брешуть, ніяких грошей вони не вкладали, єдина їхня мета — рейдерське захоплення всіх портів України та отримання контролю над морськими торговими шляхами нашої країни. Але такій інформації можна вірити, якщо жодного разу не побувати на території порту і не побачити роботу, яку виконують портові оператори. Виходить, що ця версія, м’яко кажучи, непереконлива.

Останній і найреалістичніший варіант — прем’єр теж людина. Вона, як і всі, їсть, спить, плаче, втомлюється і не може знати все про всіх. Тому, володіючи мистецтвом плести інтриги, можна не допустити потрапляння в її вуха «непотрібної» інформації. У такому сценарії, наприклад, можуть бути зацікавлені портові чиновники, які щодо інвесторів наламали стільки дров, що збирати тріски доведеться кілька років. І якби інвестори потрапили на круглий стіл, чиновники мусили б давати безліч неприємних пояснень.

З іншого боку, зважаючи на те, що прем’єр закликає шукати «нових» інвесторів, можливо, з працюючими зараз уже встигли попрощатися? По-англійськи причому. Тільки як із такою демонстрацією ставлення до національного та іноземного капіталу наша влада збирається залучати нових гравців? Торгового флоту нашої морської держави вже не знайдеш удень зі свічкою. То що тепер — усі іронічно всміхатимуться при словах «інвестиції в розвиток морських портів України»? Адже поголос іде по всьому світу. Навряд чи такий факт, як ігнорування Спілки портових операторів, яка об’єднує понад 20 компаній і контролює чверть усіх вантажів, ще не скоро вийде за межі України. Організацію, що об’єднує компанії, які вкладають у розвиток портів сотні мільйонів доларів, банально ігнорують і залишають «за бортом» переговорів.

Якщо так піде далі, розмови про «нові торгові ворота в Європу» перетворяться на просту демагогію. У держави грошей на повноцінний розвиток портів немає. Але й приватних інвесторів вона помічати не бажає. У такому разі приватному капіталу, очевидно, доведеться забути про існування України як такої. Не хотілося б, щоб Україна знову втрапила обличчям у багнюку або сіла в калюжу, на яку так стрімко перетворюють українську частину Чорного моря. А по калюжах, як відомо, кораблі не ходять.