Про акциз на тютюн всерйоз і без політики

На світовому рівні визнано, що підвищення податків і цін на тютюнові вироби є ефективним засобом зменшення тютюнопаління, особливо серед молоді.

Потрібне не лише подорожчання сигарет, а й альтернатива палінню

Саме споживач фактично сплачує акциз, тому подорожчання сигарет негативно впливає на сімейний бюджет курця. Звичайно, ідеальним і логічним наслідком цього була б відмова від паління. Втім, у реальному житті люди, на жаль, не завжди керуються раціональною логікою, та й позбавитися шкідливої звички доволі складно. Як казав Марк Твен, «немає нічого простішого, ніж кинути курити! Я робив це тисячу разів!»

Тому в багатьох країнах поряд із підвищенням тютюнового акцизу існують іще й програми допомоги тим, хто вирішив відмовитися від смертельної звички. Це безоплатні центри допомоги, «гарячі лінії», консультації із спеціалістами у лікарнях. Це програми пропагування здорового способу життя: розбудова спортивної інфраструктури, залучення молоді до спорту, соціальна реклама тощо.

Яскравим прикладом такої політики є соціальні кампанії «Допомога - За життя без тютюну» в 27 країнах ЄС, які привертають увагу широкого загалу до небезпеки активного і пасивного паління, до важливості попередження куріння серед молоді, дають рекомендації щодо відмови від цієї звички. Інший приклад - у США та Канаді проходять регулярні освітні семінари серед молоді, спрямовані на запобігання вживанню тютюну. Тут також діють спеціальні «гарячі лінії», спеціалісти яких готові надати професійну психологічну допомогу тим, хто вирішив кинути курити. У постійному фокусі державних діячів залишається розвиток програм оздоровлення нації, розвиток спортивної інфраструктури та мотивування громадян до здорового способу життя.

Якщо ж у цьому розрізі ми подивимося на ситуацію в Україні, то побачимо не дуже оптимістичну картину. З усього вищезазначеного поки що можемо пишатися лише тим, що податковий тиск на смертельні вироби нарешті є найвищим у країнах СНД. Безумовно, це важливе досягнення. Але, на жаль, здорової альтернативи палінню, яку створено в Європі та США, в Україні поки що немає.

Обережно: контрабанда

Підраховано, що зараз український курець із середньою зарплатою витрачає близько 12% сімейного бюджету на свою згубну звичку. Це чимала частка. Звичайно, можна продовжити різко підвищувати акциз, аби витрати на сигарети в бюджеті курця становили ще більшу частку. Але тут ми стикаємося з іншою проблемою - проблемою контрабанди. Пропозиція «сірих» торгівців смертю видається доволі привабливою для курців: навіщо платити більше за сигарети або кидати палити, наражаючи себе на психологічний стрес, якщо можна купувати дешеві контрабандні сигарети?

Зі схожою проблемою зіткнувся свого часу і Євросоюз у період його розширення за рахунок країн Східної Європи, економічний і соціальний розвиток яких значно відставав від аналогічних показників «старих» членів ЄС. «Запуском» серйозних проблем стала вимога привести податковий тиск нових країн-членів до загальних норм ЄС: ідеться про мінімальну частку акцизу в ціні сигарет, що на той час мала становити не менш як 64 євро за 1000 штук. Застосування такого стандарту призвело до різкого збільшення податків і цін на сигарети у нових членах ЄС. Звичайно, це сприяло певному зниженню паління. Разом із тим ці країни стали привабливими для «сірих» торгівців смертю, які наводнили місцеві ринки та навіть магазини дешевими контрабандними сигаретами. Так, у Румунії обсяг нелегального обігу сигарет досяг у 2006-2009 роках 23% ринку, в Польщі - 18%, Угорщині - 24%.

Найгірша ситуація склалася в Литві, де протягом усього двох років (2002-2004) ставки акцизного податку було збільшено на 121%, а середня ціна на сигарети перевищила білоруську та російську у 2-2,5 разу. Реакція не забарилася: у 2004 році споживання контрабандної продукції із сусідніх країн зросло до 40% (для порівняння: 2001 року контрабанда становила лише 3%)!

При цьому рівень паління у цей період помітно не змінився, оскільки на той час у країні програми підтримки екс-курців та молодіжні ініціативи були поза увагою державної політики. Така катастрофічна ситуація, яку можна пояснити значними економічними прорахунками та намаганням у будь-який спосіб і швидко виконати вимоги Брюсселя, змусила уряд Литви відмовитися від подальшого збільшення ставок аж до 2007 року та звернути увагу на необхідність соціальних програм з популяризації здорового способу життя.

Після такого гіркого досвіду країни ЄС почали дуже зважливо підходити до акцизного податку. Так, Словенії і Чехії запропонували запровадити нові вимоги аж через п’ять років після їхнього вступу до ЄС, Польщі, Словаччині та Угорщині - через шість років, Естонії, Латвії, Литві, Болгарії та Румунії - через сім років

Вищі податки не тільки на сигарети, а й на інші тютюнові вироби

На жаль, згубна звичка має багато «облич»: це і сигарети, і сигари, і цигарки, і просто тютюн, з якого можна скрутити цигарку, і тютюн, що нюхають і жують, і кальяни, і тютюн для люльки тощо. Всі ці «обличчя» є смертельними. Однак іноді деякі з них залишаються поза увагою акцизної політики держави.

Досвід інших країн, які вже понад десять років планомірно здійснюють політику посилення податкового тиску на споживача тютюнових виробів, доводить, що акцизний тиск на ціни є ефективним, коли він зумовлює подорожчання всіх без винятку тютюнових виробів і не допускає цінових перекосів. Збереження знижених ставок акцизного податку для окремих видів тютюнових виробів (сигарет без фільтру, тютюну для самокруток чи люльок, сигар тощо) призводить до того, що споживач задовольняє попит за звичними для нього цінами. Цією ситуацією активно користуються тютюнові компанії, модифікуючи свою продукцію в такий спосіб, щоб вона зберігала звичний вигляд і споживчі якості, а за технологію виробництва перебувала у пільговому режимі.

Саме така ситуація склалася у першій половині 2000-х років у Німеччині, коли федеральний уряд різко підвищив акцизний податок лише на сигарети. Тоді як акцизне навантаження на тютюн для самокруток і на сигарили (тонкі сигари) залишилося майже у 2,5 разу нижчим, ніж на сигарети. Цим моментально скористалися виробники і запропонували споживачеві так званий Tobacco Portion - тютюновий виріб, що включає тютюнову суміш та порожню сигаретну гільзу із фільтром. З допомогою нескладних маніпуляцій людина самостійно виготовляла сигарету із фільтром, при цьому ціна на таку «порцію» була значно нижчою, ніж на сигарети. Ситуація стала ще більш абсурдною, коли податкове навантаження на «порцію» у Німеччині становило у 2002-2005 роках не більш як 41%, на сигарили - 23%, а на тютюн для «традиційних» самокруток - 13% від податкового навантаження на промислово вироблені сигарети з фільтром. Наслідком такої помилки стало не довгоочікуване зниження рівня споживання тютюну, а перехід курців із сигарет на дешевші та доступніші, але не менш смертельні тютюнові вироби. Лише у 2006 році було прийнято рішення про модифікацію акцизного податку, яке вирівняло акцизний тиск на різні вироби.

Український шлях

У 2008-2009 роках парламент прийняв низку законів щодо збільшення акцизу на сигарети. У цей період специфічна ставка акцизу, яка встановлюється у твердих сумах за одиницю продукції, для сигарет із фільтром зросла у 6,4 разу та для сигарет без фільтру - у 8,1 разу; адвалорна ставка акцизу, яка встановлюється у відсотках від ціни, підвищилася у 2,6 разу. Середня ціна сигарет із фільтром збільшилася у
3 рази, без фільтру - у 4,1 разу. Протягом 2010-го - на початку 2011 року завдяки спільним зусиллям усіх гілок влади акциз на сигарети продовжував зростати, результатом чого стало збільшення середньої ціни на сигарети у кілька разів - нині вона становить 8 грн.

Для стабільного зменшення тютюнопаління в Україні безумовно необхідне подальше підвищення акцизу. Міжнародні експерти в сфері боротьби із тютюном уже давно визначили найефективніший механізм збільшення ставок цього податку - це регулярне збільшення специфічної ставки та мінімального акцизного податку з урахуванням макроекономічних показників та індикаторів споживчого ринку.

Багато країн світу вже взяли до уваги цю рекомендацію. Так, у переважній більшості країн - членів ЄС акциз регулярно підвищується. Як орієнтир для збільшення специфічної ставки та мінімального акцизного податку виступає індекс зростання споживчих цін або інфляції, який вважається найбільш адекватним показником споживчого ринку.
Що ж стосується адвалору, то більшість країн ЄС відмовилися від практики збільшення цієї складової, і протягом останніх двох років деякі з них навіть прийняли рішення про зниження цієї ставки. Схожий підхід застосовується і в Росії, де ставки акцизного збору визначаються на три роки вперед та підлягають коригуванню з огляду на індекс зростання споживчих цін. При цьому адвалорна ставка акцизного податку на тютюнові вироби в Росії майже у 4,5 разу менша, ніж в Україні.

Незважаючи на те, що ми справді можемо пишатися досягненнями України в акцизній політиці щодо сигарет за останні кілька років, є ще багато аспектів, на яких ми маємо зосередитися для того, щоб допомогти курцям відмовитися від цієї смертельної звички.