Не догледів — втратив бізнес

Канули в минуле часи, коли офісами, неначе рекламні агенти, ходили 14-16-річні хлопчаки й запитували: "З ким працюєте?" Не бандити і шпигуни сьогодні найбільше загрожують бізнесу, а щоденна бюрократична рутина, яка забирає весь робочий час у підприємців, їхні сили та енергію. Однак наслідок той самий: загроза збитків або й втрати бізнесу.

Недавно одне з підприємств виграло тендер на ремонт доріг у Жидачівському районі Львівської області. Актуальна сьогодні тема. Було замовлення держадміністрації на 200 тис. грн, був підготовлений і погоджений проект. Однак, закуповуючи будівельні матеріали, підприємство змогло придбати гравій за нижчою ціною. За рахунок економії перевиконало план на... 50 метрів дороги. І ось віддяка. Держархбудконтроль оцінив цей факт як порушення і не лише наклав на підприємство штраф, який удвічі перевищив вартість робіт, а й поставив питання про… демонтаж "зайвої" ділянки дороги!? Отож заробили.

На першому місці серед загроз для підприємництва - складність адміністрування бізнесу. Варто щось недоглядіти, і неприємності підприємству гарантовані. Немає значення, з боку кого. Податкової чи пенсійної служб, антимонопольного комітету чи управління з екології.

За даними Світового банку, який щорічно готує рейтинг Doing Business, на сплату податків у середньому український бізнес витрачає 491 годину на рік. У Польщі, Італії і Німеччині ця цифра становить 286, 269 і 207 годин, відповідно. При цьому кількість виплат в Україні сягає 28, польські ж, італійські та німецькі бізнесмени роблять 18, 15 і 9 податкових платежів на рік, стверджує ТСН.

Ситуація в законодавстві ускладнюється тим, що правила гри на ринку постійно змінюються. Не встиг бізнес призвичаїтися до одних законів, як їх повністю змінюють або вносять до них поправки.

Наприклад, відповідно до оновленої Форми №Д4 (Постанова ПФУ N 12-1 від 22.07.2013 р., див. "Офіційний вісник України" №58 від 09.08.2013 р.), з 9 серпня почала діяти нова форма звітності з Єдиного соціального внеску (ЄСВ). Але фахівці попереджають, що незабаром звіт з ЄСВ знову має змінитися. Він буде затверджений не ПФУ, а новим держорганом, якому передано функцію адміністрування єдиного соціального внеску, - Міндоходів. Крім цього, очікується зміна рахунків для сплати ЄСВ.

Логіка у цьому, можливо, і є, проте де гарантія, що цим усе скінчиться? Новації торкаються не лише форм звітності, а й самої суті ведення бізнесу.

"Для розвитку бізнесу в державі потрібна стабільність законодавства, фінансової та судової систем. На жаль, ця проблема має більше негативу, ніж позитиву, - відзначає голова Львівської обласної федерації роботодавців Іван Ривак. - Не встигли прийняти Податковий кодекс, як через кілька днів почали корпіти над доповненнями та змінами до нього. А це ж основний закон, за яким працює весь бізнес, уся економіка України".

Вже кілька місяців в Україні мусується інформація про запровадження податку з обігу. Якщо для великого бізнесу це нововведення, можливо, й нестиме позитив, то малий і середній бізнес від такого лише постраждають. Адже одночасно зі зниженням податку з ПДВ до 16% планується запровадити податок з обігу на рівні 2%. Як це позначиться на веденні бізнесу - ніхто не знає. Головне - вплутатися в бійку, а там видно буде.

Попри всі обіцянки уряду спростити умови ведення бізнесу, вони й надалі залишаються головним болем для підприємців. Як розповів директор львівської фірми "Тротолла" Ярослав Рущишин, сьогодні на безпеку бізнесу керівники підприємств витрачають близько 70-75% робочого часу. І варто лише чогось не догледіти, як підприємство потрапляє у розряд проблемних. Сюди обов'язково навідаються перевіряльники.

Згідно з соціологічним дослідженням асоціації роботодавців, українське законодавство дає право зупиняти виробництво десяткам різних служб та організацій.

Причину всіх негараздів для бізнесу самі підприємці вбачають у складності вітчизняного законодавства, відсутності чітких і сталих правил гри на ринку.

Найбільшу загрозу становить зміна влади. Виконавча гілка намагається підім'яти під себе судову й законодавчу, а коли це відбувається, то вже ніхто не може їй чинити дійового опору, влада береться за бізнес.

На жаль, будь-яка українська влада реально захищає лише бізнес людей, наближених до неї. Решта підприємств можуть зазнавати рейдерських атак, перевірок контрольних органів тощо.

"Саме так відбулося з моїми колишніми підприємствами після того, як, перемігши на парламентських виборах по мажоритарному округу, я вступив до опозиційної фракції, - розповідає народний депутат України Ярослав Дубневич. - Знищити їх намагалися всіма можливими способами. Навіть таким абсурдним, як відмова приймати податкові накладні від підприємств під приводом того, що вони змінили свою юридичну адресу. Хочу наголосити, що навіть народний депутат, маючи певний вплив у суспільстві та трибуну, з якої може заявити на всю країну про свої утиски, - в Україні не в змозі захистити себе. В арсеналі все - від зміни законодавства "під клієнта" до штрафів контрольних органів і судових рішень".

В Україні безпеки не гарантує вже навіть політична лояльність. Добрим інструментом безпеки є участь реального капіталу з розвинених країн. На захист таких підприємств можуть стати міжнародні структури та дипломатія. Звісно, це до снаги не всім. Сьогодні безпека бізнесу - не тільки першокласні юристи, а й медійна підтримка, зв'язки з громадським сектором.

Останніми роками певною загрозою для бізнесу стала й влада. Коли їй потрібно залучити бізнес до реалізації якихось загальноміських проектів, вона обіцяє бізнесменам золоті гори, а коли настає час розрахунку - "вмиває" руки. Яскравий приклад - недавнє проведення в Україні, у тому числі й у Львові, матчів чемпіонату Європи з футболу. Десятки підприємств і досі не отримали коштів за виконані роботи.

Ще одна загроза для бізнесу - природні монополії. Саме вони приходять на майданчик, котрий вивільняється від бюрократії. Вода, каналізація, електрика… Інколи доходить до курйозів.

"У мене швейне підприємство, - розповідає Ярослав Рущишин, - промислових
викидів у каналізацію не робимо жодних. Але коли у Львові міські служби взялися за вияснення причин смороду в місті, то прийшли на підприємство, написали, що в мене показники аміаку перевищують норму аж утричі! І відкрили проти нас кримінальне провадження за цим фактом. Слідчий усе розумів і сприймав зі сміхом. Гадаю, "Львівводоканал" щось хотів отримати за це".

Підприємці також нарікають на складність фінансування. Ставки банківських кредитів сягають, щонайменше, 23-25%. Але в банків із цього приводу своя думка. "Грошей на ринку не бракує, - зазначає заступник голови Асоціації банків Львівщини Олег Сергєєв. - Однак для банків дуже важливо працювати з прозорим бізнесом. На жаль, у нас компанія може бути дуже добра, а баланс - дуже поганим. Підприємство може не платити податків. Буває й навпаки. Коли до нас приходить компанія і просить кредит, запитуємо: хто ви такі й що робите? Покажіть баланс, хто ваші власники. Якщо для нас зрозуміла компанія, ми бачимо, що ризик неповернення мінімальний, - готові видати кредит. Прозорість зменшує наші ризики, робить ресурси більш доступними".

За кордоном кредити справді дешевші. Але, щоб узяти там кредит, аудит має перевірити кожну вашу цифру. Якщо такого аудиту немає, з вами ніхто не говоритиме. Українська звітність для іноземного інвестора нічого не гарантує. Чим більш відкрита компанія, тим більше може залучити ресурсів. Проте в Україні бізнес дуже хоче бути закритим. Одна з причин цього - щоб не створювати спокус для рейдерів. Виходить замкнене коло. Бізнес не відкривається, бо не впевнений у власній безпеці, а розвиток економіки вимагає від бізнесу прозорості. Розірвати це коло може тільки влада.

Коментарі

Наталія Писарчук, голова корпорації ТОВ "Нова":

- Під час обговорення Податкового кодексу надійшло тисячі доповнень. Але мало виявилося подати пропозиції, треба ще було примусити депутатів їх прийняти. Однак бізнес не наполіг на їх прийнятті у ВР України.

Наша заслуга в тому, що не був прийнятий Закон "Про внутрішню торгівлю". Але цього законопроекту не скасували, тільки відклали його розгляд. Особисто я була готова надати кілька торгових точок для відпрацювання експерименту в одній області, оплатити всі витрати. Бо треба спробувати, як працюватиме цей закон, а потім поширювати на всю Україну.

Наша біда в тому, що влада витає у хмарах і живе абстракціями. Її цікавить великий бізнес, великі гроші. Малий бізнес владу не цікавить, вона робить усе, аби його знищити. При цьому скажу, що ДПС можна поставити "п'ятірку" за ті сервісні центри, які вона створила по всій Україні. Якщо підприємець чогось не розуміє, йому там допоможуть. Але ж не буде ж підприємець бігати в податкову по роз'яснення після кожної нової зміни.

Щодо політичних ризиків, то, на мою думку, все лихо в ментальності галицького підприємця. Багато хто хоче мати якісь преференції й "бізнесувати" на кращих умовах. Якщо бізнес пробуватиме працювати на загальних умовах - не кажу, що в нього це вийде, але сторонніх впливів буде менше.

Іван Ривак, голова Львівської обласної федерації роботодавців:

- Як підприємець може працювати, коли він домовляється з одним губернатором, а потім приходить новий і змінює всю команду. Без влади сьогодні бізнес не розвинути. Хоча на ринку мали б діяти чіткі правила гри.

Іноземні інвестори знають, що в них захищають бізнес. В Україні це право також оформлене законодавчо. Є Закон України "Про організації роботодавців", Закон "Про соціальний діалог в Україні", яким передбачена можливість захисту підприємця. Є навіть можливість брати участь у формуванні бюджету, управлінні фондами соціального страхування тощо. Законодавчо все є. Інша річ, що ми самі не вміємо використовувати ці можливості. Бізнес не хоче об'єднуватися в асоціації. За кордоном кожен підприємець перебуває в якомусь об'єднанні. І уряди там радяться з асоціаціями роботодавців. Всі законопроекти спочатку розглядаються в асоціаціях, а потім приймаються у парламенті.

В Україні також законопроекти не приймаються без регуляторного аналізу, громадських обговорень. Якщо цього немає, вони підлягають скасуванню. Але біда в тому, що кожна громадська організація тягне у свій бік. Це проблема суспільства. Окремі групи законопроекти можуть влаштовувати, але в цілому закон може й не працювати на економіку всієї держави.

Олег Сергєєв, заступник голови Асоціації банків Львівщини:

- В Україні ніхто не любить платити податків. Але чому? До речі, у світі теж ніхто не любить віддавати свої гроші. Однак є обставини, які полегшують це почуття. Одного разу в Німеччині мене зупинила поліція за порушення правил дорожнього руху. І виписала штраф на 100 євро. Зрозуміло, дуже не хотілося платити. Проте подумав, що за такі дороги, які є в Німеччині, можна й заплатити. Є рівень життя, є певні правила. Отож, за їх порушення слід платити. Цікаво, що поліцейський попередив мене: приблизно за місяць на мою поштову адресу прийде лист від німецького уряду, в якому буде повідомлено, що мої кошти справді надійшли у бюджет. Що й відбулося.

Все це означає, що мої гроші не поклав собі в кишеню поліцейський, а вони пішли на добру справу. Гадаю, це найбільше зупиняє українців, які у своїй державі не хочуть платити податків. Бо люди платять податки, а шляхів, медицини, належних комунальних послуг, як і багато чого іншого, немає. Зате державні службовці, отримуючи зарплатню 3 - 4 тис. грн, їздять на автомобілях за 200 тис. євро. Щось тут не складається.