Михайло ІЛЬЯШЕВ: «Захист іноземних інвестицій — це передусім верховенство права»

Через два тижні Верховний суд України має поставити крапку в суперечці акціонерів ЗАТ «Київстар». Конфлікт, який добряче набрид телекомунікаційній громадськості, недавно набув скандального розвитку. Так, керівник секретаріату президента України Олег Рибачук на своїй прес-конференції заявив: ухвалення Верховним судом рішення, відповідно до якого права акціонерів «Київстару» буде зрівняно, стане безпрецедентним і негативно вплине на інвестиційний імідж України. Він висловив надію, що його думку «почують ті, хто братиме участь у засіданні 3 жовтня».

Наступного дня висловлювання Рибачука використовувала для захисту своїх інтересів одна зі сторін конфлікту — Telenor, котра володіє 56,52% акцій «Київстару». Інший акціонер, ТОВ «Сторм» (43,48% акцій, контролюється російською «Альфа-Групп»), розцінив слова держчиновника як тиск на суд.

За правовою оцінкою заяв державних чиновників, а також перспектив розв’язання цієї суперечки ми звернулися до адвоката Михайла Ільяшева, старшого партнера юридичної фірми «Ільяшев і Партнери», котра представляє інтереси власників компанії «Сторм».

— Як із правової точки зору можна оцінити висловлювання глави секретаріату президента Олега Рибачука про те, що коли Верховний суд прийме рішення на користь однієї зі сторін, то потрапить до Книги рекордів Гіннесса?

— Як правовий нігілізм. Європейська конвенція з прав людини декларує одним із своїх принципів невтручання в діяльність правосуддя. Проте в цьому разі ми можемо констатувати, що чиновник високого рангу напряму підказує суду, яке рішення йому ухвалювати. Звісно, можна сказати, людина, не досвідчена в юриспруденції, не розібралася в тому, які негативні наслідки ця заява може спричинити як для неї особисто, так і для України як держави. Проте навряд чи чиновник такого рівня має право не знати цього.

— А звернення Telenor до президента, парламенту й уряду — це також тиск на суд? Що це, прохання Telenor до цих державних органів «вирішити» питання так, як потрібно компанії? Свідчення того, що в Telenor готують своїх акціонерів до судового рішення не на свою користь? Чи просто звичка апелювати до держави, адже одним із найбільших акціонерів Telenor є норвезький уряд?

— Складно сказати. Зрозуміло одне: Telenor апелює не до тих інстанцій. Спірні питання в цьому разі вирішуватимуться не у Верховної Раді та не в уряді. А в суді. Легальним, законним шляхом ані секретаріат президента, ані уряд, ані Верховна Рада на судове рішення вплинути не можуть.

— «Альфу» обвинувачують у спробі отримати контроль над «Київстаром». Із якою метою?

— «Альфа» не ставить завдання одержати контроль над «Київстаром». У більшості телекомунікаційних операторів, інвестором котрих є «Альфа» через Altimo, у неї блокуючі пакети; така стратегія компанії. У випадку «Київстару» інвестор лише має намір захистити свої права, передбачені законодавством України.

«Сторм» за звичкою називають «міноритарним акціонером» «Київстару», проте це не зовсім так. В українському законодавстві немає чіткого визначення поняття «міноритарний акціонер». Відповідно до сформованої на світовому фінансовому ринку практики, такими вважаються акціонери, котрі володіють невеликими пакетами акцій із метою отримання дивідендів і не мають наміру впливати на політику компанії. Це можуть бути, приміром, приватні особи (в Україні — працівники ВАТ, власники пакетів акцій, отриманих за підпискою) або портфельні інвестори (пенсійні, інвестиційні фонди).

«Сторм» — великий акціонер, який володіє близько 43,5% акцій «Київстару», пакетом, що лише трішки не дотягує до контрольного. Вартість цього пакета акцій — мільярди доларів (якщо виходити з оцінки «Київстару» в п’ять мільярдів доларів, запропонованої російським «Вымпелкомом»). Погодьтеся, такий акціонер не може дозволити собі бути статистом, не брати участі в вирішенні стратегічних питань, обмежуватися лише участю в одержанні дивідендів. Із іншого боку, ніхто не ставить під питання права Telenor, у котрого контрольний пакет.

— Рибачук і представники Telenor казали про те, що задоволення позову «Сторму» може послужити прецедентом, за яким, цитуємо, «акціонер, у котрого 10%, отримає ті самі права, що і той, у котрого 90%». Чи не боїтеся ви, що дане рішення справді може послужити прецедентом, зручним для різноманітних рейдерських операцій?

— По-перше, у нашій країні не діє прецедентне право. У кожному конкретному випадку суд повинен досліджувати законодавство та факти.

По-друге, розподіл пакетів акцій у «Київстарі» не є характерним для України: акціонерних товариств, де два великі акціонери з порівнянними частками, мало.

По-третє, ніколи — підкреслюю, ніколи — акціонер із 10% акцій не матиме тих самих прав, що й акціонер із 90%. Вищим органом акціонерного товариства, уповноваженим вирішувати стратегічні питання, є збори акціонерів. На зборах акціонерів рішення приймаються голосуванням. Кожен акціонер має кількість голосів, пропорційну його пакету акцій. Тому, в кого контрольний пакет, у того й більше голосів (прав).

Так, відповідно до статуту «Київстару», збори акціонерів ухвалюють рішення стосовно таких питань, як внесення змін до статуту, додатковий випуск акцій та інших цінних паперів, обрання та звільнення членів ради директорів, правління, ревізійної комісії, затвердження звіту, порядок розподілу прибутку, порядок покриття збитків. І цей список неповний. З частини цих питань, таких, приміром, як обрання та звільнення членів ради директорів, затвердження звітів, перевага залишається в Telenor. На зборах акціонерів вони зможуть прийняти з зазначених питань рішення незалежно від позиції «Сторму».

— Проте низку пунктів статуту «Сторм» усе-таки оспорює. Тобто зміни порядку управління компанією будуть?

— Давайте по черзі.

Перше. «Сторм» вимагав визнати недійсними положення стосовно порядку обрання ради товариства. Зокрема, необхідності обрання п’яти директорів, запропонованих Telenor, і чотирьох, запропонованих «Сторм». Але з двох не можна вибрати дев’ять, і це не лише юриспруденція, а й елементарна математика. Стаття 46 Закону України «Про господарські товариства», яка регулює це питання, зазначає: «...із числа акціонерів може створюватися рада». І все. Жодного слова про пропорційне представництво. Також цього немає в жодному іншому нормативному акті.

Тому, позаяк акціонерів два, виходить, у спостережній раді акціонерного товариства мають бути два члени, кожен із котрих володітиме одним голосом для прийняття рішень, віднесених до компетенції спостережної ради.

Друге. «Сторм» зажадав визнати недійсними положення статуту «Київстару» стосовно обрання президента — керівника компанії. А саме у частині формулювання «кандидата на посаду президента пропонує Telenor, і кожен акціонер забезпечує, аби директори, призначені цим акціонером, проголосували за обрання кандидата, запропонованого Telenor». Вам не здається, що це чимось нагадує порядок голосування на з’їздах КПРС? Пропонувати повинні мати право всі акціонери, у т.ч. і «Сторм», і Telenor. І аж ніяк один акціонер не повинен мати права диктувати іншому, як голосувати.

Навіщо тоді взагалі цей фарс? Нехай буде встановлено: керівника компанії «Київстар» призначає Telenor. Але цього чомусь немає в статуті. Пояснення одне: це суперечить законодавству України й не могло встановлюватися статутом!

До речі, крім статуту, у «Київстарі» діяла ще низка угод, зміст яких не витримував жодної критики, проте в квітні поточного року Господарський суд міста Києва визнав їх неістотними.

Як бачимо, жодних змін у перелік і порядок вирішення питань на зборах акціонерів не пропонується. А отже, усі законні права Telenor як акціонера, котрий володіє контрольним пакетом акцій, зберігаються.

— Ви самі казали, що в разі набрання чинності запропонованими «Стормом» змінами всі рішення раді директорів доведеться приймати консенсусом. А коли консенсусу не буде? Чи не призведе така бінарна система ухвалення рішень до паралічу «Київстару»?

— Що стосується блокування роботи «Київстару», то посудіть самі: за півтора року конфлікту оператор не лише не постраждав, а й вирвався в міцні лідери ринку за кількістю абонентів і фінансовими показниками. Та й хоч би які були конфлікти між акціонерами, зберігається основний принцип: жодна зі сторін не зацікавлена в розвалі підприємства, тому ніколи не заважатиме його операційній діяльності. Про це не варто навіть говорити.

— Резюмуючи сказане вище, який усе-таки прецедент має створити розгляд цієї справи?

— Нехай це звучить трішки пишномовно, але рішення Верховного суду повинне довести дію принципу верховенства права в Україні. Держава має продемонструвати ефективний захист іноземних інвесторів, незалежно від того, звідки вони — із Норвегії чи з Росії. Зробити це можна лише в один спосіб: показати, що рішення в нашій країні приймаються судом, а не секретаріатом президента, і за законом, а не за командою вищих чиновників. Ось це й буде справжня демонстрація державою сприятливого інвестиційного клімату. А з розумінням захисту іноземних інвестицій як «дахування» їх тим чи іншим чиновником, навіть главою держави, потрібно закінчувати.

19 серпня 2005 року ТОВ «Сторм» звернулося до Господарського суду Києва з вимогою визнати недійсними окремі положення статуту оператора стосовно порядку призначення ради директорів і виборів президента компанії. За підсумками багатомісячних тяжб Вищий господарський суд України 22 грудня визнав статут «Київстару» таким, що не відповідає законодавству, та зобов’язав Telenor внести до нього зміни за спірними пунктами. Спроба Telenor оскаржити це рішення у Верховному суді України не увінчалася успіхом. Проте 27 червня Вищий господарський суд у зв’язку з «нововиявленими обставинами» скасовує своє ж рішення від 22 грудня та залишає в силі стару редакцію статуту «Київстару».

«Сторм», незаконно позбавлений ВГСУ (котрий скасував 27 червня власне грудневе рішення) можливості захищатися, оскаржив це рішення ВГСУ у Верховному суді, і той 27 липня прийняв скаргу до провадження, призупинивши виконання спірного рішення. Розгляд справи по суті призначено на 3 жовтня ц.р.