GENERATION 3 ПРО ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МОБІЛЬНОГО ЗВ’ЯЗКУ ТРЕТЬОГО ПОКОЛІННЯ У НАШІЙ КРАЇНІ

На запитання, коли в Україні почнеться тестування, розгортання й використання мереж мобільного зв’язку третього покоління (3G), давалися різні відповіді. За зробленим навесні прогнозом голови правління «Укртелекому» Олега Гайдука, це мало відбутися вже до кінця поточного року. На озвучену приблизно тоді ж думку заступника голови Держкомзв’язку Олега Проживальського, протягом найближчих 3—4 років розвиток 3G в нашій країні не почнеться. Та, попри поширену думку, що 3G-зв’язок потрібен здебільшого для розваг (відеотелефонії та передачі одне одному картинок і музики), потреба в мобільних рішеннях для швидкої передачі великих обсягів даних визріла вже для багатьох професійних категорій — репортерів, біржових брокерів, силових та урядових структур. Слід враховувати й світові тенденції: сьогодні у світі діє 16 дослідних зон покриття 3G, які обслуговують 13 мільйонів абонентів. Ліцензії на розгортання мереж 3G одержала більшість великих операторів Європи й Азії. Коли ж це віяння цивілізації дійде до України?

Третій — не зайвий

Спочатку визначимося з термінами, оскільки під «мобільним зв’язком третього покоління» часто розуміють різноманітні технології. Головна вимога, сформульована Міжнародною спілкою електрозв’язку для технологій 3G, — забезпечити швидкості передачі даних, достатні для передачі мобільним абонентам не лише голосу й тексту, а й зображень, звуку та відео. А саме — 144 Кбіт/с при пересуванні зі швидкістю автомобіля, 384 Кбіт/с при пересуванні зі швидкістю пішохода та 2 Мбіт/с для стаціонарного абонента (мобільний зв’язок четвертого покоління — 4G, розроблюваний у Японії, забезпечуватиме швидкості передачі даних у сотні мегабіт на секунду; для чого такі швидкості потрібні — поки що не ясно). Такі швидкості можна реалізувати з використанням різних стандартів і технологій.

Основним стандартом зв’язку третього покоління буде UMTS (Universal Mobile Telecommunications System), на основі технології CDMA. Існують американський, європейський і азійський варіанти цього стандарту. Стандарт використовує технологію комутації пакетів, а не комутації каналів, як у попередніх поколіннях мобільного зв’язку. UMTS використовуватиме нового діапазона 1,9—2,1 ГГц (у країнах СНД цей діапазон зайнятий радіорелейними лініями зв’язку як військового, так і цивільного призначення).

Останні версії технології CDMA — wcdma або cdma2000 — також відповідають вимогам, що ставляться до 3G, і в багатьох країнах будуть його основою. Існуючі стандарти мобільного зв’язку на основі CDMA — американський PCS, японський PHS — також підтримують високошвидкісні сервіси передачі даних, частково реалізуючи вимоги 3G. А в Європі мережі 3G будуватимуться на базі існуючих мереж стандарту GSM, для забезпечення спадкоємності розробляється стандарт EDGE (Enhanced Data for GSM Evolution — додаткові дані еволюції GSM). За ідеєю, EDGE реалізує нову схему модуляції та дозволяє передавати дані зі швидкістю до 384 Кбіт/с. Ця швидкість є першою стадією реалізації 3G з допомогою GSM.

Проте вимогам 3G щодо швидкості передачі даних частково відповідає і технологія GPRS (General Packet Radio Service), яка формально належить до другого покоління мобільного зв’язку. Вона також дозволяє здійснювати швидкісну передачу даних з допомогою мереж GSM. Використання GPRS дозволяє досягти теоретичного максимуму швидкості до 171,2 Кбіт/с, реально досяжні швидкості — десятки Кбіт/с. Технології високошвидкісної передачі даних у рамках існуючих стандартів мобільного зв’язку іноді називають «другим із половиною», або «другим із плюсом», поколінням мобільного зв’язку — 2,5G. Близька до GPRS і поширена в Японії технологія i-mode, на основі якої реалізовано численні мобільні мультимедійні сервіси: передача зображень, музики, доступ до різноманітних інформаційних каналів, інтерактив... Ще однією технологією в рамках 2,5G є MMS (мультимедійні короткі повідомлення, розвиток SMS, із можливістю передавати графічні та звукові файли). Мережі стандарту cdma2000-1Х, які розгортаються в Україні, формально належать до покоління 2,5G, проте їх можна модернізувати до стандарту cdma2000-3Х, що забезпечує вимоги 3G.

Таким чином, коли говорять про розгортання мереж 3G, слід уточнювати, про що йдеться: використання справді нових стандартів (UMTS, cdma2000) чи модернізація існуючих мереж до рівня 2,5G. Як буде сказано нижче, за деяких умов 2,5G може цілком замінити 3G, що істотно здешевить запровадження нових послуг. Не виключено, що оператори країн СНД, скориставшись тим, що більшість абонентів не знають технічних деталей, позиціонуватимуть запроваджувані ними послуги GPRS як технологію третього покоління. Прикладом того може слугувати жовтнева рекламна кампанія придністровського оператора «Інтердністрком», який розпочав комерційну експлуатацію мережі cdma2000-1X, що належить до «другого з половиною» поколінню мобільного зв’язку, проте позиціонується як «перша 3G-мережа в СНД».

Тінь 3G над Україною

У світі на ліцензії, розробку стандартів, придбання необхідного устаткування витрачено понад 650 млрд. дол., і ще 275 млрд. дол. буде вкладено протягом найближчих п’яти років. У Росії ліцензій ще не видано, але три провідних оператори мобільного зв’язку — МТС, «Вымпелком» і «Соник-Дуо» — уже розгорнули тестові мережі UMTS. Оператори, що працювали в застарілому стандарті NMT — «Дельта-телеком», МСС й інші, — готуються до розгортання мереж у стандарті IMT МС-450 (CDMA-450), який також частково забезпечуватиме вимоги 3G. Російським мобільним операторам, які хочуть працювати в UMTS, уже бракує частот. У Росії створено «Асоціацію 3G», що об’єднує їх. А в нас?

Почнемо з ліцензій: жоден український мобільний оператор навіть не подавав заявок на них. І все-таки якби подав — заявку було б розглянуто: ще «за Шевчука» Державний комітет із зв’язку й інформатизації України розробив процедуру видачі ліцензій на надання мобільного зв’язку третього покоління в стандарті UMTS. А ось «Укртелеком» може стати власником дорогої ліцензії «на халяву»: аби підвищити інвестиційну привабливість призначеної до приватизації компанії, розглядається можливість надання їй гарантії видачі такої ліцензії Держкомітетом із зв’язку й інформатизації. На розгортання 3G-мережі «Укртелекому» мали піти кошти від продажу 25% держпакета UMC. А в грудні 2001 року «Укртелеком» уклав з Інститутом телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України договір на виконання науково-дослідної роботи «Розробка аналітичних матеріалів про рухомий зв’язок третього покоління». Сума договору становила 108 тисяч гривень (75 тисяч, згідно з доданою до договору калькуляцією, призначалося на оплату робіт «сторонніх організацій», 18 тисяч — ПДВ і лише 15 тисяч залишалося в розпорядженні інституту). Роботу мали завершити 28 лютого, але даних про її презентацію знайти не вдалося.

Не залишаться без ліцензій на 3G і провідні мобільні оператори України. Відповідно до представленої наприкінці квітня в рамках акції «Електронна Україна» нової редакції «Комплексної програми створення Єдиної Національної системи зв’язку (ЄНСС). Служби й мережі зв’язку загального користування (до 2010 року)», визнано доцільним видати три ліцензії на надання послуг 3G-зв’язку. Дві — провідним операторам 2G-зв’язку, «Київстару» та UMC, й одну — «Укртелекому».

Плани інвестицій у розвиток технології 3G в Україні мала компанія Lucent, що презентувала торік рішення для мереж cdma2000. Проте після подій 11 вересня Lucent скоротила свою присутність у країнах СНД і згорнула плани інвестицій. Але саме Lucent поставила устаткування для вже згаданої придністровської мережі cdma2000-1Х «Інтердністркому». Устаткування для іншої мережі cdma2000-1Х — дніпропетровської компанії CST-Invest Ltd — поставила Motorola. Мережу розгорнуто в Дніпропетровську в першому кварталі 2002 року. Наприкінці травня почалося її тестування, а в липні — комерційна експлуатація. Під кінець року компанія планує набрати до трьох тисяч абонентів. Правда, дніпропетровська компанія, як і всі оператори CDMA, має ліцензію лише на здійснення фіксованого телефонного зв’язку. А працює вона в діапазоні 800 МГц, який, за рішенням Держкомзв’язку, необхідно звільнити до 2008 року для цифрового телебачення. І все-таки Motorola пішла на інвестиції (сума не розголошується). Сподіваючись, що через шість років в Україні все-таки почнеться розгортання 3G, чи є впевненість, що близькість керівництва українського представництва Motorola до адміністрації Президента надійно захистить цю інвестицію?

Тим паче що, відповідно до вищезгаданої «Комплексної програми», в Україні мережі 3G мають розвиватися на основі європейського UMTC, а не американського cdma2000. Цікава доля діапазону 450 МГц в Україні, який нині використовують мережа стандарту NMT-450i компанії UMC та низка транкових операторів. Офіційно жодна компанія не заявляла про плани розгортання в ньому мережі стандарту IMT МС-450, як у Росії. Проте UMC почала кампанію матеріального стимулювання припинення договорів на обслуговування абонентів NMT, що свідчить про плани звільнення нею діапазону. Представники UMC заперечують інтерес до IMT МС-450, а Олег Проживальський одного разу зазначив, що «діапазон може бути використаний для організації захищеної мережі зв’язку для спецслужб». Можна припустити, що в діапазоні 450 МГц буде розгорнуто мережу захищеного рухомого зв’язку подвійного призначення, плани створення якої давно виношує ДСТСЗІ СБУ.

3G чи не 3G?

На думку представників вітчизняних операторів мобільного зв’язку, в Україні поки що немає потреби в розвитку 3G, оскільки далеко не вичерпано можливостей стандарту GSM. Про це красномовно свідчить кількість потенційних клієнтів послуг GPRS, оцінена і «Київстаром», і UMC, які проводять нині тестову експлуатацію цієї послуги, максимум у кілька тисяч чоловік, та й то лише в столиці. Вона приблизно такого ж порядку, як і кількість потенційних клієнтів оператора стандарту UMTS, якби він раптом з’явився на нашому ринку.

Зарубіжні експерти всерйоз говорять про можливе заморожування розвитку технологій 3G, оскільки вони зараз мають недостатній комерційний потенціал. Інакше кажучи, наступний щабель технічного прогресу в галузі мобільного зв’язку виявився занадто дорогою іграшкою. Оператори ринку, вклавши величезні кошти в куплені ними ліцензії, можуть просто не потягнути набагато більших інвестицій в установлення мереж нового покоління. А швидкість доступу в Інтернет, забезпечувана GPRS, цілком достатня для переважної більшості користувачів мобільних сервісів.

На думку ж третіх експертів, 3G є величезною технологічною аферою, ініційованою виробниками телекомунікаційного устаткування. Зчинений ними навколо 3G ажіотаж змусив провідних операторів зв’язку залізти у величезні борги, що дозволить виробникам устаткування одержати контроль над частиною їхньої власності. Та й початок продажів устаткування для 3G на голому місці (тобто при живому ринку мобільного зв’язку 2G) також піде їм на користь. Таким чином, жителі цивілізованих країн можуть опинитися в ситуації, коли їм хочеш не хочеш доведеться переходити на слабозатребуваний сервіс. Мимоволі замислишся над перевагами певної технологічної відсталості України...