Чому Україна не бажає щороку отримувати мільярд гривень?!

Надзвичайно важливим завданням в Україні є збереження здоров’я наших громадян. На жаль, дотепер воно зазнає серйозних загроз, серед яких — тютюнопаління, алкоголізм, широкий спектр захворювань тощо. Науковцями доведено, що збільшення цін на тютюнові вироби приводить до зменшення вживання тютюну. Важливим засобом скорочення споживання тютюну населенням України, особливо молоддю, є цінові й податкові заходи, визначені Рамковою конвенцією Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) із боротьби проти тютюну, що була ратифікована законом України №3534-IV іще 15 березня 2006 року.

Найбільш досконалою системою податкового регулювання ринку тютюну є система, запроваджена Європейською спільнотою. Вона охоплює 27 європейських країн з різним станом соціально-економічного розвитку.

Основним призначенням системи оподаткування ЄС є забезпечення фінансових надходжень до бюджетів держав (фіскальна функція) і податковий тиск на ціни з метою їх підвищення, а як наслідок — зниження рівня доступності тютюнових виробів (функція охорони здоров’я). Податки мають стягуватися із сигарет, сигар, сигарил, тютюну для паління, жувального та нюхального тютюнів. Найбільш відпрацьованим є оподаткування сигарет.

Конструкція системи податкового впливу на ринок сигарет виглядає так. Передусім кожна держава — член ЄС впроваджує два обов’язкові елементи оподаткування сигарет:

— податок на додану вартість, який справляється із роздрібної ціни на сигарети;

— акцизний збір, який справляється за двома ставками: специфічною — встановленою у твердій сумі з одиниці продукції, та пропорційною (адвалорною) — визначеною у відсотках до максимальної роздрібної ціни.

Вибираючи ставку акцизного збору, переважна більшість держав — членів Європейського Союзу віддає перевагу специфічній ставці та мінімальному акцизному податку. Адже саме завдяки цим елементам акцизної системи здійснюється економічний тиск на виробника, який змушений збільшувати ціни. Таким чином, податкові надходження від застосування адвалорної ставки збільшуються автоматично, бо при зростанні цін збільшується база нарахування адвалорного акцизу.

Останніми роками в Євросоюзі спостерігається тенденція не тільки відмови від збільшення, а деінде навіть прийнято рішення про зниження адвалорної ставки. Натомість збільшується специфічна ставка та мінімальний акцизний податок. Орієнтиром для підвищення ставок є один із найвиразніших показників споживчого ринку — індекс зростання споживчих цін (індекс інфляції).

Серед досягнень ЄС у сфері регулювання зниження доступності тютюнових виробів для населення можна назвати:

— визначення двох функцій — фіскальної та функції охорони здоров’я;

— впровадження розрахункової величини «найпопулярніша цінова категорія» (most popular price category) сигарет, що дає можливість вимірювати споживчий ринок, орієнтуючись на поведінку споживачів;

— відсутність різниці в цінах між різноманітними марками сигарет, що нівелює привабливість так званих преміальних (дорогих) цінових категорій як атрибуту певного соціального статусу чи іміджу;

— значне подорожчання тютюнових виробів у межах споживчого кошику порівняно з іншими товарами щоденного вжитку.

Наслідок цього — неухильне поступове зменшення споживання тютюнових виробів за останні 20 років та істотне збільшення надходжень до бюджетів держав — членів Євросоюзу і, що важливо, — прогнозованість надходжень до скарбниці за рахунок збільшення специфічних ставок і мінімального акцизного податку.

Вимоги з гармонізації оподаткування тютюну цілком відповідають рекомендаціям провідних аналітичних і науково-експертних установ, що працюють під егідою Всесвітньої організації охорони здоров’я, в тому числі із реалізацією положень Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну 2003 року.

Що з досвіду Європейського Союзу варто використати в Україні? Насамперед загальноєвропейську фіскальну політику на ринку тютюну, яка впроваджена відповідними директивами Європейської Ради і є одним із успішних прикладів реалізації вимог зазначеної Рамкової конвенції з урахуванням реальної соціально-економічної ситуації в Україні.

Задля досягнення мети — зменшення вживання громадянами України тютюнових виробів — необхідні такі кроки.

1. Дотримуватися рекомендацій Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну 2003 року і використовувати досвід ЄС в імплементації її вимог.

2. Визначити величину податкового тиску на тютюнові вироби, що базується на реальних та об’єктивних показниках соціального й економічного розвитку країни:

— купівельній спроможності населення;

— ціновій привабливості тютюнових виробів;

— інфляційних індексах.

Ці заходи дадуть можливість, з одного боку, визначити цінову групу тютюнових виробів, до яких слід застосовувати фіскальні заходи зі зменшення їх доступності для населення, а з іншого — не допустити зростання нелегального обороту сигарет.

Який стосунок має європейський досвід до 1 млрд. грн., тим більше до українського бюджету?

Найбезпосередніший, бо в Україні існує й успішно розвивається «ефект податкового випередження», який, до речі, успішно здолали в ЄС і загалом у світі.

У 2009—2010 роках вітчизняна податково-бюджетна система стикнулася із проблемою різкого зменшення надходжень до державного бюджету в перші податкові періоди (два-три місяці) після набрання чинності законами про збільшення ставок акцизу на тютюнові вироби. Водночас споживчий ринок тютюнових виробів у ці періоди був повністю насичений (і навіть перенасичений) продукцією за цінами, встановленими виробниками без урахування збільшеного податкового тиску.

Аналіз зазначеної ситуації свідчить, що виробники тютюнових виробів — платники акцизного збору в період до набрання чинності підвищеними ставками інтенсивно насичують ринок продукцією в межах три-чотиримісячної норми споживання, сплачують акцизний збір за ставками до їх підвищення і, таким чином, одержують можливість зберігати дохідність операцій із сигаретами та присутність на ринку без збільшення податкових платежів.

Така поведінка виробників сигарет щоразу після підвищення ставок акцизу призводить до зменшення річного обсягу планових надходжень до державного бюджету, а також до зриву помісячних планів виконання доходів бюджету за акцизним збором.

Так, із 1 травня 2009 року ставки акцизного збору у грошовому вираженні на сигарети з фільтром було збільшено в 1,6 разу, на сигарети без фільтра — в 2,24 разу. Ставку у відсотках до обороту продукції було збільшено на 4 відсоткові пункти.

За таких умов після підвищення ставок акцизного збору розрахунковий обсяг надходжень до державного бюджету мав становити близько 950 млн. грн. на місяць. Проте в червні 2009 року він дорівнював лише 587,40 млн. грн., а в липні — 718 млн. грн. Планових показників надходження досягли лише у вересні—жовтні 2009 року (див. рис.). Загалом унаслідок застосування вищеописаного механізму мінімізації державний бюджет недоотримав у 2009 році близько 760 млн. грн.

Аналогічна ситуації спостерігається і в 2010 році, коли з 1 липня ставки акцизу у грошовому вираженні на сигарети з фільтром було збільшено в 1,3 разу, а у відсотках до обороту продукції — на 5 відсоткових пунктів.

Щомісячні розрахункові обсяги надходжень від акцизу з урахуванням такого підвищення мають становити 1507 млн. грн. Однак у серпні цього року надійшло лише 742 млн. грн., а у вересні — 1191 млн. грн. (див. рис.). Отже, лише за три місяці 2010 року державний бюджет недоотримав 1 млрд. 344 млн. грн., що становить близько 16% від запланованих додаткових надходжень до держбюджету, а рік іще не завершився!

Наслідками таких дій тютюнових підприємств є відчутне зниження надходжень до державного бюджету (до 50% від помісячного плану) та перенасичення ринку дешевою тютюновою продукцією. При цьому низькі ціни на тютюнові вироби роблять їх більш доступними для молоді та дітей.

Верховна Рада України вже мала можливість урегулювати ці питання завдяки пропозиціям народних депутатів фракції Партії регіонів до проекту Податкового кодексу.

Механізм протидії цьому передбачає встановлення тимчасових лімітів продукції, які платник акцизного податку на тютюнові вироби може реалізовувати зі сплатою акцизу за ставками до їх підвищення. Перевищення лімітів реалізації тягне за собою нарахування акцизного податку на тютюнові вироби за підвищеними ставками з урахуванням підвищеного мінімального податкового зобов’язання. До речі, аналогічний механізм протидії запроваджений більшістю держав, зокрема він діє у Великобританії, Іспанії, Латвії, Литві, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Словенії, США, Угорщині, Чехії, Швейцарії.

На жаль, змушені констатувати, що вищезазначені пропозиції не було враховано при остаточному голосуванні проекту Податкового кодексу України. Однак такі механізми протидії мінімізації тютюновими підприємствами платежів за акцизним податком є вкрай необхідними. Їх відсутність завдає шкоди не лише державному бюджету України, а й місцевим бюджетам. Адже за ініціативою уряду, яку було озвучено на пленарному засіданні парламенту 19 листопада цього року, «50% понадпланових надходжень від акцизу залишаться органам місцевого самоврядування».

Отже, на цьому етапі необхідно невідкладно виправити допущені помилки і ще до вступу нового Податкового кодексу в дію включити до нього запобіжники ефекту «податкового випередження». Як видається, найбільш доцільним є втрутитися президенту України та ініціювати посилення економічного стимулу задля запобігання «податковому випередженню», а бюджетному комітету Верховної Ради України — взяти під контроль питання мінімізації податків тютюновими компаніями. Такі заходи дадуть можливість щороку збільшувати надходження до бюджету країни щонайменше на кілька мільярдів гривень за рахунок запровадження європейських норм адміністрування акцизів на тютюн.