І досі відсутній ефективний спосіб масштабування знань і досвіду учасників ринку з реалізації туристського потенціалу.

Усім програмним документам усіх партій притаманна відсутність конкретики як щодо дій-заходів, так і щодо їхніх строків.

Унікальних місць в Україні - як рясту.

Всі регіони України, маючи в своєму розпорядженні значний потенціал для розвитку туризму і курортів, його практично не використовують.

Реагувати на критику кпинами на кшталт "вивсьоврьотє!" стає чи не нормою вітчизняних чиновників.

Наявний дефіцит фахових керівників, які мали б розуміння того, як саме можна розвивати туризм в українських регіонах.

Моє спілкування з вітчизняними чиновниками різних рангів, відповідальними за туристсько-рекреаційну царину, засвідчило, що значна їх частина є некомпетентною як у загальних питаннях, так і у вузькопрофільних. Але не завжди можновладці винні в цьому. До сьогодні в структурі органів регіональної виконавчої влади туризм куди лише не пришивають - до управлінь і департаментів, відділів і секторів, культури та інфраструктури, економіки та… Те ж стосується й фахівців зазначених підрозділів, які ще вчора були відповідальними за інші сфери та напрями.

Товариша, який торік мандрував Словаччиною, запитав про враження. Відповідь лаконічна: "Чистенько, але бідненько". Група ж чеських туристів, які подорожували цьогоріч Закарпаттям, вирішила, що їхня перша подорож на "землю, наближену до сонця" (туристський слоган краю), стала останньою. Взявши до уваги назву допису, неважко здогадатися, чому.

Про те, що Канівщина могла би (і має!) бути центром тяжіння не лише для українського люду, а й для численного іноземного, не варто, певен, розводитися. Проте в якій кількості та якою є динаміка потоків?

"Ми фінансуємо науку не тому, що багаті. Ми багаті, тому що фінансуємо науку" - певне, лише невіглас заперечуватиме сказане свого часу сороковим президентом США. Повною мірою стосується це й туризмології, яка може і повинна належно "підперти" вітчизняну туристсько-рекреаційну царину.

Кожен наступний уряд гірший за свого попередника. Попри мантру "жити по-новому", не стала, на жаль, винятком із цього правила й Україна. Зокрема, у тому, що стосується вітчизняної туристсько-рекреаційної царини. А вона могла б "однією лівою" суттєво підперти (передусім за рахунок багатомільярдних валютних і гривневих надходжень) чимало проблем - від підвищення пенсій (чим наразі переймаються Верховна Рада та фінансове міністерство) до відмови від зовнішніх запозичень (про що не втомлюються плескати язиками депутати різного забарвлення).

Загальноприйнята теза про те, що туристська галузь є однією з найперспективніших, найдинамічніших і найприбутковіших у світовій економіці, в Україні не знаходить належного дієвого розуміння .Тому й "маємо те, що маємо", а саме - нехтування потужним потенційним локомотивом вітчизняної економіки.