"Ви серйозно чи по-вкраїнському?"

Не лише "маленьким українцям", які щодня отримують від влади "презенти" (у вигляді девальвуючої гривні, повідомлень про мільярдні запозичення, початок реформ і децентралізацію, відключень електрики "без попередження" etc.), а й тим, хто у різний спосіб "прописався" на Печерських пагорбах, варто знати, що чимало країн не знають цих лих лише тому, що належно ставляться до власної туристської індустрії. Про потенціал України в цій царині DT.UA вже згадувало.

Загальноприйнята теза про те, що туристська галузь є однією з найперспективніших, найдинамічніших і найприбутковіших у світовій економіці, в Україні не знаходить належного дієвого розуміння .Тому й "маємо те, що маємо", а саме - нехтування потужним потенційним локомотивом вітчизняної економіки, який за належного до нього ставлення залишив би у спогадах як вимолювані нинішнім урядом зовнішні запозичення, так і вправи із запровадженням усіляких податків з і без того не західних зарплат, пенсій, а також рухомого та нерухомого майна.

У них

Всесвітня туристська організація (UNWTO) констатує: "Дедалі більше країн світу перетворюють туризм на ключовий фактор соціально-економічного прогресу за рахунок експортних доходів, створення робочих місць і підприємств, розвитку інфраструктури". І ті держави, що надали цій галузі пріоритетного статусу, певно, не прогадали.

Туристська галузь Китаю позаминулого року потішила свою країну доходом у 475 млрд дол. (зауважимо, що значно більше половини цієї суми отримано від самих китайців, які подорожували своєю країною). Упродовж року у туризмі працевлаштувалися майже півмільйона осіб, а сума прямих інвестицій за рік становила понад 84 млрд дол., причому понад половина з них надійшла з недержавного сектора.

Францію, як свідчить UNWTO, 2012-го відвідали понад 80 млн іноземних туристів, у результаті чого тамтешні бюджети поповнилися на
56 млрд дол. У США число відвідувань іноземцями дещо скромніше (69,8 млн осіб), проте фінансовий показник вищий (139,6 млрд дол.). Іспанія (яка за площею менша за Україну майже на 100 тис. км², а за кількістю жителів тотожна їй) також задніх не пасла: 60,7 млн іноземних туристів і 60,4 млрд "туристських" доларів.

Не були обділені туристами (й туристськими доходами) і країни, територію та людність яких Україна, за Жванецьким, "накриває, як віл вівцю". Так, позаторік Данію відвідали понад 8 млн туристів (туризм приніс країні 6,5 млрд дол.), Ірландію - 7,5 млн (3,8 млрд), Бельгію - 7,6 млн (13,5 млрд), Словенію - 2,2 млн (2,8 млрд дол.). А Люксембург (площа у десять разів менша за Київську область, а населення - півмільйона осіб) прийняв майже мільйон туристів, туризм же поповнив бюджет на 4,6 млрд дол.

Заходи, що їх країни, які "поставили" на туризм, використовують як для розвитку власної туріндустрії, так і для промоції власного ж туристського продукту, найрізноманітніші. Зокрема, Естонська асоціація подорожей і туризму регулярно (від 1991 р.) організовує туристські виставки міжнародного обширу, які є найбільшими серед країн Балтії. Більшість музеїв цієї країни мають власні сайти, на яких подано інформацію про їхні експозиції та унікальність. Зазвичай такі сайти оформлено на кількох мовах. Також чи не кожне місто має власний туристський сайт. Інформацію про різноманітні культурні заходи в Естонії розміщено на сайтах дипломатичних представництв цієї країни.

Питаннями туристського розвитку в Данії на державному рівні переймається Міністерство бізнесу та зростання, у складі якого функціонує Growth Team for Tourism and Experience Economy (Команда розвитку для туризму та економіки). Офіційний туристський сайт країни - 18-мовний (у тому числі японська та китайська мови). На ньому розміщено інформацію про основні культурні заходи в країні, фестивалі, ярмарки, туристські принади, визначні місця, головні туристські регіони країни, засоби розміщення, програми дозвілля. Також там можна знайти загальну інформацію про культуру, їжу, транспорт та інші аспекти життя в Данії; є й функція онлайн-бронювання готелю або інших засобів розміщення. Активно популяризується данський туризм і в соцмережах.

В Інтернеті добре представлено туристську галузь Хорватії. На сайті Міністерства туризму можна знайти інформацію про законодавство в туристській сфері, офіційну статистику, плани розвитку туризму окремих регіонів і видів туризму тощо.

Відповідальною за стратегічне планування розвитку туризму в Грузії є GNTA - Національна адміністрація туризму країни (державна установа), яка здійснює й маркетинг Грузії на міжнародному ринку. Іншими завданнями GNTA є створення стабільної інвестиційної зони та сприяння інноваціям в індустрії туризму. Організація тісно співпрацює з навчальними закладами, що займаються підготовкою фахівців для туризму; її представники є членами акредитаційних і науково-дослідних комісій у ВНЗ.

Японія щороку витрачає з держбюджету на рекламування своєї країни за кордоном майже 300 млн дол., Австралія - понад 100 млн, Франція - 65 млн, Австрія - 32 млн дол. І на кожен вкладений у туристську рекламу долар ці країни отримують 50–100% доходів.

Сучасне наповнення туристських сайтів потребує окремої уваги. Показовим у цьому плані є сайт Відня, що містить чимало цікавої та незвичної (для нас) інформації. Зокрема, складовими розділу "Відень для…" є "Розкішний Відень", "Для гомосексуалістів і лесбіянок", "Вивчення німецької мови", "Спортивний Відень", "Єврейський Відень". На сайті також є: переадресація на соцмережі, онлайн-бронювання готелів, відеомоменти життя міста, сервіс розробки власного плану подорожі, версія для мобільного телефону, веб-зйомка панорами міста, яку можна дивитися онлайн і в архівному записі тощо. Читати ж інформацію можна 12 мовами.

Що ж до новітніх технологій, то вони вже стали такими звичними "у них", як сніданок "у нас". Тепер подорож "там" важко уявити без власного смартфона або планшета, на яких завдяки додаткам (Google Maps, Booking.com, Google Translate, Foursquare, TripAdvisor, Skyscanner, Evernote, ForeverMap, Word Lens, Endomondo, NearestWiki та ін.) можна кількома кліками забронювати місце в готелі, спланувати маршрут, купити авіаквитки, найти "найкрутіше" місце в незнайомому місті, почитати про місцеві принади та поговорити з іноземцями їхньою мовою з допомогою інтерактивного перекладача.

У нас

На жаль, ставлення українських чиновників до туристичної галузі при всіх владах можна охарактеризувати як формальне, а іноді і відверто недбале. Київський дослідник О.Пінтескул, порівнявши програми розвитку туризму Чернівецької області та сусіднього Ботошанського повіту Румунії (території ці близькі за площею, що ж до населення, то переважає Україна), прийшов саме до такого невтішного висновку.

Зокрема, якщо в повітовому документі це власний фірмовий титульний бланк з назвою документа та містом видання (у форматі PDF з підписом відповідальної особи; цей формат є усталеним у країнах ЄС), то його український аналог виконано в звичайному форматі документа Microsoft Word і без електронного підпису керуючого справами облради. Тож документ такого типу може бути легко змінений особою, що має доступ до інформації. Таке оформлення є неприйнятним для співпраці з іноземними партнерами та інвесторами. Крім того, румунська програма виділення коштів групується не за напрямками, а за адміністративно-територіальними одиницями (містами, комунами та повітом у цілому).

В українській програмі не згадується про розвиток туристської інфраструктури області. Тоді як у румунській цьому питанню приділяється чимала увага - визначено перспективні проекти, на які планують виділяти кошти з європейських фондів, розписано участь у розвитку місцевого туризму неурядових (громадських) організацій.

Що ж до столиці, то в усіх попередніх та й у нинішньої влади туризм традиційно входив до трійки пріоритетів розвитку. Діюча міська програма розвитку туризму також "має на меті" перетворити цю царину на одну з найприбутковіших галузей економіки, спричинивши мультиплікаційний ефект - збільшення кількості робочих місць, поліпшення соціально-економічної ситуації тощо. Проте, маючи значний та унікальний (чого лише варті об'єкти зі Списку світової спадщини ЮНЕСКО) потенціал, місто, попри наявність також значної кількості "простих трударів" на туристській ниві, ніяк цим не користується. Не відомо мені й про бодай ініціативу міської влади почути голос столичної туристської громади. В столиці близько десяти ВНЗ, які готують відповідних фахівців і могли б чимало цікавого розповісти про зарубіжний досвід і долучитися до перетворення Києва на туристську Мекку. Що ж до турсайту міської влади, то радник заступника міського голови Ганни Старостенко (яка "курирує" і туризм) потішив тим, що назвав його "зовсім не нашим", а всі проблеми в цій сфері "списав" на чинного керівника туристського відділу КМДА.

Вважаю зайвим привертати увагу до невтішного стану з туризмом чи не в усіх регіонах держави: всі охочі можуть знайти відповідну інформацію в Інтернеті.

Місцеві ж приватні туристські ініціативи (на кшталт "Туристичного альянсу Луцька") мають усі підстави стати гарною ілюстрацією "пророцтва" американців ("що добре починається - погано закінчується"), оскільки вони не "помічені" в залученні до реалізації задекларованих завдань фахівців (зокрема, маркетологів туризму).

Хто винен?

Нещодавно здійснене спеціалістами та магістрами кафедри країнознавства і туризму Шевченкового університету опитування громадян майже 30 країн (респондентами були
600 осіб обох статей, переважно городяни різного соціального статусу віком від 16 до 68 років) виявило кілька причин "невігластва" іноземців або ж небажання їх познайомитися з туристськими принадами України. Близько 40% німців не цікавились Україною, але майже всі чули про складну політичну ситуацію та події на Сході країни. Дев'ять з десяти естонців зауважили, що інформація, яка надходить до їхньої країни про Україну, має переважно політичний та економічний характер. Чверть чехів узагалі не цікавились Україною, кожен п'ятий наголосив на поганій рекламі українського туризму, а кожен третій - на відсутності відповідних відомостей у тих джерелах інформації, якими вони користуються. Більш як половина британців також не цікавились Україною. Австрійці ж - усі(!) - знають про Україну навіть краще, ніж рік тому, але причина цього - війна на Сході. Проте інформація про туризм - "випадковий гість" у стрічці тамтешніх новин.

Я ж поцікавився (на їхніх сторінках у Facebook і за адресами скриньок парламентської електронної пошти) у фінансового (Н.Яресько) та соціального (П.Розенко) міністрів, а також у керівників відповідних парламентських комітетів (М.Княжицького, Л.Гриневич, І.Геращенко, О.Богомолець, Г.Гопко), якої вони думки про вітчизняний туризм, який може суттєво "підперти" існуючі у підвідомчих їм сферах проблеми. Лише голова комітету у закордонних справах завважила, що це "суттєво посприяло б іміджу України", проте не відреагувала на моє зауваження щодо фінансової складової питання.

Також надокучав вітчизняним телеканалам (зокрема, їхнім "антикорупційним" і подібним програмам) пропозицією бодай привернути увагу загалу як до неналежного стану туріндустрії, так і до його невикористовуваного потенціалу. Відповіді не маю й досі. Звертався й до FM-станцій з аналогічними питаннями. Проте радіомедійники щодо відповіді солідарні зі своїми телевізійними колегами.

А вилучене (вже новим складом парламенту) з назви відповідного комітету ВР слово "туризм" має шанс повернутися? Чи це також запитання риторичне? Прикметно, що лише ОДИН(!) депутат парламенту (Ганна Романова) переймається проблемами вітчизняного туризму.

Поради стороннього

Студенти-шевченківці запитали своїх зарубіжних респондентів, що слід робити Україні, аби інформація про її туристську привабливість була чи не в кожного іноземця "у вухах" (лише тоді можна розраховувати на їхнє зацікавлення та, відповідно, можливі відвідини нашої держави).

Австрійці наголосили на необхідності стабілізації передусім політичної ситуації, а також на просуванні інформації засобами Інтернету (довідники, спеціалізовані портали, соцмережі), а також розміщенні іміджевої реклами (зокрема, туристського бренду України) в громадських місцях (транспорт, культурно-освітні установи тощо).

На переконання жителів Туманного Альбіону, наша країна має бути належно представлена насамперед у соцмережах і друкованих британських ЗМІ, а також на спеціалізованих багатомовних туристських сайтах/порталах, в електронних туристських часописах, інтернет-довідниках (Wikipedia та ін.), на сайтах дипломатичних представництв України.

Естонці вважають, що просування українського турпродукту повинно здійснюватисяз допомогою цікавих та інформативних спеціалізованих веб-порталів, сторінок у соцмережах, особливо на Facebook (68%); розміщення іміджевої реклами унікальних туристських об'єктів у громадських місцях (22%) і під час проведення в Україні міжнародних фестивалів, популяризації подієвого туризму (10%).

Щодо популяризації в соцмережах, то з ними солідарні італійці: за це віддали голоси дев'ять з десяти опитаних жителів Апеннінського півострова, ще 10% наголосили на необхідності розміщення відповідної інформації в друкованих ЗМІ.

Канадці зауважили на таких засобах просування українського турпродукту: спеціалізовані туристські веб-портали та сторінки в соцмережах (54% опитаних); створення промоційних відеороликів про Україну та представлення їх в YouTube (39%); проведення в Україні масових феєричних подієвих заходів (міжнародні змагання, фестивалі тощо) (7%).

Громадяни Норвегії наголосили на необхідності реклами українського турпродукту в міжнародних ЗМІ та на спеціалізованому вітчизняному турпорталі (по 35%), а також просування туристського бренду України в соцмережах (25%).

Поляки висловилися за належне представлення в ЗМІ та на турпорталах, а також - більшість - у соцмережах, передусім на Facebook. Також кожен десятий волів би бачити в польських турфірмах каталоги чи брошури про Україну. Майже тотожними були побажання словаків.

Більшість опитаних американців порадили належно представити Україну в соцмережах, трохи менше (умовами опитування дозволялося визначати не більш як три засоби промоції) - у друкованих мас-медіа США, кожен третій віддав свій голос за спеціалізовані багатомовні турсайти, 26% вважають, що корисним буде представлення нашої країни в електронних туристських часописах, 10% - в інтернет-довідниках (Wikipedia та ін.), 8% - на сайтах українських дипломатичних представництв.

Замість післямови

Кожен українець, слухаючи мантри вічного "фронтовика" про "Україну, яка буде зразковою країною Європи", певне ж, переймається запитанням героя М.Куліша, який є назвою цього допису.

На аргументи не зважають через невігластво або ж свідомо. У нашому випадку - друге. Мабуть, не пам'ятаючи (не знаючи?), що "до того, хто відкладає реформи, у двері постукає реформація".