Корпоративний конфлікт сільського масштабу

Чи було рішення?

Наприкінці 90-х років держава вирішила відмовитись від тисяч радгоспів і колгоспів, з огляду на очевидну неспроможність ефективно ними керувати. Не став винятком радгосп «Козаровицький», що розташувався за 30 км від Києва і об’єднував три села — Козаровичі, Глібівку та Ясногородку. Колишній радгосп у 1998 р. акціонувався, перетворившись на ВАТ, акції були розділені між всіма працівниками підприємства, залежно від стажу та розміру заробітної плати, приблизно на однакові невеликі (менш ніж 1%) пакети акцій. Проте, акціонування не посприяло поліпшенню фінансово-господарського стану ВАТу. Неефективний менеджмент підприємства, відсутність відповідальності керівництва призвели до зношення основних фондів, частину з яких було просто викрадено.

Однак кілька років тому ВАТ дістав потенційний шанс підвестися з колін. Минув період розрухи і первинного накопичення капіталу, дещо поліпшилась економічна ситуація, і бізнес звернув свою увагу на раніше не цікаві йому підприємства, розташовані поблизу великих міст.

Конфлікт між головою правління ВАТ «Козаровицьке» Олександром Кордоном та групою акціонерів-міноритаріїв на чолі з колишнім керівником ще радгоспу «Козаровицький» Володимиром Литвиненком розпочався, коли наприкінці 2004 р. Литвиненко вирішив придбати в акціонерів акції на суму, достатню, щоб в рахунок придбаних акцій взяти у власність одне із занедбаних приміщень ВАТу і, за його словами, зайнятись вирощуванням худоби. Однак він зі здивуванням дізнався, що, виявляється, тваринницькі комплекси колишнього радгоспу ВАТу вже не належать, оскільки рішенням загальних зборів акціонерів від 25 липня 2002 р. передані в створене в тому ж році ЗАТ «Агропродукт». Опитування багатьох акціонерів ВАТу засвідчило, що такі збори справді відбулись, однак рішення щодо відчуження майна та створення ЗАТ на них не приймалось. З огляду на це група акціонерів ВАТу подала позов у Вишгородський райсуд із проханням перевірити легітимність рішень зборів.

Представник ТОВ «ІнвестАгро» (одного з засновників «Агропродукту») і водночас гендиректор ЗАТ «Агропродукт» Юрій Чуняєв, його заступник Катерина Кольга та голова правління ВАТ «Козаровицьке» Олександр Кордон твердять, що такі рішення приймались. Проте встановлення істини — це справа суду. Ми ж звернемося до документів і проаналізуємо ситуацію.

Хто був ніким,
той стане всім

Схоже, що цей принцип більшовицької арифметики взяло на озброєння керівництво ТОВ «ІнвестАгро», створюючи разом з ВАТ «Козаровицьке» ЗАТ «Агропродукт». Зі свого боку воно внесло в новостворюване ЗАТ 10% акцій, заздалегідь придбаних у дрібних акціонерів «Козаровицького», і примудрилося перетворити їх на 74% у статутному фонді ЗАТ.

Акції ВАТ «Козаровицьке» скуповувалися, за словами самих акціонерів, по 0,5 копійки за акцію (за номінальної вартості 25 копійок). Зважаючи на те, що загальна кількість акцій, емітованих ВАТом, становить 6 492 052 шт., номінальна вартість 10% становила 173 551 грн. Враховуючи реальні кошти, заплачені за пакет, вартість акцій для покупців становила близько 3 246 грн. Але хто ж може заборонити купувати акції в десятки разів нижче номіналу, якщо акціонери добровільно згодні продати їх за такою ціною.

Був ще й другий крок цієї оборудки. В протоколі №1 загальних зборів акціонерів ВАТ «Козаровицьке», що відбулися 25 липня 2002 р., зазначено, що рішенням акціонерів затверджено акти списання основних фондів. А наступним рішенням ці самі фонди (транспортні засоби та нерухоме майно) відчужуються та передаються як частка ВАТу в статутному фонді створюваного на цих же зборах ЗАТ «Агропродукт».

У результаті списання вартість майна (105 одиниць вартістю понад 10 млн. грн.) була знижена до 55 680 грн. Наприклад, автомобіль КАМАЗ 1991 р. випуску було оцінено в… 119 грн. 69 коп., а ангар для сільгосптехніки аж у 553 грн. 34 коп. Важко повірити, що акціонери ВАТу погодилися на таку, вочевидь невигідну, для них оборудку, проте голова правління Олександр Кордон, який, до речі, був присутній на засіданні, хоча його підпису і немає під протоколом зборів, що теж досить дивно, не заперечував проти такого рішення.

Третій крок є ключовим і, здається, пояснює суть такої арифметики. В статутний фонд ЗАТ «Агропродукт» з боку ТОВ «Інвест-Агро» надійшло 10% акцій ВАТу, оцінених за номіналом, тобто в 173 551 грн., а з боку «Козаровицького» вище означене, але вже знижене в ціні до 55 тисяч майно. Нехитрі математичні операції свідчать, що за такого підходу ВАТ отримав 26% акцій у новоствореному ЗАТ і вніс реальне майно, а «ІнвестАгро» — 74% за рахунок нічим не забезпечених, по суті, папірців.

Продаж раніше відчуженого

А 12 січня 2005 року гендиректор «Агропродукту» Юрій Чуняєв надіслав листа акціонерам ЗАТ, в якому повідомив, що 28 лютого того ж року мають відбутися загальні збори акціонерів, де в порядку денному стоїть питання про продаж нерухомого майна (споруд), що належать ЗАТ, усього 4 одиниці, частини того самого, яке було відчужене від ВАТ «Козаровицьке». Можна не сумніватись, що покупці на таку нерухомість знайшлись би швидко, особливо з огляду на стрімко зростаючу вартість землі та споруд під Києвом і на тенденцію винесення виробництва за межі столиці.

Проте «геніальним» намірам керівництва «Агропродукту» не судилося здійснитись. По-перше, ініціативна група міноритаріїв ВАТу попередила, що заблокує такі збори, а по-друге, на той момент уже декілька місяців тривало судове розслідування за позовом тієї ж групи щодо законності рішень, прийнятих на загальних зборах ВАТу 25 липня 2002 р.

Кількома місяцями пізніше, а саме 8 червня 2005 р., суддя Вишгородського райсуду С.А. Голуб винесла ухвалу про заборону відчуження майна ВАТу, що було передане до статутного фонду «Агропродукту». Рішення, з огляду на конфліктну ситуацію, слушне, проте дещо запізніле, оскільки, за твердженнями багатьох акціонерів-міноритаріїв, близько 20 одиниць рухомого майна вже фактично не перебуває у власності ЗАТу, оскільки їх просто вкрадено.

Пат, але ж не мат…

Читач може запитати, чому б у разі, коли керівництво ВАТ дозволяє такі оборудки, його просто не переобрати на чергових зборах акціонерів. Однак річ у тім, що зробити це непросто. По-перше, на момент корпоратизації радгоспу «Козаровицький» у багатьох його акціонерів були радянські паспорти. Після їх заміни на українські мало хто повідомив про це реєстратору (Укрінбанк). Дехто з акціонерів, які на момент отримання акцій вже були пенсійного віку, пішли з життя, а їхні правонаступники не квапляться переоформлювати акції на себе.

Дається взнаки й пасивність голови правління ВАТу Олександра Кордона стосовно ініціювання заміни папірців, що знаходяться на руках у акціонерів і в яких зазначено кількість акцій того чи іншого акціонера, на державні майнові сертифікати. Адже згідно з законодавством, як повідомила співробітник Укрінбанку Ірина Яцюк, саме голова правління повинен звернутися до реєстратора з питанням щодо виготовлення таких сертифікатів. Відсутність же актів блокує всі спроби акціонерів розпорядитися своєю власністю.

Склалася патова ситуація. Згідно з реєстром акціонерів, станом на 23 червня 2005 р. представникам «ІнвестАгро» Юрію Чуняєву та Михайлу Чомському належить по 14,3% акцій ВАТу, ще 10% — у власності «Агропродукту», 8,2% належать жительці Києва Галині Бастоцькій. Решта акцій розпорошена між дрібними акціонерами. За словами Юрія Чуняєва, близько 20% були у власності нині покійних акціонерів, 17—18% належать акціонерам, що не переоформили акції на нові паспорти. Акціонери, що володіють близько 15% акцій, взагалі не виявляють інтересу до діяльності товариства. За такої ситуації вочевидь важко зібрати акціонерів, які володіють 60% акцій, не кажучи вже про прийняття якогось рішення. Що, власне, й сталося 12 травня поточного року, коли чергове засідання акціонерів так і не відбулося.

Тепер доведеться довго чекати рішення суду, якщо дрібні акціонери не захочуть уважніше поставитися до своїх прав і, належним чином оформивши свої акції, змусити голову правління виконати свій обов’язок щодо обміну папірців на майнові сертифікати державного зразка. Сертифікати забезпечать як легітимність зборів акціонерів, так і реальну можливість дрібним акціонерам, які попри все ще володіють контрольним пакетом акцій ВАТу, прийняти рішення на власний розсуд щодо членів правління ВАТ «Козаровицьке» та інших важливих питань діяльності товариства.

P.S. Автору менше за все хотілося б ставати на чийсь бік у цій суперечці. Проте неодноразові спроби дізнатись про думку одного з головних фігурантів даної публікації — Олександра Кордона — призводили до того, що на протилежному кінці дроту лише кидали слухавку.

А ще хочеться закликати можновладців різних гілок влади та рангів звернути увагу на цей і тисячі подібних до цього конфліктів. Селян свого часу держава позбавила заощаджень, потім робочих місць. Усе, що вони ще мають, це земля і недорозкрадене майно колишніх колгоспів.

І останнє звернення до селян. Шановні, соціалізм давно скінчився, держава не повинна і не буде контролювати кожен ваш крок. Вам надане право керувати вашою власністю, не зневажайте ним, інакше цим правом скористаються інші.