Пристрасті навколо комісії, або Телекомунікаційна галузь у розривах туману

Телекомунікації — одна із найприбутковіших галузей України, яка, до того ж, розвивається найбільш динамічно. За минулий рік доходи від надання послуг зв’язку в країні, за попередніми даними, становили 3,8 млрд. дол. і зросли порівняно з позаминулим роком на 65%. Збереження подібних тенденцій на телекомунікаційному ринку очікується й поточного року.

Особливо швидко розвиваються, а тому найбільш перспективні з погляду інвестицій і майбутніх доходів ті сегменти ринку, які використовують радіотехнології. На це вказує той факт, що кількість абонентів стільникового зв’язку за 2004 рік зросла вдвічі і на один мільйон перевищила число абонентів фіксованого, провідного телефонного зв’язку. Доходи від мобільного зв’язку становили 1,8 млрд. дол., що у 2,47 разу більше, ніж 2003-го. Прогнозуються такі ж темпи розвитку стільникового зв’язку і 2005 року.

У результаті галузь зв’язку дедалі більше привертає увагу провідних вітчизняних фінансово-промислових угруповань, які раніше цікавилися лише надприбутковими сировинними ринками. Боротьба за сфери впливу на ринку телекомунікаційних послуг стає дедалі гострішою. І це відбувається на тлі подальшого зростання ринкової конкуренції.

Не обминають своєю увагою галузь і законодавці. Останніми роками ухвалено два прогресивні закони: 2003 року — «Про телекомунікації», 2004-го — «Про внесення змін до Закону України «Про радіочастотний ресурс України». Відповідно до цих документів усі повноваження з регулювання в сфері телекомунікацій і радіочастотного ресурсу були закріплені за Національною комісією з питань регулювання зв’язку (НКРЗ), про що «ДТ» докладно писало, наприклад, у №№ 51, 52 за 2004 рік. Мабуть, саме широким спектром функцій і пояснюється той підвищений інтерес, який виявляла колишня влада до НКРЗ. Було зроблено поспішну спробу закріпити і зберегти свій вплив на галузь, призначивши в НКРЗ «своїх людей», анітрохи не переймаючись дотриманням законності при затвердженні кандидатур голови і членів Комісії і забезпеченні її діяльності.

Однак не тільки оточення Леоніда Кучми розуміє перспективність галузі телекомунікацій. За наведення ладу в ній вирішили боротися деякі народні депутати. Як писало «ДТ», 24 січня ц.р. у Печерському суді м. Києва має розглядатися позов народного депутата України, одного з авторів обох вищезгаданих законів Юрія Луценка про законність указів Президента України від 30.08.04 №1020/2004 і від 09.12.04 №1460/2004 про призначення, відповідно, голови і семи членів НКРЗ.

У свою чергу народні депутати України Петро Порошенко й Андрій Деркач ще 22 грудня 2004 року звернулися до виконувача обов’язків прем’єр-міністра України Миколи Азарова з депутатським запитом, наполягаючи на перевірці відповідності законодавству України процедур призначення голови і членів НКРЗ. А також правомірності підписаного 6 грудня минулого року головою Комісії Сергієм Цепенніковим листа Центру «Укрчастотнагляд» із вимогою припинити будь-яку діяльність, пов’язану з дозволами на використання радіочастот. Депутатів дуже здивувала директива, котра містилася в листі, — припинити видачу дозволів на ввезення радіоелектронних засобів з-за кордону. У разі її виконання було б заборонено напередодні чергового туру президентських виборів увезення на територію України технічних засобів закордонних ЗМІ, що паралізувало б їхню роботу. Однак найбільший подив у цьому листі викликає вимога до Центру «Укрчастотнагляд» притягти до адміністративної відповідальності за невиконання цієї директиви посадових осіб Мінтрансзв’язку — вищестоящої стосовно нього структури.

Виконувач обов’язків прем’єр-міністра України М.Азаров лише 14 січня цього року підписав відповідь на депутатський запит. У ній, зокрема, повідомляється:

— у секретаріаті Кабінету міністрів не зареєстровано подання прем’єр-міністра України на призначення голови і членів НКРЗ, у Кабінеті міністрів це питання не розглядали;

— Головному управлінню Держслужби доручено провести перевірку голови і членів НКРЗ на предмет відповідності статусу державних службовців певного рангу;

— розпорядження НКРЗ на адресу Центру «Укрчастотнагляд» про припинення діяльності в сфері користування радіочастотним ресурсом, зокрема заборону на видачу дозволів на ввезення радіоелектронних засобів з-за кордону, визнано незаконною, на що голові Комісії вказано.

Пояснимо: відповідно до статті 20 Закону України «Про телекомунікації» призначення голови та членів НКРЗ здійснюється Президентом за поданням прем’єр-міністра. Законодавством визначений і порядок оформлення такого подання: воно має бути розглянуте урядовим комітетом, Кабінетом міністрів і відповідним чином зареєстроване. Так от, усі ці процедурні моменти було порушено! Та й де було розглядати — в ті дні відбувалася «помаранчева революція», і робота Кабміну була заблокована...

Про те, що деякі члени комісії не мають, як того вимагає згадана стаття 20 закону, необхідного стажу роботи в галузі, а також, усупереч законодавству, володіють корпоративними правами в деяких операторах зв’язку, «ДТ» уже писало. Крім того, стаття 13 Закону України «Про державну службу» говорить, що особа, котра претендує на посаду державного службовця першої та другої категорій, повинна надати докладні відомості про себе і про членів своєї сім’ї. Головне управління Держслужби мало розглянути питання про відповідність вимогам законодавства кожного з кандидатів на посади голови і членів НКРЗ. Цього зроблено не було.

…А якби такий розгляд відбувся, з’ясувалася б цікава інформація. За деякими даними, один із членів НКРЗ Микола Лєстєв 5 січня ц.р. відбув із сім’єю на ПМП за кордон. Невідомо, чи надавала йому НКРЗ відпустку або відрядження, чи знає про його від’їзд голова Комісії та й чи повернеться він узагалі...

Уже після указів Президента про призначення складу Комісії було видано постанову Кабміну, якою Сергій Глотов був виведений зі складу комісії з приватизації «Укртелекому». З Держкомзв’язку він звільнився лише 22 грудня 2004 року, тобто через два тижні після призначення членом НКРЗ. Відомо, що після його звільнення було виявлено понад 40 незареєстрованих заявок на одержання ліцензій на радіочастоти, які пролежали без розгляду більше року. Цей факт відображено у протоколі засідання ліцензійної комісії від 31 грудня 2004 року №110. Даремно чекали ліцензій такі оператори, як DCC, UMC, Golden Telecom, «Глобал Юкрейн» і багато інших. Після попередніх публікацій у «ДТ» діяльністю Глотова зацікавилися народні депутати. До Генеральної прокуратури направлено депутатський запит нардепа Юрія Артеменка про розслідування зловживань колишнього високопоставленого чиновника Держкомзв’язку.

А от чи звільнено із «Укртелекому» іншого члена Комісії, Олександра Рикова, достеменно не відомо. На момент підготовки публікації на сайті компанії залишалася інформація про його перебування на посаді директора департаменту «Укртелекому» по взаємодії з операторами. До того ж сам факт перебування Рикова в спостережній раді «Укртелекому» свідчить про те, що він — акціонер компанії. А тому необхідно оприлюднити інформацію і про продаж ним своїх акцій.

Сергій Цепенніков, призначений на посаду голови НКРЗ 30 серпня 2004 року, лише 12 січня 2005-го звільнений із посади заступника голови правління ВАТ «Укртелеком» із фінансових питань. Інакше кажучи, держслужбовець першого рангу протягом чотирьох із половиною місяців водночас працював і на підвідомчому підприємстві!

У результаті всіх цих порушень у такій важливій для економіки України галузі, як телекомунікації, виникла досить складна ситуація. Закони «Про телекомунікації» і «Про радіочастотний ресурс України» не діють. Не прийнято численні нормативні акти, які мали побачити світ протягом півроку після набуття чинності цими законами і були покликані встановити прозорі, справедливі й зрозумілі правила гри на ринку телекомунікацій. НКРЗ, до якої з 1 січня, відповідно до цих законів, повинні були перейти від Мінтрансзв’язку регуляторні функції, також не працює. І не лише тому, що діяльність Комісії заблоковано рішенням Печерського суду. У НКРЗ немає приміщення, інших умов для роботи, не сформовано штат. Призначення членів Комісії — це далеко не її створення!

Очевидно, що, виходячи з цих міркувань, 12 січня ц.р. нардеп Юрій Артеменко зареєстрував проект закону «Про внесення змін до Закону України «Про телекомунікації» (щодо перенесення строків початку повноважень органів державної влади)». Законопроектом пропонується перенести початок діяльності Комісії на 1 січня 2006 року. З одного боку, шкода, що НКРЗ, із якою оператори ринку пов’язували стільки надій на незалежне, ринкове регулювання своєї діяльності, поки що не почне працювати. А з іншого — може, за нової влади призначення її членів не перетвориться на черговий фарс. І за цей рік будуть ретельно підготовлені умови для успішного початку її діяльності.

Тоді робота Комісії почнеться не зі скандалу, а з конкретних дій, яких від неї очікують оператори зв’язку. А Україна зможе по праву пишатися ефективним розвитком високих інформаційних технологій і телекомунікацій.