ФОРМУЛУ СТАБІЛЬНОСТІ ЗНАЙШЛИ НА КРИМСЬКОМУ «ТИТАНІ»

Кримська компанія «Титан» — одне з найефективніших промислових підприємств України. Понад те, вона входить і до числа найбільших світових виробників двоокису титану, який застосовується при виробництві лакофарбової продукції. Частка українського підприємства у світовому виробництві TiO2 становить 1,4%.

Минулий рік був для «Титану» досить успішним. Обсяг виробництва промислової продукції компанії в діючих цінах виявився найвищим за останні п’ять років і становить 357,6 млн. грн, що вчетверо більше, ніж 1998 року. Реалізація сягнула 68 млн. доларів. Було вироблено 56 тисяч тонн двоокису титану і 27 тис. тонн мінеральних добрив. При цьому попит на продукцію стійко перевищував обсяг випуску. Щоправда, показники виробництва могли б бути ще кращими, якби не проблеми із забезпеченням вітчизняною сировиною — ільменітовим концентратом.

За підсумками 2003 року, компанія отримала 10,5 млн. грн. чистого прибутку. При цьому з її діяльності взагалі зникло таке поняття, як бартер, із чим жорстко боролися чимало керівників компанії. Відмітна риса ДАК «Титан» — щорічне підвищення заробітної плати, яка сьогодні майже вчетверо вища, ніж 1998 року.

Резюмуючи сказане, можна з упевненістю стверджувати, що ДАК «Титан» — підприємство, яке стабільно працює і має досить високий потенціал розвитку. Про це свідчать нові види продукції, освоєні компанією за останній період, і стійкий попит на цю продукцію. А також те, що всі останні п’ять років компанія працює з прибутком.

Однак не буває бочки меду без ложки дьогтю...

ДАК «Титан» — експортноорієнтоване підприємство. Понад 74% продукції, виробленої компанією, експортуються в 49 країн світу. Боротьба за світові ринки постійно вимагає підвищення конкурентоздатності продукції, поліпшення її якісних характеристик. На сьогодні «Титану» вдалося завоювати свої позиції на світових ринках. А ось утримати їх і, більше того, піти далі — основне стратегічне завдання.

Найбільша проблема на цьому шляху — істотна зношеність основних фондів «Титану». Попри те, що в цілому по компанії показник зношеності становить 44%, у ряді цехів її рівень сягає 71%. Випускати на такій виробничій базі конкурентоспроможну на світовому ринку продукцію — справді «титанічна» праця. При цьому необхідно пам’ятати, що конкуренти ніколи не стоять на місці.

Розуміючи це й максимально задіявши внутрішні ресурси, компанія змогла за 1999—2003 роки здійснити близько 27 млн. дол. капітальних вкладень. Це дозволило забезпечити постійну і безаварійну роботу всіх цехів «Титану». А отже — створити основу для подальшого технічного переоснащення, розпочати яке можна лише за наявності значних коштів. Більша частина капітальних вкладень припала на цехи основного виробництва, від яких прямо залежить якість готової продукції. Тому сьогодні надзвичайно гостро стоїть питання реконструкції сировинних і енергетичних цехів, у тому числі будівництва нового цеху з виробництва сірчаної кислоти, нестача якої вже сьогодні відчувається на підприємстві.

За оцінками фахівців, зокрема й міжнародних, на реконструкцію та модернізацію основних фондів «Титану» треба витратити не менше 100 млн. дол. США. Причому, за тими ж оцінками, — наприклад, відповідно до проведеного німецькою компанією Man Ferrostall незалежного технічного аудиту, — починати переоснащення треба вже тепер, а завершити — максимум через п’ять років. Інакше конкуренти вирвуться так далеко вперед, що «Титану» залишиться тільки згадувати про свою присутність на світових ринках.

Необхідних коштів у ДАК «Титан» немає, та й український фінансовий ринок не може надати такого обсягу довгострокових ресурсів. Вихід один — стратегічний інвестор. Протягом останніх двох років компанія активно його шукала.

Про свою готовність вкладати гроші в підприємство заявляло понад два десятки різних інвесторів, у тому числі з України та Росії. Серед іншого вони пропонували неприйнятні для «Титану» давальницькі схеми. Але основна маса пропозицій зводилася до однієї й тієї ж схеми, старої й заяложеної. Керівництву ДАК «Титан» радили, щоб підприємство спочатку збанкрутувало, а потім його приватизувати. І тільки після цього «інвестори» готові були розглядати можливість інвестування в «Титан».

Позитивом таких контактів став хіба що нагромаджений досвід. Відтак у «Титану» чітко сформувалися вимоги до потенційного інвестора: наявність реальних інвестиційних ресурсів, довгострокових зв’язків у фінансовому світі та бездоганної репутації. Крім цього, інвестор мав бути зацікавлений у розвитку саме виробництва пігментного двоокису титану, а, з огляду на географічне розташування підприємства, — і в розвитку всієї інфраструктури підприємства — цехів-утилізаторів, очисних споруд тощо.

У результаті ретельних пошуків ДАК «Титан» вийшла на англійську компанію Peter Hambro Mining Plc, що розглядала можливість будівництва в Росії підприємства, аналогічного «Титану», але меншої виробничої потужності.

Не треба бути економістом чи досвідченим господарником, аби зрозуміти просту істину: краще інвестувати свої кошти в діюче підприємство, яке вже заявило про себе, ніж будувати нове і з нуля. Тому пропозиція ДАК «Титан» зацікавила компанію Peter Hambro, і після ретельного аналізу підприємства англійці висловили свою готовність співробітничати.

Сьогодні планується створення СП, внеском у яке з українського боку будуть основні фонди ДАК «Титан», а з британського — кошти на суму понад 100 млн. дол. Контрольний пакет акцій СП залишиться в української сторони.

Створення спільного підприємства дозволить протягом півроку розпочати широкомасштабну реконструкцію та модернізацію.

Зараз сторони очікують рішення уряду України. Як сказав генеральний директор ДАК «Титан» Євген Дмитрієв, «наша компанія має стратегічне значення як для економіки АР Крим, так і для всієї країни. Тому ми прийняли рішення узгодити всі наші дії з органами державної виконавчої влади».

Ідею створення СП на базі майна ДАК «Титан» підтримав уряд АР Крим.

Київ же мав би прискорити процес створення СП. Це вигідно для України в цілому. Паралельно з припливом значних іноземних інвестицій в економіку, ми отримаємо справді сильного і конкурентоспроможного вітчизняного виробника, що дуже важливо у світлі підготовки до вступу України у Всесвітню організацію торгівлі.

У Криму хочуть вірити, що Київ це розуміє.