Уже ніхто нікуди не йде

Сьогодні можна відзначати річницю помаранчевої революції в митному відомстві країни (проведення операції «Контрабанда, стоп!» і все, що було потім). Навесні 2005-го «ДТ» активно відгукнулося публікаціями на радикальні митні ініціативи. І тепер, через рік, ми вирішили підбити підсумок митним перетворенням, поцікавившись думками фахівців. Слід сказати, думки розділилися. Вимальовуються три точки зору: оптимістична, песимістична та офіційна (остання «зі службового обов’язку» зобов’язана бути позитивною).

Оптиміст: митна склянка наполовину повна

Оптимістичний погляд іде від середовища львівських митних брокерів. Суть його зводиться ось до чого. Протягом минулого року «Громадська рада», яку в час наведення порядку на кордоні було створено при Західній регіональній митниці (з квітня минулого року — Львівська митниця) із представників Комітету підприємців Львівщини (КПЛ), змогла продуктивно вплинути на Держмитслужбу і Кабмін. З ініціативи цієї громадської організації було скасовано низку незаконних і корисних для митного чиновництва нормативних документів, а також прийнято деякі нормативні документи, корисні для підприємництва і держави. Так, на кінець квітня минулого року, з подачі «Громадської ради», Міністерство юстиції скасувало більшість митних наказів, які не відповідали законодавству.

Усе це разом із загальною атмосферою становлення нових відносин між підприємцями і ДМСУ відкрило шлях застосуванню 82-ї статті Митного кодексу (можливість розмитнення спірного імпортного вантажу під тимчасову й неповну декларацію, 30 днів для вирішення питань кодування, розміру митних ставок, митної вартості тощо). Доки митники проводять експертизу, а підприємці — збирають документи, яких бракує, товар надходить у вільний оборот. Підприємець заощаджує кошти на транспорті (машина не простоює під вантажем на якомусь митному майданчику) і на поверненні кредитів.

Ще одним істотним досягненням «Громадської ради» митні брокери називають прийняття нової методології оформлення вантажів на внутрішніх митницях (наказ ДМСУ № 314 від 20 квітня 2005 року). Зокрема цей документ передбачає, що впродовж двох годин із часу подачі супровідних документів, якщо папери відповідають вимогам законодавства, вантаж має бути оглянутий і оформлений. Інакше митник повинен дати вмотивовану відповідь. Третього 314-й наказ митнику не залишив.

Перелічені вище тимчасові рамки («30 днів» і практика ухвалення рішення про розмитнення вантажу впродовж двох годин), як стверджують митні брокери, дуже істотно вдарили по хабарництву на внутрішніх митницях. Цим, на їхню думку, співробітництво «Громадської ради» зі Львівською митницею себе вичерпало, оскільки основні завдання було вирішено. Далі Комітет підприємців Львівщини працював із ДМСУ в рамках своєї Правозахисної комісії.

Уже через Правозахисну комісію КПЛ домігся локальної перемоги, пов’язаної не так із правовими перешкодами, як із не зовсім коректним адміністративним почином місцевої влади. Її представники намагалися своєрідно приєднатися до митного процесу. У травні минулого року було видано наказ ДМСУ про створення митного посту «Львів-залізничний», який ні державі, ні підприємцям нічого доброго не обіцяв. Зате ініціатору цей почин обіцяв чималу вигоду. А його ініціатором, як стверджує джерело «ДТ», був «якийсь працівник Львівської облдержадміністрації». Вочевидь, завгосп або якийсь інструктор тим працівником ЛОДА бути не міг. Цей представник «народної влади» захотів сконцентрувати розмитнення вантажів (яке відбувається на шести-восьми станціях, розкиданих по Львову) на одному терміналі й надавати експортерам-імпортерам відповідні послуги за монопольними цінами. Отож, завдяки рекомендаціям КПЛ, ДМСУ ліквідувала наказ про «Львів-залізничний».

Сьогодні з допомогою тієї ж таки Правозахисної комісії КПЛ намагається домогтися ще однієї правової підмоги для суб’єктів ЗЕД. 82-га стаття МК, яка забезпечує застосування тимчасової і неповної митної декларації, вже працює, щоправда, з певним напруженням. 932-й наказ ДМСУ, прийнятий 30 грудня 2003 року, містить у собі, на перший погляд, просте положення. У тій частині наказу, де йдеться про тимчасову й неповну декларацію, пункт 3.2 цього документа, зокрема, велить митникам: «Заява має бути розглянута впродовж наступного робочого дня після дати реєстрації». Таким чином, якщо авто з вантажем прибуло на митницю, скажімо, у середу, то відповідну заяву буде розглянуто в четвер, а якщо — у п’ятницю, то — в... понеділок. Не кожен товар може так довго без шкоди для якості простояти «в полі». Не кажучи вже про простої транспорту. Втім, «питання можна вирішувати», але це вже веде до порушення законодавства. Тому КПЛ сьогодні домагається від ДМСУ, щоб у питанні оформлення тимчасової і неповної декларації все відповідало МК, а не зазначеному наказу.

Песиміст: митна склянка наполовину порожня

Песимістичну точку зору на митні справи демонструє стан суб’єктів ЗЕД. Підприємці, пов’язані переважно з імпортом, ситуацію своїх взаємин із митними структурами оцінюють зовсім в іншому емоційному ключі. Відповідно до висловлених власкору «ДТ» міркувань, справи такі.

Перші рухи нової влади, зроблені «ніжними ручками» тодішнього прем’єра, надихнули підприємців. Пані Юлія, серед іншого, створила Раду імпортерів. Їм здалося, що їх хочуть слухати. Одне слово, початок був дуже добрий і багатообіцяючий. Зокрема, сподівалися, що «зміниться філософія держави й чиновників Держмитслужби стосовно людей, які роблять бізнес».

Коли відбулася помаранчева революція, місцеві митні кадри, які душили легальний зовнішньоекономічний бізнес, майже злякалися. Вони перестали хабарничати і т.п. Багато хто з них серйозно замислювався, куди б податися, до якої структури примазатися, оскільки на офіційну, хай і відносно високу митну зарплату, вони принципово жити були не згодні.

Але минув місяць-третій, і митне чиновництво зрозуміло, що «в конторі» все залишиться без змін. Одіозних начальників (що нагорі, що в регіонах), як обіцяли лідери революції, по в’язницях не пересадили. Місцевих митних тузів трохи перетасували, перекидаючи того сюди, а цього — туди. І ті, хто думав було про перепрофілювання своєї діяльності, залишилися на місцях.

Багато зловредних паперів, справді, як ми вже зазначали, Держмитслужба скасувала. Хоча замість скасованих документів Кабмін запровадив деякі нові, які не дуже тішили підприємців.

Так, офіційні митні тарифи на велику кількість товарів знизилися, і то — істотно. Імпортерам стало легше. Тепер усі фрукти (екзотичні і банальні) завозяться офіційно, чого ніколи не було. Що ж до «неофіційних тарифів», то вони, за словами суб’єктів ЗЕД, зросли. Тобто, щоб автомобіль довго не стояв на вантажному дворі, інспектора слід простимулювати. Одне ще якось рятує: перелік товарів, зразки яких необхідно в обов’язковому порядку давати в лабораторію на експертизу, сьогодні не такий розлогий, як до революції. Та якщо є такий перелік (хоч і в зменшеному варіанті), то зберігається й механізм, із допомогою якого можна «нагинати» підприємця.

У зв’язку з цими і багатьма іншими обставинами суб’єкти ЗЕД остаточно дійшли висновку про чимдалі більший відкіт назад митної політики української держави. Філософія чиновників, які сидять у Держмитслужбі або на місцях, не змінилася взагалі. (До речі, про те, що митниці не зовсім позбулися корупційного минулого, час від часу публічно заявляє нинішній глава Львівської облдержадміністрації.)

Місце сидіння визначає точку зору

У самих митників (носіїв «офіційної версії») оцінка ситуації, природно, зовсім протилежна. В інформації, яку «ДТ» надала прес-служба Львівської митниці (ЛМ), все видається благополучним. Узяти, наприклад, порівняльну статистику по ЛМ за 2004 і 2005 роки. Отож, по ЛМ суб’єктами ЗЕД торік через митний кордон переміщено товарів на суму 6,5 млрд. грн., що на 8% більше, ніж 2004 року. За деякими іншими показниками успіхи ЛМ ще більш вражаючі. Відрахування у бюджет минулого року перевищують позаторішні на 50,8%. Імпорт зріс на 15%, а експорт знизився на один відсоток. У результаті зовнішньоторговельний оборот набув таких обрисів: ввезення — 63%, вивезення — 37%.

Прокоментували цю статистику «песимісти». Вони підтверджують достовірність зростання показників, зокрема й за відрахуваннями. Проте причину такого пожвавлення суб’єкти ЗЕД вбачають у тому, що в перші місяці минулого року митники боялися хабарничати, тому на кордоні без сплати мита не пропустили жодної машини. Тобто зростання показників (завдяки імпорту) виявилося лише засвіченням на певний період того, що раніше проходило через «тінь». А зниження експорту, на думку «песимістів», обумовлене тим, що значна його частина була лише «повітрям», яке «ганялося» за кордон заради повернення ПДВ.

До Європи...
не по-європейському

Та повернімося до інформації, яку надала прес-служба ЛМ. Із 1 січня нинішнього року в країні почав діяти наказ глави Держмитлужби №1078 «Про зміну зон діяльності митниць і внесення змін до деяких наказів Держмитслужби». Між внутрішніми митницями та митницями, які перебувають на кордоні, зроблено диференціацію повноважень. Митницям на кордоні залишено функцію пункту пропуску. А за всіма внутрішніми підрозділами Львівської митної служби, колишніми й новоствореними, закріпили оформлення експортно-імпортних операцій, які здійснюють юрособи.

Прес-служба ЛМ пояснює цю революційну зміну бажанням України гармонізувати свої митні норми із загальноєвропейськими та світовими, а також її прагненням вступити у СОТ і стати членом ЄС.

А що ж практично ця реорганізація дала на сьогодні? Оптимісти розцінюють цей крок ДМСУ як позитив. Вони переконані, що таку диференціацію зроблено для того, щоб розвантажити переходи. Оскільки великі перевізники оформляють вантажі на внутрішніх митницях, то тим самим прискорюється пропуск усіх, хто прагне що-небудь вивезти за межі країни.

Песимісти ж, по-перше, не бачать у 1078-му наказі нічого оригінального. Років вісім тому, кажуть вони, митниця на кордоні вже була просто пунктом пропуску.

По-друге, не вгамовуються критики: це розмежування функцій здатне створити певні проблеми. Наприклад, імпортер декларує, що хоче зустріти якийсь вантаж. Ця інформація через внутрішню митницю, що міститься далеко від кордону, йде на київський сервер, а вже звідти — на кордон. А тепер уявіть, що під час перетину машиною кордону не читається, скажімо, електронна копія попереднього повідомлення. Раніше, коли прикордонна митниця не підпорядковувалася безпосередньо Києву, таку проблему можна було оперативно вирішити — принести копію оригіналу того ж таки попереднього повідомлення.

По-третє, проблеми вже виникли в тих суб’єктів ЗЕД, чиї склади географічно розміщені поблизу кордону. Тепер цим підприємцям потрібно для оформлення документів і пломбування від кордону гнати хури в обласний або районні центри, а потім назад. Раніше все робилося на місці. Зрештою, якщо митниця заводить розмови про курс України на Європу і СОТ, то можна було б узагалі «відксерити» європейський досвід один в один. Тим паче що в Європі суб’єкт, який має намір залишити кордони ЄС, може оформити документи там, де йому зручно: хоч на внутрішній митниці, хоч на кордоні.