Телекомунікаційний ринок охолоджується

Аналітики називають мобільний зв’язок «локомотивом телекомунікаційного ринку». Бурхливе зростання мобільних операторів, їхні інтереси визначали останніми роками більшість процесів, що відбуваються на ньому. Проте минулого року ринок мобільного зв’язку стабільно досяг насичення. Кількість абонентів змінювалася ненабагато, доходи збільшувалися пропорційно до темпів зростання економіки. Відповідно, багато процесів на ринку зв’язку загалом теж перейшли у мляву фазу.

Багато трендів, про які ми писали в позатогорічному підсумковому матеріалі (див. «ДТ» №50 за 30 грудня 2006 року), у 2007-му фактично не дістали свого розвитку. Це стосується і продажу «Укртелекому», і конфлікту між Altimo і Telenor, і розвитку конвергентних послуг. Проте минулий рік запам’ятається стартом в Україні перших комерційних мереж 3G, а також появою нової «точки зростання» — широкосмугового доступу до Інтернету. Чи стане цей сегмент новим «локомотивом ринку»?

Третє покоління на трьох

Як уже писало «ДТ» (№41 за 3 листопада 2007 року), торік в Україні стартували три комерційні мережі мобільного зв’язку третього покоління. Дві — «Телесистем України» (ТМ PEOPLEnet) і «МТС» (ТМ «MTС-Коннект») — в американсько-азіатському стандарті CDMA 2000 1x EV-DO (у діапазонах 800 і 450 МГц відповідно). І одна — «Укртелекому» (ТМ U’tel) — в європейському стандарті UMTS/HSDPA і діа­пазоні 1,9—2,1 ГГц. Старт усіх трьох проектів відбувся з пригодами.

Найменша їхня кількість випала на долю «МТС». Хіба що невеличка затримка на старті (планували навесні, а почали восени) і зниження швидкості з’єднання при перевантаженні мережі, що швидко з’явилося з огляду на низькуватий діапазон. Утім, цю проблему можна розв’язати, збільшуючи кількість базових станцій.

У «МТС-Коннект» — найчіткіше ринкове позиціонування серед усіх трьох проектів: швидкісна передача даних на модеми для ноутбуків, що поставляються компанією. «Мощно возрастат дєнь ото дня процент жиров у маслі», відкриваються нові міста, підключаються нові тисячі абонентів з ARPU (середньомісячним доходом від одного користувача) від 20 до 100 дол. Загалом, хоч і не одержала поки що «МТС» в Україні UMTS-ліцензії, але свою аудиторію третього покоління компанія вже має.

UMTS-проект «Укртелекому» можна назвати багатостраждальним. Дата його старту багато разів переносилася як упродовж 2006-го, так і в 2007 році. Підготовка відбувалася непрозоро, що дало привід для підозр як мінімум у тому, що проект став жертвою традиційної телекомівської неефективності. Однак запуск пройшов досить якісно — з непоганим покриттям (принаймні на відкритій місцевості) у шести найбільших містах, із національним роумінгом на всій території України, конкурентоспроможними тарифами, пізнаванним (або ще незабутим) брендом U’tel.

Щоправда, рекламна кампанія могла б бути і яскравішою. І ринкове позиціонування продукту нечітке. Судячи з тарифів — зв’язок для корпоративних абонентів. Але цей ринковий сегмент занадто конкурентний, щоб вкладати в нього сотні мільйонів доларів і обслуговувати кілька десятків тисяч клієнтів. Нехай навіть і з великим ARPU.

«Телесистеми України» за рік встиг­ли пережити і злет, і кризу. З лютого по жовтень компанія залишалася єдиним гравцем ринку 3G і встигла підключити за цей час близько 40 тис. абонентів. Це при тому, що вона на ходу змінювала своє ринкове позиціонування, перетворюючись з оператора мобільного зв’язку на провайдера швидкісного мобільного доступу до Інтернету. Можливо, оператора підштовхнула на такий крок «проблема терміналів»: ті мобільні телефони з підтримкою EV-DO, які йому вдалося сертифікувати, мало кого надихали на користування 3G.

Але хутровий звірок підкрався з іншого боку. У «непрофільного інвестора» розходилися нерви, він висловив менеджменту компанії вотум недовіри і став вимагати звіту про причини невиходу на прибутковість (менш як через півроку роботи!). У результаті менеджмент замінили, і що далі буде з компанією — спрогнозуємо в розділі статті, присвяченому злиттям і поглинанням.

Широкосмуговий доступ: по дротах і без

Темпи зростання ринку дротового широкосмугового доступу (ШСД) до Інтернету у 2007 році, за оцінками консалтингової компанії «Комньюс Україна», становитимуть 150% за кількістю абонентів і близько 70% за доходами. Загалом, за даними агентства, на кінець року в Україні налічувалося близько 800 тис. користувачів ШСД, з них близько 75 тис. — корпоративні. Обсяг ринку — близько 170 млн. дол.

Найбільшим провайдером дротового широкосмугового доступу торік став «Укртелеком»: кількість абонентів послуги «ОГО!» перевищила 160 тис. Держоператор перегнав попереднього лідера, «Волю», яка обслуговує близько 150 тис. абонентів. На третьому місці — «Оптима-Фарлеп» із 60 тис.

Ринок бездротового широкосмугового доступу, без урахування операторів 3G, виріс удвічі за кількістю абонентів (близько 15 тис. на кінець року) і на 80% — за доходами (досягне 12 млн. дол.)

Інтерес операторів до ринку, який швидко розвивається, підігріває і той факт, що абоненти ШСД мають стабільно високий показник ARPU. Для дротового сегмента він становить 25 дол., для бездротового (без урахування 3G-абонентів) — 100 дол. До того ж за рівнів інвестицій менших, ніж необхідно для розгортання 3G-мереж.

Фактори бурхливого зростання і високої дохідності підключень приваблюють і інвесторів. Першою великою операцією стала купівля влітку минулого року російською компанією FTH Corvette Telecom провайдера IPnet, що обслуговує майже 10 тис. абонентів у столиці. Сума угоди оцінювалася в 5 млн. дол. Після неї була купівля «Російськими фондами» («Альфа Груп») провайдера «Топ Нет», який обслуговував близько 250 високодохідних корпоративних абонентів.

Нарешті, наприкінці листопада стало відомо про найбільшу угоду в цьому сегменті — купівлю американським інвестфондом Providence Equity Partners українського оператора кабельного телебачення і ШСД «Воля». Аналітики оцінюють вартість операції в 200 млн. дол. Це — поки що найбільша інвестиція в український ринок доступу до Інтернету.

Другою за обсягом інвестицією року в сегменті ШСД можна назвати проект з побудови компанією «Голден Телеком» міських оптико-волоконних мереж на базі технології FTTB (Fiber-to-the-Building — «Оптика в кожний будинок») у великих містах України. У проект планується вкласти 100 млн. дол. Це дасть змогу вже цього року почати надавати послуги Triple-play (телефон, Інтернет і цифрове телебачення в одному кабелі) у Києві і шести містах-мільйонниках. Плановане покриття на кінець 2008 року — 1,4 млн. домогосподарств, або 42% від усіх багатоповерхових будинків у цих містах. До кінця 2010 року компанія зможе збільшити покриття до 65% — 2,1 млн. домогосподарств.

«Проектом року» у сегменті бездротового доступу може стати запуск WiMAX-мережі того ж «Голден Телекому». Він володіє компанією «Ес-Лайн», у якої, своєю чергою, є ліцензія на частоти в діапазоні 2,3 ГГц. Цей діапазон визначено Міжнародним союзом електрозв’язку як базовий для стандарту IEEE802.16е, або «мобільного WiMAX». Компанія планує визначитися з постачальником устаткування і розгорнути базові станції на вже існуючих майданчиках для GSM-станцій «Голден Телекому» і «Білайну».

Другим «проектом року» може стати мережа MetroWiFi у стандарті IEEE802.11b/g/n, що розгортається у великих містах країни групою невеличких компаній-партнерів, які входять до асоціації Wireless Ukraine.

Паровоз втомився

Подією минулого року на ринку мобільного зв’язку став ребрендинг «УМЗ» у «МТС». Він викликав прогнозовано неоднозначну реакцію. З’ясувалося, що більшість жителів України були не в курсі, що компанія вже чотири роки як у російській власності. Проте «переформатування» лінійки тарифних планів і послуг компанії виявилося досить вдалим, збільшилася кількість центрів обслуговування. Не погіршилася і якість зв’язку. Тому під кінець року можна було констатувати, що бренд «МТС» на території України прижився.

Подією нового року, можливо, стане злиття мобільних бізнесів компаній «УРС» і «Голден Теле­ком» — як наслідок купівлі російським «Вымпелкомом» компанії Golden Telecom Inc. за 4,2 млрд. дол. Результат спрогнозувати складно. Обидві компанії — аутсайдери українського ринку мобільного зв’язку. «ГТ» як мобільний оператор у регіонах відомий мало. «Білайн», на відміну від Росії, де він тепер стає найбільшим оператором, у нас зайняв нішу дискаунтера з компромісною якістю послуг.

Кількість абонентів мобільного зв’язку збільшилася 2007 року на 6,5 млн. чоловік, або приблизно на 12% (порівняємо з тогорічним подвоєнням). І становила на кінець року 55 млн. чоловік. Рівень мобільного проникнення наблизився до 120%. Щоправда, за даними президента «Київстару» Ігоря Литовченка (див. «ДТ» №46 за 1 грудня минулого року), «реальне проникнення» становить лише 77%. Методику визначення «реального проникнення» він не розголошує.

При цьому за 2007 рік збільшили свою абонентську базу тільки три GSM-оператори. «Київстар» продемонстрував зростання з 20 до 23 млн., life:) — з 5,2 до 8,5 млн.; абонбаза «Білайну» теж зросла — з 2,1 до 2,7 млн., проте наприкінці року кількість абонентів падала за рахунок «оптимізації абонбази». З цієї ж причини кількість абонентів «МТС» знизилася з 20,5 до 19,9 млн. У «Голден Телекому» — з 0,049 до 0,042 млн.

CDMA-оператори також збільшували абонентську базу, щоправда, до мільйона підключень так і не доросли. Найбільшим з них є компанія ITC, яка після закінчення поглинання «Велтону» та «Української хвилі» обслуговуватиме понад 240 тис. високодохідних контрактних або­нентів. Наздоганяють її «Інтертелеком» (наближається до 100 тис.) і «Теле­системи України» (поглинувши CST-Invest, мали намір закінчити рік із 100 тис. абонентів). «Укртелеком» під кінець року планував набрати близько 10 тис. мобільних абонентів.

Купівлі прогнозовані, але несподівані

Минулий рік порадував багатьма цікавими угодами. Про деякі з них ми вже згадали.

З «Волею» все більш-менш зрозуміло: у компанію прийшов фаховий стратегічний інвестор з великим досвідом роботи. Сподіватимемося, що він зверне увагу на якість роботи з клієнтами в умовах, коли ринок з монопольного перетворюється на висококонкурентний.

Злиття «Вымпелкома» з «Голден Телекомом» обіцяє бути цікавим процесом. По-перше, об’єднана компанія повинна виробити абсолютно нову стратегію, що передбачає створення нового ринку конвергентних послуг. Цього ринку ще не існує. Чи зможе «Білайн» (саме під цей бренд, найімовірніше, відійде мобільний ресурс «ГТ») створити з нуля — подивимося. Для цього потрібні будуть і нова технічна політика (а у виробників устаткування ще немає FMC-рішень, які працюють стабільно), єдиний білінг, нові способи просування цих послуг, і переконання абонентів у тому, що їм усе це потрібно. Якщо менеджмент не докладе серйозних зусиль, то ми одержимо компанію з двома бізнесами і двома групами менеджменту, що конкурують за ресурси. А це навряд чи сприятливо позначиться на її ефективності.

«СКМ», усупереч прогнозам, торік телеком-активи не скуповував (хіба що близькі до «донецьких» бізнесмени стали власниками ITC). Більш того, подейкують, що «Фарлеп-Оптиму» можуть продати російській «Системі».

На ринку мобільного зв’язку триватиме концентрація CDMA-активів, що почалася 2007 року. Поки що основним «скупником» виступає ITC, яка купила мобільний бізнес «Велтона» і львівську «Українську Хвилю». Проте власники цілком можуть продати оператора, якщо ціна операції їх влаштує.

Інтрига — ким виявляться «Теле­системи», які також завершують купівлю дніпропетровського оператора СST-Invest. Нинішній власник компанії висловлював готовність продати його (покупцем, можливо, стала б та сама ITC). Проте з поверненням у НКРЗ Сергія Апасова й Олександра Склярова він знов може відчути себе досить впевнено для того, щоб зайнятися скуповуванням активів.

«Інтертелеком» займає вичікувальну позицію, проте ресурси його власників такі, що оператор зрештою цілком може виступити в ролі «лісника, який прийшов і всіх розігнав», тобто купив.

Концентрація CDMA-активів цікава тим, що покупець з кожним придбанням одержує значний частотний ресурс у діапазоні 800 МГц, що дає йому змогу розгортати мережі третього покоління за технологією EV-DO (коли один або кілька CDMA-каналів виділяються винятково для передачі даних).

На ринку дротового зв’язку активним скупником виступала «Датагруп». Вона купила групу компаній «Ситіус», що займає близько 20% київського ринку бізнес-зв’язку. У 2008 році, можливо, скупкою фіксованих (і кабельних) активів займуться і великі мобільні оператори.

Гра в «Укртелеком»

Як зазвичай, «Укртелеком» був укотре близький до продажу й у черговий раз залишився в держвласності. Як писало «ДТ» (№12 за 31 березня минулого року), цього разу ФДМУ вирішив продати компанію вроздріб. 5% акцій мали продати на українських біржах з травня по серпень траншами від 0,5 до 1%, ще 37,86% — на Лондонській біржі у вересні-жовтні (причому, як уточнили у Фонді держмайна, на Main Market). «ДТ» прогнозувало, що в Лондоні ці акції куплять на умовах приватного розміщення структури, близькі до російської «Системи».

Проте жодний з аукціонів на українських біржах не відбувся. Перші з оголошених були зірвані через подання позову підприємством «Дортрин-2002», яке є підвідомчим Хмельницькому товариству інвалідів (див. «ДТ» №20 від 26 травня 2007 р.). Інші скасовувалися через відсутність заявок (купувати акції за умови, коли можливий черговий позов, нецікаво). Єдина велика операція — придбання 0,005% акцій компанії дніпропетровським бізнесменом Геннадієм Корбаном. Було загальмовано і процес підготовки до торгів у Лондоні.

Прогнози щодо «Укртелекому» робити, чесно кажучи, набридло. Так, період роботи уряду Юлії Тимошенко — сприятливий для операції. З одного боку, на неї має певний вплив «нинішній топ-менеджмент», а компанія може бути продана тільки з його допомогою. Бо тільки він знає всі підводні камені такої угоди. З іншого — Тимошенко вічно потрібні гроші «на соціалку», і продаж «телекому» може стати якраз доречним.

Нині уряд готує проект постанови, що передбачає продаж уже 67,79% акцій компанії. У держави, таким чином, залишиться лише блокуючий пакет у 25%.

Однак сьогодні «Укртелеком» не готовий до продажу за фінансовими показниками. Немає на нього і покупців. Та й соціальний вибух від звільнення ста тисяч зв’язківців (а не звільнити їх новий власник просто не зможе — компанія балансує на межі рентабельності) Тимошенко не потрібен. Серйозною перешкодою для продажу є надто сильна політизованість операції.

Таке вразливе держрегулювання

Національна комісія регулювання зв’язку описала торік своєрідну петлю гістерезису. На початку року її діяльність було практично паралізовано. Голова Олег Гайдук пішов у далеку і глибоку відпустку і самоусунувся від розв’язання конфліктної ситуації, що виникла між членами комісії. І НКРЗ кілька тижнів не могла проводити засідання.

Від розв’язання конфлікту самоусунувся і президент країни, до чиєї компетенції, згідно із законом про телекомунікації, належить призначення членів НКРЗ. У результаті в березні уряд, керуючись нормами закону про Кабінет міністрів, звільнив Олега Гайдука і призначив на посаду голови НКРЗ Володимира Звєрєва. Потім уряд змінив ще трьох членів комісії, сформувавши, таким чином, працездатну команду.

Звільнені члени НКРЗ не припиняли спроб повернутися. Судові позови про відновлення їх на посадах особливого успіху не мали. Але в серпні їм вдалося привернути до проблеми увагу президента (точніше, його апарату). Глава держави скасував акти Кабміну про зміну складу комісії і звернувся до Конституційного суду з вимогою дати оцінку їхній конституційності.

У листопаді КС відмовив президенту в розгляді цього питання. Тоді діяльність НКРЗ було заблоковано судовим рішенням за позовом маловідомої компанії «АнТ». НКРЗ вдалося скасувати одне з рішень суду про заборону засідань...

Проте в останній тиждень минулого року новий прем’єр Юлія Тимо­шенко скасувала всі акти Кабміну, які «влазять» у повноваження президента. В тому числі про призначення голови і трьох членів НКРЗ. А президент запропонував парламенту прийняти «особливий порядок» призначення колегіальних органів виконавчої влади: НКРЗ, НКРЕ, Держ­фінпослуг, Держспецзв’язку і Держ­прикордонслужби. Слово — за парламентом. Де сильніші позиції в супротивників нинішнього складу НКРЗ...

Ринок позитивно сприйняв призначення Звєрєва головою НКРЗ. Так, за дев’ять місяців роботи він зарекомендував себе як дипломат і професіонал. Пішов він теж красиво — не чіпляючись за місце і порушивши справді важливі для ринку питання. Основним з яких є питання легітимності більш як 500 рішень НКРЗ (у тому числі 418 виданих ліцензій), прийнятих комісією під його керівництвом.

Проте комісія не довела до кінця низку важливих для ринку питань. Припинено процес видачі WiMAX-ліцензій, та й діапазон, відведений для цих цілей, операторів не влаштовує через недостатню пропозицію на ринку устаткування. Зволікають з оголошенням конкурсу на UMTS-ліцензії. І хоча основною причиною цього є бажання Міноборони одержати побільше грошей за конверсію, «крайньої» в очах операторів залишається НКРЗ.

Подальший розвиток подій прогнозувати важко. Уряд фактично повернув «паралізований» склад НКРЗ. Якщо до цього вдалися як до тимчасового заходу, і комісію буде перепризначено президентом або, після ухвалення поправок бютівця Віталія Коржа до закону про телекомунікації, урядом — це одне. Якщо це зроблено свідомо, з тим, щоб надовго вивести держрегулятора з гри — інше. Особливо в контексті переговорів, які нині проводяться, про виокремлення зв’язку в самостійне міністерство і передачу йому в управління держпакета акцій «Укртелекому»...